Ухвала суду № 53737825, 19.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" листопада 2015 р. м. Київ К/800/1242/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Пасічник С.С.,

Кочана В.М.,

Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 червня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання незаконним та скасування розпорядження, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Перечинської РДА "Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_4" від 29.12.2012р. №140-0 та стягнення з Перечинської РДА на користь позивачки моральної шкоди в сумі 1600,00 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.06.2013р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013р., в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи таке рішення, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що оскаржуване розпорядження видане відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, а тому підстави для його скасування відсутні.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивачка звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просила рішення судів скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що розпорядженням голови Перечинської РДА від 17.12.2012р. №129, виданим на виконання рішення суду, ОСОБА_4 поновлено на займаній посаді начальника Управління праці та соціального захисту населення Перечинської РДА.

Розпорядженням же голови Перечинської РДА від 29.12.2012р. №140-0 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_4» останній за неналежне виконання службових обов'язків оголошено догану.

При цьому, вказане розпорядження було видано з врахуванням доповідної записки першого заступника голови Перечинської РДА Ігнатижак О.Ю. про неявку позивачки о 15 год. 00 хв. 27.12.2012р. на засідання робочої групи з питань легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення, внаслідок чого робоча група не мала можливості провести повноцінне засідання.

Згідно з пояснювальною та доповідною записками позивачки від 27.12.2012р. та від 28.12.2012р. відповідно остання не з'явилась на засідання робочої групи в зв'язку з тим, що після її поновлення на займаній посаді зміни до складу робочої групи ще не було внесено, а отже вона не була членом робочої групи, при цьому направила на засідання заступника начальника Управління Маханець Н.Ю.; сама ж позивачка була зайнята підписанням фінансових документів, приймала участь у засіданні сесії районної ради та комісії з питань погашення заробітної плати, пенсій, стипендій та інших виплат.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу регулюються Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-XII (далі - Закон №3723), відповідно до ст.10 якого основними обов'язками державних службовців є, зокрема, додержання Конституції України та інших актів законодавства України; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за порушення правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює; до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду (ст.14 Закону №3723).

Стаття ж 147 Кодексу законів про працю України передбачає застосування до працівника, що порушив трудову дисципліну таких заходів дисциплінарного стягнення як догана та звільнення.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог та беручи до уваги приписи ст.11 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», п.8 Положення про Управління праці та захисту населення Перечинської РДА, затвердженого розпорядженням Перечинської РДА від 02.08.2012р. №213, й посадової інструкції начальника Управління праці та соціального захисту населення Перечинської райдержадміністрації, відповідно до яких останній несе персональну відповідальність за виконання покладених на Управління завдань, а також пунктів 6 та 10 Положення про районну робочу групу з питань легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення, затвердженого Розпорядженням голови Перечинської РДА від 22.03.2012р. №80 (далі - Положення), згідно з якими робочу групу очолює заступник голови райдержадміністрації, який, зокрема, затверджує її персональний склад, а організаційне, інформаційне, матеріально - технічне забезпечення діяльності групи здійснює Управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації, прийшли до висновку, що питання внесення позивачки в склад робочої групи повинно було бути зініційоване нею, оскільки начальник Управління праці та соціального захисту населення входить до робочої групи за посадою як заступник голови групи й питання явки на засідання повинно було бути узгоджене з головою робочої групи.

При цьому, як зазначено в оскаржуваному Розпорядженні голови Перечинської РДА від 29.12.2012р. №140-0 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_4» догана останній оголошена саме за неналежне виконання службових обов'язків, проте, питання щодо того, які саме з покладених на позивачку її посадовою інструкцією службових обов'язків, внаслідок її відсутності на засіданні робочої групи (яка, до того ж, є дорадчим органом Перечинської РДА), було порушено суди не досліджували, а також залишили поза увагою те, що в наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов'язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення; сам же наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов'язково містити нормативне посилання, тобто, назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, вказуючи, що ОСОБА_4 як начальник Управління праці та соціального захисту населення входила до робочої групи за посадою, суди не надали оцінки доводам позивачки про затвердження, відповідно до п.6 Положення, головою робочої групи персонального складу останньої, до якого вона не входила, а також відсутність в Положенні вказівки на необхідність обов'язкового погодження явки на засідання робочої групи з її головою.

Також, зазначаючи в рішеннях, що підставою для видання наказу про оголошення позивачці догани була доповідна записка першого заступника голови Перечинської РДА Ігнатижак О.Ю., в якій зазначено, що внаслідок неявки позивачки на засідання робочої групи остання не мала можливості провести повноцінне засідання, суди фактично не встановлювали, які ж негативні наслідки спричинила неявка позивачки на засідання робочої групи, а також не спростували її посилань щодо того, що на засіданні робочої групи 27.12.2012р., крім неї були відсутні й інші особи, проте дисциплінарне стягнення головою Перечинської РДА було застосовано лише до позивачки; до того ж на вказаному засіданні робочої групи була присутня представник Управління праці та соціального захисту населення Перечинської РДА - заступник начальника Маханець Н.Ю., яка відповідно до наявного в матеріалах справи додатку до розпорядження голови Перечинської РДА №205 від 19.07.2012р. входила до складу робочої групи як секретар.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом п.3 ч.1 ст.163 КАС України у мотивувальній частині зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався.

В мотивувальній частині рішення наводяться дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінка всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору; визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.

Згідно з ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Мотивувальна частина кожного рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права і у відповідних випадках - на норми Конституції України, на підставі яких визначено права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах, на відповідні статті КАС України та інші норми процесуального права, керуючись якими суд встановив обставини справи, права й обов'язки сторін; в мотивувальній частині рішення можуть також використовуватися посилання на рішення Конституційного Суду України, відповідні рішення Верховного Суду України (стаття 244-2 КАС України), а також посилання на рішення Європейського суду з прав людини; проте саме лише посилання в мотивувальній частині на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм, на які посилається сторона при обґрунтуванні своїх вимог, не може вважатися належною юридичною кваліфікацією (п.9 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013р. №7 "Про судове рішення в адміністративній справі").

Також в пункті 42 рішення "Бендерський проти України" від 15.11.2007р. Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (див. рішення "Руїз Торійа проти Іспанії" від 09.12.1994р.). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення "Артіко проти Італії" від 13.05.1980р.). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (cf. "Дюлоранс проти Франції", п. 34553/97, п. 33, від 21.03.2000р.; "Донадзе проти Грузії", n 74644/01, пп. 32 et 35, від 07.03.2006р.).

За правилами частини 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зважаючи на те, що допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, рішення судів підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому слід дослідити вищевказані обставини і прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 червня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Кочан В.М.

Швець В.В.