Ухвала суду № 53737790, 05.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2015 року м. Київ К/800/33818/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 червня 2011 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2013 року

у справі № 2а-0770/680/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед»

до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2013 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» (далі - ТОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед»; позивач) до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби (далі - Ужгородська МДПІ Закарпатської області ДПС; відповідач) задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 34/0000062320/580 від 31 січня 2011 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі Ужгородська МДПІ Закарпатської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 червня 2011 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2013 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у період з 01 жовтня 2010 року по 31 жовтня 2010 року, за результатами якої складено акт № 38/23-2/32836226 від 27 січня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки Ужгородською МДПІ Закарпатської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 34/0000062320/580 від 31 січня 2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмірі 822 732,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту в жовтні 2010 року сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу постачальниками в попередніх звітних періодах (березні, липні, серпні 2010 року).

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач наголошував на відсутності документального підтвердження отримання позивачем спірних податкових документів із запізненням, а саме - листів з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на них відбитку календарного поштового штемпеля.

Крім того, перевіркою виявлено недотримання ТОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР з огляду на безпідставне заявлення в листопаді 2010 року до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 810 756,00 грн., нарахованої на вартість придбаних у нерезидентів на митній території України послуг, з підстав того, що фактична сплата податку до бюджету не відбулась грошовими коштами.

Задовольняючи позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, та не звернувся до контролюючого органу із скаргою, то він не має права включати до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, не підтверджену податковою накладною.

Водночас у випадку, коли право платника податку на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми податку на додану вартість, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в межах строку давності, встановленого підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

При цьому посилання контролюючого органу на ненадання товариством доказів отримання відповідних податкових накладних із запізненням (поштових листів з рекомендованим повідомленням про вручення), як на підставу для виключення суми податку на додану вартість у розмірі 11 976,00 грн. із складу сформованого податкового кредиту за жовтень 2010 року, колегія суддів відхиляє, позаяк чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не зобов'язує направляти податкові накладні листами з оголошеною цінністю або рекомендованими листами з повідомленням про вручення.

Надаючи оцінку правомірності заявлення товариством у даному випадку до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 810 756,00 грн., судові інстанції цілком обґрунтовано врахували вимоги підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 168/97-ВР, відповідно до якого об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

За правилами підпункту «а» пункту 6.5 статті 6 Закону № 168/97-ВР місцем поставки послуги, яка надається нерезидентом, є місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента.

Відповідно до підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Згідно з підпунктом 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України є дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Таким чином, позивач-отримувач послуг від нерезидентів на митній території України виступає їх податковим агентом, тобто здійснює розрахунок у частині податку на додану вартість з бюджетом шляхом включення відповідних сум до податкових зобов'язань.

При цьому та обставина, що товариство за операціями з поставки нерезидентами послуг на митній території України сплатило податок не постачальникам таких послуг, а безпосередньо до Державного бюджету України, не позбавляє його права на бюджетне відшкодування, позаяк сплаченим податком за змістом вимог Закону № 168/97-ВР є задекларована сума податкового зобов'язання платника.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 червня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 червня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.