Ухвала суду № 53736711, 19.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 2-а/485/13/15

Категорія: 10.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Лисенко М.Є.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

прокурора - Кірющенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Новопетрівської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернат Снігурівського району Миколаївської обласної ради на постанову Снігурівського районного суду Миколаївської області від 11 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом прокурора Снігурівського району Миколаївської області в інтересах ОСОБА_1 до Новопетрівської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернат Снігурівського району Миколаївської обласної ради про стягнення коштів,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - орган опіки і піклування Снігурівської райдержадміністрації Миколаївської області, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2015 року прокурор Снігурівського району Миколаївської області в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Снігурівського районного суду Миколаївської області з позовом до Новопетрівської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернат Снігурівського району Миколаївської обласної ради (далі - Новопетрівська школа-інтернат) в якому просив:

- визнати неправомірною бездіяльність щодо невиплати випускнику з числа дітей позбавлених батьківського піклування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги;

- зобов'язати нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу на користь ОСОБА_1, з урахуванням проведених виплат, в розмірі 6 216,00 грн.

Позов обґрунтовувався тим, що відповідач, відмовляючи в нарахуванні одноразової грошової допомоги вказаному випускнику Новопетрівської школи-інтернат, неправомірно керувався постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 1994 року №226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» (далі - Постанова КМУ № 226), яка має меншу юридичну силу ніж Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

Постановою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 11 червня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав бездіяльність Новопетрівської школи-інтернат щодо невиплати випускнику з числа дітей позбавлених батьківського піклування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги - неправомірною.

Зобов'язав Новопетрівську школу-інтернат нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу на користь ОСОБА_1, з урахуванням проведених виплат, в розмірі 6216,00 грн.

В апеляційній скарзі Новопетрівська школа-інтернат ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, апелянт зазначає, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки, на його думку, він не здійснює владні управлінські функції на основі законодавства та не є суб'єктом владних повноважень.

У зв'язку з чим, апелянт просить закрити провадження у справі.

Представник апелянта в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, належним чином сповіщений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Прокурор у судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечила та просила рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторони, належним чином повідомленої про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, на наступних підставах.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 24 березня 2004 року ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) перебуває на первинному обліку в службі у справах неповнолітніх як такий, що залишився без батьківського піклування, що підтверджується довідкою служби у справах неповнолітніх адміністрації Ленінського району виконкому Миколаївської міської ради (а.с.7).

Відповідно до свідоцтва про народження (а.с.6), його батьками було записано - ОСОБА_2, який помер та ОСОБА_3, яку рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 лютого 2004 року було позбавлено відносно ОСОБА_1 батьківських прав (а.с.9).

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 23 квітня 2004 року № 654 було вирішено клопотати перед управлінням освіти і науки облдержадміністрації про направлення неповнолітнього ОСОБА_1 до школи-інтернату на повне державне забезпечення (а.с.8).

В результаті чого ОСОБА_1 було влаштовано на навчання в державний заклад на повне державне забезпечення в Новопетрівську загальноосвітню школу-інтернат, де він навчався та виховувався до закінчення 9 класу та був випущений по закінченню навчання з врученням свідоцтва про освіту з 30 серпня 2014 року, що підтверджується відповідним наказом № 110 ОД від 29 травня 2014 року та не заперечується сторонами (а.с.13).

Відповідно до Наказу № 124-ОД від 01 серпня 2014 року «Про виплату матеріальної допомоги випускникам дітям-сиротам та дітям, позбавлених батьківського піклування» при випуску зі школи-інтернат ОСОБА_1 було отримано кошти в сумі 1500,00 грн. на ощадну книжку випускника (а.с.12).

З 01 вересня 2014 року ОСОБА_1 навчається у філії Надбузького професійного аграрного ліцею, що підтверджується довідкою цього закладу №201 від 15 вересня 2014 року (а.с.10).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при складанні кошторису для виплати грошової допомоги випускнику школи-інтернат неправомірно керувався пп.1 п.13 Постанови КМУ № 226, в результаті чого останній недоотримав належну суму грошової допомоги відповідно до Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що при ухваленні рішення, судом першої інстанції було дотримано вимоги ст. 159 КАС України, у зв'язку з наступним.

Правовідносини, які виникли в даній справі регулюються Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування» від 13 січня 2005 року №2342-IV (далі - Закон №2342).

Відповідно до ст.8 даного Закону, держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа. Допомога та утримання таких дітей не можуть бути нижчими за встановлені мінімальні стандарти, що забезпечують кожній дитині рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку на рівні, не нижчому за встановлений прожитковий мінімум для таких осіб. Право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Згідно з ч.7 ст. 8 Закону №2342, випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.

Крім того, вказана правова норма встановлює обов'язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії - тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався.

Таким чином, Кабінету Міністрів України доручено визначити порядок забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування одягом і взуттям, в тому числі встановити нормативи такого забезпечення. Мінімальний розмір одноразової грошової допомоги, яка виплачується випускникам, чітко визначений Законом. При цьому, обов'язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів встановлено незалежно від їх працевлаштування.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет на 2014 рік» розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років становить 1286 грн.

Таким чином, виходячи з вищенаведеної норми, випускникам шкіл-інтернатів з категорії дітей-сиріт у віці до 18 років, в тому числі ОСОБА_1 при випуску з навчального закладу має бути нарахована та виплачена одноразова грошова допомога у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, тобто в сумі не менше 7716,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, при нарахуванні та виплаті допомоги ОСОБА_1 у розмірі 1500 грн. відповідач керувався пп.1 п.13 Постанови КМУ № 226.

При цьому, як встановлено в пп.1 п.13 Постанови КМУ № 226, дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа, а також учням та студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків і перебували на повному державному утриманні в загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, при вступі на навчання до професійно-технічних та вищих навчальних закладів видається безоплатно за рахунок коштів тих закладів, які вони закінчили, комплект нового одягу і взуття на суму не менш як 12 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також грошова допомога в розмірі не менш як 2,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Учні та студенти зазначеної категорії зараховуються на повне державне утримання в навчальних закладах, до яких вони вступили, і в період навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів забезпечуються безоплатно продуктами харчування, одягом, взуттям і м'яким інвентарем за нормами, встановленими для вихованців шкільного віку шкіл-інтернатів.

Відповідно до положень ст.25 Закону №2342, порядок відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, у тому числі на харчування, одяг, взуття, м'який інвентар на одну фізичну особу, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, а також інших виплат, передбачених цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до державних соціальних стандартів.

Статтею 39-9 вказаного Закону встановлено, що порядок відшкодування витрат на виплату допомоги випускникам закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, повне державне забезпечення відповідно до статті 8 цього Закону при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу відповідно до норм забезпечення випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Норми ст.ст.25, 39-9 Закону №2342 регулюють правовідносини щодо відшкодування навчальним закладам або відповідним установам, в яких виховуються та навчаються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, понесених ними витрат на харчування, одяг, взуття, м'який інвентар, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, та не розповсюджуються на правовідносини навчальних закладів з їх випускниками, що є предметом спору по даній справі.

Разом з тим, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №2342 передбачено, що інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, а також із того, що Постанова КМУ № 226 була прийнята у 1994 році, тобто до прийняття Закону №2342, під час розгляду та вирішення справ зазначеної категорії застосуванню підлягає Закон №2342.

За таких підстав, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що адміністрація Новопертівської загальноосвітньої школи-інтернат при складанні кошторису для виплати грошової допомоги випускнику школи-інтернат неправомірно керувалась пп.1 п. 13 Постанови КМУ № 226, що призвело до безпідставного не нарахування та не доплати ОСОБА_1 грошової допомоги виходячи із встановленого Законом розміру 7716,00 грн., що з урахуванням проведених виплат складає 6216,00 грн. (7716,00 грн. -1500,00 грн. = 6216,00 грн.), чим було порушено право ОСОБА_1 на соціальний захист, у зв'язку з чим позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно доводів апеляційної скарги, які полягають в тому, що даний спір не є публічно-правовим, а тому провадження у справі слід закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України, колегія суддів вважає за необхідним зазначити наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень, згідно із п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Витрати на фінансування заходів щодо соціального забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком (абз.2 ст. 9 Закону №2342).

Як було вже вказано вище, порядок відшкодування витрат на виплату допомоги випускникам закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затверджується Кабінетом Міністрів України (стаття 39-9 Закону №2342).

Матеріальне забезпечення та зокрема, виплата грошової допомоги регламентується пп. 1 п. 13 Постанови КМУ № 226. Вказана допомога є соціальною гарантією держави у підтримці певної соціальної категорії дітей, позбавлених батьківського піклування.

Відповідач є комунальним закладом освіти, підзвітним та підконтрольним Миколаївській обласній раді, у тому числі підпорядкованим і підзвітним Департаменту освіти і науки Миколаївської обласної Державної адміністрації.

Таким чином, аналізуючи вищевикладені норми законодавства, колегія суддів вважає, що у даному спорі відповідач здійснює надані йому чинним законодавством владні управлінські функції, а тому має статус суб'єкта владних повноважень щодо вказаної соціальної допомоги і ці правовідносини не відносяться до цивільно-правових. Отже, такий спір за участю суб'єкта владних повноважень, що реалізує у спірних правовідносинах надані йому функції, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України підлягає розгляду адміністративним судом.

За таких обставин справи, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року було відстрочено апелянту сплату судового збору в розмірі 913,50 грн. до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення (а.с.117-118).

Враховуючи, що апелянтом до цього часу судовий збір у вказаному розмірі не сплачений, колегія суддів вважає за можливим стягнути його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Новопетрівської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернат Снігурівського району Миколаївської обласної ради - залишити без задоволення.

Постанову Снігурівського районного суду Миколаївської області від 11 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом прокурора Снігурівського району Миколаївської області в інтересах ОСОБА_1 до Новопетрівської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернат Снігурівського району Миколаївської обласної ради про стягнення коштів - залишити без змін.

Стягнути з Новопетрівської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернат Снігурівського району Миколаївської обласної ради судовий збір у розмірі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України за наступними реквізитами: отримував коштів - ГУК в Одеській області / Приморський р-н./ 22030001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923, банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області, код банку отримувача (МФО) - 828011, рахунок отримувача - 31212206781008, код класифікації доходів бюджету - 22030001.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова