Ухвала суду № 53736628, 15.10.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 р.м. ОдесаСправа № 815/1736/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Єщенка О.В.

суддів Димерлія О.О.

ОСОБА_1

За участю: секретаря Вишневської А.В.

представника позивача ОСОБА_2 (довіреність від 01.06.2015 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГСНАБ-ОД» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГСНАБ-ОД» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 31.07.2013 року №0000292260 про збільшення податкового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 377 498 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 27 086 грн., №0000302260 про збільшення податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 322 029 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 71 767 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки податкового органу про порушення позивачем правил податкового законодавства щодо формування валових витрат та податкового кредиту не відповідають фактичним обставинам справи. Витрати та податковий кредит за результатами здійснення господарських операцій з придбання у ПП «ВАЛЕНСІЯ 5», ПП «ПРОДІ 7», ТОВ «ПАЛЬМАР» та ПП «АСТЕРЛІНТ» товару підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними, первинними та розрахунковими документами, за якими вбачається найменування поставленого товару, його вид, кількість, оплата тощо. Зазначені документи у повному обсязі були надані позивачем під час перевірки, проте податковим органом не здійснено належного аналізу цих документів, що призвело до безпідставного збільшення позивачу податкових зобовязань по податку на додану вартість та по податку на прибуток згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 31.07.2013 року №0000292260, №0000302260.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області у період з 25.06.2013 року по 04.07.2013 року (з урахуванням продовження терміну) проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «ТОРГСНАБ-ОД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 27.07.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 11.07.2013 року №428/22-6/37222751.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «ТОРГСНАБ-ОД», зокрема, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2. ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1, ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток у сумі 377 498 грн., у тому числі за 2010 рік у розмірі 108 339 грн., за 1 квартал 2011 року 32 894 грн., 2 квартал 2011 року 120 826 грн., 2-3 квартали 2011 року 235 488 грн., 2-4 квартали 2011 року 236 266 грн., п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1. ст. 4, п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у сумі 322 029 грн., у тому числі за жовтень 2010 року у розмірі 4 869 грн., за листопад 2010 року 68 206 грн., грудень 2010 року 21 159 грн., січень 2011 року 4 089 грн., лютий 2011 року 6 678 грн., березень 2011 року 15 548 грн., квітень 2011 року 23 858 грн., травень 2011 року 33 602 грн., червень 2011 року 47 605 грн., липень 2011 року 28 684 грн., серпень 2011 року 45 162 грн., вересень 2011 року 21 892 грн., листопад 2011 року 677 грн.

На підставі виявлених порушень ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області винесено податкові повідомлення-рішення від 31.07.2013 року №0000292260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 377 498 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 27 086 грн., №0000302260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 322 029 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 71 767 грн.

Позивач скористався своїм правом на оскарження податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, подавши скарги до податкових органів вищого рівня, проте їх було залишено без задоволення, а рішення контролюючого органу без змін.

Як вбачається з акту перевірки підставою для висновків про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат є не підтвердження операцій з ПП «ВАЛЕНСІЯ 5», ПП «ПРОДІ 7», ТОВ «ПАЛЬМАР» та ПП «АСТЕРЛІНТ» первинними документами, а саме подорожніми листами, товарно-транспортними накладними, талонами замовника на перевезення товару, у звязку із чим неможливо встановити вантажовідправника та вантажоодержувача товару, адреси пунктів навантаження (відправлення) та пунктів призначення, фактичне придбання товару, його реалізацію тощо.

Крім того, відповідач зазначає, що відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість за цими операціями підтверджується даними баз автоматичного співставлення зобовязань з ПДВ, згідно яких встановлено розбіжності між задекларованими позивачем сум ПДВ в розрізі своїх контрагентів.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий кредит та валові витрати, понесені позивачем в господарській діяльності, по операціям з ПП «ВАЛЕНСІЯ 5», ПП «ПРОДІ 7», ТОВ «ПАЛЬМАР» та ПП «АСТЕРЛІНТ» підтверджуються належним чином оформленими договорами, первинними та розрахунковими документами, висновки податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються, наявними у справі документами, за якими вбачається зміст, обсяг, вид проведених між підприємствами господарських операцій, їх оплату, тому збільшення відповідачем грошових зобовязань згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є безпідставним.

Колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до положень п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), виконанням робіт та наданням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

Згідно із положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/робіт/послуг, не підтверджені, зокрема, податковими накладними, не відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю на його вимогу податкову накладну, яка відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця, виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналізуючи зазначені норми Податкового кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товару, що підтверджується первинними документами, та використання в господарській діяльності цього товару.

Крім того, згідно із положеннями ст.ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку таких витрат. До складу витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Такі ж правила оподаткування, формування валових витрат та податкового кредиту визначали положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97-ВР, Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (які діяли на час виникнення спірних правовідносин).

При цьому, відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16 липня 1999 року господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 04.01.2010 року між позивачем та ПП «ВАЛЕНСІЯ 5» укладено договір, за яким ПП «ВАЛЕНСІЯ 5» зобовязується поставити, а ТОВ «ТОРГСНАБ-ОД» - прийняти та оплатити товар.

На підтвердження виконання умов договору, придбання та отримання товару, його оплати позивачем надано накладні, податкові та видаткові накладні, журнали-ордери, платіжні доручення та виписки з банку.

Між позивачем та ПП «ПРОДІ 7» укладено договір від 01.10.2010 року №10/01-1, за яким ПП «ПРОДІ 7» зобов'язується поставити, а ТОВ «ТОРГСНАБ-ОД» - прийняти та оплатити продукцію.

Виконання умов договору, придбання та отримання продукції, її оплату позивачем підтверджено накладними, податковими та видатковими накладними, журналами-ордерами, платіжними дорученнями та виписками з банку.

Також 01.10.2010 року між позивачем та ТОВ «ПАЛЬМАР» укладено договір №10/01-1, за яким ТОВ «ПАЛЬМАР» зобов'язується поставити, а ТОВ «ТОРГСНАБ-ОД» - прийняти та оплатити продукцію.

На підтвердження виконання умов договору, придбання та отримання товару, його оплати позивачем надано накладні, податкові та видаткові накладні, журнали-ордери, платіжні доручення та виписки з банку.

Також у перевіряємий період між позивачем та ПП «АСТЕРЛІНТ» укладено договір від 10.05.2011 року №05/10-2, за яким ПП «АСТЕРЛІНТ» зобов'язується поставити, а ТОВ «ТОРГСНАБ-ОД» - прийняти та оплатити продукцію.

На підтвердження фактичного виконання умов договору, придбання та отримання товару позивачем надано накладні, податкові та видаткові накладні, журнали-ордери, платіжні доручення та виписки банку.

Отриманий від ПП «ВАЛЕНСІЯ 5», ПП «ПРОДІ 7», ТОВ «ПАЛЬМАР» та ПП «АСТЕРЛІНТ» товар в подальшому реалізований, зокрема, «Ветеран ЗС-91 ТОВ», КУ «Міська клінічна лікарня №10», Одеський літературний музей, Одеський державний аграрний університет, ЗАО «Професіонал», Одеському російському драматичному театру ім. Іванова, ПАТ «Судноплавна компанія «Укрферрі», ТОВ «Вин Агро», Піклувальній раді СШ №10, ПМС-261 Одеської залізниці, ТОВ ЖЕБП «Наше місто», ДЗ «Дорожня лікарня» ДП «Одеської залізниці», ТОВ «Трансбункер-Південний», ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», ПАТ «Індутсріально-експертний банк», ПП «Сервісна компанія «Комфорт», Одеський національний медичний університет, ЖКГ Чорноморської селищної рада, ОЗШІ №1 ОМР Одеської області, ВМКЦ Південного регіону, КП «Міжнародний аеропорт ОСОБА_2», ОАО «Медлабортехніка», Одеському обласному базовому медучилищу, АТ «Одеська книжкова фабрика», КЗ ОСЗШІ №7, Ізмаїльському дому-інтернату, ТОВ «УК»Квант», ВАТ «Одесавтотранс», Центральна СЕС на водному транспорті, КУ «Одеське театрально-художнє училище», Інститут ринку і економіко-екологічних досліджень НАН України, Одеський технікум залізничного транспорту, ДП МТП «Южний», КУ «ООНД», ВАТ «Чорноморгідробуд», ОСМД «Чорномор-4», ДП «Укрферрі Шипменеджмент», ОСМД «Чорномор-3», ГУЖКХ м. Іллічівська, ВП «Хімтжмонтаж» ТОВ, ДП ГПК «Україна», ПАТ «Радикал Банк», ОСМД «Весна», ТОВ УК «Квант», ЖСК «Ленинський 37», на підтвердження чого позивачем надано договори, видаткові накладні, податкові накладні, журнали - ордери, рахунки-фактури, банківські виписки.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що за цими первинними документами вбачається фактичне виконання умов договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, постачання товару, його обсяг, вид, оплата та подальше використання у власній господарській діяльності, отже правомірне формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за цими операціями.

При цьому, суд першої інстанції правильно врахував, що на момент складання податкових накладних, первинних документів контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість, відомості про їх відсутність за місцезнаходженням або припинення реєстрації як юридичних осіб у встановленому законом порядку не вносились.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги відомості баз податкового співставлення зобовязань в розрізі контрагентів, вірно надано оцінку діючому податковому законодавству, яке не ставить в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, не зобов'язує платника податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства.

Можливі порушення цими контрагентами податкової дисципліни не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ, оскільки питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит та формування валових витрат, понесених під час провадження господарської діяльності.

Судом першої інстанції вірно враховано, що в силу приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 транспортною документацією підтверджуються операції з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, тому ненадання таких документів під час перевірки не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей.

При цьому, згідно умов договір, укладених з ПП «ВАЛЕНСІЯ 5», ПП «ПРОДІ 7», ТОВ «ПАЛЬМАР» та ПП «АСТЕРЛІНТ» постачання товару на адресу позивача здійснюється власними силами, транспортом цих підприємств.

Зазначені обставини свідчать про невідповідність висновків податкового органу нормам законодавства, яке, як вірно зазначено судом першої інстанції, не зобовязує позивача підтверджувати витрати, понесені у звязку із провадженням господарської діяльності з придбання товару, транспортною документацією.

Таким чином, оскільки судом першої інстанції із дослідженням первинних документів надано належну оцінку необґрунтованим доводам податкового органу про не підтвердження позивачем господарських операцій з його контрагентами, вірно зроблено висновок про безпідставність нарахування позивачу грошових зобовязань по податку на додану вартість згідно оскаржуваних рішень, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції надано правильну юридичну оцінку обставинам справи та суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для скасування рішень контролюючого органу.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

ОСОБА_1