Ухвала суду № 53736619, 19.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 року Справа № 876/9853/13 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта сервіс" на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта сервіс" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ТОВ "Атланта сервіс" 23.05.2013 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Луцької ОДПІ Волинської області ДПС, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 березня 2013 року №0000732205, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 895 128,75 грн., в тому числі 716 103 грн. за основним платежем та 179 025,75 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ТОВ "Атланта сервіс" оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що перевірка відповідачем ТзОВ "Атланта сервіс" з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ "Медео-Захід" фактично не проводилась, оскільки директор товариства не допустив представників Луцької ОДПІ до її проведення. Вказує на те, що 28 листопада 2012 року державним реєстратором Луцької міської ради були зареєстровані зміни до статуту ТзОВ " Атланта сервіс", відповідно до яких змінилося місцезнаходження товариства з м. Луцьк, вул. Ковельська, 22 на м. Рівне, вул. Артилерійська, 3 А. Відтак, інспектори Луцької ОДПІ не мали права проводити позапланову виїзну перевірку позивача у м. Луцьку, за старим місцезнаходженням підприємства.

Апелянт зазначає, що акт документальної перевірки повинен містити виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Однак, акт перевірки №1221/22.6/316548883 від 13 березня 2013 року не містить жодних фактів порушень податкового законодавства ТзОВ "Атланта сервіс" у взаємовідносинах із ТзОВ "Медео-Захід".

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до ч.1 ст.41 та ч.4 ст.196 КАС України суд розглядає справу за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ "Атланта сервіс" є юридичною особою, з 28.11.2012 року, зареєстроване за адресою: м. Рівне, вул. Артилерійська, 3А, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АБ № 599234 від 29.11.2012 року (а. с. 20), витягом із статуту товариства (а. с. 19), знаходиться на обліку як платник податків у Луцькій ОДПІ, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 04 березня 2013 року № 119 (а. с. 64).

Луцькою ОДПІ на адресу позивача було направлено письмовий запит від 10.08.2012 року №11007/10/22-1, у якому, з посиланням на підпункт 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України, запропоновано надати протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту письмове пояснення та його документальне підтвердження щодо взаємовідносин ТзОВ "Атланта сервіс" з ТзОВ "Медео-Захід" за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, разом із копіями первинних документів (а. с. 71).

08.02.2013 року Луцькою ОДПІ відповідно до пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, у зв'язку із ненаданням ТзОВ "Атланта сервіс" документального підтвердження на письмовий запит Луцької ОДПІ від 10.08.2012 року № 11007/10/22-1, було видано наказ № 359 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з 08.02.2013 року, тривалістю 5 робочих днів, з питань здійснення фінансово-господарської діяльності з ТзОВ "Медео-Захід" за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року (а. с. 69).

На підставі вищезазначеного наказу, Луцькою ОДПІ було виписано направлення на проведення перевірки від 08 лютого 2013 року № 000454, яке 11 лютого 2013 року було вручено директору ТзОВ "Атланта сервіс" Яремчуку О.І. разом з наказом на проведення перевірки (а.с.68).

На вимогу Луцької ОДПІ від 12.02.2013 року № 2819/10/22.6 (а.с. 70) та під час перевірки ТзОВ "Атланта сервіс", позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ "Медео-Захід" за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року. Вказані обставини підтверджуються актами про ненадання документів від 12-13 лютого 2013 року, складеними головним державним податковим ревізором-інспектором Луцької ОДПІ (а.с. 66, 67).

Як видно з матеріалів справи, у відповідь на лист-вимогу Луцької ОДПІ від 12 лютого 2013 року № 2819/10/22.6, директор ТзОВ "Атланта сервіс" листом № 9 від 13 лютого 2013 року відмовився надавати будь-які документи, оскільки вважав проведення перевірки неправомірним (а.с.13).

Також позивачем складено акти від 11-13 лютого 2013 року про відмову у допуску представника Луцької ОДПІ до перевірки (а.с.15-17).

За результатами позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Атланта сервіс" з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ "Медео-Захід" за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року відповідачем складено акт від 21 лютого 2013 року №122/22.6/31654883, в якому встановлено порушення ТзОВ "Атланта сервіс" підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 716 103,00 грн., в тому числі за серпень 2010 року на суму 15000 грн., за жовтень 2010 року на суму 89000 грн., за листопад 2010 року на суму 50 000 грн., за грудень 2010 року на суму 562 103 грн. та пунктів 5.1, 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого завищено від'ємне значення оподаткування за 2010 рік на суму 2 796254 грн. та занижено податок на прибуток на суму 196065 грн. (а.с.7-9).

На підставі акту перевірки від 21 лютого 2013 року №122/22.6/31654883, Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 13 березня 2013 року № 0000732205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 895128, 75 грн., в тому числі 716 103 грн. за основним платежем та 179 025, 75 грн. за штрафними санкціями.

На вищевказане податкове повідомлення-рішення позивачем були подані скарги до Державної податкової служби у Волинській області та Державної податкової служби України, за результатами розгляду яких податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ № № 0000732205 від 13 березня 2013 року залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ТзОВ "Атланта сервіс" ні під час перевірки, ні в судове засідання не надало жодних первинних документів, які б підтверджували реальність здійснення господарських операцій між ним та ТзОВ "Медео-Захід", тому такий до задоволення не підлягає.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, так як він відповідає правильно встановленим обставинам справи та нормам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок викладено у статті 78 розділу II Податкового кодексу України. Такі перевірки не передбачаються у плані роботи органу ДПС і проводяться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених у статті 78, а саме:

- за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків протягом 10 робочих днів із дня отримання запиту не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби;

- платником не подано в установлений законом термін податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;

- платником подано органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся органом державної податкової служби;

- виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків протягом десяти робочих днів із дня отримання запиту не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби;

- платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акту перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження;

- розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків;

- платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

- щодо платника податку подано скаргу про ненадання таким платником податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів із дня його отримання;

- отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні;

- органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

- у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби видає наказ, копія якого вручається платнику податків під розписку під час виходу на перевірку.

З матеріалів справи видно, що наказ на проведення позапланової документальної виїзної перевірки від 08 лютого 2013 року №359 та направлення на перевірку від 08 лютого 2013 року №000454 були вручені під розписку директору ТзОВ "Атланта сервіс" 11 лютого 2013 року.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що Луцькою ОДПІ перед початком проведення перевірки ТзОВ "Атланта Сервіс" належним чином виконані вимоги підпункту 78.4 статті 78 ПК України, пункту 81.1 статті 81 ПК України, а відтак ревізор Луцької ОДПІ мав право 11 лютого 2013 року приступити до проведення перевірки, а ТзОВ "Атланта сервіс" було зобов'язано допустити вищезазначену службову особу до її проведення.

Підпунктом 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань ), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит. Інформація на запит органу державної податкової служби надається Національним банком України, іншими банками безоплатно у порядку і обсягах, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Порядок отримання інформації органами державної податкової служби за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України».

Пунктом 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1245 встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Пунктом 12 цього ж Порядку передбачено, що письмовий запит про подання інформації надсилається суб'єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлення за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, фактів, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; виникнення потреби у визначенні рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; в інших випадках, визначених Податковим кодексом України.

Колегія суддів не бере до уваги акти відмови від допуску до перевірки відповідача, які складені одноособово директором ТзОВ "Атланта сервіс" від 11-13 лютого 2013 року, оскільки складання таких актів платником податків не передбачено Податковим кодексом України. Вказані акти, складені позивачем, свідчать не про відмову директора ТзОВ "Атланта сервіс" допустити інспектора Луцької ОДПІ до перевірки, а про відмову надати первинні бухгалтерські документи та пояснення з приводу взаємовідносин позивача з ТзОВ "Медео-Захід".

Разом з тим, на момент видання наказу від 08.02.2013 року №359 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки «ТзОВ «Атланта сервіс» було зареєстровано за адресою: м. Рівне, вул. Артилерійська, 3А, проте, перебувало на обліку як платник податків в Луцькій ОДПІ, що підтверджується довідкою форми №4-ОПП від 04.03.2013 року №119 (а. с. 64), а також листом ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС від 29.01.2013 року №2143/18-315, згідно з яким на адресу Луцької ОДПІ було повернуто облікову справу позивача та повідомлено про неможливість його взяття на податковий облік (а.с.65).

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що оскільки позивач на момент видання наказу від 08.02.2013 року №359 перебував на обліку як платник податків саме в Луцькій ОДПІ, то суд не бере до уваги твердження представника позивача про те, що інспектори Луцької ОДПІ не мали права проводити позапланову виїзну перевірку позивача у м. Луцьку, за старим місцезнаходженням підприємства.

Колегія суддів враховуючи вищенаведене дійшла висновку, що невиконання позивачем письмової вимоги податковому органу про надання документів є безпідставним, отже прийнятий у відповідності до вимог п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України наказ відповідача про проведення перевірки є правомірним.

Згідно із пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Водночас, статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Вищезазначений обов'язок платника податків кореспондується з положеннями підпункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, відповідно якого, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Однак позивачем не надано жодних доказів та будь-яких первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій з ТзОВ "Медео-Захід" за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, згідно яких ним було сформовано податковий кредит за серпень - грудень 2010 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду, що оскільки, ТзОВ "Атланта сервіс" ні під час перевірки, ні в судове засідання не надало жодних первинних документів, які б підтверджували реальність здійснення господарських операцій між ним та ТзОВ "Медео-Захід", тому висновки Луцької ОДПІ, викладені в акті перевірки від 21 лютого 2013 року №122/22.6/31654883 щодо неможливості підтвердження фактичного здійснення фінансово-господарських операцій ТзОВ "Атланта сервіс" з ТзОВ "Медео-Захід" за перевіряємий період і як наслідок завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 716103 грн. є правомірним.

Доводи податкового органу про нікчемність господарських операцій позивача з ТзОВ «Медео-Захід» позивачем під час судового розгляду не спростовані.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.41, 160 , 195, 196, 198 п. 1, 200, 205 ч. 1 п. 1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта сервіс" залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року у справі №803/1203/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І. Рибачук