Постанова № 53736608, 12.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2015 року Справа № 876/9741/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Каралюса В.М.,

суддів: Кузьмича С.М., Матковської З.М.,

за участі секретаря судового засідання Бєлкіної Н.І.,

та за участі осіб:

від позивача - Шабат Ю.В.,

від відповідача - Онишкевич Р.І.,

від третіх осіб - Сухоцький М.П., Сендега Т.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції та апеляційну скаргу приватного підприємства «Шива» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Адвокатського об'єднання «Адвокатська компанія «Укрзахідюрсервіс», приватного підприємства «Шива» про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2015 року позивач приватне акціонерне товариство «ВіЕс Банк» звернувся до суду з адміністративним позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, в якому просив визнати протиправною та скасувати з моменту прийняття постанову заступника начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Онишкевича Р.І. від 29.07.2015 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 48294213.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначав, що оскаржувана постанова безпідставно виходить за межі ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 24.07.2015 в справі № 466/5679/15-ц, так як вказаною ухвалою суду накладено арешт на майно приватного підприємства «Шива» в межах суми стягнення, в той час оскаржуваною постановою накладено арешт на все майно приватного підприємства «Шива» без урахування суми стягнення. Крім цього, вказаною ухвалою суду не передбачено заборону здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить приватному підприємству «Шива», в той час як оскаржуваною постановою заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить приватному підприємству «Шива».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову заступника начальника Шевченківсього відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 29.07.2015 року ВП №48294213.

При винесенні рішення суд першої інстанції виходив з того, що суб'єкт владних управлінських функцій, вийшовши за межі способу, обраного судом виконання виконавчого документа - наклав арешт на все майно, а не в межах суми позову, як передбачено в ухвалі - порушив положення ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження».

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, його оскаржили відповідач та третя особа.

Відповідач Шевченківський відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на те, що рішення суду першої інстанції прийняте з невідповідністю висновків фактичним обставинам справи, з порушенням норм матеріального права, що призвело до винесення неправильного рішення, в зв'язку з чим просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що в ухвалі Шевченківського районного суду м. Львова від 24.07.2015 сума стягнення не була зазначена, однак її відсутність не була підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, а відтак не була перешкодою для відмови у відкритті виконавчого провадження, а відтак не була перешкодою для винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Вважає, що відсутні порушення встановленого Законом порядку накладення арешту на майно боржника, оскільки такий був накладений державним виконавцем з додержанням вимог чинного законодавства, зокрема Закону України «Про виконавче провадження».

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватне акціонерне товариство «ВіЕс Банк» в поданій апеляційній скарзі, вважаючи, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки судом першої інстанції було порушено норми матеріального права та висновки суду не відповідають обставинам справи, просить таку постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що при прийнятті постанови про накладення арешту державний виконавець вийшов за межі ухвали суду є безпідставним, оскільки він діяв у межах та спосіб визначений законодавством.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників, що взяли участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг в їх сукупності, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 24.07.2015 року у справі за №466/5979/14-ц з метою забезпечення позову Адвокатського об'єднання "Адвокатська компанія "Укрзахідюрсервіс" до ОСОБА_6, Приватного підприємства "Шива" про стягнення заборгованості з метою забезпечення позову, зокрема, накладено арешт на майно Приватного підприємства "Шива" в межах суми стягнення.

На виконання даної ухвали постановою від 29.07.2015 року відкрито виконавче провадження ВП №48294213, а постановою заступника начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Онишкевича Р.І. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від цієї ж дати накладено арешт на все майно, що належить боржнику ПП "Шива" та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить згаданому підприємству.

Зокрема, як встановлено у вказаній постанові, з метою забезпечення позову Адвокатського об'єднання «Адвокатська компанія «УкрЗахідюрсервіс» до ОСОБА_6, приватного підприємства «Шива» в межах суми стягнення. У зв'язку із цим у резолютивній частині постанови постановлено накласти арешт на все майно ПП «Шива» та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.17 згаданого Закону, відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

У відповідності до ст.25 наведеного Закону, передбачено можливість відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого документа про забезпечення позову.

Відповідно до п.5.6.2. Інструкції про проведення виконавчих дій арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах: винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Арешт застосовується: для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації; для виконання рішення про конфіскацію майна боржника; при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання, на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника.

Враховуючи зазначене, згідно наданих державному виконавцю повноважень арешт може бути накладений державним виконавцем або на все майно боржника, або на конкретно визначене судом майно. У зв'язку із тим, що в ухвалі Шевченківського районного суду м. Львова у цивільній справі №466/5679/15-ц від 24 липня 2015 року не визначено, на яке саме майно має бути накладено арешт, то державний виконавець у відповідності до чинного законодавства на виконання вказаної ухвали міг виключно накласти арешт на все майно боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що при прийнятті постанови про накладення арешту державний виконавець вийшов за межі ухвали суду є безпідставним, оскільки він діяв у межах та спосіб визначений законодавством.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Крім цього, потрібно зазначити, що як вбачається із положень Інструкції про проведення виконавчих дій арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Чинним законодавством не передбачено можливості державного виконавця накладати арешт на майно без оголошення заборони на його відчуження.

Таким чином, можна дійти висновку, що при прийнятті оскаржуваної постанови державний виконавець діяв виключно в межах наданих Законом повноважень, оскільки як вбачається йому надано право або накласти арешт та оголосити заборону відчуження всього майна боржника, або накласти арешт та оголосити заборону відчуження на конкретно визначене судом майно боржника. Отже, суд першої інстанції при прийнятті постанови не врахував вищезазначені норми матеріального права та ухвалив незаконне рішення.

Окрім того, згідно довідки про залишкову балансову вартість основних засобів ПП «Шива» станом на 01 вересня 2015 р. за вих.№109 від 08 вересня 2015 р. становить 40 208 302,51 гривень, з них вартість фізкультурно-оздоровчого комплексу з вбудованим підприємством торгівлі (м. Львів, вул. Зубрівська, 38) становить 40 196 429,89 гривень, інших основних засобів 11 872,62 гривні. Отже, зважаючи на те, що єдине майно ПП «Шива», право власності на яке підлягає державній реєстрації та на яке може бути накладено арешт державною виконавчою службою, є фізкультурно-оздоровчий комплекс з вбудованим підприємством торгівлі (м. Львів, вул. Зубрівська, 38), то дії заступника начальника Шевченківського відділу ДВС Львівського МУЮ є законними, виправданими та вчинені у відповідності до наданих повноважень при винесені оскаржуваної постанови.

Також не ґрунтується на законі висновок суду про те, що державним виконавцем порушено права позивача, оскільки згідно укладеного іпотечного договору позивач має право на звернення стягнення на предмет іпотеки. Аналогічно не відповідає закону і твердження позивача про те, що державний виконавець зобов'язаний був отримати згоду банку на накладення арешту на майно, яке перебуває в іпотеці, адже жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що на майно, яке перебуває в іпотеці не може бути накладено арешт чи що для такого накладення потрібна згода іпотекодержателя. Прийнятою постановою державної виконавчої служби в жодній мірі не порушено права позивача, а тому у неї відсутнє право на судовий захист її порушених прав чи інтересів.

Згідно постанови Верховного Суду України № 21-1115во10 від 10.04.2012р. суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням. Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду. Рішення та дії суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі дії вчинені чи рішення прийнято владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні дії чи рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні постанови від 10 вересня 2015 року судом першої інстанції було порушено норми матеріального права та надано невірну оцінку спірним правовідносинам, що, в силу ст. 202 КАС України, є підставою для скасування оскаржуваної постанови, та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні вимог адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п.3 ч. 1 ст. 198, п. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції та апеляційну скаргу приватного підприємства «Шива» задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року у справі № 813/4695/15 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» відмовити.

Стягнути Державного бюджету України в користь приватного підприємства «Шива» 1339,80 грн. (тисячу триста тридцять дев'ять гривень вісімдесят копійок) судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.М. Каралюс

суддя С.М. Кузьмич

суддя З.М. Матковська