Ухвала суду № 53735490, 17.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2577/15 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

17 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Спец-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Спец-Сервіс» задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 17 січня 2015 року №0000132201, згідно з яким ТОВ «НВП Спец-Сервіс» визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 23750,00 грн., з яких: 19000,00 грн. - за основним платежем; 4750,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що господарські операції між ТОВ «НВП Спец-Сервіс» та ТОВ «Компанія Гарс» не мали реального товарного характеру.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 17 грудня 2014 року по 23 грудня 2014 року на підставі пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.79.1 ст.79 ПК України відповідно до наказу начальника ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 17 грудня 2014 року №31 та повідомлення про проведення перевірки від 17 грудня 2014 року №155/10/22-05 проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «НВП Спец-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Гарс» за липень 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6 ст.201, п.200.3 ст.200 ПК України, п.4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 19000,00 грн., у тому числі по періодам за липень 2014 року - 19000,00 грн.

Вказані порушення зафіксовані в акті від 25 грудня 2014 року №49/10-13-22-05/36577538, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 17 січня 2015 року №0000132201, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «НВП Спец-Сервіс» з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 23750,00 грн., в тому числі за основним платежем - 19000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4750,00 грн.

За наслідком адміністративного оскарження позивачем вказаного рішення, рішенням ДФС України від 08 червня 2015 року залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 17 січня 2015 року №0000132201 та рішення, прийняте в результаті розгляду первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що факт надання послуг та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, а тому податкове повідомлення-рішення від 17 січня 2015 року №0000132201 підлягає скасуванню як безпідставне.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, що була чинною на момент виникнення таких правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.1-2 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абз.1 п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В силу вимог п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на відсутність факту реального вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Компанія Гарс», оскільки контрагентом не задекларовано податкові зобов'язання по взаємовідносинам з ТОВ «НВП Спец-Сервіс».

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

На підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «НВП Спец-Сервіс» та ТОВ «Компанія Гарс» позивачем подано до суду копії первинних документів, які доводять факт здійснення господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом.

04 березня 2014 року між ТОВ «НВП Спец-Сервіс» (принципал) та ТОВ «Компанія Гарс» (агент) укладено агентський договір №А0403 про надання послуг по інформаційно-рекламному обслуговуванню, відповідно до умов якого принципал доручив, а агент зобов'язувався за визначену договором винагороду укладати від свого імені, але за рахунок принципала, правочини з третіми особами з інформаційно-рекламного обслуговування принципала на території України, що полягає у виконанні наступних робіт (наданні послуг): оплата рекламних носіїв; оплата рекламних блоків, статей у спеціалізованих друкованих та Інтернет виданнях; замовлення рекламної продукції та роздача її на профільних виставках; оплата контекстної реклами; оплата за маркетингові дослідження. Послуги надаються рівноцінними пакетами в трьох регіонах України: Дніпропетровська область, Харківська область, Львівська область. Відповідно до п.5.1 вказаного договору розмір винагороди агента за даним договором складає 114000,00 грн. з урахуванням ПДВ (19000,00 грн.).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору та реальності вчиненої за ним господарської операції позивачем подано до суду: копії актів виконаних робіт від 01 липня 2014 року №509 (надання послуг в Харківській області), від 14 липня 2014 року №537 (надання послуг в Дніпропетровській області), від 21 липня 2014 року №553 (надання послуг у Львівській області); копії податкових накладних, виписаних ТОВ «Компанія Гарс» по договору від 03 березня 2014 року №А0403, від 01 липня 2014 року №2 на суму 38000,00 грн., в тому числі ПДВ - 6333,33 грн., від 14 липня 2014 року №24 на суму 38000,00 грн., в тому числі ПДВ - 6333,33 грн., від 21 липня 2014 року №40 на суму 38000,00 грн., в тому числі ПДВ - 6333,33 грн.; банківські виписки на підтвердження перерахування коштів за надані послуги на рахунок контрагента; звіти від 01 липня 2014 року (Харківська обл.), від 14 липня 2014 року (Дніпропетровська обл.), від 21 липня 2014 року (Львівська обл.) по виконанню робіт згідно агентського договору №А0403 від 04 березня 2014 року на загальну суму 114000,00 грн., в тому числі ПДВ - 19000,00 грн.; макети та зразки рекламної продукції і брошур, що виготовлялись і розповсюджувались агентом на умовах укладеного договору за погодженням з ТОВ «НВП Спец-Сервіс».

Окрім того, позивачем подано також копію податкової декларації з ПДВ за липень 2014 року з додатком 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», в якій включено до податкового кредиту суму ПДВ по постачальнику ТОВ «Компанія Гарс» у розмірі 19000,00 грн. Також позивач надав до суду копію податкової декларації ТОВ «Компанія Гарс» з ПДВ за липень 2014 року разом з додатком 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», в якій до складу податкових зобов'язаннь включено суму ПДВ по покупцю ТОВ «НВП «Спец-Сервіс» у розмірі 19000,00 грн.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Компанія Гарс» є юридичною особою, зареєстрованою 01 жовтня 2012 року за №10701020000047634, та згідно КВЕД основним видами діяльності якої є: рекламні агентства; брошурувально-палітурна діяльність і надання пов'язаних з нею послуг; інші види видавничої діяльності; виробництво інших виробів з паперу та картону тощо; записи про відсутність за місцезнаходженням у реєстрі відсутні; з 21 січня 2015 року ТОВ «Компанія Гарс» перебуває у стані припинення за рішенням засновників.

Додатково позивачем подано відомості з відкритої бази даних ДФС, згідно з якими на момент укладення і виконання договору від 04 березня 2014 року №А0403 ТОВ «Компанія Гарс» було зареєстровано в якості платника ПДВ та в ньому був наявний штат працівників у кількості 6 осіб, яким нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, з якої утримувався податок на доходи фізичних осіб та єдиний соціальний внесок.

Таким чином, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог п.44.1 ст.44 ПК України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаного правочину, дійсно відбулися, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача.

Твердження відповідача про відсутність реально вчинених господарських операцій між позивачем та ТОВ «Компанія Гарс» спростовано наявними в матеріалах справи доказами, які підтверджують, що правочин, укладений між ТОВ «НВП Спец-Сервіс» та ТОВ «Компанія Гарс», спрямований та мав наслідком реальне здійснення господарських операцій щодо виготовлення і розповсюдження рекламної продукції та безпосередньо пов'язаний з господарською діяльністю позивача, основним видом якої є ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З акта перевірки вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на відсутності декларування контрагентом позивача податкових зобов'язань з ПДВ, хоча матеріалами справи, а саме податковою декларацією ТОВ «Компанія Гарс» з ПДВ за липень в розрізі контрагентів, дане посилання спростоване.

Разом з тим, юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій, належним чином підтверджених.

Порушення вимог податкового законодавства контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

Згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо відсутності реального здійснення договору, укладеного між ТОВ «Компанія Гарс» та позивачем.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платника податку - ТОВ «Компанія Гарс», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності наданих послуг та проведення оплати за них, пов'язаності наданих послуг з господарською діяльністю позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 17 січня 2015 року №0000132201 щодо збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «НВП Спец-Сервіс» з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 23750,00 грн., в тому числі за основним платежем - 19000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4750,00 грн., яке є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 23 листопада 2015 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.