Ухвала суду № 53735293, 19.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 рокусправа № 808/29/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства освіти та науки України на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року у справі № 808/29/15 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти та науки України, Атестаційної колегії Міністерства освіти та науки України, третя особа - державний заклад «Запорізька медична академія післядипломної освіти Міністерства охорони здоров'я України» про визнання незаконним та скасування деяких пунктів рішення, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 05 січня 2015 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Міністерства освіти та науки України (далі - відповідач-1), Атестаційної колегії Міністерства освіти та науки України (далі - відповідач-2), третя особа - державний заклад «Запорізька медична академія післядипломної освіти Міністерства охорони здоров'я України», згідно з яким, просить суд:

- визнати п.28.2 рішення Атестаційної колегії Міністерства освіти та науки України від 31.10.2014 року протиправним та скасувати;

- визнати протиправним та скасувати п.8 наказу Міністерства освіти та науки України №1278 від 06.11.2014 року;

- зобов'язати Міністерство освіти та науки України принести публічне вибачення, здійснивши відповідну публікацію в тих самих засобах масової інформації, в яких було опубліковано інформацію про позбавлення позивача наукового ступеню доктора медичних наук.

Позов обґрунтовано тим, що позивач 28.01.2004 року захистила докторську дисертацію Д.26.613.01 при Національній медакадемії післядипломної освіти МЗ України по темі: «Комплексна діагностика та лікування хворих, цереброваскулярнимі порушеннями, обумовленими окклюзіонно-стенатічеськимі процесамі прецеребральних артерій». Вважає, що відповідач-1 протиправно пунктом 8 наказу №1278 від 06.11.2014 року позбавив позивача наукового ступеня, оскільки відповідачем-1 порушена процедура позбавлення наукового ступеня передбачена Порядком присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 24.07.2013 №567. Крім того, в своєму позові ОСОБА_1 вказує на те, що питання з проводу позбавлення наукового ступеня доктора медичних наук позивача вченою радою вже розглядалося у 2008 році та за результатами висновку комісії, виступів членів спеціалізованої ради, а також результатів таємного голосування (за позбавлення наукового ступеня доктора медичних наук), спеціалізована вчена рада прийшла до висновку про відсутність підстав для порушення перед ВАК України клопотання щодо позбавлення ОСОБА_1 наукового ступеня доктора медичних наук, проте відповідач-1 вказані висновки взагалі не прийняв до уваги.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року позов задоволено частково.

Суд, визнав п.28.2 рішення Атестаційної колегії Міністерства освіти та науки України від 31.10.2014 протиправним та скасував його. Визнав протиправним та скасував п.8 наказу Міністерства освіти та науки України №1278 від 06.11.2014 року. В задоволенні решти вимог відмовив.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем-1 порушена процедура позбавлення наукового ступеня передбачена Порядком присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 24.07.2013 №567, оскільки проведення наукової експертизи дисертаційного дослідження позивача було проведено одноособово завідувачем кафедри, доктором медичних наук, професором ОСОБА_2, без наявності свідоцтва у відповідній галузі знань, що передбачено п.п. 2, 5 Переліку документів державного зразка, що дають право фізичним особам на провадження експертної діяльності та надання експертних послуг без отримання свідоцтва, разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, Міністерство освіти та науки України прийняло оскаржуваний наказ не за рішенням спеціалізованої вченої ради, як передбачено Порядком присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, а за рішенням атестаційної колегії, що є протиправним. Крім того, суд першої інстанції звертає увагу на те, що на засіданні атестаційної колегії МОН 31.10.2014 року вдруге розглядалося питання щодо виявлення збігу текстового матеріалу двох дисертаційних робіт ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (по якому прийняте оскаржуване рішення) при цьому взагалі не враховано раніше прийнятий по цьому питанню висновок вченої ради, який є дійсним.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не врахував те, що пунктом 41 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 24.07.2013 №567 передбачено, що розгляд питання про обґрунтованість присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання, стосовно яких рішення прийняті понад десять років тому, органами атестації не проводиться, за винятком виявлення текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело, що мало місце в даному випадку. Також відповідач-1 вказує на те, що абзацом 2 пункту 3.2 Порядку проведення державної акредитації фізичних та юридичних осіб на право проведення наукової та науково-технічної експертизи затвердженого наказом Міністерством освіти і науки України від 12.01.2004 року №12 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 січня 2004 року за № 110/8709 фізичні особи, які мають дипломи про присудження вченого ступеня кандидата чи доктора наук у відповідній галузі знань або атестат про присвоєння звання старшого наукового співробітника, доцента, професора, а також документи про обрання членами і членами-кореспондентами вищезазначених академій мають право здійснювати наукову і науково-технічної експертизу без отримання свідоцтва, в зв'язку з чим завідувач кафедри, доктор медичних наук, професор ОСОБА_2 мав право на проведення наукової експертизи дисертаційного дослідження позивача. Крім того, в доводах апеляційної скарги відповідач-1 вказує на те, що висновками зазначеними у протоколі №1 від 29.01.2015 року спеціалізована вчена рада погоджується з наказом Міністерства освіти та науки України №1278 від 06.11.2014 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарга та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 у 1987 році було захищено кандидатську дисертацію на тему: «Мануальна терапія в комплексному лікуванні неврологічних проявів поперековий остеохондроз».

28.01.2004 року позивач захистила докторську дисертацію Д.26.613.01 при Національній медакадемії післядипломної освіти МЗ України по темі: «Комплексна діагностика та лікування хворих, цереброваскулярнимі порушеннями, обумовленими окклюзіонно-стенатічеськимі процесамі прецеребральних артерій».

З 2005 року позивач працює завідуючою кафедри нервових хвороб ГЗ «ЗМАПО МЗ України».

Пунктом 8 наказу Міністерства освіти і науки України від 06.11.2014 №1278 «Про затвердження рішень атестаційної колегії Міністерства щодо присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань від 31 жовтня 2014 року», на підставі п.14 Порядку та у зв'язку з виявленням текстових запозичень без посилання на джерело в дисертаціях, авторам яким вже видано диплом доктора наук, позбавлено наукового ступеня, зокрема доктора медичних наук зі спеціальності 14.01.15 «Нервові хвороби» ОСОБА_1

31.10.2014 року через засоби радіомовлення та через мережу «Інтернет» позивач довідалася про позбавлення її наукового ступеню та лише за запитом адвоката, нею було отримано копію наказу Міністерства освіти та науки України №1278 від 06.11.2014 року.

Законність та обґрунтованість п.28.2 рішення Атестаційної колегії Міністерства освіти та науки України від 31.10.2014 року та п.8 наказу Міністерства освіти та науки України №1278 від 06.11.2014 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Суд апеляційної інстанції проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Процедура позбавлення наукового ступеня передбачена Порядком присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 24.07.2013 №567 (далі - Порядок №567).

Абзацом 2 пункту 14 Порядку №567 передбачено, що виявлення в дисертації, авторові якої вже видано диплом доктора чи кандидата наук, текстових запозичень без посилання на джерело, є підставою для прийняття рішення про позбавлення його наукового ступеня.

Статтею 5 Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу» передбачено, що дисертаційні дослідження підлягають науковій експертизі.

До суб'єктів наукової і науково-технічної експертизи віднесені окремі експерти, групи експертів та експертні ради, що передбачено абзацом четвертим частини шостої статті 4 вищезазначеного Закону.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3.2 Порядку проведення державної акредитації фізичних та юридичних осіб на право проведення наукової на науково-технічної експертизи затвердженого наказом Міністерством освіти і науки України від 12.01.2004 року №12 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 січня 2004 року за № 110/8709 фізичні особи, які мають дипломи про присудження вченого ступеня кандидата чи доктора наук у відповідній галузі знань або атестат про присвоєння звання старшого наукового співробітника, доцента, професора, а також документи про обрання членами і членами-кореспондентами вищезазначених академій мають право здійснювати наукову і науково-технічної експертизу без отримання свідоцтва.

Отже, необхідною умовою для здійснення наукової і науково-технічної експертизи без отримання свідоцтва є наявність дипломи про присудження вченого ступеня кандидата чи доктора наук у відповідній галузі знань.

Як вбачається з матеріалів справи, висновком завідувача кафедри неврології Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького професора ОСОБА_2 щодо самостійності виконання дисертаційної роботи ОСОБА_1 та отримання нею наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.15 (арк.спр.99) нервові хвороби, встановлено, що: «згідно проведеного порівняльного аналізу обох дисертаційних робіт виявлений повний збіг текстового матеріалу в обсязі 60 (шістдесятьох) сторінок.» (а.с.95-96).

Відповідно до пункту 41 Порядку №567 МОН може позбавити осіб, яким присуджено наукові ступені або присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника, цих ступенів і звання на підставі рішень спеціалізованих вчених рад, де проводився захист дисертацій, або клопотань вчених (науково-технічних) рад, якими приймалося рішення щодо присвоєння вченого звання.

МОН має право одержувати в установленому законодавством порядку інформацію, документи і матеріали, необхідні для розгляду питання про позбавлення наукового ступеня або вченого звання.

У разі припинення діяльності ради питання щодо позбавлення наукового ступеня або вченого звання розглядається іншими радами за дорученням МОН.

Засідання ради вважається правоможним, якщо у його роботі взяло участь не менш як дві третини її складу. Рішення ради про позбавлення наукового ступеня або вченого звання вважається прийнятим, якщо за нього у результаті таємного голосування проголосувало не менш як три чверті членів ради, що взяли участь у засіданні.

Розгляд питання про обґрунтованість присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання, стосовно яких рішення прийняті понад десять років тому, органами атестації не проводиться, за винятком виявлення текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело.

З абзацу 4 пункту 41 Порядку №567 вбачається, що розгляд питання про обґрунтованість присудження наукових ступенів, стосовно яких рішення прийняті понад десять років тому, проводиться органами атестації у разі виявлення текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі п.46 Порядку №567 Атестаційною колегією на засіданні 26.06.2014 року доручено членам Атестаційної колегії утворити групи експертів для виявлення текстових запозичень без посилання на джерело в дисертаціях, авторам яких вже видано диплом доктора наук.

Група експертів, для виявлення текстових запозичень, без посилання на джерело в дисертації ОСОБА_1 була утворена членом Атестаційної колегії ОСОБА_4 у Вінницькому національному медичному університеті ім. М.І. Пирогова МОЗ України, ректором якого він є.

16.09.2014 року до МОН надійшов висновок, який ані не підтверджував, ані спростовував наявності текстових запозичень без посилання на джерело в дисертації позивача. При цьому було запропоновано провести відкритий розгляд питання Атестаційною колегією із залученням висновків ще двох незалежних експертиз та висновків і пояснень з боку спеціалізованої Вченої ради, в якій приймалося рішення по захисту дисертації (а.с.100).

Засіданням Атестаційної колегії Міністерства освіти та науки України від 31.10.2014 року одноголосно вирішено позбавити наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальністю 14.01.15 «Нервові хвороби» ОСОБА_1 (а.с.177).

Відповідно до пункту 10 Положення про атестаційну колегію Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 14.09.2011 року № 1059 рішення атестаційної колегії затверджується наказом МОН молодьспорту України.

Так, наказом Міністерства освіти та науки України №1278 від 06.11.2014 року «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань від 31.10.2014 року» позивача позбавлено її наукового ступеню. Зобов'язано керівника вищого навчального закладу забезпечити прийняття спеціалізованою вченою радою, в якому проведено захист дисертації позивача рішення відповідно до пункту 41 Порядку №567.

На виконання наказу Міністерства освіти та науки України №1278 від 06.11.2014 року Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика рішенням у формі протоколу №1 спеціалізованої вченої ради Д26.613.01 від 29.01.2015 року погодилося з наказом Міністерства освіти та науки України №1278 від 06.11.2014 року та повідомило про те, що рішення щодо питання визначеного цим наказом буде виконано згідно вимог розділу VIII Положення про спеціалізовану вчену раду, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 14.09.2011 року № 1059.

Між тим, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем-1 порушена процедура позбавлення наукового ступеня передбачена Порядком присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 24.07.2013 року №567, виходячи з наступного.

Пунктом 41 Порядку №567 передбачено лише дві підстави для надання МОН права на позбавлення осіб, яким присуджено наукові ступені або присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника, цих ступенів і звання, а саме: 1. на підставі рішень спеціалізованих вчених рад, де проводився захист дисертацій, або 2. клопотань вчених (науково-технічних) рад, якими приймалося рішення щодо присвоєння вченого звання.

Розділом VIII Положення про спеціалізовану вчену раду, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 14.09.2011 року № 1059 (далі - Положення №1059) визначено порядок засідання спеціалізованої вченої ради для розгляду питань про позбавлення наукових ступенів.

Відповідно до пункту 8.1. Положення №1059 питання про позбавлення наукового ступеня порушується у випадку, коли до ради надійшли матеріали, які дають для цього підставу. Голова ради доручає комісії з членів ради перевірити такі матеріали щодо обґрунтованості справи. У разі потреби рада запитує у відповідних наукових установ, вищих навчальних закладів додаткові матеріали.

Засідання ради проводиться у присутності особи, про позбавлення наукового ступеня якої порушується питання та яка повідомляється про це не пізніш як за 10 днів до засідання.

Пунктом 8.7. Положення №1059 передбачено, що якщо рада прийняла рішення клопотати перед МОНмолодьспортом про позбавлення особи наукового ступеня, то до МОНмолодьспорту протягом трьох тижнів надсилають підписані головою і вченим секретарем протокол засідання ради і рішення, в якому наводяться результати таємного голосування. Вказані матеріали надсилають до МОНмолодьспорту і в тому випадку, коли МОНмолодьспортом дано доручення раді розглянути питання про позбавлення наукового ступеня.

Отже, Положенням №1059 визначено, що спеціалізованою вченою радою у присутності особи, про позбавлення наукового ступеня якої порушується питання, приймається рішення про позбавлення наукового ступеня.

Враховуючи положення пункту 41 Порядку №567 передумовою для надання права МОН для позбавлення осіб, яким присуджено наукові ступені або присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника, цих ступенів і звання є наявність рішення спеціалізованої вченої ради про позбавлення особи наукового ступеня.

У справі, що розглядається відповідачем-1 не надано суду доказів наявності рішення спеціалізованої вченої ради про позбавлення ОСОБА_1 наукового ступеня, яке було б прийнято раніше ніж оскаржуваний наказ.

Зобов'язання наказом Міністерства освіти та науки України №1278 від 06.11.2014 року керівника вищого навчального закладу забезпечити прийняття спеціалізованою вченою радою, в якому проведено захист дисертації позивача рішення відповідно до пункту 41 Порядку №567 фактично примушує спеціалізовану вчену раду прийняти рішення щодо позбавлення ОСОБА_1 наукового ступеня, без відповідної процедури розгляду визначеної розділом VIII Положення про спеціалізовану вчену раду, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 14.09.2011 року № 1059.

Слід зазначити й те, що абзацом 4 пункту 41 Порядку №567 органам атестації надано право на проведення розгляду питання саме про обґрунтованість присудження наукових ступенів, а не право на розгляд питання щодо позбавлення особи наукового ступеня.

Право на розгляд питання щодо позбавлення особи наукового ступеня є виключною компетенцією спеціалізованої вченої ради, що й передбачено розділом VIII Положення №1059.

Враховуючи те, що відповідачем не надано суду доказів прийняття спеціалізованою вченою радою рішення про позбавлення ОСОБА_1 наукового ступеня, яке було б прийнято раніше ніж наказ Міністерства освіти та науки України №1278 від 06.11.2014 року, суд апеляційної інстанції зробив висновок щодо протиправності цього наказу та необхідності його скасуванню.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає протиправним і п.28.2 рішення Атестаційної колегії Міністерства освіти та науки України від 31.10.2014 року, яким одноголосно вирішено позбавити наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальністю 14.01.15 «Нервові хвороби» ОСОБА_1, оскільки абзацом 4 пункту 41 Порядку №567 органам атестації надано право на проведення розгляду питання саме про обґрунтованість присудження наукових ступенів, а не право на розгляд питання щодо позбавлення особи наукового ступеня.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідачами зазначеного обов'язку не виконано.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 200, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства освіти та науки України - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року у справі №808/29/15 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 20 листопада 2014 року.

Головуючий В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко