Постанова № 53734993, 19.11.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2015 р. Справа № 920/633/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Черленяк М.І., суддя Шепітько І.І.

при секретарі Довбиш А.Ю.

за участю представників сторін:

позивача не зявився,

відповідача ОСОБА_1 (особисто),

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх.4896С/1-38) на рішення господарського суду Сумської області від 14.07.2015 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дітрейд, м.Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Суми

про стягнення 2955 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 2955 грн. за невиконання умов договору поставки №С/709 від 01.08.2014 року.

Рішенням господарського суду Сумської області від 14.07.2015 року у справі № 920/633/15 (суддя Зражевський Ю.О.) позов задоволено.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Позивач надіслав на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, зокрема,зазначає про те, що позивач належним чином повідомлявся про час та місце проведення судових засідань під час розгляду справи в суді першої інстанції, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу позивача без задоволення.

В судове засідання 19.11.2015 року позивач не зявився, однак надіслав на адресу суду письмові пояснення №40 від 12.11.2015 року, в яких, зокрема, просив здійснити розгляд апеляційної скарги без участі його представника.

Враховуючи, що позивач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за його відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

01 серпня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Дітрейд (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладено договір поставки № С/709 (далі - договір) (а.с.7).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язався передавати у власність покупця продукцію (надалі- товар), а покупець зобов'язався приймати та оплачувати його в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 1.2 договору асортимент та ціна товару погоджуються сторонами у накладній на поставку товару, яка є невідємною частиною цього договору.

В п.3.1 договору сторони узгодили, що поставка товару здійснюється партіями на умовах DDP поставка до пункту призначення (склад чи магазин покупця, що знаходиться за адресою: Сумська область, Краснопільський район, с.В.Бобрики, вул..Садова, 2-а, або інший склад чи магазин покупця, якщо він визначений сторонами в Додатку до цього договору), згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС 2010, які застосовуються із урахуванням особливостей, повязаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору. Поставка здійснюється автотранспортом постачальника або за бажанням покупця шляхом самовивозу.

Пунктом 3.2. договору визначено, що постачальник поставляє товар партіями на протязі 48 годин, на підставі попередньої заявки, що подається покупцем постачальнику не пізніше як за 2 робочі дні до передбачуваної дати поставки. Заявка може бути передана по факсу, електронній пошті, через представника постачальника, або іншим, зручним для покупця і постачальника способом.

В п.3.3 договору передбачено, що у заявці покупець повинен вказати: асортимент товару, обєм одиниці (фасовку); обсяг партії (кількість товару); строк (дату ) поставки; місце поставки (визначене згідно з пунктом 3.1 цього договору); П.І.Б., посаду особи, що підготувала заявку.

Постачальник підтверджує прийняття заявки до виконання або сповіщає покупця про неможливість виконання заявки тим же способом, яким заявка була прийнята, або іншим, зручним для постачальника способом. Заявка вважається узгодженою в момент отримання покупцем повідомлення постачальника про прийняття заявки до виконання (п.3.4 договору).

Відповідно до п.3.5 договору, за відсутності документально оформленої заявки підтвердження факту узгодження умов поставки окремої партії товару є підписана сторонами товарна чи товарно-транспортна накладна.

У відповідності до п.3.6 договору, датою поставки товару вважається дата його отримання покупцем.

Згідно п.3.7 договору, перехід права власності на товар від постачальника до покупця відбувається в момент отримання товару покупцем та підписання (з печаткою) ним накладних за поставлений товар.

Пунктом 4.1 договору визначено, що покупець здійснює оплату товару за ціною, яка передбачена у накладній на поставку товару до договору.

Покупець зобовязується сплатити вартість поставленої партії товару протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару. Оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника, або шляхом внесення готівки в касу постачальника (п.4.4 договору).

В п.5.1 договору сторони погодили, що приймання покупцем товару по кількості і якості здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості від 15.06.1965 року №П-6 і Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості від 25.04.1996 року №П-7.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що на виконання умов договору поставки він поставив відповідачу продукцію на суму 5908,45 грн., а саме за товарно-транспортними накладними:

товарно-транспортна накладна № С1018359 від 18.10.2014 року на суму 2136,83 грн. (а.с.14).;

товарно-транспортна накладна № С1025335 від 25.10.2014 року на суму 184,62 грн. (а.с.16);

товарно-транспортна накладна № С1101271 від 01.11.2014 року на суму 132 грн. (а.с.13);

товарно-транспортна накладна № С1220373 від 20.12.2014 року на суму 2097,85 грн. (а.с.12);

товарно-транспортна накладна № С1227637 від 27.12.2014 року на суму 1188,40 грн. (а.с.10);

товарно-транспортна накладна № С0103557 від 03.01.2015 року на суму 168,75 грн. (а.с.9).

Далі позивач вказує, що відповідач здійснив часткову оплату поставленої продукції на суму 2953,45 грн., про що свідчать фіскальні чеки: № 21459 від 22.12.2014 року на суму 2136,83 грн.;№21460 від 22.12.2014 року на суму 184,62 грн.; №21461 від 22.12.2014 року на суму 132 грн.; № 24946 від 21.05.2015 року на суму 500 грн. (а.с.17-20).

Як зазначає позивач, відповідач свої обовязки з оплати поставленого товару належним чином не виконав, грошові кошти за поставлений товар в повному обсязі не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 2955 грн. основного боргу.

Колегія суддів враховує наступне.

Колегія суддів приймає до уваги, що за приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наведений перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 зазначеного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Згідно з п. 2.2. Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Відповідно до пункту 2 "Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 року, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Відповідно до абз.3 п. 5 та п.6 Інструкції у тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником (власником) підприємства, довіреність на одержання цінностей підписується керівником (власником) самостійно. Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей. При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності, наводиться обов`язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей.

Відповідно до листа Міністерства фінансів України від 31.10.2000 р. № 053-291516 довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено (виписано, підписано) інший первинний документ - накладну вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей і відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є підставою для її бухгалтерського обліку.

Позивач, в обґрунтування позову, зазначає, що поставка товару відповідачу здійснювалась в асортименті, кількості та за цінами, узгодженими сторонами в товарно-транспортних накладних: № С1018359 від 18.10.2014 року, № С1025335 від 25.10.2014 року, № С1101271 від 01.11.2014 року, № С1227637 від 27.12.2014 року, № С0103557 від 03.01.2015 року, №С1220373 від 20.12.2014 року.

Відповідач під час здійснення апеляційного провадження у даній справі, в судових засіданнях 03.11.2015 року, 19.11.2015 року та в апеляційній скарзі заперечує факт отримання ним товару, зазначеного в товарно-транспортних накладних, наданих позивачем до матеріалів справи.

Колегія суддів приймає до уваги, що відповідно до п.3.5 договору, за відсутності документально оформленої заявки, підтвердження факту узгодження умов поставки окремої партії товару є підписана сторонами товарна чи товарно-транспортна накладна.

При цьому, згідно п.3.7 договору, перехід права власності на товар від постачальника до покупця відбувається в момент отримання товару покупцем та підписання (з печаткою) ним накладних за поставлений товар.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, надані позивачем до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних (а саме № С1018359 від 18.10.2014 року, № С1025335 від 25.10.2014 року, № С1101271 від 01.11.2014 року, № С1227637 від 27.12.2014 року, № С0103557 від 03.01.2015 року ) оформлені неналежним чином, оскільки самі лише прізвища та підписи осіб, що містяться на накладних, не дають можливості здійснення ідентифікації осіб, які приймали участь у господарській операції щодо приймання-передачі товару.

При цьому, товарно-транспортна накладна №С1220373 від 20.12.2014 року взагалі містить лише підпис невідомої особи, без зазначення прізвища.

Також позивач не надав в якості доказів до матеріалів справи довіреностей, які б зафіксували рішення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про уповноваження конкретних осіб, які підписали вказані накладні, одержати для підприємства відповідача визначені перелік та кількість товару.

Вищенаведене є порушенням п. 2 "Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", згідно з яким товари відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів, а згідно з п. 13 цієї Інструкції довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей.

Отже, судова колегія зазначає про недоведеність позивачем факту уповноваження осіб, які підписали спірні накладні, на отримання товарно-матеріальних цінностей від імені відповідача.

Крім цього, товарно-транспортні накладні, надані позивачем до позовної заяви, в порушення п.3.7 договору, не містять печатки підприємства відповідача, якою матеріально відповідальна особа засвідчує свій підпис про прийняття товару.

Сам відповідач заперечує підписання ним спірних товарно-транспортних накладних та отримання від позивача товару.

Позивачем також не надано до матеріалів справи довіреності його підприємства на уповноваження осіб, які підписали товарно-транспортні накладні, на поставку товару відповідачу.

Таким чином, надані позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог копії товарно-транспортних накладних не можуть вважатись належним доказом передачі позивачем відповідачу товару в розумінні статей 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме не містять всіх обов'язкових реквізитів, що фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин. Матеріали справи також не містять довіреностей на отримання продукції відповідачем.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що скаржником не доведено належними та допустимими доказами факту поставки товару відповідачеві, оскільки ним не надано первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарської операції, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що не був обізнаний про наявність судового провадження у даній справі, не отримував ухвал суду першої інстанції про призначення справи до розгляду, у звязку з чим не приймав участі в розгляді справи.

Колегія суддів враховує наступне.

Ухвала господарського суду Сумської області від 24.04.2015 року про порушення провадження у справі, якою розгляд справи призначався на 12.05.2015 року, направлялась на адресу відповідача, однак повернулась підприємством звязку з довідкою про невручення у звязку з закінченням терміну зберігання (а.с.44-46).

12.05.2015 року відповідач в судове засідання не зявився, у звязку з чим ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 09.06.2015 року.

Ухвала суду від 12.05.2015 року направлялась на адресу відповідача, однак повернулась підприємством звязку з довідкою про невручення у звязку з закінченням терміну зберігання (а.с.48-49).

04.06.2015 року господарський суд Сумської області направив на адресу відповідача лист №920/633/15/5286, в якому повідомив, що судове засідання 09.06.2015 року не відбудеться у звязку з лікарняним судді Зражевського Ю.О., у звязку з чим інформація про дату, час та місце наступного судового засідання буде повідомлено ухвалою, однак вказаний лист також повернуто підприємством звязку з довідкою про невручення у звязку з закінченням терміну зберігання (а.с.61-63).

Ухвала господарського суду Сумської області від 02.07.2015 року, якою розгляд справи було призначено на 14.07.2015 року, направлялась на адресу відповідача, однак повернулась підприємством звязку з довідкою про невручення у звязку з закінченням терміну зберігання (а.с.72-74).

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, враховуючи наведене, доводи апелянта про неналежне повідомлення судом першої інстанції відповідача про час та місце проведення судових засідань, є безпідставними.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Сумської області від 14.07.2015 р. у справі № 920/633/15 прийняте при неповному зясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, в звязку з чим, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення скасуванню.

Судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги на рішення суду покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 99, пунктом 2 статтею 103, пунктом 1 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 14.07.2015 року у справі №920/633/15 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дітрейд (04073, м.Київ, вул. Куренівська, 14-Б, ідентифікаційний код 38518542) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (40051, м.Суми, вул. Радгоспна, 25, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1339,80 грн.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови по справі № 920/633/15 підписано 23.11.2015 року.

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Черленяк М.І.

Суддя Шепітько І.І.