Постанова № 53734972, 19.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2015 р. Справа№ 910/11325/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

За участю представників:

від Прокуратури міста Києва: Кісловська Ю.С. - прокурор відділу

від позивача: Войло О.П. - за дов.

від відповідача: Прохоренко М.М. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Чернігівської філії

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.08.2015

у справі № 910/11325/15 (суддя Федоренко Ю.В.)

за позовом Виконуючого обов'язки прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Відділу освіти Чернігівської районної державної адміністрації

до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Чернігівської філії

про виселення з нежитлового приміщення та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Виконуючий обов'язки прокурора Чернігівської області в інтересах держави (далі, прокурор) в особі Відділу освіти Чернігівської районної державної адміністрації (далі, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом (із урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 03.08.2015 та заяв про зміну предмету позовних вимог від 29.07.2015 та 04.08.2015) до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Чернігівської філії (далі, відповідач або ПАТ «Укртелеком») про зобов'язання відповідача повернути нежитлове приміщення за адресою: с. Снов'янка, вул. Лісова, 1 в, Чернігівський район, Чернігівська область, загальною площею 10 кв.м. позивачу, передавши його за актом приймання-передачі та про стягнення з відповідача на користь позивача 1 299,52 грн. неустойки.

Позовні вимоги обґрунтовані припиненням договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ Чернігівського району №3 від 31.12.2008, в зв'язку з чим у відповідача виникло зобов'язання повернути орендоване приміщення орендодавцю, а також сплатити орендодавцю неустойку, нараховану за несвоєчасне повернення орендованого майна. В частині позовних вимог про стягнення 1 299,52 грн. неустойки позов обґрунтовується несплатою відповідачем орендної плати та комунальних платежів у період після припинення договору, а саме з 01.01.2014 по 31.03.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2015 справу №910/11325/15 передано за підсудністю до Господарського суду Чернігівської області.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 06.08.2015 у справі №910/11325/15 позовні вимоги задоволено частково.

Зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Чернігівської філії повернути нежитлове приміщення за адресою: с. Снов'янка, вул. Лісова, 1 в, Чернігівський район, Чернігівська область, загальною площею 10 кв.м., Відділу освіти Чернігівської районної державної адміністрації, передавши його за актом приймання - передачі.

Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Чернігівської філії на користь Відділу освіти Чернігівської районної державної адміністрації 307,24 грн. неустойки.

Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Чернігівської філії в доход державного бюджету судовий збір в сумі 3 045,00 грн.

В іншій частині позову про стягнення 992,28 грн. неустойки - відмовлено.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції послався на наявний в матеріалах справи лист позивача від 10.07.2012 за №874, яким останній повідомив відповідача про закінчення терміну дії договору оренди та просив терміново звільнити приміщення та передати його орендодавцю за актом приймання передачі, відтак вважав, що згідно частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», пункту 10.6 згаданого договору відповідач зобов'язаний повернути позивачу об'єкт оренди. Водночас, при вирішенні питання про стягнення неустойки судом враховано, що договір оренди припинив свою дію з 01.01.2015 і розмір неустойки за період по березень 2015 року складає 307,24 грн. яка підлягає до стягнення на користь позивача.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Чернігівської філії звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.08.2015 скасувати та прийняти нове, яким припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 4 907,83 грн. за орендну плату, а в решті позову відмовити.

Відповідач не погоджується з прийнятим рішенням суду, вважає його прийнятим на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права та при недотриманні норм процесуального права.

За твердженнями скаржника позивач протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору оренди (тобто після 31.12.2014) не надав заперечень щодо його продовження, а тому термін дії договору був поновлений. Судом, на думку відповідача, невірно надано оцінку листу позивача від 10.07.2012 №874, оскільки даний лист не відповідає дійсним обставинам справи та не може бути розцінений як заперечення позивача на продовження дії договору. Як вважає апелянт, лист позивача від 10.07.2012 №874 за своїм змістом є листом із пропозицією про дострокове розірвання договору, що можливо лише за згодою сторін або в судовому порядку з підстав, встановлених договором або законом. За таких обставин, у ПАТ «Укртелеком» не виникло зобов'язань звільнити орендоване приміщення та повернути його орендодавцю, як і не виникло обов'язку сплачувати неустойку за несвоєчасне повернення орендованого майна.

Водночас, відповідач у апеляційній скарзі зазначив, що судом першої інстанції не було взято до уваги ту обставину, що на час прийняття рішення заборгованість по орендній платі була повністю сплачена ПАТ «Укртелеком» в сумі 4907,83 грн., а тому судові витрати за майнові вимоги позивача було помилково покладено повністю на відповідача. Також, апелянт наголосив на тому, що після початку розгляду справи по суті судом було фактично задоволено заяву про зміну предмету позову всупереч процесуальному законодавству, що знайшло своє підтвердження у резолютивній частині рішення.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу ПАТ «Укртелеком» у справі №910/11325/15 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2015 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 15.10.2015.

07.10.2015 прокурор подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд у задоволенні апеляційної скарги ПАТ «Укртелеком» відмовити, рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.08.2015 залишити без змін.

Представник позивача у судове засідання, призначене на 15.10.2015, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку з чим ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2015 розгляд справи було відкладено на 19.11.2015.

19.11.2015 представник позивача надав суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд у задоволенні апеляційної скарги ПАТ «Укртелеком» відмовити, рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.08.2015 залишити без змін.

Представники прокуратури та позивача у судовому засіданні заперечували проти доводів, викладених відповідачем у апеляційній скарзі, просили у її задоволенні відмовити, рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.08.2015 скасувати та прийняти нове, яким припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 4 907,83 грн. по орендній платі, а в решті позову відмовити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як підтверджується матеріалами справи, 31.12.2008 між Відділом освіти Чернігівської райдержадміністрації (орендодавець ) та ВАТ «Укртелеком» в особі ЦЕЗ №7 (орендар), правонаступником якого є ПАТ «Укртелеком», було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ Чернігівського району №3 (далі, Договір) (том 1, а.с. 39-42).

За умовами Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення в будівлі Снов'янської загальноосвітньої школи І-ІІ ст., що перебуває в оперативному управлінні Відділу освіти райдержадміністрації і знаходиться за адресою: с. Снов'янка, вул. Лісова, 1 в, у складі: приміщення з однієї кімнати, яке знаходиться на 1 поверсі вищезазначеної будівлі, загальною площею 10 кв.м., що має окремий вхід (пункт 1.1. Договору).

Згідно пункту 1.2. Договору майно передається у оренду з метою розміщення АТС.

За змістом пункту 5.1.9. Договору орендар зобов'язався у разі припинення або розірвання договору негайно повернути орендодавцеві одержане від нього майно у належному стані.

Відповідно до пункту 10.6. Договору після закінчення строку дії договору оренди орендоване майно має бути звільнено і передано орендодавцю за Актом приймання-передачі. За час фактичного користування об'єктом оренди після припинення дії Договору до передачі приміщення за Актом, орендар зобов'язаний внести плату за користування приміщенням в розмірі орендної плати.

Згідно з пунктом 10.1. Договору він діє з 01.01.2009. по 31.12.2011 включно.

Термін дії Договору може бути продовжено тільки шляхом укладення додаткової угоди за наявності письмової заяви орендаря орендодавцю протягом місяця до закінчення строку дії Договору (пункт 10.7. Договору).

Сторонами укладено додаток №2 до Договору - розрахунок розміру орендної плати за оренду нежитлового приміщення, відповідно до якого розмір орендної плати за перший місяць оренди складає 28,88 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Факт передачі відповідачу у оренду приміщення за Договором підтверджується актом прийому передачі в оренду майна від 31.12.2009 (том 1, а.с. 43).

Отже, позивач виконав свої зобов'язання за Договором в частині передачі майна, яке є об'єктом оренди, у користування відповідачу.

Як вбачається із матеріалів справи, листом від 10.07.2012 за №874 позивач повідомив відповідача про закінчення терміну дії Договору та просив звільнити приміщення та передати його орендодавцю за актом приймання передачі (том 1, а.с. 52).

Факт отримання вказаного листа підтверджується листом відповідача від 17.07.2012 за №34-474, у якому він зазначав, що для продовження дії договору ним було направлено звернення до Міністерства освіти та науки.

Відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні приписи містяться у частині 2 статті 291 Господарського кодексу України.

Згідно статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині 2 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до пункту 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна»: «Зі змісту статей 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 Господарського кодексу України, частини 2 статті 17 та частини 2 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється».

Тобто, має значення лише те, чи збіг встановлений законодавством місячний термін, оскільки саме із його закінченням пов'язане настання такого юридично значимого наслідку, як продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Водночас, сторони договору не обмежені в праві заявити про припинення або зміну умов договору як протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії вказаного договору.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.03.2011 у справі № 13/147.

Як уже зазначалося вище, Договір укладено на строк по 31.12.2011 включно. Як до закінчення терміну дії договору оренди (до 31.12.2011), так і протягом одного місяця після закінчення цього строку позивач не висловлював заперечень щодо продовження дії договору.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дія Договору була поновлена (продовжена) на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором, тобто на строк по 31.12.2014 включно.

Посилання прокурора та позивача на пункт 10.7. Договору, за яким його термін може бути продовжено тільки шляхом укладення додаткової угоди за наявності письмової заяви орендаря, судом до уваги не приймаються, оскільки за імперативними нормами статті 764 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Після того, як Договір було продовжено на новий термін, позивач листом від 10.07.2012 за №874 повідомив відповідача про закінчення строку дії Договору та просив повернути орендоване майно.

Вказаний лист судом розцінюється як заперечення позивача на продовження дії договору. При цьому, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що помилкова вказівка у цьому листі на дату закінчення дії Договору не впливає на суть таких заперечень.

З огляду на зазначене, строк дії Договору припинився з 01.01.2015, оскільки під час дії Договору орендодавець листом від 10.07.2012 за №874 висловив свої заперечення щодо продовження його дії на новий строк.

Вищезазначеними обставинами спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача, що позивачем не було надано заперечень щодо продовження Договору, а тому термін його дії був поновлений, а лист позивача від 10.07.2012 №874 за своїм змістом є листом із пропозицією про дострокове розірвання договору.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Обов'язок орендодавця негайно повернути орендоване майно після закінчення строку його дії встановлено сторонами і у Договорі (пункти 5.1.9. та 10.6. Договору).

Таким чином, оскільки строк виконання відповідачем свого зобов'язання за Договором оренди щодо повернення майна настав, рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у частині зобов'язання відповідача повернути нежитлове приміщення за адресою: с. Снов'янка, вул. Лісова, 1 в, Чернігівський район, Чернігівська область, загальною площею 10 кв.м. позивачу, передавши його за актом приймання-передачі, є законним та обґрунтованим.

Колегія суддів також погоджується із висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки з огляду на наступне.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Так, позивачем на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення з відповідача неустойку у розмірі подвійної орендної плати за період з 01.01.2014 по березень 2015 року включно у сумі 1 299,52 грн.

Як встановлено судом, Договір оренди припинив свою дію з 01.01.2015, а тому, згідно арифметично вірного перерахунку суду першої інстанції розмір неустойки за період з 01.01.2015 по 31.03.2015 складає 307,24 грн. яка підлягає стягнення на користь позивача. В решті позову про стягнення неустойки в розмірі 992,28 грн. судом правомірно відмовлено.

Обґрунтування позову використанням об'єкту оренди не за призначенням, всупереч законодавству про освіту, судом до уваги не приймається враховуючи, що строк оренди закінчився і об'єкт підлягає повернення орендодавцю.

З приводу доводів скаржника, що судом першої інстанції не було взято до уваги ту обставину, що на час прийняття рішення заборгованість по орендній платі була повністю сплачена ПАТ «Укртелеком» в сумі 4907,83 грн., а тому судові витрати за майнові вимоги позивача було помилково покладено повністю на відповідача, а також з приводу того, що після початку розгляду справи по суті судом фактично було задоволено заяву про зміну предмету позову, що суперечить процесуальному законодавству колегія суддів зазначає наступне.

Дійсно, як вбачається зі змісту позовної заяви, прокурором першочергово були заявлені позовні вимоги про:

1) виселення відповідача з нежитлового приміщення за адресою: с. Снов'янка, вул. Лісова, 1 в, Чернігівського району і області, загальною площею 10 кв.м.;

2) зобов'язання відповідача повернути нежитлове приміщення за адресою: с. Снов'янка, вул. Лісова, 1 в, Чернігівського району і області, загальною площею 43,3 кв.м.;

3) стягнення з відповідача 4 907,83 грн. заборгованості з орендної плати і комунальних платежів та 1 299,52 грн. неустойки.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що після порушення провадження у справі прокурором було подано погоджену з позивачем заяву про зменшення позовних вимог на суму 4 907,83 грн., яку обґрунтовано здійсненням оплати відповідачем сум орендної плати та відшкодування вартості комунальних послуг (том 3, а.с. 104).

Факт сплати відповідачем спірної суми в розмірі 4 907,83 грн. підтверджується наданими суду платіжними дорученнями.

З огляду на зазначене, судом першої інстанції була прийнята заява прокурора та позивача про зменшення позовних вимог, оскільки вона відповідала положенням статті 22 Господарського процесуального кодексу України та не порушувала права і охоронювані законом інтереси сторін. Спір у зв'язку з цим було вирішено з урахуванням вказаної заяви.

Оскільки у зв'язку зі здійсненням відповідачем під час розгляду справи оплати сум орендної плати та відшкодування вартості комунальних послуг на суму 4 907,83 грн. прокурором було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення коштів на суму 4 907,83 грн., яка була прийнята судом, підстави для при припинення провадження у справі в цій частині, передбачені пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, відсутні, а вимоги апеляційної скарги відповідача з цього приводу безпідставні.

Водночас, колегія суддів зазначає, що частиною 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом (пункт 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Таким чином, враховуючи те, що позивач змушений був звернутись до суду за захистом своїх прав, а заявлена позивачем сума заборгованості у розмірі 4 907,83 грн. була сплачена відповідачем після порушення провадження у справі, що фактично свідчить про визнання відповідачем свого боргу у цій частині, колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат за майнові вимоги позивача про стягнення 4 907,83 грн.

Щодо поданих прокурором заяв від 29.07.2015 (том 3, а.с. 97) та від 04.08.2015 (том 3, а.с. 117-118) про зміну предмету позовних вимог, які були подані до Господарського суду Чернігівської області після початку розгляду справи по суті, то останні за своїм змістом не є власне заявами про зміну предмету позовних вимог, оскільки у них не ставиться питання про зміну вимог, які викладені у пунктах 2 та 3 позовної заяви, якими фактично ставилось питання про зобов'язання повернути одне нежитлове приміщення після закінчення оренди. Вказані заяви прокурора не змінювали предмет або підстави позову, були подані у відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, а тому правомірно було прийняті судом до розгляду.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог Виконуючого обов'язки прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Відділу освіти Чернігівської районної державної адміністрації, а заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймає до уваги, оскільки останні не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Чернігівської філії є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Чернігівської філії на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.08.2015 у справі № 910/11325/15 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.08.2015 у справі № 910/11325/15 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/11325/15 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

Б.В. Отрюх