Рішення № 53734542, 17.11.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.11.2015 Справа № 920/1339/15

за позовом комунального підприємства "Шляхрембуд" Сумської міської ради, м. Суми,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробничо- комерційна компанія "Федорченко", м. Суми,

про стягнення 110 160 грн. 00 коп.,

Головуючий суддя Жерьобкіна Є.А.

Суддя Соп'яненко О.Ю.

Суддя Лугова Н.П.

Представники:

Від позивача - Маківський О.В. (довіреність б/н від 25.05.2015 р.);

Від відповідача - Галімон Н.А. (довіреність № 09/845-д від 07.06.2013 р.);

Доценко І.О. (довіреність № 09/585-Д від 03.06.2015 р.);

При секретарі судового засідання Мудрицька С.Ю.,

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь кошти в сумі 110 160 грн. 00 коп., перераховані згідно з платіжним дорученням № 174 від 04.03.2015 року в рахунок оплати товару відповідно до договору поставки № 11/10/15 від 02.03.2015 року, укладеного між сторонами, у зв'язку з невиконання відповідачем договірних зобов'язань.

Відповідач подав відзив на позовну заяву № 09/1218 від 10.09.2015 року, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову за його необґрунтованістю, посилаючись на те, що зобов`язання згідно договору поставки № 11/10/15 від 02.03.2015 року відповідачем виконані повністю.

Позивач подав письмові пояснення б/н від 23.09.2015 року, в яких повністю підтримує позовні вимоги, вказуючи на те, що не отримував від відповідача бетону згідно договору поставки № 11/10/15 від 02.03.2015 року; листи відповідача № 11/1435 від 16.09.2013 року та № 11/1778 від 29.09.2014 року про необхідність оформлення поставки у 2013 році позивачем не отримувались, про що свідчать копії з журналу обліку вхідної кореспонденції.

Відповідач подав клопотання № 09/1261 від 24.09.2015 року, в якому просить суд зупинити провадження у даній справі до постановлення та набрання законної сили вироком суду у кримінальному провадженні № 4201420026000000025 від 03.11.2014 року.

Позивач заперечує проти клопотання про зупинення провадження у справі.

Позивач подав інформацію щодо кримінального провадження № 4201420026000000025 від 03.11.2014 року, згідно з якою прокуратурою Сумського району здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 4201420026000000025 від 03.11.2014року, досудове розслідування у якому здійснюється слідчим відділом Сумського РВ УМВС України в Сумській області. Кримінальне провадження зареєстровано за ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України. Окрім інших, в ході даного провадження розслідуються факти укладення фіктивних договорів поставки, в тому числі № 11/10/15 від 02.03.2015року, укладеного між ТОВ «Компанія «Федорченко» та КП «Шляхрембуд» Сумської міської ради.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: 1) призначення господарським судом судової експертизи; 2) надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування; 3) заміни однієї з сторін її правонаступником.

Статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

З урахуванням викладеного, оскільки відповідачем не подано доказів розгляду кримінального провадження № 4201420026000000025 у суді першої інстанції (судове провадження), суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 920/1339/15 за його необґрунтованістю.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору поставки № 11/10/15 від 02.03.2015року, відповідач передає у власність позивача, а останній приймає та оплачує товар (бетон).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не поставив позивачу товар за договором № 11/10/15, який був оплачений позивачем згідно з платіжним дорученням № 174 від 04.03.2015року на суму 110 160 грн. 00 коп., що в тому числі підтверджується висновками Державної фінансової інспекції у Сумській області за наслідками проведеної позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 29.11.2012 по 01.06.2015, викладеними у акті перевірки № 08-08/07 від 08.07.2015. Зокрема, під час перевірки дотримання вимог законодавства при укладенні та виконання договору від 02.03.2015року № 11/10/15 за період з 01.03.2015року по 01.06.2015року, Держфінінспекцією встановлено факт проведення позивачем безтоварної операції по бухгалтерському обліку в березні - квітні 2015 року, а саме оплату товарно-матеріальних цінностей в сумі 110160 грн., які фактично позивачем не отримано.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позову вказує на те, що виконав повністю зобов'язання за договором поставки бетону № 11/10/15 від 02.03.2015 року.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Визначене частиною другою статті 693 ЦК України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем з поставки товару.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору, кількість, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість партії товару визначається сторонами у накладних на кожну таку партію товару. Накладні є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, товар поставляється позивачу партіями у кількості, за найменуваннями та ціною, згідно специфікацій та/або накладних, які є невід'ємною частиною цього договору. Товар доставляється відповідачем позивачу до місця, вказаного позивачем у строк 5 робочих днів з моменту отримання від позивача оплати за відповідну партію товару (надходження коштів на поточний рахунок відповідача у банківській установі, що його обслуговує).

Згідно з п. 1.4. договору, право власності на товар переходить від відповідача до позивача за останньою подією: у момент передачі товару (підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на партію товару), - у випадку поставки товару на умовах попередньої оплати, або у момент оплати (надходження коштів за відповідну партію товару від позивача на поточний рахунок відповідача у банківській установі, що його обслуговує), - у випадку оплати товару після його фактичної передачі позивачу.

Пунктом 1.6. договору визначено, що загальна кількість товару, що передається відповідачем позивачу за договором визначається сумованою кількістю товару, що був поставлений, відповідно до видаткових накладних.

Згідно з п. 2.2. договору, передача товару оформлюється видатковими накладними, які підписуються уповноваженими представниками сторін.

У розділі 3 договору сторони визначили ціну товару та порядок розрахунків.

Ціна товару визначається специфікаціями та/або видатковими накладними, що мають силу специфікацій і є невід'ємною частиною цього договору (п. 3.1.).

Загальна вартість товару за договором (ціна договору) визначається сумованою вартістю товару, переданого відповідачем позивачу за видатковими накладними протягом дії цього договору (п. 3.2.).

Оплата за цим договором здійснюється в безготівковому порядку, шляхом перерахування позивачем на поточний рахунок відповідача грошових коштів за кожну партію товару згідно рахунку відповідача - не пізніше 3-х банківських днів з моменту отримання позивачем такого рахунку поштою, нарочно, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, але в будь-якому випадку не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту поставки товару (п. 3.3.).

Як вбачається з матеріалів справи, 2 березня 2015 року відповідачем позивачу відповідно до договору № 11/10/15 виставлено рахунок на оплату товару № 133 на загальну суму 110 160 грн. 00 коп. (з ПДВ).

Згідно з платіжним дорученням № 174 від 04.03.2015року на підставі виставленого рахунку позивачем відповідачу перераховано грошові кошти в загальній сумі 110 160 грн. 00 коп., в якості оплати за товар (а.с. 15).

Наявними в матеріалах справи доказами, зокрема товарно-транспортною накладною № Р304 від 06.03.2015року, видатковою накладною № 304 від 06.03.2015року, підписаними сторонами та скріпленими печатками, довіреністю № 47 від 06.03.2015року, виданою позивачем на отримання товару від відповідача, підтверджується факт поставки відповідачем позивачу та отримання останнім товару на суму 110 160 грн. 00 коп. (з ПДВ).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що вказаним вимогам відповідають наявні в матеріалах справи товарно-транспортна накладна № Р304 від 06.03.2015року, видаткова накладна № 304 від 06.03.2015року, довіреність № 47 від 06.03.2015року, які засвідчують факт здійснення господарської операції з передачі товару.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно з частиною першою та частиною сьомою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли договірні правовідносини за договором поставки № 11/10/15 від 02.03.2015 року, відповідно до яких позивач здійснив оплату товару на підставі виставленого рахунку, а відповідач поставив позивачу товар згідно з видатковою накладною.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави звільнення від доказування, зокрема обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Доказів визнання недійсним договору поставки № 11/10/15 від 02.03.2015року, його розірвання, позивачем не подано, як і не надано пояснень з приводу підписаних товарно-транспортної накладної № Р304 від 06.03.2015року, видаткової накладної № 304 від 06.03.2015року та довіреності № 47 від 06.03.2015року.

В свою чергу, з урахуванням приписів ст. 34 ГПК України, суд не приймає до уваги посилання позивача на висновки Державної фінансової інспекції у Сумській області, викладені у акті перевірки № 08-08/07 від 08.07.2015, оскільки встановлені Інспекцією обставини не є преюдиціальним фактом в розумінні ст. 35 ГПК України, висновки Інспекції ґрунтуються, в тому числі на суперечливих поясненнях працівників КП "Шляхрембуд" Сумської міської ради та ТОВ "Будівельна виробничо - комерційна компанія "Федорченко", м. Суми, а виявлені порушення не впливають на умови договірних відносин та не можуть їх змінювати, так як не спростовують факту поставки відповідачем позивачу товару на загальну суму 110 160 грн. 00 коп.

Вказана відповідачем обставина, про те, що товар (бетон) факто відпущений позивачу у 2013 році, не спростовує факту наявності договірних правовідносин між сторонами за договором № 11/10/15 та їх виконання, а може свідчити про недотримання сторонами вимог частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", якою передбачено, що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції.

Враховуючи, що судом встановлено факт наявності договірних відносин між сторонами за договором поставки № 11/10/15 від 02.03.2015 року та факт здійснення господарської операції з передачі відповідачем позивачу товару, суд відмовляє у задоволенні позову про стягнення з відповідача 110 160 грн. 00 коп. коштів, перерахованих в рахунок оплати товару відповідно до договору поставки, за його необґрунтованістю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 23.11.2015року

Головуючий суддя Є.А. Жерьобкіна

Суддя О.Ю.Соп'яненко

Суддя Н.П. Лугова