Рішення № 53734413, 23.11.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.11.2015 Справа № 920/1488/15Господарський суд Сумської області, у складі судді Зайцевої І.В. при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М., розглянувши матеріали справи №920/1488/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго», м. Суми

до відповідача: Приватної фірми «Валентина», м. Суми

про стягнення 33416 грн. 69 коп.

Представники:

від позивача: Зякун С.О. (довіреність № 10-19/17-Д/69 від 30.06.2015 року)

від відповідача: Волошина М.В. (довіреність № б/н від 19.01.2015);

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 1171 грн. 52 коп. заборгованості по активній електричній енергії, 2438 грн. 33 коп. пені, 27944 грн. 31 коп. інфляційні витрати, 1862 грн. 53 коп. 3% річних, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

29.10.2015 року представник позивача подав до суду додаткові письмові пояснення по справі.

11.11.2015 року представник позивача подав до суду письмові пояснення по справі з приводу правомірності нарахування пені на суму заборгованості.

11.11.2015 року представник відповідача подав до суду клопотання про продовження строку розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 11.11.2015 року ПО СПРАВІ № 920/1488/15 продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 26.11.2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі. Крім того, подав клопотання про повернення суми судового збору сплаченого в розмірі більшому, ніж встановлений законом.

Представник відповідача в судовому засіданні подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази, суд встановив:

28 жовтня 2004 року між позивачем - публічним акціонерним товариством "Сумиобленерго" і відповідачем - приватною фірмою "Валентина" був укладений договір № 1896 про постачання електричної енергії, згідно умов якого та додаткової угоди № 1896/4 від 28.11.2006, постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача (відповідачу), а споживач сплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

В абзаці 1 розділу 2 договору сторони домовились керуватися Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.96 року № 28 (далі - Правила), під час виконання умов цього договору.

Пунктом 2.2.3 зазначеного договору визначено що відповідач зобов'язується оплачувати вартість електричної енергії відповідно до умов додатку № 4 до договору. Відповідно до п.1 додатку № 4 до договору від 13.12.2012, розрахунковим періодом вважається період з 17 числа місяця до 16 числа наступного місяця включно.

Відповідно до п. 7.3 договору у разі встановлення розрахункових засобів обліку не на межі балансової належності електричних мереж Електропередавальної організації та Споживача, обсяг спожитої електроенергії визначається шляхом збільшення (зменшення) обсягів електричної енергії, визначених відповідно до показів розрахункових засобів обліку, на величину обсягу розрахункових втрат електроенергії у ділянці електричної мережі (з урахуванням трансформаторів) від межі балансової належності до місця встановлення розрахункових засобів обліку. Розрахунки втрат виконуються на підставі галузевих нормативно-технічних документів та оформлюються додатком № 10 "Розрахунок втрат електричної енергії в мережах споживача".

Згідно п. 2 додатку № 4 до договору, споживач до початку розрахункового періоду (до 17 числа), здійснює платіж на найближчий розрахунковий період у сумі вартості 100% заявленого обсягу споживання електричної енергії.

Згідно п. 1 додатку № 4 до договору розрахунковим вважається період з 17 числа місяця до 16 числа наступного місяця включно. Покази розрахункових засобів обліку відповідно до Переліку об'єктів і точок комерційного обліку фіксуються Споживачем 17 числа кожного місяця та оформляються "Актом про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії" у 2-х примірниках, по одному для кожної сторони та надаються постачальнику, не пізніше наступного робочого дня.

Пунктом 3 додатку №4 до Договору визначено, що обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається відповідно до "Акту про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії"

Якщо постачальник не отримав у зазначений термін даних про обсяги спожитої електричної енергії, визначення обсягу спожитої електричної енергії здійснюється відповідно до Правил.

Відповідно до п. 6.39 Правил, у разі неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду.

На підставі вказаних положень додатку № 4 до договору та Правил, в зв'язку з тим, що відповідачем не було надано Акту про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії за травень 2014 року, було проведено визначення обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період травня проведено за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період квітня 2014, за який відповідач надав Акт про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії отримав рахунок на оплату та повністю сплатив використану в квітні 2014 електроенергію. Обсяг електроенергії спожитої в травні 2014 року відповідно до розрахунку склав 922 кВт*год. на суму - 1171 грн. 52 коп.

Позивачем на зазначену суму було виставлено до оплати рахунок № 11/6036 від 21.05.2014, який в порушення п. 2.2.3 договору та п. 2 додатку № 4 до договору відповідачем не був сплачений.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем покладених на нього договором зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості спожитої в травні 2014 року активної електроенергії, що підтверджується рахунком на оплату спожитої електроенергії.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, відповідно до вимог закону та договору.

Згідно статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1171 грн 52 коп заборгованості за надані послуги суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 2438 грн. 33коп. пені, 1862 грн. 53 коп. - 3% річних та 27944 грн. 31 коп. інфляційних збитків.

Відповідно до п.6 додатку № 4 до Договору у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком платежів, постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюються нарахування; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума боргу за спожиту електроенергію повинна бути сплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте, відповідно до п. 4.2.1. договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 цього договору з порушенням термінів, визначених додатком № 4 "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені визначається в окремому рахунку.

Положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України щодо припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин лише у разі, якщо інше не встановлено законом або договором. Отже, якщо умовами договору сторони передбачили, що пеня нараховується за весь період часу, протягом якого не виконано зобовязання, то нарахування пені не припиняється за період прострочення зобовязання понад 6 місяців від дня, коли відповідне зобовязання мало бути виконано. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 20.10.2015 року № 01-06/1837/15).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 2921-ІІІ від 10.01.2002 року, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно з поданим розрахунком, відповідачеві нарахована пеня за період з 17.04.2014 року по 28.04.2014 року на суму боргу 50859 грн. 57 коп., пеня становить 317 грн 70 коп., з 29.04.2014 по 16.05.2014 року на суму боргу 49754 грн. 49 коп. пеня- 466 грн. 19 коп., 17.05.2014 по 28.05.2014 року на суму боргу 49754 грн. 49 коп. пеня- 310 грн. 80 коп., 29.05.2014 року по 16.06.2014 року на суму боргу 49783 грн. 76 коп. пеня - 492 грн. 38 коп., з 17.06.2014 по 16.07.2014 року на суму боргу 49783 грн. 76 коп пеня- 777 грн. 45 коп., з 17.07.2014 року по 16.08.2014 року на суму боргу 1171 грн. 52 коп. пеня -24 грн. 87 коп., 17.08.2014 по 16.09.2014 року на суму боргу 1171 грн. 52 коп пеня - 24 грн. 87 коп., 17.09.2014 по 16.10.2014 року на суму боргу 1171 грн. 24 коп. пеня 24 грн 07 коп.

Зазначений основний борг, крім 1171 грн. 24 коп. за травень 2014 року стягнуту (але не сплачено) рішенням господарського суду Сумської області від 22.09.2014 року по справі № 920/1230/14.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати вартості спожитої в травні 2014 року активної електроенергії, позовні вимоги в частині стягнення 2438 грн. 33 коп. пені, 1862 грн. 53 коп -3% річних та 27944 грн. 31 коп. інфляційних збитків підлягають задоволенню як такі, що нараховані відповідно до норм укладеного між сторонами договору та вимог діючого законодавства, а також підтверджуються перевіреними судом розрахунками позивача.

Щодо поданого позивачем клопотання про повернення надлишково сплаченого судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у випадках, встановлених пунктом один частини один цієї статті, судовий збір повертається у розмірі переплаченої суми, в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті,- повністю.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати

При зверненні з даною позовною заявою, позивач просив стягнути з відповідача 33416 грн. 69 коп. та сплатив судовий збір, згідно платіжного доручення № 764 від 23.06.2015 року 1827 грн. 00 коп.

За подання заяви про стягнення з відповідача 33416 грн. 69 коп. заборгованості за договором про посточання електричної енергії від 28.10.2004 року судовий збір становить 1218 грн., в зв'язку з чим, у відповідності до положень ст. 7 Закону України "Про судовий збір" підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 609 грн.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 1218 грн. 00 коп. за рахунок відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватної фірми «Валентина» (40018, м. Суми, вул. О. Дундича, 11 і.к. 30845993) на користь Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» (40024, м. Суми, вул. Прокоф'єва, 9 і.к. 24000329) 1171 грн. 52 коп. заборгованості по активній електричній енергії, 2438 грн. 33 коп. пені, 27944 грн. 31 коп. інфляційні витрати, 1862 грн. 53 коп. 3% річних, 1218 грн. 00 коп. судового збору.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству «Сумиобленерго» (40024, м. Суми, вул. Прокоф'єва, 9 і.к. 24000329) з державного бюджету м. Суми (отримувач УДКС у м. Суми, рахунок отримувача 31218206783002, код отримувача 37970593, банк отримувача ГУ ДКУ в Сумській області, м. Суми, код банку отримувача 837013) суму судового збору в розмірі 609 грн. 00 коп., відповідно до платіжного доручення № 764 від 23.06.2015 року, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.11.2015 року.

Суддя І.В. Зайцева