Рішення № 53734331, 16.11.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.11.2015 Справа № 920/836/15

Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Левченка П.І., судді Костенко Л.А., судді Джепи Ю.А. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/836/15

за позовом - Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Суми,

до відповідача - Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», м. Суми,

про стягнення 1904618,88 грн.,

за участю представників:

позивача - Іванова Т.І. за довіреністю № 04-153/628 від 21.07.2015,

відповідача - Паламаренко Т.І. за довіреністю № 15-10045 від 31.12.04.2014,

за участю представників Сумського міського центру зайнятості - Рижкової Н.О за довіреністю № 07/841 від 06.05.2015, Макаренко Я.В. за довіреністю № 07/1949 від 13.10.2015.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 1904618,88 грн., в тому числі 1813923,00 грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 рік відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», зокрема за нестворення 42 робочих місць для працевлаштування інвалідів, 90696,00 грн. пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій; судові витрати покласти на відповідача.

Представник відповідача у своєму відзиві на позов проти позовних вимог заперечує повністю, вказуючи на те, що ним вжито всіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, вина відповідача відсутня, у зв'язку з чим не має підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць та нарахування пені. Зокрема, відповідачем на виконання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» було створено 180 робочих місця для працевлаштування інвалідів, що підтверджується штатним розписом керівників, спеціалістів, службовців та робітників.

Щодо стягнення пені представник відповідача зазначає, що виходячи зі змісту Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

В обгрунтування своїх заперечень щодо нарахування позивачем пені в сумі 90696,00 грн. представник відповідача посилається на постанову Верховного суду України від 12.03.2013 у справі № 29/5005/16170/2011.

В судовому засіданні 23.07.2015 року представник позивача усно заявив, що до нього від Сумського обласного центру зайнятості надійшов лист № 04/968 від 22.05.2015 року, в якому міститься інформація щодо неможливості працевлаштування 32 осіб з обмеженими фізичними можливостями на ПАТ «Сумихімпром», які перебували на обліку у Сумському міському центрі зайнятості, з яких 30 осіб з інвалідністю відмовилися від запропонованої вакансії, а 2 кандидатури (2 особи) не відповідали вимогам роботодавця (відповідача).

Ухвалами від 23.07.2015, від 07.09.2015, від 23.09.2015 та від 23.10.2015 року у даній справі суд зобов'язав Сумській міський центр зайнятості надати суду засвідчені копії корінців направлень на працевлаштування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з відміткою про причини відмови їм у працевлаштуванні; засвідчені копії довідок до акту огляду МСЕК осіб з інвалідністю на ОСОБА_5 та ОСОБА_6; а також відомості про професію (спеціальність), освіту та досвід роботи ОСОБА_6, який направлявся у 2014 році до відповідача для працевлаштування за професією/на посаду: інженер конструктор.

На виконання зазначених вимог суд, Сумський міський центр зайнятості листом від 20.08.2015 № 07/1599 надав суду копії корінців направлень на працевлаштування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на вільне робоче місце, відповідно яких: стосовно ОСОБА_5 зазначено, що він не відповідає вимогам роботодавця у зв'язку з рекомендаціями лікарів щодо необхідності поводиря; стосовно ОСОБА_6 зазначено, що він не відповідає вимогам роботодавця у зв'язку з невідповідністю його спеціальності, недостатністю освітньо-кваліфікаційного рівня та досвіду роботи.

Листом від 17.09.2015 № 03/1725 Сумський міський центр зайнятості повідомив суд, що відповідно до поданих для реєстрації ОСОБА_6 документів про освіту, останній має кваліфікація техніка-технолога за спеціальністю ливарне виробництво чорних та кольорових металів (молодший спеціаліст); кваліфікацію бакалавра інженерної механіки за фаховим формуванням технології машинобудування; згідно з даними трудової книжки має досвід роботи заливальника металу, майстра формувально-стержневої дільниці, інженера-конструктора. Відповідно до програми реабілітації ОСОБА_6 в своїй професії - інженер - здатний.

Представник відповідача у своїх додаткових поясненнях від 17.09.2015 року зазначає, що робоче місце за посадою інженер-конструктор, на яке був направлений ОСОБА_6, не віднесено відповідачем до робочих місць для працевлаштування інвалідів і не було атестоване для інваліда.

Крім того, відповідач зазначає, що ОСОБА_6 не направлявся Сумським міським центром зайнятості на робоче місце для працевлаштування інваліда, а направлявся на вільне робоче місце як звичайний безробітний (не інвалід).

26.10.2015 року на виконання вимог ухвал суду від 23.09.2015 та від 23.10.2015 у даній справі Сумський міський центр зайнятості надав копії довідок до акту МСЕК осіб з інвалідністю, які перебували на обліку як безробітні в Сумському міському центрі зайнятості ОСОБА_5 та ОСОБА_6

В судовому засіданні 16.11.2015 року представник Сумського міського центру зайнятості підтвердили правомірність твердження відповідача стосовно того, що ОСОБА_6 направлявся на вільне робоче місце як звичайний безробітний (не інвалід), оскільки робоче місце за посадою інженер-конструктор не створювалося і не атестувалося відповідачем для працевлаштування інваліда.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини сьомої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом», положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Дана справа не є справою про банкрутство, а тому вказана норма на розгляд даної справи не розповсюджується.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 24.10.2011року порушено провадження у справі № 5021/2509/2011 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Промислові інвестиції», м. Київ про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром». Пунктом 5 вказаної ухвали введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 30.10.2012 року у даній справі введено процедуру санації боржника - ПАТ «Сумихімпром».

Згідно з абзацом четвертим частини восьмої статті 23 зазначеного вище Закону, до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають будь-які (незалежно від характеру правовідносин) поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Отже, в силу пункту 7 частини першої статті 12, частини дев'ятої статті 16 Господарського процесуального кодексу України та частини четвертої статті 10, статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом», дана справа підвідомча та підсудна господарському суду Сумської області шляхом її розгляду у позовному провадженні.

Відповідач ПАТ «Сумихімпром» є юридичною особою та відповідно до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», перебуває на обліку за місцем реєстрації в Сумському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідно до наданого відповідачем звіту форми 10-ПI за 2014 рік про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» у 2014 році становила 4497 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 138 осіб. Разом з цим, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становить 180 осіб.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення вимог статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідач не сплатив самостійно суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році у встановлений законодавством строк, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість, що становить 1813923,00 грн. За порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачу нараховано пеню в сумі 90696,00 грн. за період з 16.04.2015 року до 04.06.2015 року.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилається на те, що ним вжито всіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, вина відповідача відсутня, у зв'язку з чим немає підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць та нарахування пені.

Крім того, відповідач зазначає, що робоче місце за посадою інженер-конструктор, на яке був направлений ОСОБА_6, не віднесено відповідачем до робочих місць для працевлаштування інвалідів і не було атестоване для інваліда. ОСОБА_6 не направлявся Сумським міським центром зайнятості на робоче місце для працевлаштування інваліда, а направлявся на вільне робоче місце як звичайний безробітний (не інвалід).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд приходить до наступних висновків.

Згідно статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України. Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку. Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості (частина перша статті 18 вищезазначеного Закону).

Згідно із частиною першою статті 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення» (у редакції чинній на 2012 рік), інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу, визнаються безробітними.

Згідно з пунктом 6 статті 7 зазначеного Закону, підбір підходящої роботи для інвалідів здійснюється відповідно до їхніх професійних навичок, знань, рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та з урахуванням побажань інваліда.

Абзацом четвертим пункту 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення» (у редакції від 08.07.2011 року) визначено право державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) інвалідів, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки та рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

З огляду на викладене, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Разом з цим, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 2 квітня 2013 року у справі № 21-95а13.

Обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені частиною третьою статті 18 Закону, а саме:

1. Виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць.

Поняття робоче місце інваліда, спеціальне робоче місце інваліда визначено статтею 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» і розуміється як:

робоче місце інваліда - місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях;

спеціальне робоче місце інваліда - окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи (частина друга статті 18 Закону).

Виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування роботодавцями інвалідів, для яких це місце роботи є основним (частина п'ята статті 19 Закону).

2. Створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», індивідуальна програма реабілітації - комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, термінів реабілітаційних заходів з визначенням порядку і місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей конкретної особи до виконання видів діяльності, визначених у рекомендаціях медико-соціальної експертної комісії.

Частиною третьою статті 23 зазначеного Закону визначено, що індивідуальна програма реабілітації інваліда є обов'язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, підприємствами, установами, організаціями, в яких працює або перебуває інвалід, дитина-інвалід, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

Відповідно до пунктів 5, 8 Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 року № 757, індивідуальна програма розробляється протягом одного місяця з дня звернення інваліда до МСЕК і розробляється за участю інваліда.

З огляду на викладене, створення роботодавцями для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності інваліда;

3. Забезпечення інших соціально-економічних гарантії, передбачених чинним законодавством.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів;

4. Надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення», державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників.

Процедуру подання інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів центру зайнятості визначено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом;

Інструкцією щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року за № 1534/11814 (чинна станом на 2012 рік) встановлено, що підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

5. Звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Правила подання роботодавцями звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) передбачено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.

Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою N 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів». Порядок складання звіту встановлено Інструкцією щодо заповнення форми звітності N 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів».

Таким чином, при розгляді даної справи потрібно встановлювати такі обставини: створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу; інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад); спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування; причини не працевлаштування роботодавцями інвалідів.

Крім цього, статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, підставою застосування адміністративно-господарської санкції є наявність адміністративно-господарського правопорушення - винного, протиправного невиконання чи неналежного виконання суб'єктом господарювання своїх зобов'язань, передбачених чинним законодавством, що порушує права інших осіб.

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. При цьому юридична відповідальність настає за наявності сукупності таких умов: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи.

Як вказано вище, обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені частиною третьою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». А саме, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено наступні обставини.

Відповідачем в період з 01.01.2014 по 31.12.2014 року створено 192 робочих місця для працевлаштування інвалідів за різними спеціальностями, що підтверджуються штатним розписом керівників, спеціалістів, службовців та робітників ПАТ «Сумихімпром» для працевлаштування інвалідів, що введено в дію з 01.01.2014 року, загальна кількість штатних одиниць - 192 (а.с. 189-195).

Протягом 2014 року відповідач повідомляв Сумському міському центру зайнятості про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів шляхом подачі звітів форми № 3-ПН, зокрема звіти станом на 31.01.2014 року, 28.02.2014 року, 31.03.2014 року, 30.04.2014 року, 31.05.2014 року, 30.06.2014 року, 31.07.2014 року, 30.08.2014 року, 30.09.2014 року, 31.10.2014 року, 29.11.2014 року, 31.12.2014 року.

Відповідачем протягом 2014 року додатково подавалась інформація про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів в Зарічну МСЕК (листи № 89-533 від 30.01.2014 року, № 89-1412 від 28.02.2014 року, № 89-2288 від 28.03.2014 року, № 89-3294 від 29.04.2014 року, № 89-4345 від 29.05.2014 року, № 89-5144 від 26.06.2014 року, № 89-5908 від 28.07.2014 року, № 89-6515 від 27.08.2014 року, № 89-7411 від 29.09.2014 року, № 89-8067 від 29.10.2014 року, № 89-8828 від 27.11.2014 року, № 89-9906 від 29.12.2014 року), Сумську міжрайонну МСЕК (листи № 89-535 від 30.01.2014 року, № 89-1414 від 28.02.2014 року, № 89-2286 від 28.03.2014 року, № 89-3289 від 29.04.2014 року, № 89-4343 від 29.05.2014 року, № 89-5142 від 26.06.2014 року, № 89-5906 від 28.07.2014 року, № 89-6517 від 27.08.2014 року, № 89-7409 від 29.09.2014 року, № 89-8065 від 29.10.2014 року, № 89-8826 від 27.11.2014 року, № 89-9904 від 29.12.2014 року), Ковпаківський МСЕК (листи № 89-532 від 30.01.2014 року, № 89-1413 від 28.02.2014 року, № 89-2287 від 28.03.2014 року, № 89-3292 від 29.04.2014 року, № 89-4344 від 29.05.2014 року, № 89-5143 від 26.06.2014 року, № 89-5907 від 28.07.2014 року, № 89-6516 від 27.08.2014 року, № 89-7410 від 29.09.2014 року, № 89-8066 від 29.10.2014 року, № 89-8827 від 27.11.2014 року, № 89-9905 від 29.12.2014 року), Сумську обласну громадську організацію інвалідів України «Поступ» (листи № 89-537 від 30.01.2014 року, № 89-1416 від 28.02.2014 року, № 89-2284 від 28.03.2014 року, № 89-4341 від 29.05.2014 року, № 89-5140 від 26.06.2014 року, № 89-5904 від 28.07.2014 року, № 89-6519 від 27.08.2014 року, № 89-7407 від 29.09.2014 року, № 89-8063 від 29.10.2014 року, № 89-8824 від 27.11.2014 року, № 89-9909 від 29.12.2014 року), Сумську міську громадську організацію інвалідів України «Доброта» (листи № 89-531 від 30.01.2014 року, № 89-1411 від 28.02.2014 року, № 89-2289 від 28.03.2014 року, № 89-3293 від 29.04.2014 року, № 89-4346 від 29.05.2014 року, № 89-5145 від 26.06.2014 року, № 89-5909 від 28.07.2014 року, № 89-6521 від 27.08.2014 року, № 89-7412 від 29.09.2014 року, № 89-8068 від 29.10.2014 року, № 89-8829 від 27.11.2014 року, № 89-9907 від 29.12.2014 року), Сумська міська громадська організація інвалідів «Рука допомоги» (листи № 89-538 від 30.01.2014 року, № 89-1417 від 28.02.2014 року, № 89-2283 від 28.03.2014 року, № 89-3287 від 29.04.2014 року, № 89-4340 від 29.05.2014 року, № 89-5140 від 26.06.2014 року, № 89-5903 від 28.07.2014 року, № 89-6520 від 27.08.2014 року, № 89-7406 від 29.09.2014 року, № 89-8062 від 29.10.2014 року, № 89-8823 від 27.11.2014 року, № 89-9908 від 29.12.2014 року), Обласну МСЕК (листи № 89-536 від 30.01.2014 року, № 89-1415 від 28.02.2014 року, № 89-2285 від 28.03.2014 року, № 89-3288 від 29.04.2014 року, № 89-4342 від 29.05.2014 року, № 89-5141 від 26.06.2014 року, № 89-5905 від 28.07.2014 року, № 89-6518 від 27.08.2014 року, № 89-7408 від 29.09.2014 року, № 89-8064 від 29.10.2014 року, № 89-8828 від 27.11.2014 року, № 89-9903 від 29.12.2014 року).

Статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлена відповідальність за меншу кількість працюючих інвалідів, ніж це передбачено нормативом робочих місць, з урахуванням положень статей 18, 181 цього ж Закону стосовно обов'язку державних органів щодо працевлаштування інвалідів і відсутності аналогічного обов'язку у підприємств, установ, організацій, а тому відповідальність останніх може наступити тільки у разі відмови у працевлаштуванні інвалідів у кількості відповідно до встановлених нормативів. Відмова у працевлаштуванні є доказом того, що підприємство не забезпечило нормативу робочих місць.

Згідно з інформацією, наданою Сумським міським центром зайнятості, викладеною у листі № 04/968 від 22.05.2015 року, у 2014 році Сумським міським центром зайнятості на заявлені відповідачем вакансії направлялись 43 особи (а.с. 12), з яких 10 осіб працевлаштовані за виданими направленнями, 30 осіб відмовились від запропонованих вакансій, 2 особам роботодавцем (відповідачем у справі) відмовлено у працевлаштуванні у зв'язку з невідповідністю кандидатури вимогам роботодавця та 1 відповідь - вакансія зайнята (працевлаштована інша особа).

Стосовно 2 осіб (інвалідів) ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яким відмовлено у працевлаштуванні у зв'язку з невідповідністю кандидатури вимогам роботодавця, судом встановлено, що з корінців направлень на працевлаштування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 174-175), останні направлені до ПАТ «Сумихімпром» для працевлаштування на вільне робоче місце, тоді як повинні бути направлені для працевлаштування інвалідів.

Згідно з корінцем направлення на працевлаштування ОСОБА_6 йому відмовлено у працевлаштуванні у зв'язку з невідповідністю вимогам роботодавця, а саме: невідповідністю його спеціальності, недостатністю освітньо-кваліфікаційного рівня та досвіду роботи (а.с. 175).

Відмовляючи у працевлаштуванні ОСОБА_6 (інженеру) відповідач зазначив, що зазначена професія не заявлена як вакансія для працевлаштування інваліда, бо не атестована як робоче місце для інваліда.

Матеріалами справи та усними поясненнями представників Сумського міського центру зайнятості в судовому засіданні 16.11.2015 року підтверджується, що ОСОБА_6 не направлявся Сумським міським центром зайнятості на робоче місце для працевлаштування інваліда, а направлявся на вільне робоче місце як звичайний безробітний (не інвалід).

З огляду на вищевикладене у відмові відповідача у працевлаштуванні ОСОБА_6 на робоче місце інженера, яке не заявлялося відповідачем як вакансія, направленого до відповідача для працевлаштування не на спеціально створене робоче місце для особи з інвалідністю, не вбачається складу правопорушення, а відтак відсутні підстави для застосування до відповідача відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Згідно з корінцем направлення на працевлаштування ОСОБА_5 йому відмовлено у працевлаштуванні у зв'язку з невідповідністю вимогам роботодавця, оскільки, начебто за рекомендаціями лікарів, йому необхідний поводир (а.с. 174).

Як пояснює відповідач, запис «кандидатура не відповідає вимогам роботодавця, рекомендаціям лікарів, необхідний поводир» означає, що особа має протипоказання на працевлаштування на підприємстві хімічної промисловості згідно висновків про умови та характер праці, які вказані у довідці до актів огляду МСЕК.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, зокрема з довідки до акту МСЕК - ОСОБА_5 протипоказана праця в нічний час та зазначено, що він може працювати підсобним робітником або двірником, а відтак відповідачем було безпідставно відмовлено у його працевлаштуванні у зв'язку з невідповідністю його вимогам роботодавця. Він, як інвалід ІІІ групи з дитинства, міг бути працевлаштований відповідачем, як підсобний працівник.

Згідно зі статтями 2, 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», дискримінація за ознакою інвалідності забороняється, та відмова в укладенні трудового договору з мотивів інвалідності не допускається.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем в порушення вимог статей 17, 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не вжито усіх залежних від нього заходів щодо працевлаштування одного інваліда, що до нього звернувся, у зв'язку з чим суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 43188,64 грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році, а саме: за безпідставну відмову у працевлаштуванні одного інваліда - ОСОБА_5, що звернувся до відповідача за направленням Сумського міського центру зайнятості.

В іншій частині позовні вимоги суд вважає необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне:

Як зазначалося вище, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування (постанова Верховного суду України від 2 квітня 2013 року у справі № 21-95а13).

Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості (частина перша статті 18 зазначеного Закону).

Відповідачем у 2014 році виділено 192 робочих місць за різними спеціальностями для працевлаштування інвалідів згідно зі штатним розписом керівників, спеціалістів, службовців та робітників ПАТ «Сумихімпром». Згідно з наданими звітами форми № 3-ПН останній інформував центр зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, однак робочі місця при цьому залишились вакантними у зв'язку з не направленням для працевлаштування інвалідів уповноваженими органами. Звіти заповнені відповідачем відповідно до вимог Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 із заповненням графи 15.

Відповідачем додатково протягом 2014 року подавалась інформація (листи) в Зарічну МСЕК, Сумську міжрайонну МСЕК, Ковпаківську МСЕК, Сумську міську громадську організацію інвалідів України «ДОБРОТА», Обласну МСЕК та Сумську міську громадську організацію інвалідів «Рука допомоги» проте від них інваліди до відповідача на працевлаштування не направлялись та не зверталися.

Таким чином, незайнятість необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів виникла не з вини відповідача, тому на нього не може бути покладена відповідальність передбачена статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» через відсутність у діях відповідача складу правопорушення.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням викладених обставин, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1770734,36 грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», зокрема за нестворення 41 робочого місця для працевлаштування інвалідів, оскільки в цій частині відповідач вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 90696,00 грн. за період з 16.04.2015 року по 04.06.2015 року слід зазначити наступне.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 24.10.2011року порушено провадження у справі № 5021/2509/2011 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Промислові інвестиції», м. Київ про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром». Пунктом 5 зазначеної ухвали введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та визначено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції станом на 22.09.2011 року), протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 12 березня 2012 року у справі № 3-71ГС12.

Крім того, наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 року за № 552/13819, затверджено Порядок нарахування пені та її сплати. Вказаний Порядок встановлює механізм нарахування пені підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які використовують найману працю, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Згідно з пунктом 3.10 Порядку, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів пеня не нараховується.

З огляду на вказане, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 90696,00 грн.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статями 12, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» (вул. Харківська, п/в 12, м. Суми, Ідентифікаційний код 05766356) на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Горького, 2, м. Суми, Ідентифікаційний код 37970593) адміністративно-господарські санкції в сумі 43188,64 грн.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» (вул. Харківська, п/в 12, м. Суми, Ідентифікаційний код 05766356) в доход державного бюджету України (рахунок 31218206783002, МФО 837013, ЄДРПОУ 37970593, отримувач - УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001) 1218,00 грн. судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог позивача - відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.11.2015 року.

Головуючий суддя П.І. Левченко

Суддя Л.А. Костенко

Суддя Ю.А. Джепа