Рішення № 53733848, 19.11.2015, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 листопада 2015 року Справа № 913/594/15

Провадження №33/913/594/15

Господарський суд Луганської області у складі колегії суддів:

головуючий суддяДрагнєвіч О.В.,

судді : Смола С.В.,

ОСОБА_1,

секретар судового засідання Дмітрієва К.С.,

у засіданні брали участь:

від позивача ОСОБА_2, головний юрисконсульт Відділу виконавчих проваджень та проваджень у справах про банкрутство Управління претензійно-позовної роботи Юридичного департаменту, за довіреністю № 14-88 від 18.04.2014;

від відповідача представник не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №913/594/15

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ

до Луганського міського комунального підприємства Теплокомуненерго, м.Луганськ Луганської області

про стягнення 71952949 грн 13 коп.

в с т а н о в и в:

Суть спору: Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (надалі ПАТ НАК Нафтогаз України/позивач) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Луганського міського комунального підприємства Теплокомуненерго (надалі ЛМКП «Теплокомунерго»/відповідача) грошових коштів за договором №1030/14-БО-20 купівлі-продажу природного газу від 20.11.2013 в сумі 71952949 грн 13 коп. за зобовязаннями січня-липня 2014 року, з яких:

- 39510146 грн 40 коп. заборгованість за поставлений природний газ;

- 3953517 грн 85 коп. пеня за прострочення виконання грошового зобоязання;

- 27078616 грн 70 коп. інфляційні нарахування;

- 1410668 грн 17 коп. 3% річних.

Зважаючи на складність справи, у відповідності до ст.ст. 2-1, 4-6 Господарського процесуального кодексу України, згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 09.10.2015, для розгляду справи було визначено колегію у складі суддів: Драгнєвіч О.В. головуючий суддя, судді - Лісовицький Є.А., Смола С.В.

В звязку з перебуванням судді Лісовицького Є.А. у відпустці, згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Драгнєвіч О.В. головуючий суддя, судді - Старкова Г.М., Смола С.В.

В судове засідання 19.11.2015 зявився представник позивача, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач витребувані судом документи не представив, будь-яких пояснень з приводу суті спору не надав, відзиву на позовну заяву не подав, правом на участь свого представника в судових засіданнях не скористався, хоча про дату, час та місце судових засідань був повідомлений належним чином.

Явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обовязковою.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача є: 91005, Луганська область, місто Луганськ, вул.. Куракіна, буд.23А.

Згідно інформації, розміщеній на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового звязку Укрпошта, відповідно до Указу Президента України від 14.11.2014 № 875/2014 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях та розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення (зі змінами), органи поштового зв'язку тимчасово не здійснюють пересилання поштових відправлень, зокрема, до вказаного населеного пункту.

Враховуючи те, що відповідач знаходиться на території проведення атитеростичної операції, відповідно до приписів Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 05.06.2014 № 01-06/745/2014 "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", пп.1-4 п.6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 №01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у звязку з проведенням антитерористичної операції" (із наступними змінами) з метою належного повідомлення учасника процесу оголошення про час і місце судових засідань були розміщені на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), про що свідчать наявні в матеріалах справи роздруковані сторінки з мережі Інтернет.

Також, з метою належного повідомлення про судові засідання учасника процесу, який знаходиться на території проведення антитерористичної операції, суд направляв процесуальні документи на електронну пошту відповідача, зазначену в договорі, що підтверджується наявними в матеріалах справи роздруківками з мережі інтернет.

Крім того, про час та місце судових засідань відповідач повідомлявся телефонним звязком за номерами телефонів, вказаних в договорі та що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (передані телефонограми долучені до матеріалів справи).

Враховуючи зазначене, судом вжито відповідні заходи щодо належного повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території (аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.09.2014 №01-06/1290/14).

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач у судові засідання не зявився та відзиву на позовну заяву не надав, справа може бути розглянута за наявними в ній документами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

У судовому засіданні 19.11.2015 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані докази на підтвердження заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, як Продавцем (позивач по справі), та Луганським міським комунальним підприємством Теплокомуненерго (відповідач у справі), як Покупцем, укладено договір купівлі-продажу природного газу №1030/14-БО-20 від 20.11.2013 (далі Договір).

Згідно п. 1.1 Договору, Продавець зобовязується передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, Продавець передає Покупцю з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 32224,270 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів: січень 2014 року 6524,52 тис. куб. м, лютий 2014 року 5779,60 тис. куб. м, березень 2014 року 4962,34 тис. куб. м, квітень 2014 року 2513,79 тис. куб. м, травень 2014 року 132,45 тис. куб. м, червень 2014 року 166,00 тис. куб. м, липень 2014 року 134,22 тис. куб. м, серпень 2014 року 127,15 тис. куб. м, вересень 2014 року 42,38 тис. куб. м, жовтень 2014 року 1649,54 тис. куб. м., листопад 2014 року 4374,16 тис. куб. м, грудень 2014 року 5818,12 тис. куб. м.

Ціна на газ під час дії договору (з урахуванням укладених додаткових угод) неодноразово змінювалась. Згідно пункту 5.2 Договору вона складала за 1000 куб.м. газу 4 473,82 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживаня газу Покупцем у відповідному місці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

Згідно п. 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до пункту 11 Договору, цей Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків до повного їх здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи 31.01.2014 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договіру купівлі-продажу природного газу №1030/14-БО-20 від 20.11.2013. В пункті 1 додаткової угоди №1 зазначено, що п.1.2. статті 1 «Предмет договору» викладено у наступній редакції «газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями».

Пункт 2.1. статті 2 викладено у такій редакції : Продавець передає Покупцю з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 27520,500 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів: січень 2014 року 5526,93 тис. куб. м, лютий 2014 року 4856,60 тис. куб. м, березень 2014 року 4205,09 тис. куб. м, квітень 2014 року 2178,48 тис. куб. м, травень 2014 року 130,80 тис. куб. м, червень 2014 року 164,34 тис. куб. м, липень 2014 року 132,57 тис. куб. м, серпень 2014 року 125,50 тис. куб. м, вересень 2014 року 40,06 тис. куб. м, жовтень 2014 року 1522,29 тис. куб. м., листопад 2014 року 3777,96 тис. куб. м, грудень 2014 року 4859,88 тис. куб. м.

Згідно пункту 3 додаткової угоди ціна на газ склала за 1000 куб.м. газу 3 340,75 грн. з ПДВ.

Судом встановлено, що 28.04.2015 між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до договору купівлі-продажу природного газу №1030/14-БО-20 від 20.11.2013, якою з 01 квітня 2014 року змінено ціну за 1000 куб.м. газу 5 264,88 грн. з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи 20.05.2015 між сторонами було укладено додаткову угоду №3 до договору, якою з 01 травня 2014 змінено ціну за 1000 куб.м. газу на 6 208,18 грн. з ПДВ.

10.06.2015 між сторонами укладено додаткову угоду №4 до договору, якою з 01 червня 2014 року змінено ціну за 1000 куб.м. газу на 6 222,22 грн. з ПДВ.

Як вказує позивач, на підставі договору №1030/14-БО-20 від 20.11.2013 протягом січня-липня 2014 року Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 39 521 146 грн 40 коп.

На підтвердження вказаних обставин, позивачем до матеріалів справи надано підписані сторонами акти приймання-передачі природного газу в січні-травні 2014 року на загальну суму 39 426 973 грн 23 коп., згідно із якими у січні-травні 2014 року продавець передав, а покупець прийняв природний газ, вартість якого, зокрема, відповідала погодженій сторонами в договорі та укладених додаткових угодах №1, №2, №3 до договору (а.с.24-28).

Крім того, на підтвердження поставок відповідачу природного газу в червні липні 2014 року позивачем представлено суду реєстри обсягів реалізації природного газу з ресурсів Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» через НАК «Нафтогаз України» через газорозподільні мережі ПАТ «Луганськгаз» (а.с.31-35), у відповідності до яких відповідачу фактично реалізовано газ:

- у червні 2014 року в обсягу 14,135 тис. куб. м. на суму 87 951 грн 01 коп. (вартість якого відповідає умовам погодженим сторонами в додатковій угоді №4 від 10.06.2014);

- у липні 2014 року в обсягу 10,000 тис. куб. м. на суму 62 222 грн 16 коп. (вартість якого відповідає умовам погодженим сторонами в додатковій угоді №4 від 10.06.2014).

Як свідчать матеріали справи, 30.06.2014 позивачем було задекларовано продаж відповідачу в червні природного газу на суму 87 951 грн 01 коп. з ПДВ (а.с. 30), та 31.07.2014 задекларовано продаж відповідачу в липні природного газу на суму 62 222 грн 16 коп. з ПДВ (а.с. 33).

Зазначені обставини також підтверджуються отриманими судом даними з Державної фіскальної служби України Міжрегіонального головного управління ДФС Центральний офіс з обслуговування великих платників.

Натомість відповідач не здійснював декларування податкових зобовязань з червня 2014 року згідно з даними, наданими Головним управлінням у Луганській області Державної податкової інспекції в Артеміському районі м. Луганська (а.с.118).

Суд звертає увагу на те, що за умовами п.3.4 договору №1030/14-БО-20 від 20.11.2013 сторонами було погоджено : не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобовязується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відтак, договором №1030/14-БО-20 від 20.11.2013 обовязок складання актів приймання-передачі природного газу, які, зокрема, містять інформацію щодо обсягу отриманого газу, покладено саме на відповідача.

Проте, як свідчать матеріали справи, акти приймання-передачі газу в червні липні 2014 року сторонами не підписані.

Виходячи з того, що відповідач своїм правом на участь у судових засіданнях не скористався, факту отримання газу у заявленому позивачем обсязі не спростував, суд розглядає справу за наявними у матеріалах справи документами та приймає до уваги обсяги газу, які визначені Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за поставками червня липня 2014 року.

Дослідивши зібрані у справі докази, за висновками суду, протягом січня-липня 2014 року позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято природного газу на загальну суму 39 521 146 грн 40 коп.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання не допускається, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Відповідно до ст.. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п.6.1 договору №1030/14-БО-20 від 20.11.2013 оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відтак, останній день виконання відповідачем зобовязання з оплати газу, який було прийнято в січні-липні 2014 року, мало бути 14.02.2014 включно, 14.03.2014 включно, 14.04.2014 включно, 14.05.2014 включно, 16.06.2014 включно (з урахуванням того, що останній день строку та наступний за ним день (14.06.2014, 15.06.2014) припадали на вихідні дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України ), 14.07.2014 включно, 14.08.2014 включно.

При цьому, як стверджує позивач, Луганське міське комунальне підприємство Теплокомуненерго у повному обсязі та у передбачений договором строк за одержаний газ не розрахувалось, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що в січні - липні 2014 року позивач поставив відповідачу за договором договору №1030/14-БО-20 від 20.11.2013 природний газ на загальну суму 39 521 146 грн 40 коп. При цьому, відповідачем було сплачено лише 11000 грн 00 коп., які були зараховані за зобовязаннями січня 2014 року.

Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями про сальдо по підприємству відповідача (а.с.36), реєстром про операції по підприємству відповідача (а.с.37), розрахунком позивача (а.с.38-42), випискою з банківського рахунку позивача в АТ «Ощадбанк» за період з 05.03.2014 по 10.05.2015 (а.с.72).

Крім того, представником позивача надана суду довідка, підписана директором департаменту бухгалтерського обліку та звітності позивача, про стан заборгованості відповідача за спожитий природний газ в січні - липні 2014 року за договором №1030/14-БО-20 від 20.11.2013, якою підтверджено, що станом на 17.11.2015 року заборгованість є незмінною та становить 39 510 146 грн 40 коп.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач зобовязання за договором виконав належним чином, а відповідачем порушені взяті на себе зобовязання в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з Луганського міського комунального підприємства Теплокомуненерго на користь позивача суми основного боргу в розмірі 39 510 146 грн 40 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобовязань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

У відповідності до п.7.2 договору №1030/14-БО-20 від 20.11.2013 сторонами погоджено, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 цього Договору продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він зобовязується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 3 953 517 грн 85 коп. пені, нарахованої в звязку із допущеним простроченням виконання грошового зобовязання відповідачем за зобовязаннями січня липня 2014 року.

Так, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення зокрема, 3% річних, інфляційних нарахувань та пені.

Аналогічна правова позиція викладена у п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суд України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань.

Таким чином, кінцевою датою розрахунку по кожному з періодів прострочення при часткових оплатах по розрахунках є дата остаточної оплати боргу, а оскільки дата оплати не входить до періоду прострочення, то всі періоди нарахування з урахуванням часткових оплат підлягають корегуванню на цей день.

Суд, перевіривши правильність розрахунку нарахування пені, приходить до висновку про допущення позивачем помилок при розрахунку пені за зобовязаннями січня 2014 року (зокрема, неправомірне включення дат фактичних оплат, з огляду на те, що у день фактичної оплати неустойка не нараховуються) та травня 2014 року (не врахування того, що останній день строку виконання зобовязання та наступний за ним день -14.06.2014, 15.06.2014 припадали на вихідні дні, а тому виконання у відповідності до ст..254 Цивільного кодексу України переносилося на 16.06.2014, відповідно прострочення виникає з 17.06.2014).

За розрахунком суду, з урахуванням проведених відповідачем проплат на суму 11 000 грн 00 коп., за зобовязаннями січня 2014 року за період з 15.02.2014 по 14.08.2014 (без включення в період прострочення дат погашення заборгованості) обгрунтованою є пеня в сумі 1 309 114 грн 93 коп.

За розрахунком суду, з урахуванням правильного визначення дати, з якої виникає прострочення, за зобовязаннями травня 2014 року, обгрунтованою є пеня в сумі 26032 грн 60 коп., розрахована за період з 17.06.2014 по 14.12.2014.

Наведений позивачем розрахунок пені за зобовязаннями лютого, березня, квітня, червня та липня 2014 року (а.с.38-42), є арифметично правильним, зробленим у відповідності до норм діючого законодавства та даних первинних документів.

За таких обставин, враховуючи виявлені судом недоліки в розрахунку позивача, до стягнення з відповідача підлягає пеня в сумі 3 953 070 грн 86 коп., нарахована за зобовязаннями січня-липня 2014 року за договором №1030/14-БО-20 від 20.11.2013.

Також позивачем заявлено до стягнення у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних за зобовязаннями за зобовязаннями січня липня 2014 року на загальну суму 1 410668 грн 17 коп.

Перевіривши розрахунок, суд відзначає про допущення аналогічних помилок позивачем при розрахунку 3% річних за зобовязаннями січня 2014 року (зокрема, неправомірне включення дат фактичних оплат, з огляду на те, що у день фактичної оплати 3% не нараховуються) та травня 2014 року (не врахування того, що останній день строку виконання зобовязання та наступний за ним день -14.06.2014, 15.06.2014 припадали на вихідні дні, а тому виконання у відповідності до ст..254 Цивільного кодексу України переносилося на 16.06.2014, відповідно прострочення виникає з 17.06.2014).

За розрахунком суду, з урахуванням проведених відповідачем проплат на суму 11 000 грн 00 коп., за зобовязаннями січня 2014 року за період з 15.02.2014 по 25.05.2015 (без включення в період прострочення дат погашення заборгованості) обгрунтованими є 3% річних в сумі 560 197 грн 48 коп.

За розрахунком суду, з урахуванням правильного визначення дати, з якої виникає прострочення, за зобовязаннями травня 2014 року, обгрунтованими є 3% річних в сумі 6031 грн 87 коп., розраховані за період з 17.06.2014 по 25.05.2015.

Наведений позивачем розрахунок 3% річних за зобовязаннями лютого, березня, квітня, червня та липня 2014 року (а.с.38-42), є арифметично правильним, зробленим у відповідності до норм діючого законодавства та даних первинних документів.

Враховуючи зазначене, задоволенню підлягають 3% річних в сумі 1 410 349 грн 11 коп., нараховані за зобовязаннями січня липня 2014 року, з урахуванням відкорегованих судом помилок.

Стосовно інфляційних нарахувань, заявлених позивачем на загальну суму 27 078 616 грн 70 коп., нарахованих за зобовязаннями січня липня 2014 року, суд зазначає наступне.

За приписами п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань №14 від 17.12.2013 індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з огляду на вищенаведене, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань, суд приходить до висновку про те, що позивачем зазначені вище вимоги не були дотримані, відповідно при розрахунку було допущені помилки.

За зобовязаннями січня 2014 року:

Як встановлено судом вище, платіж за зобовязаннями січня 2014 року мав бути здійснений не пізніше 14.02.2014 включно.

Сума боргу не існувала повний місяць в лютому 2014 року, а тому індекс інфляції за лютий 2014 року не застосовується.

Відтак, період прострочення для нарахування інфляційних витрат за ним починається з березня по травень 2014 року на суму боргу 14 665 303 грн 29 коп. (становить 1 405 575 грн 29 коп.)

Протягом червня 2014 року відповідач здійснював часткові оплати за цією поставкою. На 30.06.2014 залишкова сума на останній день місяця, у якому здійснено платіжі, дорівнювала 14 660 303 грн 29 коп., яка є базою для визначення інфляційних втрат у червні 2014 року (становлять 146 603 грн 03 коп.).

Протягом липня 2014 року відповідач також здійснював часткові оплати, станом на останній день липня місяця, у якому здійснено платіжі, сума боргу дорівнювала 14 654 303 грн 29 коп., що є базою для визначення інфляційних втрат за період липня 2014 року - квітня 2015 року (становить 7 837 165 грн 04 коп.)

За таких обставин інфляційна складова боргу за період з березня 2014 року по квітень 2015 року (1 405 575 грн 29 коп. + 146 603 грн 03 коп. + 7 837 165 грн 04 коп.) становить 9 389 343 грн 36 коп.

За зобовязаннями лютого 2014 року:

Сума боргу 12 266 038 грн 67 коп. не існувала повний місяць в березні 2014 року, а тому індекс інфляції за березень 2014 року не застосовується.

Відтак, період прострочення для нарахування інфляційних витрат за ним починається з квітня 2014 року по квітень 2015 року на суму боргу 12 266 038 грн 67 коп. (інфляційна складова становить 8 122 026 грн 43 коп.)

За зобовязаннями березня 2014 року:

Сума боргу 8 921 207 грн 62 коп. не існувала повний місяць в квітні 2014 року, а тому індекс інфляції за квітень 2014 року не застосовується.

Відтак, період прострочення для нарахування інфляційних витрат за ним починається з травня 2014 року по квітень 2015 року на суму боргу 8 921 207 грн 62 коп. (інфляційна складова становить 5 433 521 грн 69 коп.)

За зобовязаннями квітня 2014 року:

Сума боргу 3 304 465 грн 08 коп. не існувала повний місяць в травні 2014 року, а тому індекс інфляції за травень 2014 року не застосовується.

Відтак, період прострочення для нарахування інфляційних витрат за ним починається з червня 2014 року по квітень 2015 року на суму боргу 3 304 465 грн 08 коп. (інфляційна складова становить 1 817 954 грн 79 коп.)

За зобовязаннями травня 2014 року:

Сума боргу 213 958 грн 57 коп. не існувала повний місяць в червні 2014 року, а тому індекс інфляції за червень 2014 року не застосовується.

Відтак, період прострочення для нарахування інфляційних витрат за ним починається з липня 2014 року по квітень 2015 року на суму боргу 213 958 грн 57 коп. (інфляційна складова становить 114 425 грн 68 коп.)

За зобовязаннями червня 2014 року:

Сума боргу 87 951 грн 01 коп. не існувала повний місяць в липні 2014 року, а тому індекс інфляції за липень 2014 року не застосовується.

Відтак, період прострочення для нарахування інфляційних витрат за ним починається з серпня 2014 року по квітень 2015 року на суму боргу 87 951 грн 01 коп. (інфляційна складова становить 46 498 грн 66 коп.)

За зобовязаннями липня 2014 року:

Сума боргу 62 222 грн 16 коп. не існувала повний місяць в серпні 2014 року, а тому індекс інфляції за серпень 2014 року не застосовується.

Відтак, період прострочення для нарахування інфляційних витрат за ним починається з вересня 2014 року по квітень 2015 року на суму боргу 62 222 грн 16 коп. (інфляційна складова становить 32 141 грн 22 коп.)

За таких обставин інфляційні нарахування підлягають стягненню з відповідача за зобовязаннями січня липня 2014 року в сумі 24 955 911 грн 83 коп. (9 389 343 грн 36 коп.+ 8 122 026 грн 43 коп.+5 433 521 грн 69 коп.+1 817 954 грн 79 коп. +114 425 грн 68 коп. +46 498 грн 66 коп.+ 32 141 грн 22 коп.)

З урахуванням викладеного, позов підлягає задоволенню частково.

Судові витрати слід покласти на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Луганського міського комунального підприємства Теплокомуненерго про стягнення 71952949 грн 13 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Луганського міського комунального підприємства Теплокомуненерго (вул. Куракіна, буд. 23А, м.Луганськ, Луганська область, 91005, ідентифікаційний код 24047779) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 20077720) грошові кошти в сумі 69 829 478 грн 20 коп., з яких: 39 510 146 грн 40 коп. заборгованість за поставлений природний газ, 3 953 070 грн 86 коп. пеня, 1 410 349 грн 11 коп. 3% річних, 24 955 911 грн 83 коп. інфляційні нарахування; 70 923 грн 27 коп. судовий збір.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.11.2015.

Головуючий суддя О.В. Драгнєвіч

Суддя С.В. Смола

Суддя Г.М. Старкова