Рішення № 53733785, 13.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2015Справа №910/1907/15-гЗа позовом Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль»

до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

про примусове виконання обов'язку та стягнення 3229769 грн. 25 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Пальчик М.О. - представник (дов. № 060-05-4/04 від 04.01.2015);

Петрук С.І. - представник (дов. № 06-05-2/02 від 04.01.2015)

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.01.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства "Сєвєродонецька Теплоелектроцентраль" з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про зобов'язання вчинити дії та стягнення 2168582 грн. 19 коп. пені.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що на підставі укладеного договору банківського рахунку № 01/2028949-22158 від 27.08.2014, 28.10.2014 він звернувся до відповідача з платіжним дорученням № 4079 від 28.10.2014 на суму 3000000,00 грн., 13.11.2014 - з платіжним дорученням № 4425 від 13.11.2014 на суму 1000000,00 грн., 13.11.2014 - з платіжним дорученням № 4427 від 13.11.2014 на суму 1000000,00 грн., 21.11.2014 - з платіжним дорученням № 4654 від 21.11.2014 на суму 10000000,00 грн., 02.12.2014 - з платіжними дорученнями № 4753 від 02.12.2014 на суму 1288400,39 грн., № 4762 від 02.12.2014 на суму 357877,95 грн., 19.12.2014 - з платіжним дорученням № 4959 від 19.12.2014 на суму 24168608,35 грн. Однак, відповідач не виконав подані позивачем платіжні доручення, у зв'язку з чим позивач просить суд зобов'язати відповідача виконати зазначені платіжні доручення. Позивачем також заявлено до стягнення суму пені у розмірі 2 168 582, 19 грн. внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання з перерахування коштів за вказаними платіжними дорученнями.

27.02.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 229 769 грн. 25 коп.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2015, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015, позовні вимоги Державного підприємства "Сєвєродонецька Теплоелектроцентраль" задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2015 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015; справу № 910/1907/15-г передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

В результаті повторного автоматичного розподілу справу № 910/1907/15-г передано на розгляд судді Отрош І.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 справу № 910/1907/15-г прийнято до провадження суддею Отрош І.М., розгляд справи призначено на 03.11.2015.

У судовому засіданні 03.11.2015 представник відповідача усно заявив клопотання про відкладення розгляду справи. Враховуючи, що представник позивача не заперечував проти даного клопотання, суд задовольнив останнє, у зв'язку з чим оголосив перерву до 13.11.2015.

У судове засідання 13.11.2015 з'явились представники позивача, які підтримали позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання 13.11.2015 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 03.11.2015 та підписом уповноваженого представника відповідача Мостепанюк В.І. в розписці про оголошення перерви на 13.11.2015.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 13.11.2015 до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 13.11.2015 за відсутності представника відповідача, та з урахуванням процесуальних строків розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

У судовому засіданні 13.11.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

27.08.2014 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (Банк) та Державним підприємством "Сєвєродонецька Теплоелектроцентраль" (Клієнт) було укладено договір банківського рахунку № 01/2028949-22158 (далі - договір-1).

Згідно з п. 1.1. договору-1 Банк відкриває Клієнту поточний рахунок в гривнях № 26000002028949 та отримує плату за обслуговування рахунку згідно з Тарифами Банку на банківські послуги, які доведені Клієнту в момент підписання цього договору.

Як передбачено п. 1.2. договору-1 Банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, що надходять Клієнту, виконувати розпорядження Клієнта щодо перерахування відповідних сум з рахунка та проводити інші операції за рахунком у межах законодавства України.

Відповідно до п. 2.1. договору-1 платежі з рахунку виконуються Банком у межах залишку грошових коштів на початок операційного дня та з урахуванням поточних надходжень грошових коштів на рахунок протягом операційного часу (операційний час Банку: понеділок - п'ятниця з 9-00 по 17-00 крім святкових, вихідних і неробочих днів).

Згідно з п. 2.2. договору-1 Банк приймає розрахункові документи Клієнта протягом усього робочого дня.

Відповідно до п. 2.3. договору-1 операції за розрахунковими документами у гривні, які надійшли від Клієнта протягом операційного часу, здійснюються Банком в день надходження документів. Операції за розрахунковими документами у гривні, які надійшли після операційного часу, Банк виконує не пізніше наступного робочого дня.

Згідно з п. 3.2.1. договору-1 Клієнт має право самостійно розпоряджатися грошовими коштами на рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, за винятком примусового списання грошових коштів та випадків накладення арешту, або тимчасового призупинення операцій по рахунку, що здійснюється уповноваженими на це органами.

Умовами п. 3.2.2. договору-1 визначено, що Клієнт має право вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків за його платіжними документами та надання інших, обумовлених цим договором, послуг.

Відповідно до п. 3.3.1. договору-1 Банк зобов'язався своєчасно здійснювати розрахункові операції Клієнта згідно з вимогами чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Згідно з п. 3.3.2. договору-1 Банк зобов'язався за розпорядженням Клієнта видати або перерахувати з рахунку грошові кошти в день надходження до Банку відповідного розрахункового документа, за умови його подання в операційний час.

Відповідно до п. 3.4.4. договору-1 Клієнт зобов'язався надавати Банку платіжні документи за встановленою Національним банком України формою на паперових носіях або в електронному вигляді з дотриманням вимог, передбачених угодою банківського обслуговування в Системі Інтернет-банкінг "WIN-клієнт", укладеного з Банком про застосування платіжної системи "Клієнт-Банк".

Згідно з п. 4.1. договору-1 за допомогою АРМ "Клієнт-Банк", за умови укладання сторонами угоди банківського обслуговування в Системі Інтернет-банкінг "WIN-клiєнт", Клієнт може здійснювати:

- підготовку платежів (по Україні та міжнародних) та заяв про купівлю/продаж безготівкової іноземної валюти (проведення конверсійних операцій) і відсилання їх до Банку телефонними каналами зв'язку або каналами мережі Інтернет;

- прийом банківських виписок за рахунками;

- отримання довідкової інформації.

Так, судом встановлено, що 27.08.2014 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (Банк) та Державним підприємством "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (Клієнт) було укладено договір банківського обслуговування в Системі Інтернет-банкінг "WIN-клієнт" № PHLH-9NRH2F (далі - договір -2).

Згідно з п. 11.1. договору-2 договір набуває чинності з дати його підписання повноваженими представниками сторін та діє протягом одного року.

Пунктом 1.9. договору-2 визначено, що Система Інтеренет-банкінг "WIN-клієнт" це комплекс програмно-технічних засобів, за допомогою яких Банк здійснює віддалене розрахункове та інформаційне обслуговування Клієнта.

Згідно з п. 2.2. договору-2 Клієнт здійснює користування Системою відповідно до чинного законодавства України, документів Банку та Інструкції.

Відповідно до п. 3.3. договору-2 Клієнт отримує право на доступ до Системи після укладення цього договору, отримання логіну, паролю і Ключового носія.

Згідно з п. 4.1.1. договору-2 Банк зобов'язався не пізніше 7 (семи) робочих днів від підписання Сторонами цього договору, отримання заявок на заведення Клієнта та користувачів до Системи, надати Клієнту доступ до Системи та програмне забезпечення для роботи в Системі, Інструкцію, ключі зв'язку з Банком та первинні ключі Клієнта.

При цьому, як передбачено п. 3.4. договору-2, сторони визнають, що електронні розрахункові документи Клієнта про проведення операцій в Системі, які завірені Електронними цифровими підписами Уповноважених осіб Клієнта і зашифровані відповідно та за допомогою програмного забезпечення, наданого Банком, вважаються такими, що надані Клієнтом і юридично прирівнюються до розрахункових документів, отриманих від клієнта на паперовому носії, оформленому відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно з п. 4.1.4. договору-2 Банк зобов'язаний приймати до виконання електронні розрахункові документи, оформлені та надані Клієнтом відповідно до Інструкції, умов цього договору та чинного законодавства України, виконувати електронні розрахункові документи Клієнта не пізніше банківського дня, наступного за днем надходження електронного розрахункового документа до Банку (для електронних розрахункових документів в іноземній валюті дана умова виконується Банком за наявності попередньо наданих документів, які Клієнт повинен надати згідно вимог законодавства для виконання Банком функції валютного контролю). Електронні розрахункові документи у гривнях або у доларах США, отримані від Клієнта після 17:00 годин за Київським часом, а електронні розрахункові документи в євро, отримані від Клієнта після 16:00 за Київським часом, або не в банківський день, виконуються Банком на наступний банківський день.

Передача первинних ключів Банком Клієнту оформлюється актом прийому-передачі елементів крипто захисту Системи (п. 6.1. договору-2).

В п. 6.2. договору-2 вказано, що Банк приймає електронні розрахункові документи та здійснює їх виконання в межах банківського дня, в який ці документи надійшли до Банку. У разі надходження електронних документів у гривнях або у доларах США після 17:00 годин за Київським часом, а електронних розрахункових документів в євро після 16:00 за Київським часом, або не в банківський день, Банк приймає такі електронні розрахункові документи до виконання наступного банківського дня, якщо інше не передбачено договором банківського рахунку.

Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем договору банківського рахунку № 01/2028949-22158 від 27.08.2014, а також договору банківського обслуговування в Системі Інтернет-банкінг "WIN-клієнт" № PHLH-9NRH2F від 27.08.2014, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами про надання банківських послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України, банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка, зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом, за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. (ст. 1068 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 1071 Цивільного кодексу України визначено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (стаття 1074 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на підставі укладених договору банківського рахунку № 01/2028949-22158 від 27.08.2014 та договору банківського обслуговування в Системі Інтеренет-банкінг "WIN-клієнт" № PHLH-9NRH2F від 27.08.2014, позивач за допомогою Системи Інтернет-банкінгу "WIN-клієнт" надав відповідачу наступні електронні розрахункові документи - платіжні доручення № 4079 від 28.10.2014 на суму 3 000 000,00 грн. на користь НАК «Нафтогаз України» з призначенням платежу: плата за пром. природній газ зг. Дог. № 062/14ПР від 10.12.2013; № 4425 від 13.11.2014 на суму 1 000 000,00 грн. на користь НАК «Нафтогаз України» з призначенням платежу: плата за пром. природній газ зг. Дог. № 062/14ПР від 10.12.2013; № 4427 від 13.11.2014 на суму 1 000 000,00 грн. на користь НАК «Нафтогаз України» з призначенням платежу: плата за пром. природній газ зг. Дог. № 062/14ПР від 10.12.2013; № 4654 від 21.11.2014 на суму 10 000 000,00 грн. на користь НАК «Нафтогаз України» з призначенням платежу: плата за пром. природній газ зг. Дог. № 062/14ПР від 10.12.2013; № 4753 від 02.12.2014 на суму 1 288 400,39 грн. на користь ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» з призначенням платежу: переведення грошових коштів на поточний рахунок; № 4762 від 02.12.2014 на суму 357 877,95 грн. на користь ЛКСП «Лисичанськводоканал» з призначенням платежу: плата за воду за 10.2014 зг. Дог. № 386 від 21.01.2014 за рах.№ 386 від 28.10.2014; № 4959 від 19.12.2014 на суму 24 168 608,35 грн. на користь ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» з призначенням платежу: переведення грошових коштів на поточний рахунок.

Судом встановлено, що відповідно до виписки з рахунку позивача № 26000002028949 з банківської системи "Клієнт-Банк" за період з 28.08.2014 по 23.02.2015 (долучена позивачем до матеріалів справи 26.02.2015), залишок коштів на рахунку позивача № 26000002028949 в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» з урахуванням останніх проведених операції перед днем подання кожного з платіжних доручень, складав: 16.12.2014 - 41 431 536, 69 грн.; 01.12.2014 - 42 474 212, 36 грн.; 21.11.2014 - 43 180 012, 36 грн.; 13.11.2014 - 44 565 012, 36 грн.; 22.10.2014 - 46 294 534, 52 грн., тобто, станом на дати подання платіжних доручень № 4079 від 28.10.2014 на суму 3 000 000,00 грн., № 4425 від 13.11.2014 на суму 1 000 000,00 грн., № 4427 від 13.11.2014 на суму 1 000 000,00 грн., № 4654 від 21.11.2014 на суму 10 000 000,00 грн., № 4753 від 02.12.2014 на суму 1 288 400,39 грн., № 4762 від 02.12.2014 на суму 357 877,95 грн., № 4959 від 19.12.2014 на суму 24 168 608,35 грн. на рахунку № 26000002028949 було достатньо грошових коштів для виконання вказаних платіжних доручень.

При цьому, суд вважає сформовану позивачем виписку з рахунку позивача № 26000002028949 з банківської системи "Клієнт-Банк" належним та допустимим доказом з огляду на умови укладеного між сторонами договору банківського обслуговування в Системі Інтернет-банкінг "WIN-клієнт" № PHLH-9NRH2F від 27.08.2014.

Однак, відповідач свій обов'язок за договором банківського рахунку № 01/2028949-22158 від 27.08.2014, а також договором банківського обслуговування в Системі Інтернет-банкінг "WIN-клієнт" № PHLH-9NRH2F від 27.08.2014 щодо виконання вказаних платіжних доручень не виконав, що не заперечувалось відповідачем у відзиві на позовну заяву, поданому через відділ діловодства суду 03.03.2015.

Як зазначав позивач у позові, відповідачем в порушення умов договору банківського рахунку № 01/2028949-22158 від 27.08.2014, а також договору банківського обслуговування в Системі Інтернет-банкінг "WIN-клієнт" № PHLH-9NRH2F від 27.08.2014 не було виконано розпорядження позивача щодо перерахування грошових коштів за платіжними дорученнями № 4079 від 28.10.2014 на суму 3 000 000,00 грн., № 4425 від 13.11.2014 на суму 1 000 000,00 грн., № 4427 від 13.11.2014 на суму 1 000 000,00 грн., № 4654 від 21.11.2014 на суму 10 000 000,00 грн., № 4753 від 02.12.2014 на суму 1 288 400,39 грн., № 4762 від 02.12.2014 на суму 357 877,95 грн., № 4959 від 19.12.2014 на суму 24 168 608,35 грн., чим порушено право позивача на розпорядження коштами на рахунку, у зв'язку з чим він і звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача виконати вказані платіжні доручення, а також з вимогою про стягнення пені в розмірі 3 229 769, 25 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Судом встановлено, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 02 жовтня 2015р. № 181, «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - АТ «Дельта Банк»), призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову Владиславу Володимировичу на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

За змістом ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Скасовуючи рішення попередніх інстанцій та направляючи дану справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України в постанові від 06.10.2015 №910/1907/15-г вказав на необхідність врахування тих обставин, що 02 березня 2015 року Правлінням Національного банку України було винесено постанову "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" № 150, якою відповідача віднесено до категорії неплатоспроможних, у зв'язку з чим на останнього поширюються приписи п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до яких під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується із положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 7.1.2. ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Статтею 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України; безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Частиною 1.30 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до п. 1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004р. за № 377/8976, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, установлений законодавством України.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки. (ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні") .

Приписами пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Пунктом 1.12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, встановлено, що банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання/стягнення коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний: узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: "Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку"; ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності.

Як встановлено судом, на підставі укладених договору банківського рахунку № 01/2028949-22158 від 27.08.2014 та договору банківського обслуговування в Системі Інтернет-банкінг "WIN-клієнт" № PHLH-9NRH2F від 27.08.2014, позивач за допомогою Системи Інтернет-банкінгу "WIN-клієнт" сформував та направив відповідачу для виконання наступні електронні розрахункові документи - платіжні доручення № 4079 від 28.10.2014 на суму 3 000 000,00 грн., № 4425 від 13.11.2014 на суму 1 000 000,00 грн., № 4427 від 13.11.2014 на суму 1 000 000,00 грн., № 4654 від 21.11.2014 на суму 10 000 000,00 грн., № 4753 від 02.12.2014 на суму 1 288 400,39 грн., № 4762 від 02.12.2014 на суму 357 877,95 грн., № 4959 від 19.12.2014 на суму 24 168 608,35 грн., які залишені відповідачем без виконання.

З огляду на норми вищенаведеного законодавства, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору банківського рахунку № 02/2028949-22158 від 27.08.2014 та договору банківського обслуговування в Системі Інтернет-банкінг "WIN-клієнт" № PHLH-9NRH2F від 27.08.2014, у зв'язку з чим порушення прав позивача судом встановлено.

В той же час, викладені у відзиві на позов, поданому через відділ діловодства суду 03.03.2015, доводи щодо відсутності договірного регулювання відносин сторін щодо банківського обслуговування позивача шляхом застосування платіжної системи Інтернет-банкінгу «Клієнт Банк» в підтвердження наявності реальної можливості здійснення розрахунків в електронному вигляді з огляду на наступне.

Як встановлено судом, згідно з п. 4.1. договору банківського рахунку № 02/2028949-22158 від 27.08.2014 за допомогою АРМ "Клієнт-Банк", за умови укладання сторонами угоди банківського обслуговування в Системі Інтернет-банкінг "WIN-клiєнт", Клієнт може здійснювати:

- підготовку платежів (по Україні та міжнародних) та заяв про купівлю/продаж безготівкової іноземної валюти (проведення конверсійних операцій) і відсилання їх до Банку телефонними каналами зв'язку або каналами мережі Інтернет;

- прийом банківських виписок за рахунками;

- отримання довідкової інформації.

Так, судом встановлено, що 27.08.2014 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (Банк) та Державним підприємством "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (Клієнт) було укладено договір банківського обслуговування в Системі Інтернет-банкінг "WIN-клієнт" № PHLH-9NRH2F від 27.08.2014.

Згідно з п. 3.4. договору банківського обслуговування в Системі Інтеренет-банкінг "WIN-клієнт" № PHLH-9NRH2F від 27.08.2014, сторони визнають, що електронні розрахункові документи Клієнта про проведення операцій в Системі, які завірені Електронними цифровими підписами Уповноважених осіб Клієнта і зашифровані відповідно та за допомогою програмного забезпечення, наданого Банком, вважаються такими, що надані Клієнтом і юридично прирівнюються до розрахункових документів, отриманих від клієнта на паперовому носії, оформленому відповідно до вимог чинного законодавства України.

Як вбачається зі змісту п. 4.1.4. договору банківського обслуговування в Системі Інтернет-банкінг "WIN-клієнт" № PHLH-9NRH2F від 27.08.2014, Банк зобов'язаний приймати до виконання електронні розрахункові документи, оформлені та надані Клієнтом відповідно до Інструкції, умов цього договору та чинного законодавства України, виконувати електронні розрахункові документи Клієнта не пізніше банківського дня, наступного за днем надходження електронного розрахункового документа до Банку (для електронних розрахункових документів в іноземній валюті дана умова виконується Банком за наявності попередньо наданих документів, які Клієнт повинен надати згідно вимог законодавства для виконання Банком функції валютного контролю). Електронні розрахункові документи у гривнях або у доларах США, отримані від Клієнта після 17:00 годин за Київським часом, а електронні розрахункові документи в євро, отримані від Клієнта після 16:00 за Київським часом, або не в банківський день, виконуються Банком на наступний банківський день.

В п. 6.2. договору банківського обслуговування в Системі Інтернет-банкінг "WIN-клієнт" № PHLH-9NRH2F від 27.08.2014 вказано, що Банк приймає електронні розрахункові документи та здійснює їх виконання в межах банківського дня, в який ці документи надійшли до Банку. У разі надходження електронних документів у гривнях або у доларах США після 17:00 годин за Київським часом, а електронних розрахункових документів в євро після 16:00 за Київським часом, або не в банківський день, Банк приймає такі електронні розрахункові документи до виконання наступного банківського дня, якщо інше не передбачено договором банківського рахунку.

Передача первинних ключів Банком Клієнту оформлюється актом прийому-передачі елементів крипто захисту Системи (п. 6.1. договору-2).

Так, актами №№ 1-5 від 12.09.2014 прийому-передачі елементів криптозахисту директор Державного підприємства «Сєвєродонецька Теплоелектроцентраль» отримав від представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» первинні сертифікати ЕЦП (опечатані в закритому конверті), паролі доступу до первинних сертифікатів та на вхід (опечатані в закритому конверті) для системи Інтеренет-банкінг "WIN-клієнт" на підставі угоди банківського обслуговування в Системі Інтеренет-банкінг "WIN-клієнт" № PHLH-9NRH2F від 27.08.2014.

З огляду на вищенаведене, умовами договору банківського обслуговування в Системі Інтернет-банкінг "WIN-клієнт" № PHLH-9NRH2F від 27.08.2014 сторони погодили порядок здійснення відповідачем банківського обслуговування позивача шляхом застосування платіжної системи інтернет банкінгу «Клієнт Банк», а отже вищевказані доводи відповідача судом не приймаються.

Стосовно доводів про неправильне заповнення позивачем реквізитів платіжного документу, то суд звертає увагу, що відповідно до ст. 33 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ. Платник має відшкодувати банку або іншій установі - учаснику платіжної системи шкоду, заподіяну внаслідок такої невідповідності інформації. При цьому, платник зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну банку або іншій установі - учаснику платіжної системи, що його обслуговують, внаслідок недотримання цим платником вимог щодо захисту інформації і проведенням незаконних операцій з компонентами платіжних систем (платіжні інструменти, обладнання, програмне забезпечення тощо). При цьому банк або інша установа - учасник платіжної системи, що обслуговує платника, звільняється від відповідальності перед платником за проведення переказу.

Отже такі доводи відповідача також судом не приймаються до уваги.

Позивачем також заявлено до стягнення пеню в розмірі 3229769, 25грн., нараховану внаслідок невиконання відповідачем свого обов'язку з перерахування грошових коштів з рахунку позивача на підставі укладених договору банківського рахунку № 01/2028949-22158 від 27.08.2014 та договору банківського обслуговування в Системі Інтернет-банкінг "WIN-клієнт" № PHLH-9NRH2F від 27.08.2014.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 8.1. договору банківського обслуговування в Системі Інтернет-банкінг "WIN-клієнт" № PHLH-9NRH2F за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 3 п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Згідно з п. 8.3. ст. 8 Закону України "Про платіжні системи а переказ коштів в Україні" за порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.

Пунктом 32.2. ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Судом встановлено, що взяті на себе зобов'язання по перерахуванню коштів відповідач не виконав, що є підставою для нарахування пені відповідно до вищенаведених норм Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", а тому, перевіривши розрахунок пені позивача, суд зазначає, що він є обґрунтованим та таким, що відповідає приписам вказаного законодавства.

Разом з тим, суд звертає увагу на наступне.

Як встановлено судом, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 № 664 № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 02 жовтня 2015р. № 181, «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - АТ «Дельта Банк»), призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову Владиславу Володимировичу на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

Зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) та у розумінні статті 35 ГПК України є загальновідомою, і не потребує доказуванню.

Тобто, станом на дату подання позову та судового розгляду у відповідача відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації.

Частинами 1 та 3 статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що ліквідація банку з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаченому законодавством про ліквідацію юридичних осіб, у разі якщо Національний банк України після отримання рішення власників про ліквідацію банку не виявив ознак, за якими цей банк може бути віднесено до категорії проблемного або неплатоспроможного. Якщо банк, який ліквідується за ініціативою власників, віднесено Національним банком України до категорії проблемних або неплатоспроможних, Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вживають щодо нього заходи, передбачені цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Таким чином, процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства

Статтею 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачена заборона на здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд у семиденний строк з дня початку процедури ліквідації банку розміщує оголошення, що містить відомості про ліквідацію банку відповідно до частини третьої цієї статті, в усіх приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів. Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються..

Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з дня призначення уповноваженої особи Фонду припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється.

Відповідно до ч. 3 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов'язаннями банку із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Згідно з п. 3, ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження: складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

При цьому, як передбачено ч. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", кредитор - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунку № 01/2028949-22158 від 27.08.2014 та договору банківського обслуговування в Системі Інтернет-банкінг "WIN-клієнт" № PHLH-9NRH2F від 27.08.2014 щодо виконання платіжних доручень (що є предметом позову), які мають майново-грошовий характер, а відтак, у цьому випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 3-34гс15 та постанові Верховного Суду України від 22.04.2015 у справі № 3-63гс15.

Так само, вимоги позивача про стягнення пені є майновою вимогою до банку.

Частинами 1, 2 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами. Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Отже, в зв'язку з прийняттям Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», задоволення вимог кредиторів банку здійснюється виключно в межах процедури ліквідації банку та в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що задоволення вимог кредиторів відбувається в особливому порядку. Так статтею 52 Закону встановлено, порядок черговості задоволення вимог кредиторів банку, а саме: 1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду, передбачених пунктом 7 частини другої статті 20 цього Закону; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; 6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано; 7) вимоги інших вкладників, які не є пов'язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов'язаними особами банку; 8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов'язаними особами банку; 10) вимоги за субординованим боргом. Вимоги до банку, незадоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними, що не позбавляє Фонд або уповноважену особу Фонду права звертатися з вимогами до пов'язаної з банком особи у порядку, визначеному частиною п'ятою цієї статті.

Таким чином, під час ліквідаційної процедури банку встановлюється черговість задоволення вимог кредиторів банку, а тому задоволення майнової вимоги позивача з розпорядження належними йому коштами на підставі договору банківського рахунку № 01/2028949-22158 від 27.08.2014 та договору банківського обслуговування в Системі Інтеренет-банкінг "WIN-клієнт" № PHLH-9NRH2F від 27.08.2014 та вимоги щодо сплати пені за прострочення виконання спірних платіжних доручень є порушенням передбаченого Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" порядку задоволення вимог кредиторів банку. Зазначеним законом не передбачено можливості задоволення вимоги окремого кредитора позачергово на підставі рішення суду.

Крім того, нормами статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що операції з відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів належить до банківських послуг, які дозволяється надавати виключно банку.

Даною нормою також встановлено, що надання банківських послуг має право здійснювати банк на підставі банківської ліцензії.

Статтею 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачена заборона на здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії.

Відповідно до статті 607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Враховуючи те, що станом на момент розгляду даного спору Національним банком України у Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відкликано банківську ліцензію, виконання операції з перерахування грошових коштів з рахунку позивача, відкритого у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», на будь-який інший рахунок стало неможливим.

З огляду на викладене та враховуючи те, що Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним у правовідносинах, що виникли між позивачем та відповідачем, передбачено, що задоволення вимог кредиторів банку здійснюється виключно в межах процедури ліквідації банку та в порядку черговості, передбаченої цим законом, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог Державного підприємства «Сєвєродонецька Теплоелектроцентраль» про зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконати платіжні доручення та вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 3 229 769, 25 грн.

При цьому, суд зазначає, що задоволення позовних вимог Державного підприємства «Сєвєродонецька Теплоелектроцентраль» у судовому порядку є, по суті, порушенням передбаченого законом спеціального порядку захисту прав кредиторів банку та фактично призводить до порушення порядку, передбаченого ліквідаційною процедурою, що відповідно порушує черговість задоволення вимог кредиторів відповідача відповідно до статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 3-34гс15.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач може захистити свої права в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Так, будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури (ч. 4 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Суд зазначає, що у випадку неакцептування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб кредиторських вимог позивача, останній має право захистити свої права, зокрема, шляхом звернення до адміністративного суду, так як Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а отже, спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України (п. 25 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів").

Згідно з приписами частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору у зв'язку з відмовою в позові покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 20.11.2015

Суддя І.М. Отрош