Рішення № 53733664, 17.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2015Справа №910/26463/15Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Основа"

до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації)

про стягнення 166 428,85 грн

Представники сторін:

від позивача: Певнова А.М. - представник за довіреністю № 567 від 06.10.2015 року;

від відповідача: Ходорич О.М. - представник за довіреністю № 064-1274 від 16.02.2015 року.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) про стягнення 166 428,85 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 910/23661/13 від 25.12.2013 року, яке набрало законної сили 09.01.2014 року за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) про стягнення 229 272,90 грн. відповідно до договору генерального підряду №01/06-2012 від 21.06.2013 року стягнуто на користь позивача 207 389 75 грн. основного боргу, 656,04 грн. інфляційних втрат, 7 600,57 грн. 3 % річних, 13 626,60 грн. пені.

25.09.2015 року рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/23661/13 від 25.12.2013 року виконано в повному обсязі.

Позивач нарахував відповідачеві три проценти річних у сумі 11 301,32 грн. та індекс інфляції у сумі 155 127,53 грн., за період з 01.12.2013 року по 25.09.2015 року до повного виконання рішення суду.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача три проценти річних у сумі 11 301,32 грн. та індекс інфляції у сумі 155 127,53 грн. за період до повного виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.10.2015 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 27.10.2015 року.

16.10.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи по справі та заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив врахувати допущену описку.

У судове засідання 27.10.2015 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 09.10.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.10.2015 року розгляд справи перенесено на 17.11.2015 року.

17.11.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог.

У судове засідання 17.11.2015 року з'явились представники сторін.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та просив стягнути з відповідача три проценти річних у сумі 11 284,28 грн. та індекс інфляції у сумі 155 127,53 грн.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином, судом приймається заява про зменшення позовних вимог від 17.10.2015 року.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

21.06.2013 року між позивачем та відповідачем був укладений договір генерального підряду №01/06-2012.

Відповідно до п.1.1 договору підрядник зобов'язується власними або залученими силами виконати роботи по ліквідації надзвичайної ситуації, пов'язаної з руйнуванням (падінням) підпірної стіни між будинком № 6 на вул. Татарській та котельнею ПАТ «Київенерго», та передати виконані роботи в установлений строк замовнику. Замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик, кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти належне виконання робіт і повністю сплатити їх вартість.

Розділом 4 Договору визначено, що відповідно до підпункту 1 пункту 1 Постанови КМУ від 09.10.2006 року № 1404 «Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти», порядок оплати робіт за Договором передбачає авансування. Замовник здійснює у 2012 році попередню оплату в розмірі 50 000,00 протягом 15 банківських днів з дати підписання даного договору.

Усі подальші розрахунки замовника з підрядником здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування замовником відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок підрядника на підставі акту виконаних робіт протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання сторонами цього Акту.

Рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 910/23661/13 від 25.12.2013 року, яке набрало законної сили 09.01.2014 року за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) про стягнення 229 272,90 грн. відповідно до договору генерального підряду №01/06-2012 від 21.06.2013 року стягнено на користь позивача 207 389 75 грн. основного боргу, 656,04 грн. інфляційних втрат, 7 600,57 грн. 3 % річних, 13 626,60 грн. пені.

Відповідно до ч. 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, оскільки сторонами у справі беруть участь ті самі особи, встановлені Рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 910/23661/13 від 25.12.2013 року обставини не доказуються при розгляді даної справи.

Суд наголошує, що договір є дійсним, укладений правочин є підставою для настання відповідних прав та обов'язків між сторонами. Позивачем було надано послуги в строк передбачені договором та надавались вчасно і якісно, ніяких заперечень (претензій) від відповідача не надходило.

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку про те, що відповідачем неналежно було виконано грошове зобов'язання по сплаті по договору субпідряду за надані послуги.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача три проценти річних у сумі 11 284,28 грн. за період з 01.12.2013 року по 24.09.2015 року та індекс інфляції у сумі 155 127,53 грн. за період з 01.01.2014 року по 01.07.2015 року.

Судом встановлено, що Рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 910/23661/13 від 25.12.2013 року стягнуто три проценти річних у сумі 7 600,51 грн. та індекс інфляції у сумі 656,04 грн. за період з 14.08.2012 року по 27.11.2013 року.

Відповідно до виписки про операції позивача, виданої ПАТ «Укрексімбанк» на рахунок позивача 25.09.2015 року поступили кошти на виконання наказу господарського суду м. Києва у справі 910/23661/13.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи ст. 625 ЦК про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Оскільки стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми не є неустойкою, а ст. 625 ЦК не передбачає можливості зменшення судом її розміру.

Підраховуючи суми стягнень, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК, повинно враховуватись, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції має розраховуватися на підставі індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був у певний період індекс інфляції менший одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При цьому судом враховано, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК.

Ця правова позиція підтверджена і судовою практикою Верховного Суду України (постанови Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі N 3-57гс10, від 4 липня 2011 р. у справі N 3-65гс11, від 12 вересня 2011 р. у справі N 3-73гс11, від 24 жовтня 2011 р. у справі N 3-89гс11, від 14 листопада 2011 р. у справі N 3-116гс11, від 23 січня 2012 р. у справі N 3-142гс11).

Враховуючи виконання рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/23661/13 від 25.12.2013 року про оплату відповідачем заборгованості тільки 25.09.2015 року, суд приходить до висновку про правомірність звернення позивача до відповідача з вимогами про стягнення трьох процентів річних у сумі 11 284,28 грн. за період з 01.12.2013 року по 24.09.2015 року та індекс інфляції у сумі 155 127,53 грн. за період з 01.01.2014 року по 01.07.2015 року.

Розрахунок трьох процентів річних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів207389.7501.12.2013 - 24.09.20156633 %11301.32Таким чином, за перерахунком суду розмір трьох процентів річних складає 11301,32 грн.

Проте, оскільки позивач просить стягнути три проценти річних в розмірі 11 284,28 грн., та беручи до уваги неможливість виходу суду за межі позовних вимог, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в розмірі 11 284,28 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Розрахунок індексу інфляції:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі01.01.2014 - 01.07.2015207389.751.757156994.99364384.74Таким чином, за перерахунком суду індекс інфляції складає 156 994,99 грн.

Проте, оскільки позивач просить стягнути індекс інфляції в розмірі 155 127,53 грн., та беручи до уваги неможливість виходу суду за межі позовних вимог, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції в розмірі 155 127,53 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст.33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 143; ідентифікаційний код: 34926981) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 17; ідентифікаційний код 13669489) індекс інфляції у сумі 155 127 (сто п'ятдесят п'ять тисяч сто двадцять сім) грн. 53 коп., три проценти річних у сумі 11 284 (одинадцять тисяч двісті вісімдесят чотири) грн. 28 коп. та 2 496 (дві тисячі чотириста дев'яносто шість) грн. 18 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 24.11.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий