Рішення № 53733637, 16.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2015Справа №910/22544/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА»

про стягнення 44 213, 26 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Грідін В.В.;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі-позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 44 213, 26 грн., у тому числі: 19 657, 67 грн. - основний борг, 3 577, 70 грн. - пеня, 17 828, 89 грн. - індекс інфляції, 3 149, 00 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 91-017/06-03 облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум від 27.12.2005.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.09.2015 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.09.2015 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

24.09.2015 через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що копія картки рахунку: 68.5.3 не є підтвердженням оплати страхових відшкодувань за заявленими позивачем страховими випадками, крім того, відповідач не вбачає правових підстав для сплати частки страхового відшкодування, оскільки з 2010 року позивач жодного разу не звертався до відповідача з вимогою про сплату боргу.

У судовому засіданні 28.09.2015 оголошувалась перерва до 22.10.2015 у порядку ст. 77 ГПК України.

22.10.2015 через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав додаткові пояснення на позовну заяву, зазначаючи, що з листа вих. № 09/977 від 01.04.2010 не вбачається, що всі документи відповідно до п. 3.2.3.2. та 3.2.3.3. договору № 91-017/06-03 від 27.12.2005 направлені на адресу відповідача.

Також, 22.10.2015 представник позивача подав до суду додаткові пояснення, мотивуючи тим, що отримання відповідачем листа від 01.04.2010 № 09/977 разом з необхідним переліком документів та заявами від 17.03.2010 за № 09/751, № 09/752, № 09/736, № 09/735, № 09/737, № 09/739, які є додатками до даного листа (пункти 1, 2, 3, 4, 8, 11) підтверджується штампом вхідної кореспонденції ПАТ СК «Нова» з внутрішнім штрихкодовим та вхідним номером № 1528/0/1-10 від 09.04.2010.

У судовому засіданні 22.10.2015 оголошувалась перерва до 16.11.2015 у порядку ст. 77 ГПК України.

05.11.2015 через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав заяву, в якій просить суд застосувати строки позовної давності до вимог про стягнення пені відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про оголошення перерви повноважного представника відповідача.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 16.11.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.12.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі - перестрахувальник) та Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «НОВА» (далі - перестраховик) укладено договір № 91-017/06-03 облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум, відповідно якого, договір встановлює умови взаємовідносин при здійсненні сторонами облігаторного (обов'язкового) перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум.

Предметом даного договору є облігаторне (обов'язкове) пропорційне перестрахування перестраховиком на засаді ексцеденту сум частини відповідальності перестрахувальника, прийнятої ним за договорами добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКО транспортних засобів) на умовах «Правил страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 06» та змін та доповнень до правил страхування (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 1.3. договору, дія договору розповсюджується на всі договори -добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКО транспортних засобів), які укладені перестрахувальником зі страхувальниками (юридичними та фізичними особами).

Пунктом 2.13. договору визначено, що основний документообіг між сторонами здійснюється шляхом оформлення перестрахувальником щомісячних Рахунків-бордеро премій (Додаток 2 до цього Договору), Рахунків-бордеро збитків (Додаток № 3 до цього Договору) та щоквартального Переліку збитків, які заявлені, але не сплачені (Додаток № 4 до цього Договору).

Згідно п. 2.14. договору, відповідальність перестраховика за кожним договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, який підпадає під дію цього договору, починається та закінчується одночасно з відповідальністю перестрахувальника.

У відповідності до п.п. 3.2.1 та п.п. 3.4.1 договору, позивач зобов'язався передавати, а відповідач - приймати від позивача в перестрахування частину відповідальності за договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів, які підпадають під дію цього договору на умовах, викладених в розділі 2 Договору перестрахування.

Умовами п. 3.2.2 договору передбачено, що перестрахувальник один раз на місяць, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, надає перестраховику рахунки-бордеро премій та рахунки-бордеро збитків. Один раз в квартал, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати перестраховику бордеро заявлених, але не сплачених збитків.

Рахунки-бордеро та бордеро заявлених, але несплачених збитків оформлюються та надаються перестраховику в письмовому вигляді в двох примірниках.

Один з двох примірників рахунку-бордеро премій та рахунку-бордеро збитків та бордеро заявлених, але не сплачених збитків, після їх підписання та скріплення печаткою, повертається перестрахувальнику протягом 3-х робочих днів. Рахунки-бордеро та бордеро, після їх підписання, є невід'ємними частинами даного договору.

Пунктом 3.2.3. договору сторони погодили, що перестрахувальник зобов'язаний направляти перестраховику разом з рахунком-бордеро збитків копії документів, перелічених у п.п. 3.2.3.1. - 3.2.3.3.

Згідно п. 3.4.2. договору, перестраховик зобов'язаний, протягом 5-х робочих днів з дня отримання від перестрахувальника рахунку-бордеро премій та рахунку-бордеро збитків, підписати ці рахунки, скріпити печаткою та направити по одному з примірників на адресу перестрахувальника.

Протягом 10-ти робочих днів з дня отримання від перестрахувальника рахунку-бордеро збитків та пакетів документів на виплату страхових відшкодувань (перелік зазначений в п. 3.2.3.) сплатити перестрахувальнику свою частку у сумі страхового відшкодування, зазначену в такому рахунку-бордеро збитків (п. 3.4.3. договору).

У відповідності до п. 4.2 договору, відшкодування перестраховиком своєї частки збитків перестрахувальнику здійснюється шляхом оплати складеного перестрахувальником Рахунку-бордеро збитків (за умови надання перестрахувальником документів, передбачених в п. 3.2.3. цього договору), в який включаються всі збитки, що врегульовані перестрахувальником за звітний період (місяць) і в яких перестраховик, згідно умов даного договору, зобов'язаний прийняти участь.

Даний договір набирає чинності з 01.01.2006 і діє по 31.12.2006 (з урахуванням положень п. 9.3. договору) - п. 9.1. договору.

Умовами п. 9.2. договору передбачено, що перестраховик несе відповідальність за всіма договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів, що прийняті на страхування перестрахувальником починаючи з 01.02.2005 року, підпадають під дію цього договору, відповідно до умов, викладених в п.1.3., та п.2.7. цього договору, та зазначені у щомісячних рахунках-бордеро премій.

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «НОВА» укладено додаткові угоди № 1 від 02.01.2006, № 2 від 01.02.2006 та № 4 від 14.04.2007 до договору № 91-017/06-03 облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум від 27.12.2005.

Зокрема, додатковою угодою № 4 від 14.04.2007 до договору, сторони змінили перший абзац п. 3.2.2. договору № 91-017/06-03 від 27.12.2005 та виклали його в наступній редакції, а саме:

Один раз на місяць, не пізніше 17 числа місяця, наступного за звітним, надавати перестраховику рахунок-бордеро премій та рахунок-бордеро збитків. Один раз на квартал, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати перестраховику бордеро заявлених, але не сплачених збитків. Під звітним кварталом розуміється календарні квартали 2006 та 2007 років.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору відповідачем прийнято на перестрахування транспортні засоби за укладеними договорами добровільного страхування, що підтверджується підписаними сторонами рахунками-бордеро премій, а саме:

1. № 06-03/02 за січень 2006 року;

2. № 06-03/03 за березень 2006 року, за договором добровільного страхування № 06/01-008-00104 від 01.03.2006, Страхувальник ОСОБА_2, транспортний засіб «Міtsubishi», НОМЕР_1 (п. 7) та за договором добровільного страхування № 06/05-133-03920 від 16.03.2006, Страхувальник ОСОБА_3, транспортний засіб «Nіssan», НОМЕР_2 (п. 111);

3. № 06-03/04 за квітень 2006 року, за договором добровільного страхування № 06/01-008-00172 від 05.04.2006, Страхувальник АТЗТ «Коростенський фарфор», транспортний засіб «Меrсеdes», НОМЕР_3 (п. 25);

4. № 06-03/06 за червень 2006 року:

- договір добровільного страхування № 06/09-118-00688 від 13.06.2006, Страхувальник ТОВ «Автоарт», транспортний засіб «Тоуоtа Саmrу» (п. 84);

- договір добровільного страхування № 06/02-010-00360 від 14.06.2006 страхувальник ОСОБА_4, транспортний засіб «Dacia Logan», НОМЕР_4 (п. 98);

- договір добровільного страхування № 06/12-161-00128 від 26.06.2006 Страхувальник ОСОБА_5, транспортний засіб «Daewoo Lanos», НОМЕР_5 (п. 214);

- договір добровільного страхування № 06/24-130-00221 від 29.06.2006 Страхувальник ОСОБА_6, транспортний засіб «Mazda», НОМЕР_6 (п. 227).

5. № 06-03/07 за липень 2006 року, за договором добровільного страхування № 06\05-133-16610 від 10.07.2006, Страхувальник ОСОБА_7, транспортний засіб «Toyota corolla», НОМЕР_7 (п. 74).

6. № 06-03/08 за серпень 2006 року:

- договір добровільного страхування № 06\05-133-19280 від 07.08.2006, Страхувальник ОСОБА_8, транспортний засіб «Daewoo», НОМЕР_8 (п. 71);

- договір добровільного страхування № 06Y20-143-00042 від 14.08.2006, Страхувальник ОСОБА_9, транспортний засіб «CHEVROLET», НОМЕР_9 (п. 136).

7. додаткова угода № 1 до Рахунку Бордеро премій № 06-03/08 за серпень 2006 року: за договором добровільного страхування № 16/02-40-06 від 16.08.2006, Страхувальник ОСОБА_10, транспортний засіб «Mercedes Benz», НОМЕР_10 (п. 1).

Також, між сторонами було підписано рахунки-бордеро збитків № 4-1 за квітень 2006 року, № 4-2 за квітень 2006, № 6 за червень 2006 року, № 10 за жовтень 2006 року, № 11 за листопад 2006 року, № 16 за квітень 2007, № 19 за липень 2007 року.

Як зазначає позивач, деякі збитки не включено до щомісячних рахунків-бордеро збитків, у зв'язку з чим 01.04.2010 позивач направив відповідачу лист № 09/977, відповідно до якого просить підписати оригінали бордеро збитків та здійснити виплату частки суми страхового відшкодування, в додатках до якого Додаткові угоди № 1, № 2 до Рахунків-бордеро збитків № 4 за квітень 2006 року, № 6 за червень 2006 року, № 10 за жовтень 2006 року, № 11 за листопад 2006 року, № 12 за грудень 2006, № 14 за лютий 2007, № 15 за березень 2007, № 16 за квітень 2007, № 17 за травень 2007, № 18 за червень 2007, № 19 за липень 2007 та листи -вимоги № 09/751, № 09/752, № 09/736, № 09/735, № 09/734, № 09/733, № 09/732, № 09/737, № 09/739, № 09/731, № 09/730, який отриманий відповідачем 09.04.2015, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції ПАТ СК «Нова» з внутрішнім штрихкодом та вхідним номером № 1528/0/1-10.

Таким чином, відповідач мав відшкодувати позивачу свої частки страхового відшкодування збитків на загальну суму 19 657, 67 грн., а саме:

додаткової угоди № 1 до рахунку - бордеро збитків № 4 за квітень 2006:

- п. 1 - ОСОБА_11, договір страхування № 06/05-133-03920 - частка Відповідача склала 399, 77 грн. (24,738 % від суми виплаченого Позивачем страхового відшкодування (1 616, 00 грн.);

додаткова угода № 1 до рахунку - бордеро збитків № 6 за червень 2006:

- п. 1 - АТЗТ «Коростенський фарфор», договір страхування № 06/01-008-00172 - частка відповідача склала 479,63 грн. (11,512 % від суми виплаченого Позивачем страхового відшкодування (4 166,37 грн.);

додаткова угода № 1 до рахунку - бордеро збитків № 10 за жовтень 2006:

- п.1- ОСОБА_10, договір добровільного страхування № 16/02-40-06 - частка відповідача склала 251,16 грн. (8,599 % від суми виплаченого Позивачем страхового відшкодування (2 920,75 грн.);

- п.2- ОСОБА_6, договір добровільного страхування № 06/24-130-00221- частка відповідача склала 96,03 грн. (24,436 % від суми виплаченого Позивачем страхового відшкодування (600,00 грн.);

- п.3- ОСОБА_12, договір добровільного страхування № 06/01-008-00063 - частка відповідача склала 66,21 грн. (3,008 % від суми виплаченого Позивачем страхового відшкодування (2 302,46 грн.);

- п. 4 - ТОВ «Автоарт», договір добровільного страхування № 06/09-118-00688- частка відповідача склала 1 103,49 грн. (15,425 % від суми виплаченого Позивачем страхового відшкодування (7 153,93 грн.),

- п. 5 - ОСОБА_13, договір добровільного страхування № 06/05-133-00087 - частка відповідача склала 13 148, 97 грн. (23,307 % від суми виплаченого Позивачем страхового відшкодування (56 840,65 грн.);

додаткова угода № 1 до рахунку - бордеро збитків № 11 за листопад 2006:

- п. 1 - ОСОБА_4, договір добровільного страхування № 06/02-010-00360 - частка відповідача склала 107,14 грн. (6,597 % від суми виплаченого Позивачем страхового відшкодування (1 624,00 грн.),

- п. 2 - ОСОБА_4, договір добровільного страхування № 06/02-010-00360 - частка відповідача склала 114,88 грн. (6,597 % від суми виплаченого Позивачем страхового відшкодування (1741,46 грн.),

- п. 3 - ОСОБА_7, договір добровільного страхування № 06\05-133-16610 - частка відповідача склала 3 178,74 грн. (21,378 % від суми виплаченого Позивачем страхового відшкодування (14 869,23 грн.)

- п. 4 - ОСОБА_2, договір добровільного страхування № 06/01-008-00104 - частка відповідача склала 542,85 грн. (23,574 % від суми виплаченого Позивачем страхового відшкодування (2 302,76 грн.);

додаткова угода № 1 до рахунку - бордеро збитків № 16 за квітень 2007:

- п. 1 - ОСОБА_8, договір добровільного страхування № 06\05-133-19280 - частка Відповідача склала 122,89 грн. (3,704 % від суми виплаченого Позивачем страхового відшкодування (3 317,80грн.)

додаткова угода № 1 до рахунку - бордеро збитків № 19 за липень 2007:

- п. 1 - ОСОБА_5, договір добровільного страхування № 06/12-161-00128 - частка Відповідача склала 45,90 грн. (5,284 % від суми виплаченого Позивачем страхового відшкодування (868,71 грн.).

Як зазначає позивач, відповідачем в порушення умов договору перестрахування не відшкодовано позивачу частки страхового відшкодування збитків у встановлений п. 3.4.3. договору строк.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати частки страхового відшкодування, зокрема погашення заборгованості у розмірі 19 657, 67 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 577, 70 грн. - пені, 17 828, 89 грн. - індексу інфляції, 3 149, 00 грн. - 3 % річних за період з 26.04.2010 по 26.08.2015.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Так, згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 91-017/06-03 облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум від 27.12.2005, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є змішаним договором з елементами договору перестрахування та договору страхування.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 987 Цивільного кодексу України, за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.

Частина 1 ст. 12 Закону України "Про страхування" встановлено, що перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Відповідно до ст. 355 Господарського кодексу України, об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування, згідно п. 3 ч. 1 ст. 980 ЦК України можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до ст. 984 ЦК України, страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страхувальником може бути фізична або юридична особа.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору перестрахування направлялась відповідачу лист-вимога про здійснення виплати частки страхового відшкодування № 09/977 від 01.04.2010, до якої додано документи, щодо страхових випадків. Даний лист отримано відповідачем 09.04.2010 та зареєстровано за номером №1528/0/1-10, чим спростовуються заперечення відповідача щодо неотримання вказаного листа.

Так, відповідно до умов договору, перестраховик має право вимагати від перестрахувальника надання копій документів, зазначених в п. 3.2.2. цього договору, що стосуються окремого страхового випадку, проте відповідач не скористався правом вимоги необхідних йому документів, та не звертався до позивача з такими вимогами або зауваженнями щодо вже отриманих від позивача документів.

Разом з тим, положеннями пункту 3.3.6. договору визначено право перестраховика на відмову у виплаті своєї частки страхового відшкодування або зменшення її розміру, зокрема, у випадку, коли, перестраховик не надав повністю або частково документів, зазначених в п. 3.2.3. даного договору. Рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування приймається перестраховиком не пізніше останнього дня, визначеного п.п. 3.4.3., 3.4.4., для виплати страхового відшкодування і повідомляється перестрахувальнику в письмовій формі з мотивованим обґрунтуванням причин відмови.

Проте, відповідач виставлених рахунків не підписав та частку у сумах страхового відшкодування позивачу не сплатив, зауважень до вказаного переліку збитків, які заявлені, але не сплачені, відповідачем до суду не надано.

Крім того, у матеріалах справи відсутнє мотивоване рішення відповідача про відмову у виплаті страхового відшкодування в порядку, передбаченому пунктом 3.3.6. Договору.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 26.02.2013 у справі №5011-69/9465-2012.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач відповідно до п. 3.4.3. договору, зобов'язаний був протягом 10-ти робочих днів з дня отримання від перестрахувальника рахунку-бордеро збитків та пакетів документів на виплату страхових відшкодувань (перелік зазначений в п. 3.2.3.) сплатити перестрахувальнику свою частку у сумі страхового відшкодування, зазначену в такому рахунку-бордеро збитків.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору № 91-017/06-03 облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум від 27.12.2005, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 19 657, 67 грн. основної заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 577, 70 грн. - пені, 17 828, 89 грн. - індексу інфляції, 3 149, 00 грн. - 3 % річних за період з 26.04.2010 по 26.08.2015.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Разом з тим, враховуючи, що відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності до вимоги про стягнення пені, суд відзначає наступне.

Так, відповідно до приписів ст. 256 Цивільного кодексу України, особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу в межах певного строку - позовної давності.

Згідно ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як встановлено судом, прострочення відповідача щодо оплати своєї частки страхового відшкодування за договором № 91-017/06-03 облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум від 27.12.2005 починається з 26.04.2010, а відтак, перебіг позовної давності за вимогою про стягнення пені починається з вказаної дати та відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України закінчується 26.04.2011.

Водночас, позовну заяву Товариством з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» подано до господарського суду міста Києва 28.08.2015, тобто після спливу позовної давності, встановленої для вимоги про стягнення пені.

Отже, виходячи з наведеного, приймаючи до уваги заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА» про застосування наслідків спливу позовної давності до вимоги про стягнення пені, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення пені у сумі 3 577, 70 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 17 828, 89 грн. - індексу інфляції, 3 149, 00 грн. - 3 % річних за період з 26.04.2010 по 26.08.2015, суд відзначає наступне.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3 % річних та індексу інфляції і встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні розміру нарахування індексу інфляції.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3 % річних у розмірі 3 149, 00 грн. та індексу інфляції у розмірі 17 528, 99 грн. (розрахунок здійснений у правовому порталі України Ліга Закон), які розраховані з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 26.04.2010 по 26.08.2015, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА» (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 11, ідентифікаційний код - 31241449) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, ідентифікаційний код - 32382598) 19 657 (дев'ятнадцять тисяч шістсот п'ятдесят сім) грн. 67 коп. - заборгованості, 3 149 (три тисячі сто сорок дев'ять) грн. 00 коп. - 3 % річних, 17 528 (сімнадцять тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн. 99 коп. - індексу інфляції та 1 666 (одну тисячу шістсот шістдесят шість) грн. 77 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 23.11.2015.

Суддя Бондарчук В.В.