Рішення № 53733427, 17.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2015Справа №927/1939/14

за позовом Першого заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в

особі Ніжинської міської ради Чернігівської області

до 1) Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

2) Публічного акціонерного товариства "Ніжинський механічний завод"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,

на стороні позивача Регіональне відділення фонду державного майна України.

про визнання недійсним наказу та акту оцінки вартості цілісного майнового

комплексу

Головуючий суддя Полякова К.В.,

Суддя Зеленіна Н.І.,

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від прокуратури: Колодяжна А.В. (служб.посв.№036177 від 04.11.2015)

від позивача: не з'явився

від відповідача 1: Калусенко В.В. (дов.№2431-03/64 від 12.02.2015)

від відповідача 2: Падалко С.С. (дов.№132 від 18.02.2015)

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Перший заступник прокурора Чернігівської області звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Ніжинської міської ради Чернігівської області до Міністерства промислової політики України та Публічного акціонерного товариства "Ніжинський механічний завод" про визнання недійсним наказу та акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва №927/1939/14 від 31.12.2014 повернуто без розгляду позовну заяву Першого заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Ніжинської міської ради до Міністерства промислової політики України та Публічного акціонерного товариства "Ніжинський механічний завод" про визнання недійсним наказу та акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.12.2014 скасовано та матеріали позовної заяви передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

20.04.2015 судом винесено ухвалу про порушення провадження у справі, залучено до участі у справі третю особу та призначено розгляд даної справи на 21.05.2015 року.

22.04.2015 до відділу діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшов запит від Київського апеляційного господарського суду щодо направлення матеріалів справи до вказаного суду у зв'язку із надходження касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду у справі №927/1939/14 від 17.03.2015 року.

Ухвалою суду від 24.04.2015 зупинено провадження у справі №927/1939/14 до розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Ніжинський механічний завод" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 у справі № 927/1939/14.

Відділом діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва отримано матеріали справи № 927/1939/14. За результатами розгляду касаційних скарг, Вищим господарським судом України винесено постанову, якою постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2015 поновлено провадження у справі № 927/1939/14 та призначено її розгляд на 15.07.2015 року.

13.07.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення по суті справи із проханням розгляд справи здійснювати за відсутності представника.

14.07.2015 від відповідача 2 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позов, заява про застосування строку позовної давності, клопотання про заміну відповідача 1 у справі правонаступником та клопотання про відкладення розгляду справи.

За наслідками розгляду справи у судовому засіданні 15.07.2015 суд виніс ухвалу про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів та відкладення розгляду справи на 18.08.2015 року.

Ухвалою суду від 18.08.2015 відкладено розгляд справи на 27.08.2015 року.

21.08.2015 відділом діловодства суду отримано від Прокуратури Чернігівської області клопотання про залучення у справу в якості другого позивача Фонду державного майна України.

25.08.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від прокуратури Чернігівської області надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

За наслідками розгляду справи 27.08.2015 суд у задоволення заяви відповідача 1 залучив до участі у справі правонаступника відповідача1 - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, та призначив розгляд справи на 02.09.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2015 призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.

02.09.2015 повторним автоматичним розподілом справ визначено для розгляду справи № 927/1939/14 колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Зеленіна Н.І., Нечай О.В.

Відповідною ухвалою суду від 02.09.2015 справа №927/1939/14 прийнята вищезазначеною колегією суддів до свого провадження та призначена до розгляд у на 06.10.2015 року.

Розгляд справи 06.10.2015 не відбувся у зв'язку із перебуванням судді Зеленіної Н.І., та судді Нечай О.В. на лікарняному, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

08.10.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від прокуратури Чернігівської області надійшли письмові пояснення та додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

У зв'язку із виходом суддів Зеленіної Н.І. та Нечай О.В. з лікарняного, відповідною ухвалою суду від 12.10.2015 розгляд справи призначено на 22.10.2015 року.

19.10.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

За наслідками розгляду справи 22.10.2015 суд виніс ухвалу про відкладення розгляду на 29.10.2015 року.

У судовому засіданні 29.10.2015 представник прокуратури надав усні пояснення по суті спору та просив задовольнити позов.

Представник відповідача1 надав відзив на позов та просив у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача2 надав усні заперечення на позов та також просив відмовити у його задоволенні.

Також, учасники процесу подали клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Суд, вивчивши подане клопотання, визнав його таким, що не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів та на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин, ухвалою суду від 29.10.2015 розгляд справи відкладено на 17.11.2015.

У судове засіданні 17.11.2015 представники позивача та третьої особи не з'явились, про поважність причин неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали.

Розглянувши, в даному судовому засіданні клопотання про залучення у справу в якості другого позивача Фонду державного майна України, подане Прокуратурою Чернігівської області до суду 21.08.2015, колегією суддів відмовлено в його задоволенні з наступних підстав.

Так, заявляючи вказане клопотання, Прокуратура посилається на приписи ст.ст. 22 (Права та обов'язки сторін), 23 (Участь у справі кількох позивачів та відповідачів) та 25 (Процесуальне правонаступництво) Господарського процесуального кодексу України.

Дійсно, відповідно до ст. 23 Господарського процесуального кодексу України, позов може бути подано кількома позивачами чи до кількох відповідачів. Кожний з позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає в судовому процесі самостійно.

Судом встановлено, що позов Прокуратури Чернігівської області з вимогами про визнання недійсним наказу та акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу подано в інтересах держави в особі Ніжинської міської ради Чернігівської області.

У свою чергу відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, на яку є посилання в клопотанні про залучення позивача, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Вказана стаття передбачає можливість здійснення судом процесуального правонаступництва у випадку заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, натомість у розглядуваному клопотанні Прокуратурою вказано на необхідність залучення другого позивача, а не заміни існуючого у зв'язку з відповідними обставинами ст. 25 ГПК України.

За таких обставин, нормами статей Господарського процесуального кодексу України не передбачено процесуальної можливості суду залучення до участі у справі іншого (другого) позивача, отже такі дії виходять за межі процесуального закону.

З огляду на все вищенаведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання Прокуратури про залучення Фонду державного майна України в якості другого позивача, у зв'язку з чим в його задоволенні судом відмовлено.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги Першого заступника прокурора Чернігівської області, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що на виконання Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15.06.1993 та Положення про порядок корпоратизації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 № 508 наказом Міністра машинобудування військово-промислового комплексу і конверсії України від 30.06.1994 № 989 вирішено створити на базі Ніжинського механічного заводу Відкрите акціонерне товариство «Ніжинський механічний завод» та затвердити статут Відкритого акціонерного товариства «Ніжинський механічний завод».

Наказом Міністра машинобудування військово-промислового комплексу і конверсії України від 30.06.1994 № 990 затверджено акт інвентаризації майна і акт оцінки цілісного майнового комплексу Ніжинського механічного заводу.

Як вбачається зі змісту акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу - Ніжинського механічного заводу, комісія, створена відповідно до наказу від 31.03.1994 № 494 на засіданні (протокол № 2 від 20.05.1994) розглянула результати інвентаризації майна Ніжинського механічного заводу станом на 01.05.1994 та з врахуванням вимог Методики оцінки вартості об'єктів приватизації визначила його оціночну вартість.

Так, відповідно до п. 11 акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу, вартість цілісного майнового комплексу - Ніжинського механічного заводу складає 69 356 220 тис. крб., розмір статутного фонду акціонерного товариства складає 69 354 200 тис. крб.

При цьому, відповідно до Переліку об'єктів, які не підлягають приватизації станом на 01.05.1994, який додається до акту оцінки, до об'єктів, які не підлягали приватизації станом на 01.05.1994, включено: жилі будинки та гуртожиток на 240 місць - загальною вартістю 2034 тис. крб.

Відкрите акціонерне товариство «Ніжинський механічний завод», створене шляхом корпоратизації, зареєстроване 02.08.1994, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг № 20597984).

Як вбачається зі Статуту Публічного акціонерного товариства «Ніжинський механічний завод», а саме п.1.1., Відкрите акціонерне товариство «Ніжинський механічний завод» засноване згідно з рішенням Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу та конверсії України (наказ № 777 від 23.12.1993) шляхом перетворення державного підприємства «Ніжинський механічний завод» у відкрите акціонерне товариство «Ніжинський механічний завод» відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію державних підприємств» від 15.06.1993, інших актів чинного законодавства України.

Відкрите акціонерне товариство «Ніжинський механічний завод» зареєстровано розпорядженням Ніжинської міської ради народних депутатів № 163 від 02.08.1994 і набуло права юридичної особи та є правонаступником державного підприємства «Ніжинський механічний завод».

Товариство відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» є публічним акціонерним товариством (абз. 3 п. 1.1. Статуту), найменування товариства українською мовою: Публічне акціонерне товариство «Ніжинський механічний завод» (п. 1.2. Статуту).

Судом встановлено, що правонаступником Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу та конверсії України станом на час розгляду справи є Міністерства економічного розвитку і торгівлі (відповідач 1).

Судом встановлено, що 07.12.2004 між Відкритим акціонерним товариством «Ніжинський механічний завод» як продавцем та територіальною громадою міста Ніжина Чернігівської області, інтереси якої представляє Ніжинська міська рада (покупець), укладено договір купівлі-продажу частини нежитлової будівлі, посвідчений приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Кізуб Т.Є. та зареєстрований в реєстрі за № 3688. Предметом вказаного договору є продаж продавцем та покупка покупцем належних продавцю 7/20 частин нежитлової будівлі, яка розташована в місті Ніжин по вул. Гончарна № 19-а.

Відповідно до п. 2 договору купівлі-продажу частини нежитлової будівлі від 07.12.2004, вказана частка будівлі належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Ніжинської міської ради 07 квітня 2004 року на підставі рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради № 174 від 01 квітня 2004 року, зареєстрованого в Ніжинському міжміському бюро технічної інвентаризації 07 квітня 2004 року в реєстровій книзі № 4 за № 306. Вказане підтверджується наявною у справі копією витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 3329547 від 14.04.2004.

Нежитлова будівля, 7/20 часток якої є предметом договору купівлі-продажу частини нежитлової будівлі від 07.12.2004, розташована на землях Ніжинської міської ради. На вказаній земельній ділянці розташовані: нежитлова будівля «дитячий садок», цегляна, загальною площею 575,2 кв.м., зазначені на плані літерою «А», прибудова цегляна загальною площею 1067,0 кв.м., «А1», прибудова цегляна загальною площею 22,0 кв.м. «а», ганки цегляні «а1», «а2», «а3», «а4», ганки бетонні «а5», «а6», «а7», «а8», «а9», котельня цегляна «Б», погріб цегла «П», погрібник цегла «В», огорожа мет.сітка, зазначена на плані цифрою № 1 огорожа бетонні плити № 2 (абз.абз. 2, 3 п. 2 договору).

За заявою власника відчужується 7/20 частин нежитлової будівлі: нежитлова будівля «дитячий садок» літ «А» площею 575,2 кв.м., прибудова площею 22,0 кв.м. літ. «а», ганки «а1», «а2», «а3», «а4», погріб «П», погрібник «В» (абз. 4 п. 2 договору).

Згідно з витягом про реєстрацією права власності на нерухоме майно № 11127776 від 05.07.2006, власником нежитлової будівлі за адресою Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Гончарна, 19а, в частині 7/20 є територіальна громада в особі Ніжинської міської ради; форма власності - комунальна; дата прийняття рішення про реєстрацію права власності - 05.07.2006.

При цьому, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 329892 від 06.02.2013, Реєстраційною службою Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області зареєстровано за Публічним акціонерним товариством «Ніжинський механічний завод» право власності на 13/20 частки нежитлової будівлі «Дитячий садок», що знаходиться за адресою Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Гончарна, 19а, загальною площею 1073,2 кв.м.; форма власності - приватна.

Спір у справі виник у зв'язку з незаконним, на думку Прокуратури, включенням до статутного фонду ВАТ «Ніжинський механічний завод», під час корпоратизації останнього, приміщення дитячого садка по вул. Гончарній 19-А (колишня Гончарна, 25) у м. Ніжині, де на сьогодні розміщено школу мистецтв.

Так, в обґрунтування позовних вимог Прокуратура зазначає, що державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції 06.02.2013 винесено рішення № 267206 про державну реєстрацію права власності на 13/20 частки нежитлового приміщення за адресою м. Ніжин, вул. Гончарна, 19-а за ПАТ «Ніжинський механічний завод».

При цьому, факту реєстрації права власності на спірне майно за відповідачем 2 передувала передача такого майна до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства «Ніжинський механічний завод» під час корпоратизації Ніжинського механічного заводу за актом оцінки цілісного майнового комплексу Ніжинського механічного заводу, затвердженого наказом Міністра машинобудування військово-промислового комплексу і конверсії України від 30.06.1994 № 990.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» у редакцій, чинній на момент передачі спірного дитячого садка до статутного фонду ВАТ «Ніжинський механічний завод», дія цього Закону не поширювалась зокрема на приватизацію об'єктів соціально-культурного призначення (яким є спірний дитячий садок), за винятком тих, що належать підприємствам, які приватизуються.

Отже, як зазначала Прокуратура, вартість нерухомого майна - приміщення дитячого садка - неправомірно включено до статутного фонду ВАТ «Ніжинський механічний завод» під час його корпоратизації, оскільки такий об'єкт повинен бути включений до переліку об'єктів, які не підлягали приватизації. Відтак, відповідач 2 всупереч Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» неправомірно набув право власності на приміщення дитячого садка по вул. Гончарній у м. Ніжині.

З огляду на вищенаведене, Прокуратура просить суд скасувати наказ Міністра машинобудування військово-промислового комплексу і конверсії України від 30.06.1994 № 990, яким затверджено акт інвентаризації майна і акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Ніжинського механічного заводу, в частині включення до нього будівлі дитячого садка по вул. Гончарній, 25 у місті Ніжині, а також скасувати акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу, затвердженого наказом Міністра машинобудування військово-промислового комплексу і конверсії України від 30.06.1994 № 990, в частині включення до нього будівлі дитячого садка по вул. Гончарній, 25 у м. Ніжин.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Як вбачається з матеріалів справи Перший заступника прокурора Чернігівської області звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом в інтересах держави в особі Ніжинської міської ради Чернігівської області до Міністерства економічного розвитку і торгівлі, Публічного акціонерного товариства "Ніжинський механічний завод" про скасування наказу від 30.06.1994 № 990, яким затверджено, зокрема, акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Ніжинського механічного заводу, в частині включення до нього будівлі дитячого садка, а також про скасування акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Ніжинського механічного заводу щодо включення до нього будівлі дитячого садка.

Згідно з частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 1 статті 393 ЦК України встановлено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Як встановлено судом, Відкрите акціонерне товариство «Ніжинський механічний завод» (перейменоване в Публічне акціонерне товариство «Ніжинський механічний завод») створене шляхом корпоратизації відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15.06.1993 та зареєстроване 02.08.1994.

Згідно з п. 1 Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15.06.1993 корпоратизацією є перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством (далі - підприємства), у відкриті акціонерні товариства. Корпоратизації підлягають підприємства, балансова вартість основних фондів яких за станом на 1 січня 1993 року становила не менш як 20 млн. карбованців.

Відповідно до Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 1993 р. № 508, яке визначає порядок корпоратизації державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного капіталу яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством, у двотижневий термін з моменту початку корпоратизації, визначеного відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 15 червня 1993 р. "Про корпоратизацію підприємств", керівник підприємства подає засновникові відкритого акціонерного товариства (далі - засновник) пропозиції про персональний склад комісії з корпоратизації (далі - комісія). До складу комісії включаються на паритетних засадах представники засновника, банківської установи, що обслуговує підприємство, відповідного органу приватизації, трудового колективу підприємства, що корпоратизується, місцевої державної адміністрації (п. 2).

За змістом п. 10 зазначеного Положення, комісія готує і подає засновнику у двомісячний термін з дня затвердження її складу акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства, що підлягає корпоратизації, та проект статуту відкритого акціонерного товариства, розроблений відповідно до Закону України "Про господарські товариства", з урахуванням вимог, передбачених Указом Президента України " Про корпоратизацію підприємств".

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.1993 № 158 затверджено Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, яке визначає порядок проведення інвентаризації майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, та оформлення її результатів.

Відповідно до п. 3 вказаного Положення в редакції від 02.03.1993, чинній на час існування спірних правовідносин, інвентаризації підлягає все майно державних підприємств, що приватизуються, а також майно державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, чи їх окремих структурних підрозділів, включаючи об'єкти невиробничого призначення, діючі об'єкти, об'єкти та предмети, що передані у прокат, оренду або перебувають на реконструкції, модернізації, консервації, у ремонті, запасі або резерві незалежно від технічного стану, а також зараховані чи не зараховані з різних причин на баланс.

Судом встановлено, що з урахуванням вимог вищенаведених нормативних актів Наказом Міністра машинобудування військово-промислового комплексу і конверсії України від 30.06.1994 № 990 затверджено акт інвентаризації майна і акт оцінки цілісного майнового комплексу Ніжинського механічного заводу.

Як вбачається зі змісту акту оцінки цілісного майнового комплексу - Ніжинського механічного заводу, комісія, створена відповідно до наказу від 31.03.1994 № 494 на засіданні (протокол № 2 від 20.05.1994) розглянула результати інвентаризації майна Ніжинського механічного заводу станом на 01.05.1994 та з врахуванням вимог Методики оцінки вартості об'єктів приватизації визначила його оціночну вартість.

Відповідно до п. 11 акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу, вартість цілісного майнового комплексу - Ніжинського механічного заводу складає 69 356 220 тис. крб., розмір статутного фонду акціонерного товариства складає 69 354 200 тис. крб.

Як вбачається з Відомості розрахунку вартості будівель, споруд і передавальних пристроїв станом на 1 травня 1994 року Ніжинського механічного заводу, вартість дитячого садка (рік введення в експлуатацію 1977) становить 37 315 тис. крб.

При цьому, відповідно до Переліку об'єктів, які не підлягають приватизації станом на 01.05.1994, який доданий до акту оцінки, до об'єктів, які не підлягали приватизації станом на 01.05.1994, включено: жилі будинки та гуртожиток на 240 місць - загальною вартістю 2034 тис. крб. Отже, спірний дитячий садок по вул. Гончарній у м. Ніжині до Переліку об'єктів, які не підлягають приватизації станом на 01.05.1994, не включений.

Таким чином, Прокуратура вважає, що до затвердженого спірним Наказом від 30.06.1994 № 990 акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу, на основі якого сформовано статутний фонд створюваного ВАТ «Ніжинський механічний завод», неправомірно включено вартість дитячого садка по вул. Гончарній в місті Ніжин. З огляду на те, що відомості проведеної оцінки вартості цілісного майнового комплексу - Ніжинського механічного заводу ще на стадії корпоратизації державного підприємства, тобто перетворення його у відкрите акціонерне товариство, стали підставою для майбутньої приватизації майна, в тому числі і дитячого садка, Прокуратура зазначає про незаконність як акта оцінки цілісного майнового комплексу, так і наказу від 30.06.1994 № 990, яким він затверджений, в частині, власне, включення дитячого садка по вул. Гончарній в місті Ніжин.

З огляду на вищенаведене, оскільки позовні вимоги обґрунтовані тим, що незаконні акт оцінки цілісного майнового комплексу та наказ від 30.06.1994 № 990 призвели до неправомірного набуття права власності на спірний об'єкт в майбутньому, суд вважає за необхідне застосувати норми приватизаційного законодавства, що діяло у спірний період.

Ст. 1 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» встановлено, що приватизація майна державних підприємств України (надалі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

Як передбачено п. 2.3. Постанови Верховної Ради України «Про державну програму приватизації» від 26.01.1994, якою схвалено Державну програму приватизації на 1994 рік, не підлягають приватизації, зокрема, заклади освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом (крім закладів освіти, фізичної культури і спорту, які належать підприємствам та відомствам і можуть приватизуватися за умови збереження їх призначення).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», дія цього Закону не поширюється, зокрема, на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

В свою чергу згідно з ч. 2 ст. 5 вказаного Закону приватизації не підлягають, зокрема, об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом. Об'єкти освіти, які належать підприємствам та відомствам, можуть приватизуватися за умови збереження освітянського призначення.

Приписами ст. 25 Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про освіту», чинного на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що структура системи освіти включала в себе: дошкільне виховання; загальну середню освіту; професійну освіту; вищу освіту; післядипломну підготовку (стажування, клінічна ординатура тощо); аспірантуру; докторантуру; підвищення кваліфікації, перепідготовку кадрів; позашкільне навчання і виховання; самоосвіту.

При цьому, ст. 27 Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про освіту» передбачала, що дошкільними виховними закладами є, зокрема дитячі садки, дитячі ясла-садки, дитячі садки інтернатного типу, школи-садки та інші.

Таким чином, дитячий садок, що займав площу спірних нежитлових будівель, відповідно до приписів наведеного вище законодавства належав до об'єкта освіти (дошкільний виховний заклад), приватизація яких відповідно до ст. 5 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» не допускалась за умови, однак, фінансування їх з державного бюджету.

У той же час, приписи ст. 5 вказаного Закону передбачали, що об'єкти освіти, які належать підприємствам та відомствам, можуть приватизуватися за умови збереження освітянського призначення.

З огляду на наведене, на основі сукупного аналізу норм вищевказаного законодавства, суд дійшов висновку, що приватизація об'єкта освіти, яким є спірний дитячий садок, станом на 01.05.1994 можлива була за умови існування хоча б однієї з двох умов: відсутність бюджетного фінансування щодо такого об'єкта освіти / належність об'єкта освіти підприємству та збереження освітянського призначення такого об'єкта у випадку його приватизації.

Відповідач 2 у судових засіданнях стосовно даного питання пояснював, що будівництво та утримання дитячого садка у місті Ніжин здійснювалось виключно за кошти Ніжинського механічного заводу, у зв'язку з чим не включення такого об'єкту в процесі оцінки вартості цілісного майнового комплексу Ніжинського механічного заводу до переліку об'єктів, які не підлягали приватизації, відповідало вимогам чинного законодавства.

З цього приводу суд встановив наступне.

Як вбачається з архівного витягу, виданого Державним архівом Чернігівської області, з протоколу № 17 від 09.09.1976 засідання виконавчого комітету Ніжинської міської ради депутатів трудящих Чернігівської області, предметом якого був розгляд питання про розширення під'їзду до дитячого садка-ясел по вул. Гончарній, рішенням № 499 вирішено: для розширення під'їзду до дитячого садка-ясел по вул. Гончарній вилучити додаткову земельну ділянку площею 100 кв.м. Мехзаводу доручено побудувати огорожу вздовж виїзної дороги. При цьому, з зазначеного архівного витягу з протоколу № 17 від 09.09.1976 вбачається, що розгляд питання про розширення під'їзду до дитячого садка було здійснено саме за клопотанням дирекції Ніжинського механічного заводу.

Окрім того, відповідно до архівного витягу, виданого Державним архівом Чернігівської області, з протоколу № 20 від 13.10.1977 виконавчого комітету Ніжинської міської ради депутатів Чернігівської області, предметом якого був розгляд питання про затвердження актів Державної комісії про здачу в експлуатацію, зокрема, дитячого садка на 140 місць механічного заводу по вул. Гончарній, 19-А, рішенням № 484 виконком міської Ради депутатів трудящих вирішив: затвердити акт Державної комісії про здачу в експлуатацію дитячого садка на 140 місць Ніжинського механічного заводу по вул. Гончарній, 19-А, корисною площею 1020 кв.м. вартістю 236, 45 тис. крб.

Відповідно до листа від 14.09.2014 № 03-07/1109, Ніжинське управління Державної казначейської служби України Чернігівської області вказує на відсутність будь-якої інформації стосовно фінансування дитячого садка по вул. Гончарній 19-А у період з 1972 по 1977.

У той же час, як вбачається з пояснень відповідача 2 та підтверджується актом документальної ревізії фінансово-господарської діяльності Ніжинського механічного заводу, проведеного ВПО «Союзпищемаш» для Міністерства машинобудування для легкої та харчової промисловості і побутових пристроїв СРСР за період з травня 1977 року по липень 1978 року, підприємство в той час працювало в умовах госпрозрахунку, самостійно заробляючи та витрачаючи кошти. Так, актом документальної ревізії фінансово-господарської діяльності Ніжинського механічного заводу підтверджено освоєння заводом власних коштів на будівництво, зокрема, дитячого садка за період ревізії у 1977 році у розмірі 168 тис. крб. в той час, коли заплановано було 137 тис. крб., та у 1978 році - 10 тис. крб.

Більше того, доказами фінансування будівництва дитячого садка саме Ніжинським механічним заводом (1-ої та 2-ої черги) є надані відповідачем 2 копій журналів будівельно-монтажних робіт, відповідно до яких вбачається, що замовником будівництва такого об'єкта був Ніжинський механічний завод. При цьому, згідно з наданими відповідачем 2 інвентарними картками обліку основних засобів №№ 1, 2, вартість об'єкта - споруди на 140 місць, введеної в експлуатацію в 1977 (1 черга будівництва дитячого садка), становить 230 000, 00 руб.( інвентарна картка обліку основних засобів № 1), а в річному звіті капітальних вкладень за 1977 рік в переліку вводу основних засобів вказана вартість дитячого садка за рахунок загальнозаводських капітальних вкладень ВАТ «Ніжинський механічний завод» - 232 051, 00 руб. в той час, як вартість об'єкта - споруди на 70 місць, введеної в експлуатацію в 1990 (2 черга будівництва дитячого садка), - 141 747, 00 руб. (інвентарна картка обліку основних засобів № 2).

За таких обставин, враховуючи зазначені вище докази, суд приходить до висновку, що відповідачем 2 самостійно залучалися кошти для фінансування будівництва дитячого садка по вул. Гончарній 19-А у місті Ніжин Чернігівської області.

Прокуратурою та позивачем, в свою чергу, не доведено жодними доказами факту здійснення бюджетного фінансування об'єкту освіти - дитячого садка по вул. Гончарній 19-А у місті Ніжин Чернігівської області в той час, коли відповідач 2 належними та допустимими в розумінні ст. 34 ГПК України доказами довів факт фінансування такого об'єкта внаслідок залучення власних коштів, що дає підстави для висновку про правомірність не включення дитячого садка по вул. Гончарній 19-А до переліку об'єктів, які не підлягають приватизації, а також, відповідно, про законність акту оцінки цілісного майнового комплексу - Ніжинського механічного заводу.

За таких обставин, усі докази в сукупності свідчать про відсутність передбачених Законом України «Про приватизацію майна державних підприємств» заборон на приватизацію спірного майна саме відповідачем 2, отже не включення його до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації, та, відповідно, включення до статутного фонду ВАТ «Ніжинський механічний завод» було здійснено відповідно до приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим, підстав для скасування наказу Міністра машинобудування військово-промислового комплексу і конверсії України від 30.06.1994 № 990, яким затверджено акт інвентаризації майна і акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Ніжинського механічного заводу, в частині включення до нього будівлі дитячого садка по вул. Гончарній, 25 у місті Ніжині, а також скасування акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу, затвердженого наказом Міністра машинобудування військово-промислового комплексу і конверсії України від 30.06.1994 № 990, в частині включення до нього будівлі дитячого садка по вул. Гончарній, 25 у м. Ніжин, у суду немає.

Більше того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що в позові Прокуратура зазначає, що на сьогодні в приміщенні колишнього дитячого садка, належного Публічному акціонерному товариству «Ніжинський механічний завод», розміщена школа мистецтв, що в силу ст. 43 Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про освіту», чинного на час виникнення спірних правовідносин, належить до позашкільного навчально-виховного закладу, а отже, відповідно до ст. 25 зазначеного Закону - до об'єкта освіти.

Таким чином, відповідачем 2 фактично приватизовано об'єкт освіти з дотриманням передбаченої Законом України «Про приватизацію майна державних підприємств» вимоги збереження освітянського призначення об'єкта освіти.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов Першого заступника прокурора Чернігівської області не підлягає задоволенню.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що рішенням спільного засідання правління і наглядової ради ВАТ «Ніжинський механічний завод» від 14.10.1999 «Про передачу на баланс відділу капітального будівництва і комунального господарства міста дитячого садка» вирішено передати на баланс комунального господарства міста дитячий садок, який знаходиться на вулиці Гончарній, 25.

При цьому, рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 23.03.2000 № 117 «Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста дитячого садка за адресою вул. Гончарна, 25» вирішено прийняти у комунальну власність територіальної громади міста приміщення дитячого садка по вул. Гончарна, 25 Відкритого акціонерного товариства «Ніжинський механічний завод» (п. 1.); відділу капітального будівництва та комунального господарства доручено взяти на баланс приміщення дитячого садка по вул. Гончарна, 25, з подальшою передачею в оренду Ніжинському училищу культури.

З матеріалів справи вбачається, що актом прийому-передачі з балансу ВАТ «Ніжинський механічний завод» на баланс відділу капітального будівництва та комунального господарства м. Ніжин приміщення дитячого садка по вул. Гончарна, 25 від 01.12.2000, копія якого подана до суду 02.09.2015, Відкрите акціонерне товариство «Ніжинський механічний завод» передало, а відділ капітального будівництва та комунального господарства м. Ніжин прийняв приміщення дитячого садка по вул. Гончарна, 25 (рік введення в експлуатацію 1977). Основа для передачі: рішення правління ВАТ «Ніжинський механічний завод» - протокол від 13.10.1999; рішення міськвиконкому № 117 від 23.03.2000.

Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку, що передачі спірного майна до комунальної власності м. Ніжин, як це зазначено в рішенні виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 23.03.2000 № 117, здійснено не було, а між сторонами фактично існували правовідносини з передачі спірного дитячого садка на баланс, тим більше, що в акті прийому-передачі з балансу ВАТ «Ніжинський механічний завод» на баланс відділу капітального та комунального господарства м. Ніжин приміщення дитячого садка по вул. Гончарна, 25 від 01.12.2000, міститься посилання на рішення міськвиконкому № 117 від 23.03.2000 як на основу для прийняття майна на баланс безпосередньо від ВАТ «Ніжинський механічний завод».

Суд також звертає увагу на таке.

14.07.2015 відділом діловодства Господарського суду міста Києва отримано від представника відповідача 2 заяву про застосування строку позовної давності, у якій останній просить суд застосувати строк позовної давності у даній справі, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Так, зокрема, відповідач 2 вказує на те, що позивач, в особі якого Прокуратурою подано позов, знав про перебування спірного майна у власності відповідача 2 ще з 2000 року, тим більше, що 07.12.2004 за договором купівлі-продажу частини нежитлової будівлі позивач придбав у відповідача 2 7/20 часток спірного дитячого садка.

Відповідно до вимог ст.ст. 256 та 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності за змістом ст. 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, за приписами ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29 травня 2013 року N 10, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у суду відсутні підстави і для застосування строку позовної давності у даній справі.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, враховуючи, що відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній станом на час звернення з даним позовом до суду) органи прокуратури були звільнені від сплати судового збору при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням приписів п.п. 2.11, 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача та стягуються в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Першого заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Ніжинської міської ради Чернігівської області до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Публічного акціонерного товариства "Ніжинський механічний завод" про визнання недійсним наказу та акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу - відмовити повністю.

Стягнути з Ніжинської міської ради Чернігівської області (16600, Чернігівська обл., місто Ніжин, площа Імені Івана Франка, будинок 1, ідентифікаційний код 34644701) у дохід Державного бюджету України 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) гривень 00 копійок.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину в судовому засіданні 17.11.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 20.11.2015

Головуючий суддя К.В. Полякова

Суддя Н.І. Зеленіна

Суддя О.В. Нечай