Рішення № 53733097, 18.11.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.11.2015 Справа № 905/1543/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В., суддів Бокової Ю.В., Говоруна О.В.

При секретарі судового засідання Дейнегі В.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк”, м. Дніпропетровськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Льодовий комплекс» місто Маріуполь, Донецької області

про зобов’язання визнання грошових вимог в розмірі 116 914,15 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: не з’явився.

Суд перебував в нарадчій кімнаті 18.11.2015р. з 11.45 год. по 11.50 год.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк „Приватбанк”, м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Льодовий комплекс» місто Маріуполь, Донецької області про зобов'язання ліквідаційної комісії відповідача визнати вимоги зі сплати заборгованості, яка станом на 14.04.2015р. складає 116 914,15 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неправомірність ухилення відповідача від визнання його вимог про стягнення заборгованості в сумі 116 914,15 грн. у процедурі ліквідації.

Ухвалою суду від 19.08.2015р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №905/1543/15.

В судове засідання 18.11.2015р. представники сторін не з’явились.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців АВ №953067, станом на 09.09.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Льодовий комплекс» зареєстровано за адресою: 87535, м. Маріуполь, Донецької області, вул. площа Машинобудівельників, 1. Аналогічні відомості щодо місцезнаходження відповідача містяться у позовній заяві.

За змістом ч.3 п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги надіслання процесуальних документів на адресу державної реєстрації відповідача, та повернуті органом поштового зв’язку повідомлення про вручення кореспонденції відповідачу, суд робить висновок про належне виконання обов’язку його повідомити про час та місце розгляду справи №905/1543/15.

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).

Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки сторін за наявними в ній матеріалами.

Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України, складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 ГПК, ст. 33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

Встановив:

27.04.2011р. між року Товариство з обмеженою відповідальністю «Льодовий комплекс» (далі – відповідач або позичальник) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» було підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитку печатки, за змістом якої клієнт просить банк відкрити поточний та картковий рахунки. При цьому в разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта (в разі перевищення суми платежу над залишками власних коштів), банк може встановити клієнту на рахунок кредитний ліміт: банк за наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів і в межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнта на власний розсуд або в письмовій формі, або встановленими засобами електронного зв’язку банка та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розміру процентної ставки за використання кредитного ліміту регламентується Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які розміщені на сайті www.privatbank.ua, які разом з цією анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування.

З підписанням вищевказаної заяви клієнт погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі Умовами і Правилами обслуговування за розрахунковими картками, розміщеними на сайті банку www.privatbank.ua, http://client-bank. privatbank.ua; Тарифами банку, які разом з цією заявою та карткою зі зразками підписів та відбитку печатки складають договір банківського обслуговування; приєднався та зобов’язався виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку – договору банківського обслуговування в цілому.

Відповідно до п.3.2.1 Умов обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів, викладених в п.3.2.1 Умов та правил надання банківських послуг, кредитний ліміт є сумою грошових коштів, в межах якої банк здійснює оплату розрахункових документів клієнта понад залишку грошових коштів на його поточному рахунку. За змістом п.п.3.2.1.1.1кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - кредит) надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта в межах ліміту в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків та винагороди.

Здійснення платежів клієнта в порядку обслуговування кредитного ліміту провадиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до Умов та Правил надання банківських послуг, зокрема, в формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитку печатки (п.3.2.1.1.8).

Пунктом 3.2.1.1., 3.2.1.1.11 визначений перелік обов’язків клієнта, серед яких – сплатити проценти за весь час користування кредитом , здійснювати погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше строку завершення періоду безперервного користування кредитом – період часу не більше 35 днів, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку .

Порядок розрахунку відсотків встановлений п.п.3.2.1.4 Умов обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів. Так, за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню), розрахунок відсотків здійснюється за процентної ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При необнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт сплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 56% річних, починаючи з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню. В разі непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними.

Згідно з п.3.2.1.1.4.4, клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п.3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг.

За умовами п.3.2.1.4.1.3, при порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку проценти за користування кредитом в розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Відповідно до п.3.2.1.4.1 при порушенні клієнтом будь-якого зобов'язання зі сплати процентів за користування кредитом, строків повернення кредиту, винагороди, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, в % річних від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

За довідкою №08.7.0.0.0/15810113910 від 10.08.2015 року. клієнту встановлено кредитний ліміт в наступних розмірах: 27.04.2011р. – 4 300,00 грн., 23.05.2011р. – 50 000,00 грн., 4.02.2013р. – 62 500,00 грн., 2.03.2014 р.- 00 грн.

Надавши правову кваліфікацію відносинам, що склались між сторонами, суд робить висновок, що вони пов’язані з овердрафтовим кредитуванням рахунку відповідача та підпадають під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та ст.345-346 ГК України.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі – ГК України), ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом.

Як зазначає позивач, станом на 14.04.2015 року у клієнта наявна заборгованість за кредитом в сумі 62 500,00 грн., заборгованость за відсотками в сумі 30 238, 27 грн., заборгованості за комісією в сумі 5 255,68 грн. На вимогу суду позивачем до матеріалів справи №905/1543/15 надані документи первинного бухгалтерського обліку (виписки з відповідних рахунків другого класу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України), які відповідно до ст.ст.1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підтверджують наявність у відповідача заборгованості у вищевказаних сумах.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов’язань у відносинах суб’єктів господарювання визначаються приписами статей 534, 549-552 ЦК України, статей 229-234 ГК України та статей Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Позивачем на підставі Умов та правил надання банківських послуг позивачем нараховано до стягнення пеню за прострочення грошових зобов'язань загальною сумою 18 420,20 грн.

28.09.2015 року позивач надав письмові пояснення відносно нарахування пені, з яких вбачається, що за несвоєчасне повернення кредиту нараховується пеня (за період з 3.07.2014р. по 14.04.2015 року.) в сумі 15 801,75грн., на відсотки зі сплати кредиту (за період з 04.06.2014 . по 14.04.2015р.) в сумі 4 749,14 грн., на комісію (за період з 04.06.2014р. по 14.04.2015р.) в сумі 776,49 грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок заявленої до стягнення пені, нарахованої на комісію в визначений період дійшов висновку про їх правомірність.

При відмові в задоволені позову в частині стягнення пені, нарахованої на кредит та відсотки суд виходить з наступного. Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” запроваджено антитерористичну операцію на території України. Законом України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. На час розгляду справи антитерористична операція триває.

Зі змісту ст. 1 Закону України “Про боротьбу з тероризмом” антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Згідно зазначеного Закону райони проведення антитерористичної операції визначаються у тому числі керівництвом антитерористичної операції.

На виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України”, приписів Закону України “Про боротьбу з тероризмом”, керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014 № 33/6/а “Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення”, відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 7.04.2014 року.

Згідно Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” визначені заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, а саме накладено мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов’язаннями, на проведення перевірок органами і посадовими особами, уповноваженими законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, на примусову реалізацію предметів іпотеки, особливий порядок перереєстрації суб’єктів, тощо. Таким чином, Держава гарантувала визначеним вище суб’єктам пільгові умови виконання зобов’язань, пов’язані із звільненням від відповідальності за порушення зобов’язань, визначених законом.

Згідно витягу з ЄДРЮФОП місцем реєстрації та місцем знаходження відповідача є місто Маріуполь. Інформації щодо зміни місцезнаходження та проведення підприємницької діяльності відповідачем в іншому місці суду не надано.

30.10.2014 року розпорядженням № 1053-р Кабінет Міністрів України на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого увійшло місто Маріуполь.

Розпорядженням від 5.11.2014 року № 1079-р Кабінет Міністрів України зупинив дію зазначеного вище розпорядження.

Проте, відмовляючи в задоволені позову в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту, суд виходить з того, що згідно ст. 2 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” завданням суду при здійсненні правосуддя на засадах верховенства права є забезпечення кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України. Гарантоване Законом України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” право бути звільненим від відповідальності за невиконання зобов’язань щодо повернення кредиту не може бути ілюзорним.

За змістом п.39 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. по справі “Серявін та інші проти України”, будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, якою це право встановлено, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Згідно із ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006р. рішення Європейського суду є джерелом права для національних судів. Враховуючи викладене та принцип верховенства права, закріплений ст.8 Конституції України, суд вважає, що незабезпечення державними органами передумов виконання Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” порушує той самий “справедливий баланс” та не може бути підставою для відмови в захисті прав відповідача судом.

Враховуючи викладене, Наказ керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 № 33/6/а “Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення”, Розпорядження КМУ України від 7 листопада 2014 року № 1085-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, Закон України “Про боротьбу з тероризмом”,суд застосовує до правовідносин між позивачем та відповідачем ст. 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” та вважає необґрунтованими вимоги в частині стягнення пені за кредитом та відсотками, нарахованої в період проведення антитерористичної операції ( з 14.04.2015 року по теперішній час).

Проте, вимоги, щодо стягнення пені за несплату комісії є правомірними в сумі 776,49 грн.

Також, між позивачем та відповідачем укладено договір банківського рахунку на комплексне обслуговування , зі змісту якого вбачається, що відповідач прийняв на себе зобов’язання сплачувати тарифний збір на обслуговування в сумі 50 грн. Як зазначає позивач, у відповідача утворилася заборгованість за вказаною комісією з травня 2014 року по жовтень 2014 року та складає 300 грн.

Зазначена заборгованість та строк її виникнення підтверджується випискою з рахунку № 35791057247227, відкритому для обліку заборгованості комісії за обслуговування рахунку.

22.01.2014 року між позивачем та відповідачем укладено договір МR 14/6519886 на еквайрінг торгівельної точки KAFE_LEDO93 місто Маріуполь. Як зазначає позивач та не спростовує відповідач, заборгованість за комісією за договором складає 200 грн. Зазначена заборгованість підтверджена випискою з рахунку № 35795060421638.

За відомостями витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 09.09.2015р., 31.03.2015 року зареєстровано відомості щодо припинення відповідача за рішенням засновників.

Відповідно до ч.ч.2-3 ст.60 Господарського кодексу України, орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію. Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

До матеріалів справи надано витяг ЄДР, з якого вбачається, що строк для за- явлення вимог кредиторів встановлюється до 8.06.2015 року.

Позивач, порядку, визначеному законом, звернувся до відповідача з заявою від 17.04.2015р. про визнання кредиторських вимог щодо стягнення заборгованості сумі 116 914,15 грн., з яких заборгованість за кредитом в сумі 62 500,00 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 30 238,27 грн., заборгованість за комісією в сумі 5 255,68 грн. , штрафні санкції в сумі 18 420,00 грн., заборгованість за договором на розрахунково-касове обслуговування в сумі 300,00 грн. та за договором еквайрінгу в сумі 200,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Проте, відповідачем не доведено належними доказами дотримання встановленої законом процедури розгляду кредиторських вимог. Натомість, незважаючи на надіслання вищевказаної заяви на юридичну адресу відповідача, її залишено без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до господарського суду з позовною заявою.

За приписами ч.5 ст.112 ЦК України, вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Виходячи зі змісту наведеної норми, закон не визначає в якості підстави для визнання погашеними вимог кредитора, від визнання яких боржник ухиляється, заявлених після сплину строку, встановленого ч.3 ст.112 ЦК України.

З огляду на наведені обставини, суд кваліфікує як протиправне ухилення Товариства з обмеженою відповідальністю «Льодовий комплекс» від визнання кредиторських вимог ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 62 500,00 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 30 238,27 грн., заборгованість за комісією в сумі 5 255,68 грн. , пені за несвоєчасну сплату комісії в сумі 776,49 грн., заборгованість за договором на розрахунково-касове обслуговування в сумі 300,00 грн. та за договором еквайрінгу в сумі 200,00 грн., тому задовольняє в обґрунтованій частині позовні вимоги, зобов’язуючи Товариство з обмеженою відповідальністю «Льодовий комплекс» визнати вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в визначеному обсязі.

За приписами ст.49 ГПК України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.16, 50-1, 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4, 22, 33-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк”, м.Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Льодовий комплекс”, м. Мариуполь про зобов'язання визнати вимоги в розмірі 116 914,15 грн .– задовольнити частково.

Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Льодовий комплекс» (87535, Донецька область, місто Маріуполь, пл. Машинобудівників, буд.1 , ЄДРПОУ 34372822) визнати вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) про стягнення заборгованості за договором кредитом б/н від 27.04.2011 року в сумі боргу за кредитом - 62 500,00 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 30 238,27 грн., заборгованість за комісією в сумі 5 255,68 грн. , пені за несвоєчасну сплату комісії в сумі 776,49 грн., заборгованості за договором МR 14/6519886 на еквайрінг торгівельної точки KAFE_LEDO93 від 21.01.2014 року в сумі 200,00 грн., заборгованості за договором банківського рахунку в сумі 300,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Льодовий комплекс» (87535, Донецька область, місто Маріуполь, пл. Машинобудівників, буд.1, ЄДРПОУ 34372822 )на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в сумі 1 034,19 грн.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 18.11.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення за правилами ст.ст.84-85 ГПК України підписано 23.11.2015р.

Головуючий суддя П.В. Демідова

Суддя Ю.В. Бокова

Суддя О.В. Говорун