Рішення № 53733069, 17.11.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.11.2015 Справа № 905/2353/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою державного підприємства "Науково-виробниче об’єднання "Павлоградський хімічний завод", м. Павлоград (ідентифікаційний код 14310112)

до відповідача приватного акціонерного товариства "Старо-Кримський кар’єр", Маріуполь (ідентифікаційний код 00292215)

про стягнення основнго боргу в сумі 35365,99 грн., інфляції в сумі 26347,66 грн., 3% річних у розмірі 2177,19 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява державного підприємства "Науково-виробниче об’єднання "Павлоградський хімічний завод", м. Павлоград до приватного акціонерного товариства "Старо-Кримський кар’єр", Маріуполь про стягнення основнго боргу в сумі 35365,99 грн., інфляції в сумі 26347,66 грн., 3% річних у розмірі 2177,19 грн.

Ухвалою суду від 30.09.2015 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 905/2353/15, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №476511 від 14.09.2011р. в частині оплати виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 35365,99грн. та підстави для нарахування інфляції в сумі 26347,66 грн., 3% річних у розмірі 2177,19 грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору №476511 від 14.09.2011р., розрахунків, протоколів, додаткової угоди, акту приймання-здачі виконаних робіт, акту звірення взаємних розрахунків, претензії.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст. 193 Господарського кодексу України, 526, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 61, 64 Господарського процесуального кодексу України,

Від позивача 12.10.2015р. через канцелярію господарського суду Донецької області надійшли письмові пояснення, в яких надає пояснення стосовно періоду нарахування інфляції.

На адресу господарського суду Донецької області від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача та рахунок № 135.5 від 30.08.2013р.

Відповідач у судові засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив, про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення поверненні до канцелярії господарського суду.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

14.09.2011р. між акціонерним товариством "Старо-Кримський кар’єр" (замовник) та державним підприємством "Науково-виробниче об’єднання "Павлоградський хімічний завод" (підрядник) укладено договір №476511 (далі - Договір), за умовами в порядку та на умовах, визначених даним договором, «Підрядник» приймає на себе зобов’язання по виробництву підривних робіт у кар’єрі «Замовника», який розміщений за адресою: м.Маріуполь, сел.. Старий Крим, Донецької області, а «Замовник» зобов’язується прийняти та оплатити виконані роботи (п.п. 1.1. Договору).

За п. 12. Договору договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2014р. (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №3 від 14.01.2014р).

Відповідно до п.1.3 Договору результатом виконаних робіт (продукцією) «Підрядника» є вибухнувша гірнича маса, яка забезпечує роботу гірничо-траспортного комплексу.

Орієнтовний об’єм гірничої маси за даним договором складає 200000 куб.м в плотному тілі.(п.1.4.Договору)

Орієнтовна сума договору 1590000,00грн. в тому числі ПДВ 265000,00грн. (п.1.5 Договору)

Відповідно до п.5.1 Договору вартість робіт визначається відповідно до протоколу узгодження договірної ціни, який є невід’ємною частиною договору.

Так, сторонами підписано протокол узгодження договірної ціни, в якому виробництво масового вибуху складає 7,95 грн/куб.м за 1 куб.м горної маси в плотному тілі. Ціна вказана з врахуванням ПДВ.

Відповідно до п.5.4. Договору при виробництві масових вибухів «Замовник» здійснює 50% попередньої оплати від предбачувального обсягу вибухових робіт за 10 банківських днів до виробництва масового вибуху, дата здійснення якого зазначається в графіку проведення вибухових робіт.

Так, “Замовником” 02.08.2013р. перераховано “Підряднику” попередню оплату у сумі 75358,06грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки по рахунку позивача.

Решту суми «Замовник» виплачує на підставі рахунку – фактури. У випадку не підписання акту виконаних робіт протягом 3х днів та відсутності вмотивованої відмови від його підписання, акт виконаних робіт вважається підписаним «Замовником» на четвертий день після отримання акту виконаних робіт. (п.5.5 Договору).

Так, 15.08.2013р. між сторонами був підписаний та скріплений печатками сторін акт №/2013 приймання-передачі виконаних робіт на суму 150724,05 грн. у т.ч. ПДВ

Роботи згідно договору виконані в повному обсязі.

Листом вих№52 від 23.07.2014р. відповідач визнав наявну заборгованість, однак на момент розгляду справи заборгованість не погасив.

В зв’язку із частковим невиконанням відповідачем зобов’язань за договором позивач надіслав на адресу приватного акціонерного товариства «Старо-Кримський кар’єр» претензію №25/247-7 від 27.03.2015р., в якій просить перерахувати на поточний рахунок кошти у сумі 35365,99 грн , а також 3% в сумі 1665,59грн. та інфляційні збитки у розмірі 13120,78грн.

Матеріали справи свідчать, що при прийнятті виконаної позивачем роботи відповідачем не було зроблено будь-яких заяв про виявлення допущених підрядником у роботі відступів від умов договору або інших недоліків.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

19.08.2013р. “Замовником” частково здійснено оплату робіт у сумі 40000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки по рахунку позивача. Так, несплаченими залишилися роботи на суму 35365,99грн.

В матеріалах справи міститься копія рахунку-фактури №135.5 від 30.08.2013р. на суму 35365,99грн., однак позивачем не надано належних та допустимих доказів його надсилання відповідачеві.

Також, в матеріалах справи міститься лист відповідача №52 від 23.07.2014р., яким останній визнав наявність заборгованості за договором.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що зобов'язання по сплаті робіт у розмірі 35365,99грн. виникли у відповідача з 23.07.2014р.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За таких обставин, суд вважає доведеним борг відповідача перед позивачем у сумі 35365,99 грн., а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Також, відповідно до позовної заяви позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2177,19грн., нараховані за період з 31.08.2013р. по 18.09.2015р.; інфляційні втрати у розмірі 26347,66 грн., нараховані за період з 31.08.2013р. по 18.09.2015р. на суму 35365,99грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних за визначені позивачем періоди, судом встановлено, що початкова дата нарахування є невірною.

Як встановлено судом вище, обов’язок відповідача стосовно сплати заборгованості виник з 23.07.2014р. на підставі листа №52 від 23.07.2014р., в якому відповідач визнав наявну заборгованість за договором, враховуючи наведене, початковою датою нарахування 3% річних є 23.07.2014р.

Відтак, самостійно зробивши розрахунок 3% річних за період з 23.07.2014р. (дата встановлена судом) по 18.09.2015р. (дата визначена відповідачем) судом встановлено, що стягненню підлягає сума у розмірі 1229,57грн.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. Індекс інфляції є щомісячною величиною та не може бути застосований до періодів існування заборгованості, які є меншими за місяць.

Враховуючи наведене, розрахунок інфляційних здійснюється судом за період з серпня 2014р по серпень 2015р.

За результатами здійсненої за наведеними вище правилами перевірки заявлених до стягнення сум інфляційних судом встановлено, що сума інфляційних нарахувань на заборгованість становить 19113,90грн.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, у сумі 19113,90грн.

Судові витрати по сплаті судового збору розподіляються у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 610, 612, 625, 837 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов державного підприємства "Науково-виробниче об’єднання "Павлоградський хімічний завод", м. Павлоград до приватного акціонерного товариства "Старо-Кримський кар’єр", Маріуполь про стягнення основнго боргу в сумі 35365,99 грн., інфляції в сумі 26347,66 грн., 3% річних у розмірі 2177,19 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Старо-Кримський кар’єр", Маріуполь (87591, Донецька область, м. Маріуполь, сел. Старий Крим, ідентифікаційний код 00292215) на користь державного підприємства "Науково-виробниче об’єднання "Павлоградський хімічний завод" (51402, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Заводська, буд.44, ідентифікаційний код 14310112) основний борг в сумі 35365,99 грн., інфляції в сумі 19113,90 грн., 3% річних у розмірі 1229,57 грн., судовий збір у розмірі 1062,03 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволені іншої частини позову – відмовити.

У судовому засіданні 17.11.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 23.11.2015р.

Суддя Ю.В. Сич