Рішення № 53733003, 24.11.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.11.15р. Справа № 904/9311/15

позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ

до НІКОПОЛЬСЬКОГО КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "НІКОПОЛЬТЕПЛОЕНЕРГО", м . Нікополь

про стягнення 8 340 042,93 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №14-127 від 12.05.14;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №202 від 25.02.15.

СУТЬ СПОРУ:

ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернулось до господарського суду з позовом до НІКОПОЛЬСЬКОГО КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "НІКОПОЛЬТЕПЛОЕНЕРГО" про стягнення 8 340 042,93 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням умов договору №13/2302-ТЕ-3/ПТ купівлі-продажу природного газу від 30.09.11.

Позивач у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, надав витребувані ухвалами суду документи та пояснення, надав оригінали документів витребувані судом для огляду в судове засідання.

Представники відповідача проти позову заперечили, надали клопотання про залучення документів до матеріалів справи, надали пояснення по справі, відповіли на поставлені питання.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 17.11.15 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Між Позивачем (Продавець) і Відповідачем (Покупець), укладений договір №14/2551/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.11 (Договір) та додаткові угоди до нього № № 1,2,3. Відповідно до п.1.1 якого продавець зобовязався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобовязався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору. У п. 2.1. договору продавець зобовязався з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року передати покупцю газ в обсязі до 12 980,9 тис.м3. Згідно п. 3.1. договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, повязану з правом власності на газ. Відповідно до п. 3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Згідно п. 3.4. договору покупець не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобовязується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобовязується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації товару газу до 31.12.13, а в частині проведення розрахунків - до повного здійснення (п.11.1).

Згідно ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору, Позивачем протягом січня 2013 по 31 грудня 2013 включно поставлено Відповідачу природний газ на загальну суму 16 755 030,32 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу (а.с. 30-36).

Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключного грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, що відповідач порушив умови договору. Оплату отриманого природного газу здійснив несвоєчасно та порушенням строку встановленого договором, що підтверджується матеріалами справи.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Відповідно до п.7.2 договору, у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі цього, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 322 259,60 грн. згідно наступного розрахунку:

за зобов'язання за жовтень 2013: за період прострочки з 28.03.14 по 05.08.15 29 137,41 грн.;

за зобов'язання за листопад 2013: за період прострочки з 28.03.14 по 05.08.15 78 078,07 грн.;

за зобов'язання за грудень 2013: за період прострочки з 28.03.14 по 05.08.15 215 044,12 грн.

Розрахунок пені, наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань та не містить арифметичних помилок. Тому, вимоги позивача про стягнення пені в сумі 322 259,60 грн. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач у відзиві на позов просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пункт 3 ч.1 ст. 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) (п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції). У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Так, частиною 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При розгляді питання щодо можливості зменшення розміру пені господарським судом встановлено, що:

- відповідач є юридичною особою публічного права, яка створена органом державної влади з метою забезпечення безперервного постачання населенню, комунально-побутовим та іншим підприємствам, організаціям, установам теплової енергії, без мети отримання прибутку;

- відповідач не є фактичним споживачем газу, оскільки згідно п.1.2. Договору газ використовувався виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками ( крім обсягів, що використовуються для виробничо- комерційної діяльності;

- заборгованість виникла в зв'язку з скрутним фінансовим станом підприємства, в тому числі внаслідок значної заборгованості бюджету перед підприємством;

- прострочення зобов'язання виникло внаслідок відсутності коштів та неприбутковості підприємства;

- значна частина майна підприємства знаходиться у податковій заставі, що унеможливлює оформлення банківського кредиту;

- накладений арешт на грошові кошти, які містяться на рахунках та підлягають примусовому стягненню;

- в матеріалах справи відсутні будь-які обєктивні дані, що свідчать те, що внаслідок порушення відповідачем своїх зобовязань, кредитор зазнав збитків.

Пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи, те, що Відповідач є комунальним підприємством та неприбутковою організацією, теплову енергію поставляє бюджетним організаціям та установам, збиток підприємства за 2014р. складає 9003 млн. грн., збиток за 2015 рік складає 20 678 млн. грн., суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50 % до 161 129,8грн.

Аналогічної правової позиції дотримується ВГСУ (див. Постанови у справах № 19/49-10 (9/188-09) від 26.10.10 та № 6/5005/6105/2012 від 03.04.13).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних за 2013 рік:

за зобов'язання за січень: за період прострочки з по 28.03.14 по 15.10.14 28 424,78 грн.

за зобов'язання за лютий: за період прострочки з 28.03.14 по 21.11.14- 55 657,41 грн.

за зобов'язання за березень: за період прострочки з 28.03.14 по 25.03.15 79 498,82 грн.

за зобов'язання за квітень: за період прострочки з 28.03.14 по 25.03.15 1 459,12 грн.

за зобов'язання за жовтень: за період прострочки з 28.03.14 по 05.08.15 - 49 310,95 грн.

за зобов'язання за листопад: за період прострочки з 28.03.14 по 05.08.15 - 84 556,16 грн.

за зобов'язання за грудень: за період прострочки з 28.03.14 по 05.08.15 - 164 601,67 грн.

Всього на суму 463 508,91 грн.

Однак, позивачем до розрахунку 3 % річних враховано день оплати відповідачем 21.11.14 за зобовязання виконані у лютому та дату 25.03.15- за зобовязання виконані у березні та квітні. Після перерахунку зробленого судом, стягненню підлягає 3% річних в розмірі 463 309,49грн. за періоди прострочення:

за зобов'язання за січень: за період прострочки з по 28.03.14 по 15.10.14 28 424,78 грн.

за зобов'язання за лютий: за період прострочки з 28.03.14 по 20.11.14- 55 492,14 грн.

за зобов'язання за березень: за період прострочки з 28.03.14 по 24.03.15 79 468,69 грн.

за зобов'язання за квітень: за період прострочки з 28.03.14 по 24.03.15 1 455,10 грн.

за зобов'язання за жовтень: за період прострочки з 28.03.14 по 05.08.15 - 49 310,95 грн.

за зобов'язання за листопад: за період прострочки з 28.03.14 по 05.08.15 - 84 556,16 грн.

за зобов'язання за грудень: за період прострочки з 28.03.14 по 05.08.15 - 164 601,67 грн.

Тому, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково в сумі 463 309,49грн

Крім того, позивач заявив до стягнення суму інфляційних втрат у 2013 році в розмірі 7 554 274,42 грн.:

за зобов'язання за січень: за період прострочення з березня 2014 по вересень 2014;

за зобов'язання за лютий: за період прострочення з березня 2014 по листопад 2014;

за зобов'язання за березень: за період прострочення з березня 2014 по березень 2015;

за зобов'язання за квітень: за період прострочення з березня 2014 по березень 2015;

за зобов'язання за жовтень: за період прострочення з березня 2014 по червень 2015;

за зобов'язання за листопад: за період прострочення з березня 2014 по червень 2015;

за зобов'язання за грудень: за період прострочення з березня 2014 по червень 2015;

Розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує період прострочки та періоди нарахувань, не містить арифметичних помилок. Тому, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, господарські витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 193, 229, 230, 231, Господарського Кодексу України, ст. ст. 526, 530, 549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" (53213, Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Трубників, 12А, код 05472525) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНОЇ АКЦІОНЕРНОЇ КОМПАНІЇ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) 463 309,49грн. - 3% річних, 161 129,8грн. пені, 7 554 274,42 грн. - інфляційних втрат, судовий збір в розмірі 125 097,65 грн.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення підписано 23.11.15

Суддя М.О.Ніколенко