Рішення № 53732848, 19.11.2015, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 листопада 2015 р. Справа № 903/811/14

за позовом Приватного підприємства Волиньагропромбуд

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофрукт ЛТД

про стягнення 539 904,49грн.

Головуючий суддя С.Т. Філатова

судді А.М. Кравчук

ОСОБА_1

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №3 від 17.06.2014р.

від відповідача: ОСОБА_3, дов. №02/11 від 02.11.2015р., ОСОБА_4, дов. №02/11 від 02.11.2015р., ОСОБА_5, дов. №02/11 від 02.11.2015р.

У відповідності до ст. 81-1 ГПК України за клопотанням відповідача здійснюється фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України розяснено право відводу суддів. Відводу суддям не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України розяснено процесуальні права та обовязки учасників процесу.

В судовому засіданні 19.11.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Приватне підприємство Волиньагропромбуд звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофрукт ЛТД про стягнення 1 507 416,15грн. заборгованості за виконані роботи на підставі договору підряду №22 від 19.08.2010р.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

19.08.2010 року між ТзОВ "Агрофрукт"ЛТД та ПП "Волиньагропромбуд" був підписаний договір підряду №22, відповідно до умов якого відповідач (замовник) доручив, а позивач (підрядник) зобов'язався виконати роботу по будівництву адміністративного корпусу з магазином товарів продовольчої групи по вул.Луцька, 3, смт.Маневичі загальною площею 1276,7 кв.м, площа забудови 648,1 кв.м.

У відповідності до п.4 договору вартість робіт становила 2 218 400,00 грн.

Всього відповідачем було сплачено позивачу 333 855,85 грн.

Листом №71 від 31.08.2011 року відповідач визнав, що ступінь готовності будівлі становить 83%.

З врахуванням п.4.1 договору та здійсненням відповідачем фінансування будівництва, заборгованість останнього перед позивачем становила: 2 218 400,00x0,83 -333 855,85 грн. = 1507 416,15 грн.

Відповідач на адресу позивача скерував листи №71 від 31.08.2011 року та №97а від 02.12.2011 року про те, що відповідач вважатиме себе вільним від договірних зобов'язань з 22.09.2011р. та що договір втратив юридичну силу і є розірваним.

Зауважив, що п. 12 договору передбачено, що зупинення дії або розірвання договору допускається лише за взаємною згодою сторін. Позивач в порядку, передбаченому п.11.1 договору, письмової згоди відповідачу на розірвання договору не давав.

Стверджував, що відповідач належним чином не зареєстрував змін даних у дозвільних документах,які дають право на виконання будівельних робіт (дозвіл № 0449/10 від 27.08.2010 року з терміном дії до 01.09.2011 року) та протиправно не забезпечив здійснення технічного нагляду за будівництвом відповідною уповноваженою на це особою.

Відповідач у відзиві від 18.09.2014р. вхід. №01-29/8854/14 позов заперечив, мотивуючи тим, що позивачем систематично порушувались умови договору підряду, внаслідок чого відповідач розірвав даний договір, оплативши роботи, які були по факту виконані та попередивши позивача письмово про розірвання договору.

Відповідно до підписаних обома сторонами актів виконаних робіт позивачу було перераховано за фактично виконану роботу всю суму коштів - 333 855,85грн.

Стверджував, що виконання робіт позивачем було неякісним та з суттєвими порушеннями норм ДБН.

Замовник був змушений відмовитись від виконання підрядником робіт, про що неодноразово повідомляв позивача (листи №71 від 31.07.2011р., №97а,б від 02.12.2011р.) та винайняти іншого підрядника з метою завершити належним чином будівництво.

Вказав, що оскільки замовник на підставі статті 849 ЦК України відмовився від договору, надіславши підряднику листи-повідомлення про розірвання договору підряду, і така одностороння відмова від договору не потребує узгодження з підрядником, то договір є припиненим і неправомірність дій замовника відсутня, при цьому послався на Оглядовий лист Вищого господарського суду України №01-06/374/2013 від 18.02.2013р. Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду", постанову Вищого господарського суду України від 23.05.2012 №5010/1495/2011-18/65.

Пояснив, що на момент розірвання договору підряду №22 від 19 серпня 2010р. експертна оцінка незавершеного будівництва не проводилась, а вказаний відсоток готовності (83%) у листі №71 від 21.08.2011р. був вказаний приблизно, тобто, сама коробка будівлі (без даху) побудована лише з цегли, візуально становила 83%, а договір укладався на побудову не коробки, а адміністративного корпусу з магазином товарів продовольчої групи з усім необхідним оздобленням та комунікаціями, які позивач не будував.

Повідомив, що будівництво вище вказаної адмінбудівлі триває.

У додаткових поясненнях від 06.10.2014р. відповідач вказав, що посилання позивача на безпідставне продовження будівництва суперечить пункту 8 розділу V Прикінцеві положення Закону України Про врегулювання містобудівної діяльності, згідно з яким дозволи на виконання будівельних робіт, отримані до набрання чинності цим Законом (до 12.03.2011), діють до завершення будівництва об'єкта.

У поясненнях від 21.10.2014р. представник відповідача підтвердив, що між сторонами підписано акти від 30.09.2010р. на суму 30 000,00грн., від 18.10.2010р. 13 600,00грн., від 30.11.2010р. 112 706,58грн., від 31.12.2010р. 10 293,42грн., від 03.02.2011р. 117 654,48грн., від 18.07.2011р. 49 601,37грн. Всього на 333 855,85грн., які оплачені відповідачем.

Зазначив, що акт виконаних робіт від 28.12.2010р. на суму 117 702,49грн. у відповідача відсутній та не рахується по бухгалтерському та податковому обліках, проте є акт від 31.12.2010р. на суму 10 293,42грн.

Пояснив, що така ситуація виникла на усне прохання ПП Волиньагропромбуд, який просив не оформляти по бухгалтерському та податковому обліках (вже підписаний з боку замовника) акт від 28 грудня 2010р. на суму 117 702,49 у грудні 2010р. через те, що у ПП Волиньагропромбуд виникнуть великі податкові зобов'язання до сплати в бюджет за грудень 2010р. з податку на додану вартість, тому останнім було запропоновано підписати акт виконаних робіт за грудень 2010р. на суму 10 293,42грн. з метою мінімізувати сплату ПДВ за грудень 2010р.

Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди оформити акт виконаних робіт на 117 000,00грн.по бухгалтерському та податковому обліках пізніше - 03 лютого 2011р. на суму 117654,48грн. При цьому підписаний відповідачем примірник за грудень 2010р. на суму 117702,49грн. Волиньагропромбуд не повернуло, який є майже аналогічним по виконаним роботам акту від 28.12.2010р. з різницею у 48,01 грн.

ПП Волиньагропромбуд зауважило, що акт виконаних робіт від 30.09.2010р. на суму 30 000,00грн. відсутній на підприємстві, керівником не оформлявся і не підписувався; акт виконаних робіт від 28.12.2010р. на суму 117 702,49грн. підписаний обома сторонами та облікований в бухгалтерському обліку ПП Волиньагропромбуд; акт виконаних робіт на суму 422 202,00грн. направлений відповідачу цінним листом 15.02.2012р.

28.10.2014р. відповідач звернувся до суду із заявою про застосування строку позовної давності, мотивуючи тим, що в межах трьохрічного строку позовної давності позивач не звертався до ТзОВ Агрофрукт ЛТД про сплату заборгованості згідно актів виконаних робіт від 18.10.2010р. - 13 600,00 грн., від 30.11.2010р. 112 706,58 грн., від 28.12.2010р. 117 702,49 грн. (відсутній у ТзОВ Агрофрукт ЛТД), від 03.02.2011р. 117 654,48грн., від 18.07.2011р. 49601,37грн.

Таким чином, строки для пред'явлення вимог по сплаті заборгованості за цими актами минули, а акт від 31.08.2011р. на суму 422 202,00грн. був отриманий 20 лютого 2012р. (відправлений 15 лютого 2012р., про що свідчить поштова печатка на конверті) вже після повідомлення позивача про розірвання договору (лист №97а від 02.12.2011р., надісланий 15.12.2011р., отриманий відповідачем 19 січня 2012р.), а в силу ч.2 ст.653 Цивільного Кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Вказав, що для наявності права у позивача вимагати підписання та скріплення печатками акта виконаних робіт від 31.08.2011р. обов'язковою умовою має бути чинність договору та доведення факту виконання робіт, а факт виконання саме тих робіт не доведений та договір підряду №22 від 19.08.2010р. є розірваним в силу п.3 ст.858 Цивільного кодексу України.

На підставі клопотань позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи №42 від 19.09.2014р., 27.10.2014р. та відповідача про призначення економічної(бухгалтерської) експертизи від 04.11.2014р. та зважаючи на неможливість із долучених до справи суперечливих доказів встановити обсяг виконаних ПП Волиньагропромбуд будівельних робіт згідно актів виконаних робіт за 2010-2011р.р., існування актів виконаних робіт від 30.09.2010р. на суму 30 000,00грн., 28.12.2010р. на суму 117 702,49 грн., 03.02.2011р. на суму 117 654,48грн., 31.08.2011р. на суму 422 202,00грн., виконання робіт по яких заперечено, розбіжності у накладних на передачу товарно-матеріальних цінностей, та те, що визначення обсягу фактично виконаних будівельних робіт та документального підтвердження вказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліках потребує спеціальних знань, господарський суд, керуючись ст. 41 ГПК України, задовольнив клопотання ухвалою суду від 05.11.2014р., призначивши по справі комплексну будівельно-технічну та економічну експертизу, яку доручив провести Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз; провадження у справі зупинив.

Ухвалою суду від 10.03.2015р. провадження у справі поновлено у звязку з надходженням Висновку комісійної будівельно-технічної експертизи Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, складеного 15.04.2015р. за №8115-8116 (Т. 2 а.с. 219-241).

У поясненнях від 08.06.2015р. №9 позивач, приймаючи до уваги висновки будівельно-технічної та економічної експертизи просив стягнути з відповідача по справі на користь позивача заборгованість за договором підряду №22 від 19.08.2010 року в розмірі 539 904,49грн. з розрахунку 873 760,34 грн. 333 855,85грн. та повернути з державного бюджету зайве сплачений судовий збір в сумі 19 350,24грн.

Суд пояснення від 08.06.2015р., подане позивачем, розцінив як заяву про зменшення розміру позовних вимог згідно зі ст. 22 ГПК України.

Судом прийнята заява представника позивача про зменшення розміру позовних вимог від 08.06.2015р., а відтак має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір - 539 904,49грн.

У поясненнях від 10.06.2015р. позивач обґрунтовав вимоги посиланням на акти виконаних робіт від 30.09.2010р. 30 000,00грн., 18.10.2010р. 13 600,00грн., 30.11.2010р. 112 706,58грн., 28.11.2010р. 117 702,49грн., 31.12.2010р. 10 293,42грн., 03.02.2011р. 117 654,48грн., 18.07.2011р. 49 601,37грн., 31.08.2011р. 422 202,00грн. Всього: 873 760,34грн.

У поясненнях від 10.06.2015р. відповідач позов заперечив, мотивуючи тим, що при здійсненні даного експертного дослідження експерти брали за основу локальний кошторис (невідомого походження, не погоджений замовником), поданий позивачем до матеріалів справи на будівництво адмінприміщення Агрофрукт, однак згідно наявного в матеріалах справи зведеного кошторису та договору підряду №22 від 19.08.2010р. обєкт будівництва мав назву: будівництво адміністративного корпусу з магазином товарів продовольчої групи по вул. Луцькій,3 в смт. Маневичі, Волинської області загальною площею 1276,7 м.кв. площею забудови 648,1 м.кв.

Позивач у поясненнях щодо висновків судової будівельно-технічної та судової економічної експертизи та обґрунтуванню позовних вимог від 12.06.2015р. вказав, що зведений кошторисний розрахунок не затверджений замовником-відповідачем по справі.

При дослідженні поставленого перед експертами питання було встановлено, що при складанні актів виконаних робіт та прийманні їх сторони використовували локальний кошторис №2-1-1, де вартість будівельно-монтажних робіт 1 482 497,00 грн., тобто значно нижче, чим в зведеному кошторисному розрахунку в розмірі 2 218 400,00грн.

Як відмітили судові експерти у висновку, відповідач по справі практично користувався локальним кошторисом №2-1-1, підписуючи акти виконаних робіт.

Заперечив посилання представника відповідача на те, що експерти оцінювали локальний кошторис №2-1-1, який нібито складений на зовсім інший обєкт (невідомої назви, місця розташування, площі забудови, тощо), як такий, що не відповідає дійсності - локальний кошторис №2-1-1 стосується будови-адмінприміщення Агрофрукт, про що здійснений відповідний надпис в лівому кутку локального кошторису №2-1-1.

Згідно розпорядження голови господарського суду Волинської області №01-3/50 від 29.05.2015р. розгляд справи доручено колегіальному складу господарського суду в складі головуючої судді Філатової С.Т., суддів Кравчук А.М., Якушевої І.О.

15.06.2015р. позивач звернувся до суду з клопотанням про призначення додаткової експертизи, на вирішення якої просив поставити наступні питання:

1. Чи враховані в актах виконаних робіт на суму 30 000,00грн., 13 600,00грн, 112 706,50грн., 117 702,10грн., 10 293,42грн., 117 654,48грн., 49 601,27грн., 422 202,00грн. загальновиробничі витрати, кошторисний прибуток, вартість заробітної плати та інше. Якщо так, то на яку суму.

2. Чи закладено в акті виконаних робіт на суму 422 202,00грн. загальновиробничі витрати, кошторисний прибуток, заробітна плата і чи відповідає акт від 31.08.2011р. на суму 422 202,00грн. витратам, закладеним в локальному кошторисі №2-1-1.

Зважаючи на те, що згідно висновку експерта передача матеріалів не підтверджена бухгалтерськими документами, водночас, до загальної вартості робіт 873 760,34грн. включена сума по акту від 31.08.2011р., який включає вартість матеріалів - 50 274,36грн., вартість робіт - 34 515, 72грн. та загальновиробничі витрати, прибуток, кошти на покриття адміністративних витрат в розмірі 337 412,93грн., суд визнав висновок експерта по другому питанню щодо вартості виконаних будівельних робіт, без врахування вартості матеріалів та конструктивів в сумі 873 760,34грн. неясним та вважав, що усунути цю неясність шляхом заслуховування експерта в судовому засіданні неможливо.

Водночас, у суду залишилось незясованим питання щодо подвійного включення обсягу робіт по актах виконаних робіт від 28.12.2010р. на суму 117 702,49грн., 03.02.2011р. на суму 117654,48грн. та підставність нарахування згідно кошторису №2-1-1 розмірів загальновиробничих витрат, прибутку та коштів на покриття адміністративних витрат по актам виконаних робіт. З'ясування цих питань потребувало спеціальних знань.

Зважаючи на викладене, господарський суд задовольнив клопотання позивача, не заперечене відповідачем, та призначив по справі додаткову експертизу, яку доручив провести Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз; провадження у справі зупинив.

06.10.2015р. року на адресу суду надійшов Висновок комісійної додаткової будівельно-технічної експертизи №7769 від 28.09.2015р. (Т.3 а.с. 45-55).

Ухвалою суду від 26.10.2015р. провадження у справі поновлено.

У поясненнях від 06.11.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги в сумі 539 904,49грн., посилаючись на те, що експертами було встановлено, що загальновиробничі витрати, прибуток та кошти на покриття адміністративних витрат будівель-монтажної організації були враховані в акті виконаних робіт від 31.08.2011р. та склали 337 412,93 грн. з ПДВ, що відповідає локальному кошторису №2-1-1.

Зазначив, що експерти спростували твердження відповідача про те, що акти виконаних робіт від 28.12.2010р. та 03.02.2011р. складені на виконання одних і тих самих робіт.

Просив стягнути з відповідача 2 150,40грн. витрат, повязаних з проведенням додаткової судової будівель-технічної експертизи, що стверджується платіжним дорученням №159 від 03.08.2015р. (Т. 3 а.с. 42).

09.11.2015р. представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просив стягнути з відповідача 45 729,90грн. 3% річних за період з січня 2013р. по жовтень 2015р., 360 116,29грн. інфляційних втрат за період з січня 2013р. по вересень 2015р. згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України (Т. 3 а.с. 65-68).

Крім того, просив стягнути з відповідача витрати в розмірі 5 840,40грн. за проведення судової будівельно-технічної експертизи (Т. 3 а.с. 72-74).

10.11.2015р. представник відповідача у поясненнях та запереченнях вхід. №01-54/11108/15 позов заперечив, мотивуючи тим, що при здійсненні додаткової будівельно-технічної експертизи експерти брали за основу локальний кошторис, долучений позивачем до матеріалів справи на будівництво адмінприміщення «Агрофрукт».

ТзОВ «Агрофрукт» ЛТД запропонувало побудувати обєкт підряднику за погоджену суму у договорі (контракті) і він погодився на умови, передбачені цим договором. У договорі не передбачено, що замовник повинен надати локальний кошторис, а лише необхідну проектно-кошторисну документацію і, як зазначають експерти, оскільки будівництво велось за власні кошти замовника, то він мав право замовити проектно-кошторисну документацію не в повному обсязі, що і було здійснено.

В матеріалах справи наявні документи про добудову адміністративного корпусу з магазином товарів продовольчої групи по вул. Луцькій, 3 в смт. Маневичі Волинської області загальною площею 1276,7 м.кв. площею забудови 648,1 м.кв. зовсім іншим підрядником, про якого експертами не згадується і при цьому обєкт після завершення робіт ПП «Волиньагропромбуд» не консервувався.

Зауважив, що фактичних замірів обємів виконаних робіт підрядником у певний період часу експертами не проводилось, а висновки побудовано лише на підставі локального кошторису, що виготовлений на зовсім інший обєкт і при цьому не погоджений із замовником.

Експертизу вважав упередженою.

У судовому засіданні 10.11.2015р. колегія суддів ухвалила заяву позивача від 10.11.2015р. про збільшення розміру позовних вимог залишити без задоволення, виходячи із такого:

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Вищий господарський суд України у п. 3.10 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вказав, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві така дія кваліфікується як зміна предмету позову.

Звертаючись з позовною заявою до суду, позивач зазначав лише одну позовну вимогу стягнення заборгованості за виконані підрядні роботи на підставі договору підряду №22 від 19.08.2010р., з вимогами про стягнення інфляційних втрат та річних не звертався.

У судовому засіданні 10.11.2015р. оголошувалась перерва до 17.11.2015р. до 14год. 00хв. для ознайомлення з поданими в судовому засіданнями доказами.

У додаткових поясненнях від 16.11.2015р. представник позивача в спростування пропуску позовної давності вказав, що виконання робіт оформлено позивачем актом виконаних робіт від 31.08.2011р. на суму 422 202,00грн., який був отриманий відповідачем 20.02.2012р.

Відповідач акт виконаних робіт від 31.08.2014р. на суму 422 202,00грн. не підписав, мотивованої відповіді про відмову від підписання акту виконаних робіт від 31.08.2011р. не надав, виконані роботи по акту від 31.08.2011р. не оплатив.

Акт виконаних робіт від 31.08.2011р. на суму 422 202,00грн. у встановленому законом порядку судом недійсним не визнаний.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою 29.08.2014р., акт виконаних робіт від 31.08.2011р. отримано відповідачем 20.02.2012р., тому строк позовної давності не сплив.

У судовому засіданні 17.11.2015р. оголошувалась перерва до 19.11.2015р. до 11год. 00хв. у звязку із клопотанням відповідача, погодженим з позивачем, про надання строку для добровільного врегулювання спору.

У судовому засіданні 19.11.2015р. представники сторін доказів врегулювання спору не подали, повідомили про відсутність додаткових пояснень та доказів по справі.

Господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін та аналізуючи долучені до справи докази в їх сукупності, -

ВСТАНОВИВ:

З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 12.06.2015р. №16 (Т.3 а.с. 10-12) позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 539 904,49грн. з розрахунку: вартість виконаних робіт за період 2010-2011р.р. згідно актів виконаних робіт 873 760,34грн. оплата 333 855,85грн.

До матеріалів справи долучені акти виконаних робіт від 18.10.2010р. на суму 13 600,00грн. (Т.2 а.с. 122), від 30.11.2010р. на суму 112 706,58грн. (Т. 2 а.с. 123-124), від 28.12.2010р. на суму 117 702,49грн. (Т. 2 а.с. 130-131), від 31.12.2010р. на суму 10 293,42грн. (Т. 2 а.с. 125), від 03.02.2011р. на суму 117 654,48грн. (Т. 2 а.с. 126-127), від 18.07.2011р. на суму 49 601,37грн. (Т. 2 а.с. 129).

Вказані акти підписані обома сторонами без зауважень.

Крім того, відповідачем долучений акт виконаних робіт від 30.09.2010р. (Т. 2 а.с. 142) на суму 30 000,00грн., який містить відмітку про прийняття робіт замовником ТзОВ «Агрофрукт» ЛТД. Підпис скріплено печаткою.

Акт виконаних робіт від 31.08.2011р. (Т. 2 а.с. 133-135) на суму 422 202,00грн. не підписаний замовником. Вказаний акт надісланий відповідачу 15.02.2012р. та отриманий 20.02.2012р., що стверджується поштовим штемпелем на конверті (Т. 1 а.с. 98).

Тобто, замовником за період з жовтня 2010р. по липень 2011р. було прийнято робіт на загальну суму 451 558,34грн. з розрахунку: 30 000+13 600 + 112 706,58 + 117 702,49 +10 293,42 +117 654,48 + 49 601,37.

При цьому сплачено позивачу за період з травня 2011р. по грудень 2011р. 333 855,85грн., що стверджується виписками з особового рахунку за період з 01.05.2011р. по 31.12.2011р. та довідкою ПП «Волиньагропромбуд» про надходження коштів за період з 01.01.2010р. по 01.12.2011р., призначення платежу за виконані роботи згідно договору №22 від 19.08.2010р. (Т. 1 а.с. 16-20).

Тобто, недоплачено за прийняті роботи суму 117 702,49грн.

Відповідач стверджує, що акт від 28.12.2010р. на суму 117 702,49грн. (Т. 2 а.с. 130-131) та акт від 03.02.2011р. на суму 117 654,48 (Т. 2 а.с. 126-127), (підписані ним як замовником без зауважень), складені на виконання одних і тих самих робіт і фактично по бухгалтерській та податковій звітності проведений акт від 03.02.2011р. на суму 117 654,48грн.

Судом було призначено комісійну додаткову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання, чи складені два акти виконаних робіт від 28.12.2010р. та 03.02.2011р. на виконання одних і тих самих робіт.

Згідно Висновку Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №7769 від 28.09.2015р., при співставленні суми обємів виконаних робіт з монолітного та збірного бетону, передбачених локальним кошторисом №2-1-1, з сумами обємів виконаних робіт з монолітного та збірного бетону, внесених в акти виконаних робіт, невідповідності не виявлено.

З проведеного дослідження встановлено, що два акти виконаних робіт від 28.12.2010р. та 03.02.2011р. складені на виконання різних робіт (Т. 3 а.с. 55).

Тобто, факт виконання робіт по актах від 28.12.2010р. та 03.02.2011р. підтверджений судовою експертизою, водночас, замовником належними доказами факт невиконання робіт по акту від 28.12.2010р. (підписаному ним без зауважень) не доведений.

Крім того, відповідач заперечив виконання робіт, передачу матеріалів та включення витрат по акту від 31.08.2011р., як такого, що надісланий підряднику після припинення зобовязань по договору внаслідок розірвання договірних зобовязань листом №97а від 02.12.2011р.

Як встановлено судом, 31.08.2011р. відповідач надіслав позивачу лист №71, зазначивши процент готовності будівлі, запропонував до 21.08.2011р. виконати договірні зобовязання та попередив, що з 22.09.2011р. вважає себе вільним від зобовязань по договору №22 від 19.08.2010р. (Т.1 а.с. 14).

02.12.2011р. відповідач надіслав позивачу лист №97а, де повідомив, що вважає себе вільним від договірних зобовязань і що договір є розірваним у звязку із постійним відтермінуванням виконання зобовязань (Т. 1 а.с. 15).

Лист від 02.12.2011р. №97а отриманий відповідачем (особисто директором ОСОБА_6П.) 19.01.2012р., що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (Т. 1 а.с. 83).

У відповідь ПП «Волиньагропромбуд» у листі б/н та б/д повідомило про неможливість продовжувати виконання робіт по договору підряду №22 від 19.08.2010р. через недотримання замовником установлених законодавством вимог у сфері містобудівної діяльності щодо реєстрації змін у дозвільних документах, які дають право на виконання будівельних робіт (Т. 1 а.с. 21).

При цьому вказало на недопустимість одностороннього розірвання договору з посиланням на ст. 188 ГК України та п. 12.1 договору.

15.02.2012р. позивач надіслав відповідачу акт виконаних робіт від 31.08.2012р. на загальну суму 422 202,00грн. (Т. 1 а.с. 96-97), отриманий замовником 20.02.2012р., що стверджується поштовим штемпелем на конверті (Т. 1 а.с. 98).

29.02.2012р. у листі №15 відповідач відмовився підписувати вказаний акт виконаних робіт, мотивуючи тим, що фінансування робіт здійснювалося відповідно до укладених угод, всі предявлені до оплати акти виконаних робіт, в яких були зазначені погоджені обома сторонами виконані обєми, були задоволені в повному обсязі, що може бути підтверджено банківськими виписками. Процент готовності будівлі, вказаний в листі №71 від 31.08.2011р., взятий візуально, без здійснення фактичних замірів обємів робіт, які постійно здійснювались при настанні моменту розрахунків з представником підрядника, тому предявлений підрядником акт виконаних робіт не підлягає до оплати. Зауважив на низькій якості робіт, відхилення від ДБН та проектних рішень, нормативної документації (Т. 1 а.с. 99)

Тобто, відповідач стверджував, а позивач заперечував факт припинення договірних зобовязань між сторонами.

Статтею 188 ГК України та п. 1 ст. 651 ЦК України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 4 ст.849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Наведеною нормою врегульований випадок, коли одностороння відмова замовника від договору підряду не ставиться в залежність від наявності порушення договірних відносин з боку підрядника.

Договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін.

Судом встановлено, що відповідач листом №71 від 31.08.2011р. попередив позивача, що з 22.09.2011р. вважає себе вільним від договірних зобовязань відповідно до договору підряду №22 від 19.08.2010р. (Т. 1 а.с. 14), а в листі №97а від 02.12.2011р., зазначив, що договір підряду №22 від 19.08.2010р. є таким, що втратив юридичну силу і є розірваним (Т. 1 а.с 15).

Згідно з п.3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Загальними умовами (п. 28) визначено, що замовник має право відмовитися від договору підряду в будь-який час до закінчення виконання робіт (будівництва об'єкта), оплативши підряднику виконану частину робіт з відшкодуванням збитків, завданих такою відмовою.

Зважаючи на те, що одностороння відмова від договору підряду, з огляду на положення ч.4 ст. 849 Цивільного кодексу України, п. 28 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005р. №668, не потребує узгодження з відповідачем, а також, враховуючи, що лист відповідача №97а від 02.12.2011р. про відмову від договору отриманий відповідачем 19.01.2012р. (Т. 1 а.с. 83), суд дійшов висновку, що договір підряду №22 від 19.08.2010р. є розірваним.

Суд не прийняв заперечення позивача щодо розірвання договору з посиланням на ч. 1 ст.188 ГК України та п.п.11.1, 12.1 договору, де зазначено, що умови договору мають однакову зобовязуючу силу для сторін і можуть бути змінені за взаємною згодою сторін шляхом обовязкового складання додаткових угод у письмовій формі; зупинення дії або розірвання договору допускається лише за взаємною згодою, оскільки частиною 4 ст. 849 ЦК України замовнику надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і визначене цією нормою право не може бути обмежене.

Вказана правова позиція відображена в п. 3 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013р. №01-06/374/2013 «Про практику вирішення спорів, повязаних із виконанням договорів підряду», постанові Вищого господарського суду України від 23.05.2012р. №5010/1495/2011-18/65.

Тобто, з викладеного вбачається, що з 20.01.2012р. договір №22 від 19.08.2010р. є розірваним.

Проте, в силу положень ч. 4 ст. 849 ЦК України, п. 28 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005р. №668, замовник зобовязаний оплатити виконану частину роботи.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 договору здача-приймання виконаних робіт проводиться поетапно (щомісячно), оформляється актом приймання-передачі виконаних робіт, підписаним обома сторонами.

Згідно п. 5.2 договору остаточний розрахунок з підрядником (включаючи проміжні щомісячні розрахунки за виконані роботи) здійснюється протягом 5 днів після завершення робіт і підписання сторонами відповідних документів.

Надіславши відповідачу 15.02.2012р. акт виконаних робіт від 31.08.2011р. (отриманий останнім 20.02.2012р., що стверджується поштовим штемпелем на конверті (Т. 1 а.с. 98), позивач включив до нього виконання робіт на загальну суму 34 515,072грн. та вартість використаних матеріалів до акту виконаних робіт на загальну суму 50 274,36грн., витрати, які не були включені в попередніх актів виконаних робіт (загальновиробничі витрати в розмірі 177 348,59грн., прибуток 83 385,95грн., кошти на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажної організації 20 442,90грн. Разом 337 412,93грн.) (Т.2 а.с. 133-135).

Згідно ч. 3 ст.843 ЦК України ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

В ч. 2 ст. 321 ГК України наведено визначення вартості робіт за договором підряду, що включає в себе компенсацію витрат підрядника та належну йому винагороду.

Згідно з Висновком комісійної додаткової будівельно-технічної експертизи від 28.09.2015р. №7769 загальновиробничі витрати, прибуток та кошти на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажної організації не були враховані в актах виконаних робіт від: 30.09.2010р., 18.10.2010р., 30.11.2010р., 28.11.2010р., 31.12.2010р., 03.02.2011р., 18.07.2011р.

Загальновиробничі витрати, прибуток та кошти на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажної організації, зазначені в акті виконаних робіт від 31.08.2011р., відповідають локальному кошторису №2-1-1 та договірній ціні (Т. 3 а.с. 54 на звороті).

Відповідач вказані в актах роботи прийняв без зауважень.

При цьому, судом не прийняті заперечення замовника щодо кошторисної документації, оскільки саме на замовника в силу п.п. 1.1, 2.2. договору був покладений обовязок передати підряднику всю необхідну затверджену проектно-кошторисну документацію. До того ж, замовником без зауважень були підписані акти виконаних робіт, які містили посилання на кошторис №2-1-1.

Судовими експертами встановлено, що при складанні актів виконаних робіт та приймання обємів виконаних робіт сторони використовували локальний кошторис №2-1-1 (Т. 2 а.с. 230 на звороті).

Крім того, суд зауважує, що відповідач, стверджуючи безпідставність включення до акту виконаних робіт від 31.08.2011р. загальновиробничих витрат, прибутку та коштів на покриття адміністративних витрат позивача ПП «Волиньагропромбуд» по актам за 2010-2011р.р. (підписании ним без зауважень), одночасно подає суду при додаткових поясненнях від 06.10.2014р. (Т. 1 а.с. 146-202) акти приймання виконаних будівельних робіт від підрядника, що завершує виконання робіт на обєкті ПП «Маневичімонтажрембуд» на підставі локального кошторису №2-1-1 на будівництво адмінкорпусу з магазином товарів продовольчої групи по вул. Луцькій, 3 в смт. Маневичі (Т.1 а.с. 173-192) і до цих актів включені загальновиробничі витрати, прибуток, адміністративні витрати.

Судом не прийняті заперечення щодо виконаних робіт та використаних матеріалів по акту від 31.08.2011р., оскільки факт виконання робіт стверджується висновками комісійної будівельно-технічної експертизи №8115-8116 від 15.04.2015р., комісійної додаткової будівельно-технічної експертизи №7769 від 28.09.2015р., а що стосується вартості матеріалів, то згідно п. 2.3 договору №22 від 19.08.2010р. підрядник зобовязувався виконати роботу, визначену договором, із свого матеріалу і своїми засобами. Виконання роботи можливе також з матеріалу замовника (Т. 1 а.с. 12).

Згідно з Висновком судово-економічної експертизи Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №8117 від 20.05.2015р., документальні дані щодо відображення у замовника господарських операцій по передачі підряднику товарно-матеріальних цінностей відсутні (Т. 2 а.с. 219-225).

Тобто, доказів передачі підряднику матеріалів, зазначених в акті від 31.08.2011р., замовник не надав, висновок експертизи не спростував.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що фактично виконано робіт на суму 873 760,34грн., з яких сплачено 333 855,85грн. недоплата становить 539 904,49грн.

Факт виконання робіт та витрат у вказаному розмірі стверджується договором підряду №22 від 19.08.2010р. (Т. 1 а.с. 12-13), актами виконаних робіт від 30.09.2010р. на суму 30 000,00грн. (Т. 2 а.с. 142), від 18.10.2010р. на суму 13 600,00грн. (Т. 2 а.с. 122), від 30.11.2010р. на суму 112 706,58грн. (Т. 2 а.с. 123-124), від 28.12.2010р. на суму 117 702,49грн. (Т. 2 а.с. 130-131), від 31.12.2010р. на суму 10 293,42грн. (Т. 2 а.с. 125), від 03.02.2011р. на суму 117 654,48грн. (Т. 2 а.с. 126-127), від 18.07.2011р. на суму 49 601,37грн. (Т. 2 а.с. 129), від 31.08.2011р. на суму 422 202,00грн. (Т. 2 а.с. 133-135)., виписками з особового рахунку за період з 01.05.2011р. по 31.12.2011р. та довідкою ПП «Волиньагропромбуд» про надходження коштів за період з 01.01.2010р. по 01.12.2011р. на суму 333 855,85грн. (Т.1, а.с.16-20), висновками комісійної будівельно-технічної №8115-8116 від 15.04.2015р. (Т. 2 а.с. 227-241) та судово-економічної №8117 від 20.05.2015р. експертиз (Т. 2 а.с. 219-225), висновком комісійної додаткової будівельно-технічної експертизи №7769 від 28.09.2015р. (Т. 3 а.с. 49-61).

Відповідачем належними доказами факт невиконання робіт не доведений.

Судом не прийнятий лист-відмова замовника від 29.02.2012р. №15 з огляду на наступне:

За приписами частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Отже, замовник в порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), і отже він не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.

Вказана правова позиція викладена в Оглядовому листі Вищого господарського суду від 18.02.2013р. №01-06/374/2013 «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)», постанові Вищого господарського суду України від 11.05.2012р. №21/5005/14068/2011.

Зважаючи на те, що замовник 20.02.2012р. отримав акт виконаних робіт від 31.08.2011р., всупереч вимогам ст.882 ЦК України та п. 6.2 договору підряду №22 від 19.08.2010р., відмову в порядку ч. 4 ст. 882 ЦК України не оформив, позовні вимоги в частині стягнення 422 202,00грн. є підставними згідно зі ст.ст. 853, 882 ЦК України.

Судом не прийняті доводи позивача про відсутність відображення ним у бухгалтерському та податковому звітностях господарських операції по актам виконаних робіт від 28.12.2010р. та 31.08.2011р., оскільки такі дії мають односторонній характер, і в силу положень чинного законодавства безпосередньо первинні документи, виконані у встановленому чинним законодавством порядку, є підставою для формування фінансової та податкової звітності підприємства, а не навпаки. Більше того, наявність податкової звітності не виключає можливості її корегування в майбутніх податкових періодах у разі самостійного виявлення платником податків помилок в поданих деклараціях (ст.50 Податкового кодексу України).

До того ж, із Висновку комісійної додаткової будівельно-технічної експертизи №7769 від 28.09.2015р. вбачається, що ні замовник, ні підрядник не вели чіткого обліку виконаних робіт.

Водночас, суд вважає за необхідне застосувати позовну давність за заявою відповідача, до вимоги про стягнення 117 702,49грн. При цьому суд виходить з такого:

28.10.2014р. відповідач звернувся до суду із заявою про застосування строку позовної давності (т. 2 а.с. 36-37).

Як встановлено судом, замовником прийняті роботи по актах від 30.09.2010р. на суму 30 000,00грн., від 18.10.2010р. на суму 13 600,00грн., від 31.11.2010р. на суму 112 706,58грн., від 28.12.2010р. на суму 117 702,49грн., від 31.12.2010р. на суму 10 293,42грн., від 03.02.2011р. на суму 117 654,48грн., від 18.07.2011р. на суму 49 601,37грн. всього: на суму 451 558,38грн.

При цьому замовником оплачено за період з травня 2011р. по грудень 2011р. 333 855,85грн., останній платіж надійшов 05.08.2011р. (Т. 2 а.с. 4-27).

Во всіх платежах в призначені зазначено: оплата за виконані роботи згідно договору №22 від 19.08.2010р.

Сторони у п..п 5.2, 6.2 договору обумовили, що здача, приймання виконаних робіт проводиться поетапно (щомісячно) та оформляється актом приймання виконання робіт. Остаточний розрахунок з підрядником (включаючи проміжні щомісячні розрахунки за виконані роботи) здійснюються протягом 5 днів після завершення робіт і підписання сторонами відповідних документів.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 261 ЦК України, згідно якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; порядку розрахунків, визначеного договором, останнього платежу 05.08.2011р., призначень платежу, позивачем не було повністю оплачено акт від 03.02.2011р. на суму 117 654,48грн. та не оплачений акт від 18.07.2011р. на суму 49 601,37грн.

Відповідно, підряднику стало відомо про порушення його права щодо оплати виконаних та прийнятих робіт по цих актах 09.02.2011р. та 25.07.2011р.

Звернення з позовом відбулось 29.08.2014р., тобто зі спливом позовної давності.

Відповідно до ч.ч. 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Вищий господарський суд України у п.п. 2.2, 2.3 постанови пленуму від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» зазначив, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Поважних причин пропущення позовної давності позивач не навів.

Належного бухгалтерського та податкового обліку, як встановлено бухгалтерсько-економічною експертизою, не вів.

Суд не прийняв доводи представника відповідача про переривання перебігу позовної давності з посиланням на платежі, оскільки останній платіж був здійснений 06.08.2011р., при тому, що заборгованість виникла 09.02.2011р. та 25.07.2011р.

Зважаючи на викладене, у стягненні 117 702,49грн. слід відмовити у звязку зі спливом позовної давності згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Водночас, суд не прийняв доводи відповідача щодо спливу позовної давності по заборгованості на підставі не підписаного акту виконаних робіт від 31.08.2014р., оскільки акт виконаних робіт від 29.08.2011р. надісланий 15.02.2012р., отриманий 20.02.2012р., позивач звернувся до суду з позовом 29.08.2014р., що стверджується поштовим штемпелем на конверті (Т. 1 а.с. 33), тобто позивач звернувся в межах позовної давності.

Суд не прийняв доводи позивача про неможливість виконання будівельних робіт у звязку з тим, що відповідач належним чином не зареєстрував змін даних у дозвільних документах, які дають право на виконання будівельних робіт, з огляду на наступне:

27.08.2010р. інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області ТзОВ «Агрофрукт» ЛТД видано дозвіл на виконання будівельних робіт №449 зі строком дії до 01.09.2011р. (а.с .53).

12.03.2011р. набув чинності Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (офіційне опублікування в газеті «Голос України» №45 від 12.03.2011р.).

Відповідно до п. 8 розділу V. Прикінцеві положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дозволи на виконання будівельних робіт, отримані до набрання чинності цим Законом, є чинними до завершення будівництва об'єкта.

Зважаючи на те, що Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» набрав законної сили 12.03.2011р., дозвіл від 27.08.2010р. №449 був чинним до завершення підрядником будівництва об'єкта.

На підставі викладеного, підставна вимога про стягнення 422 202,00грн. згідно зі ст.ст. 853, 882 ЦК України.

У стягненні 117 702,49грн. слід відмовити за спливом позовної давності згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 444,04грн. слід віднести на відповідача.

Крім того, на підставі ст. 49 ГПК України з відповідача слід стягнути пропорційно розміру задоволених позовних вимог витрати, повязані з проведенням комплексної будівельно-технічної та економічної, додаткової судової будівельно-технічної експертизи, в сумі 4 567,16грн., понесені позивачем (квитанція від 29.12.2014р. на суму 3 690,00грн., платіжне доручення №159 від 03.08.2015р. на суму 2 150,40грн., т. 3 а.с. 73-74).

Разом з цим, у звязку зі зменшенням розміру позовних вимог та враховуючи клопотання позивача від 08.09.2015р. (Т. 3 а.с. 10-12) позивачу у відповідності до положень п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" на підставі клопотання від 08.06.2015р. (Т. 3 а.с. 10-12) підлягає поверненню з Державного бюджету України 19 350,24грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням №71 від 28.08.2014р. (оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи (Т. 1 а.с. 6).

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 261, 267, 651, 843, 849, 853, 882 Цивільного кодексу України, ст.ст.188, 321 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 41, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофрукт» ЛТД (45000, м.Ковель, вул. Кутузова, 152, код ЄДРПОУ 31462284)

на користь Приватного підприємства «Волиньагропромбуд» (45521, Волинська область, Локачинський район, с. Зубільно, код ЄДРПОУ 35873522)

422 202,00грн. заборгованості, 8 444,04грн. витрат по сплаті судового збору, 4 567,16грн. витрат на проведення судової експертизи. Всього 435 213,20грн.

3.У позові на суму 117 702,49грн. відмовити.

4.Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" повернути Приватному підприємству «Волиньагропромбуд» (45521, Волинська область, Локачинський район, с. Зубільно, код ЄДРПОУ 35873522) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 19 350,24грн., сплачений по платіжному дорученню №71 від 28.08.2014р. (оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи) у звязку зі зменшенням розміру позовних вимог.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення

складено 20.11.2015р.

Головуючий суддя С.Т. Філатова

Судді А.М. Кравчук

ОСОБА_1