Рішення № 53732626, 19.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/13805 /2015 Головуючий у 1-й інстанції - Саламон О.Б.

Доповідач Рубан С.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2015 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Кабанченко О.А.

при секретарі Гарматюк О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватна загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів «Фортуна» про визнання контрактів про співробітництво в процесі навчання та виховання учня недійсними,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10 вересня 2015 року позов задоволено.

Визнано недійсними контракти № 18\2013 та № 100\2014 про співробітництво в процесі навчання та виховання учня приватної загальноосвітньої школи І- ІІІ ступенів «Фортуна» від 01 липня 2013 року та 01 липня 2014 року.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача підтримали апеляційну скаргу.

Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

У травні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду до ОСОБА_1 та ТОВ «Приватна загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів «Фортуна» з позовом про визнання недійсними контрактів про співробітництво в процесі навчання та виховання учня.

Свої вимоги мотивує тим, що позивач та ОСОБА_1 є батьками - ОСОБА_4. Між сторонами у справі 01.07.2013 року укладено контракт №18/2013 про співробітництво в процесі навчання та виховання учня, за умовами контракту школа зараховує ОСОБА_4 до першого класу. 01.07.2014 року між сторонами укладено контракт №100/2014 про співробітництво в процесі навчання та виховання учня, за умовами якого школа зараховує ОСОБА_4 до 2 «Б» класу. Відповідно до умов зазначеного контракту батьки ознайомились, зокрема, із ліцензією про надання права на освітню діяльність, статутом Школи, навчальними планами, системою оплати і т.д. Протоколом погодження договірної оплати за навчання в зазначеній школі від 01.07.2013 року сторони контракту домовились про розмір оплати в сумі 2 100 грн. щомісячно, а протоколом від 01.07.2014 року встановили розмір оплати в сумі 2 250 грн. щомісячно. Вважає, що зазначені контракти є такими, що суперечать чинному законодавству України та підлягають визнанню недійсними у зв'язку з тим, що позивач не знав про укладання зазначених правочинів, про що свідчить відсутність його підписів, хоча зазначений як їх сторона. Зазначає, що укладанням багатостороннього правочину відповідачами було порушено права позивача, що полягає у покладенні на нього обов'язків без його вільного волевиявлення.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

01.07.2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Приватна загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів «Фортуна» укладено контракт №18/2013 про співробітництво в процесі навчання та виховання учня, за умовами контракту школа зараховує ОСОБА_4 до першого класу.

Протоколом погодження договірної оплати за навчання в зазначеній школі від 01.07.2013 року сторони контракту домовились про розмір оплати в сумі 2 100 грн. щомісячно. 01.07.2014 року між відповідачами укладено контракт №100/2014 про співробітництво в процесі навчання та виховання учня, за умовами якого школа зараховує ОСОБА_4 до 2 «Б» класу.

Протоколом від 01.07.2014 року сторони контракту встановили розмір оплати в сумі 2 250 грн. щомісячно.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, а в силу ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, моральним засадам суспільства, положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Як вбачається з матеріалів справи оспорювані контракти підписані двома особами, а саме відповідачами у справі.

Судом першої інстанції встановлено, що оспорювані контракти не є двосторонніми правочинами , оскільки як вбачається з преамбули спірних контрактів, їх сторонами є Приватна загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів «Фортуна» та батьки, батько ОСОБА_3 та мати ОСОБА_1, зазначене підтверджується й тим, що в пункті договору щодо юридичних адрес сторін, зазначаються призвіще, ім'я та по батькові, місце роботи та телефон всіх сторін по справі.

Зміст договорів, а саме їх умови визначають права та обов'язки саме для батьків дитини, позивача та ОСОБА_1, а не лише для ТОВ «Приватна загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів «Фортуна».

Як вбачається з протоколів погодження договірної оплати за навчання від 01.07.2013 року та від 01.07.2014 року, зазначені протоколи є підставою для взаємних розрахунків і платежів між вищевказаними сторонами, а саме ОСОБА_1, ОСОБА_3 та школою.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його волі, правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що оспорювані контракти та протоколи до них підписані лише ТОВ «Приватна загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів «Фортуна» та ОСОБА_1, підпис ОСОБА_3 в зазначених документах відсутній (а.с. 6-12)

Судом першої інстанції встановлено, що контрактами, укладеними між відповідачами 01.07.2013 року та 01.07.2014 року, а також протоколами погодження договірної оплати за навчання, визначені обов'язки позивача та його відповідальність за невиконання їх умов, всупереч відсутності його волевиявлення на укладання зазначених контрактів, що підтверджується відсутністю підпису позивача, як сторони правочину.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року у справі №6-94цс13, однією з обов'язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв'язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду виходячи з наступного.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що умови контрактів виконувались лише двома сторонами, відповідачами у справі ОСОБА_1- матір'ю дитини, та відповідачем ТОВ приватна загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів «Фортуна». Умови контрактів виконані як зі сторони школи, так і зі сторони матері дитини ОСОБА_1

Також судом встановлено та не оспорюється сторонами, що позивач , який вказаний стороною контрактів про укладення контрактів не знав, контракти не укладав, не підписував та не виконував умови контрактів.

Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Виходячи з положень статті 217 ЦК України та інтересів дитини, яка відповідно до умов контракту отримала належні знання, а школою ці знання були надані учню ОСОБА_4 , надання учню знань - матір'ю дитини було оплачено в повному обсязі згідно умов контракту, колегія суддів дійшла висновку про визнання недійсними в частині зазначення стороною контрактів № 18/2013 та № 100/2014 про співробітництво в процесі навчання та виховання учня приватної загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів «Фортуна» від 01 липня 2013 року та 01 липня 2014 року ОСОБА_3.

В іншій частині позовних вимог належить відмовити, враховуючи встановлені судом обставини справи.

З підстав наведеного, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.303,304,307,308,309,313-315,316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 вересня 2015 року - скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати недійсними в частині зазначення стороною контрактів № 18/2013 та № 100/2014 про співробітництво в процесі навчання та виховання учня приватної загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів «Фортуна» від 01 липня 2013 року та 01 липня 2014 року ОСОБА_3.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий

Судді