Постанова № 53731182, 29.11.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

29 листопада 2011 р. справа №2-а-13005/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого - судді Старосєльцевої О.В.,

за участі

секретаря судового засідання - Чубукіної М.В.,

представників

позивача - ОСОБА_1,

відповідача -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САМАЙ-10" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення,-

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "САМАЙ-10", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова № НОМЕР_1 від 19.07.2011р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення рішення ґрунтується на помилкових судженнях субєкта владних повноважень, що викладені в акті №1107/23-104/37365252 від 06.07.2011р., а відтак, суперечить ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обовязок по оплаті грошового зобовязання на користь Державного бюджету України. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі м. Харкова з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка щодо підтвердження відомостей ТОВ «САМАЙ - 10»з питань перевірки податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року (акт перевірки від 06.07.11 № 1107/23-104/37365252). Перевіркою встановлено, що ТОВ «САМАЙ - 10»у березні 2011 року відповідно до договору від 01.03.10 № 28/03-11, укладеного з ТОВ фірма "Сат Імпекс" на поставку ТМЦ та податкових накладних, до складу податкового кредиту, в порушення п.198.1, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, було включено суми ПДВ у розмірі 265.974,53грн. В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги і доводи заперечень проти позову, просив суд прийняти рішення про залишення позову без задоволення.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи спірне податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 265.975,53грн. (за основним платежем - 265.974,53грн., за штрафними санкціями - 1,00грн.). було винесене ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова з посиланням на акт перевірки № 1107/23-104/37365252 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Самай-10»з питань перевірки податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за березень 2011р.

Згідно з висновками згаданого акту перевірки в діяльності ТОВ «САМАЙ - 10»податковим органом було виявлено порушення п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: за відсутності офісних, виробничих, складських, торгівельних приміщень, основних засобів, за відсутності автомобільного та іншого транспорту, що унеможливлює, на думку податкового органу, ведення господарської діяльності, ТОВ "Самай - 10" включив до складу податкового кредиту з ПДВ виписані ТОВ фірма "Сат Імпекс" податкові накладні на суму податку 265.974,53грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених субєктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії, а також суджень субєкта владних повноважень, викладених в акті №1107/23-104/37365252 від 06.07.2011р., на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

За матеріалами справи між позивачем, ТОВ «САМАЙ - 10»(в якості покупця) та ТОВ фірма „Сат Імпекс" (в якості продавця) був укладений договір від 01.03.2010р. №28/03-11, предметом якого є поставка товару.

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаним правочином ТОВ «САМАЙ - 10»були подані до суду виписані контрагентом - ТОВ "Сат Імпекс" податкові накладні №6013 від 31.03.2011р. на суму 375.000,00грн. (в тому числі ПДВ - 62.500,00грн.), №5915 від 30.03.2011р. на суму 590.550,00грн. (в тому числі ПДВ - 98.425,00грн.), №5809 від 29.03.2011р. на суму 200.292,30грн. (в тому числі ПДВ - 33.382,05грн.), №5719 від 28.03.2011р. на суму 67.712,88грн. (в тому числі ПДВ - 11.285,48грн.), №5615 від 25.03.2011р. на суму 254.995,20грн. (в тому числі ПДВ - 42.499,20грн.), №4819 від 15.03.2011р. на суму 107.296,80грн. (в тому числі ПДВ - 17.882,80грн.), а також видаткові накладні № 6013 від 31.03.2011 року на суму 375.000,00грн. (в тому числі ПДВ - 62.500,00грн.), № 5915 від 30.03.2011 року на суму 590.550,00грн. (в тому числі ПДВ - 98.425,00грн.), № 5809 від 29.03.2011 року на суму 200.292,30грн. (в тому числі ПДВ - 33.382,05грн.), № 5719 від 208.03.2011 року на суму 67.712,88грн. (в тому числі ПДВ - 11.285,48грн.), № 5615 від 25.03.2011 року на суму 254.995,20грн. (в тому числі ПДВ - 42.499,20грн.), № 1819 від 16.03.2011 року на суму 107.296,80грн. (в тому числі ПДВ - 17.882,80грн.) (а.с.58-69).

Господарські операції за вказаним вище договором відображені в бухгалтерському обліку позивача.

Фактичних даних, які б засвідчували, що за правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України перелічені вище первинні документи не впливають на стан та структуру активів ТОВ "Самай-10", в матеріалах справи не міститься.

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного руху активів, підтверджується приєднаними до справи товарно-транспортними накладними № 1603 від 16.03.2011 р., № 3103 від 31.03.2011 р., № 3003 від 30.03.2011 р., № 2503 від 25.03.2011 р., № 2603 від 29.03.2011 р., № 2803 від 28.03.2011 р., № 1503 від 15.03.2011 р., № 1803 від 18.03.2011 р, № 1903 від 19.03.2011 р, № 1703 від 17.03.2011 р. (а.с.84-93).

Вартість придбаного товару була повністю сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, про що свідчать платіжні доручення, окрім того, факт повної оплати товару визнаний суб'єктом владних повноважень (а.с.122-145).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач, ТОВ «САМАЙ - 10»здійснює господарську діяльність в сегменті оптової та роздрібної торгівлі.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач, ДПІ в ході розгляду справи до суду не подав.

З'ясувавши обставини спірних правовідносин та перевіривши їх добутими доказами, суд відзначає, що за матеріалами справи обставини дійсності руху активів у спірних правовідносинах суб'єктом владних повноважень не спростовані. При цьому, суд бере до уваги, що в силу норм Цивільного кодексу України і Господарського кодексу України укладання та виконання правочинів купівлі-продажу товару (поставки товару) не вимагає наявності у суб"єкта господарювання спеціальної правоздатності чи дієздатності, основних фондів, значної кількості персоналу.

В ході розгляду справи судом встановлено, що у спірних правовідносинах позивачем були отримані податкові накладні, а також здійснена оплата вартості товару шляхом списання безготівкових коштів з банківських рахунків, тобто позивачем у спірних правовідносинах виконані визначені законом вимоги для набуття права на збільшення податкового кредиту з ПДВ.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Доказів того, що придбані у ТОВ фірма „Сат Імпекс" товари не були використані в господарської діяльності позивача у зв'язку з несумісністю з напрямом діяльності ТОВ «САМАЙ - 10», відповідачем до суду не надано.

В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, котрі в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірного правочину, до правового статусу сторін спірного правочину як платників ПДВ, відповідності спірного правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Оглянувши зміст спірного правочину, суд відзначає, що предметом правочину не є речі, котрі обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обовязків сторін не суперечить закону, правочин за формою та змістом узгоджується з вимогами закону.

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобовязань за спірним правочином. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україніта Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхомсуд робить висновок про те, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання ТОВ фірма "Сат Імпекс" (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Вивчивши акт перевірки, суд дійшов висновку, що ДПІ при проведенні перевірки не висувала жодних претензій до діяльності контрагента позивача - ТОВ фірма "Сат Імпекс", не стверджувала про нікчемність спірного правочину або нереальність проведених в межах спірного правочину господарських операцій.

Належних та допустимих в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказів вчинення платником податків нікчемного правочину, до кола котрих належать: або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним), відповідач в ході розгляду справи до суду не подав.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом - Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобовязань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки субєктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та контрагента позивача, про несумість предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманого товару в господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірного правочину.

Судом також достеменно встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, завищення вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків, відсутності змін у стані та структурі активів не були покладені субєктом владних повноважень в основу спірних рішень. Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, позаяк зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття субєктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Також, за матеріалами справи вбачається наявність подальшої реалізації позивачем отриманих від ТОВ фірма „Сат Імпекс" товарів наступним покупцям, про що свідчать договори, видаткові накладні, довіреності на отримання ТМЦ, податкові накладні, достовірність якої податковим органом в ході розгляду справи не спростована (а.с.105-145).

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, ТОВ фірма "Сат Імпекс", взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Суд відмічає, що відповідно до вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на положення наведеної норми процесуального закону та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки та не відображених в акті перевірки) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "САМАЙ-10" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова № НОМЕР_1 від 19.07.2011р.

3. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

4. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 05.12.2011 року.

Суддя О.В. Старосєльцева