Вирок № 53728918, 23.11.2015, Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Справа № 723/2120/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2015 року м.Сторожинець

Сторожинецький районний суд

Чернівецької області в складі:

головуючого суддi Якiвчика I.В.

за участю:

секретаря Чокан Д.В.

прокурора Марковського С.І.

потерпілого ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

розглянувши у вiдкритому судовому засiданні, в залi суду, в мiстi Сторожинець, кримінальне провадження № 12015260150000266 від 30.05.2015 року по обвинуваченню в скоєнні злочину, що передбачений ч.1 ст.121 КК України

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця м.Чернівці і мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, освіта середня, не працюючого, не одруженого, раніше судимого вироком Сторожинецького районного суду, Чернівецької області від 21.04.2015 року за ст.309 ч.1 КК України до штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 гривень. Вирок набрав законної сили, штраф сплачено 04.08.2015 року

встановив:

Обвинувачений ОСОБА_3, 30 травня 2015 року біля 17 години 20 хвилин, за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в ході конфлікту, який виник із потерпілим ОСОБА_2, наніс останньому один удар ножем господарсько-побутового призначення, в ділянку черевної порожнини, заподіявши, тим самим, потерпілому ОСОБА_2, небезпечні для життя, тяжкі тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани правої підреберної ділянки, яка проникає в черевну порожнину з пошкодженням правої долі печінки та кровотечею в черевну порожнину.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в скоєннi злочину передбаченого ст. 121 ч.1 КК України визнав, однак заперечив вчинення злочину умисно, показавши, що він захищався від ударів, які йому наніс кулаком та табуреткою ОСОБА_2 При цьому обвинувачений підтвердив, що 30.05.2015 року вони спільно із потерпілим ОСОБА_2 в приміщенні кухні квартири в якій він проживає, розпивали спиртні напої. В подальшому між ними виникла суперечка і потерпілий наніс йому удари кулаком в око та ніс, від чого він впав на підлогу, а коли піднявся то потерпілий, який був дуже агресивний, вдарив його табуреткою по голові, від чого він знову впав окровавлений на підлогу. Піднявшись він побачив що потерпілий стояв біля холодильника розмахував руками і сварився, а тому він взяв із тумбочки ніж і вдарив ним потерпілого в живіт. Все сталося дуже швидко але він не мав умислу на нанесення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, а хотів тільки захиститися. Після нанесення удару ножем він кинув ніж на підлогу та пішов митися до ванної кімнати, а потерпілий пішов до житлової кімнати.

В скоєному обвинувачений розкаявся, просив врахувати, що вiн знайшов порозуміння із потерпілим по справі, вони друзі. Потерпілий не має до нього жодних претензій. Він усвiдомив те, що вiн скоїв злочин i просив суворо його не карати та здійснити іншу кваліфікацію вчиненого і не позбавляти його волi.

Таким чином, судом встановлено, що обвинувачений визнає факт нанесення потерпілому одного удару ножем в область черевної порожнини, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження але заперечує мету на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень зазначаючи, що його метою був захист від агресивних нападів потерпілого.

Не дивлячись на не визнання обвинуваченим, своєї вини в умисному нанесенні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому його вина в скоєнні злочину доведена в судовому засіданні його показаннями, показаннями потерпілого та письмовими доказами.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні показав, що в ході розпивання ними 30.05.2015 року на квартирі обвинуваченого, спиртних напоїв, ОСОБА_3 перепив і будучи в стані сильного алкогольного сп'яніння, хотів відпочивати, однак він хотів продовжувати вживати спиртні напої. Щоб привести обвинуваченого до тями він наніс тому два удари кулаком в обличчя, від чого обвинувачений впав на табурет, який поламався і можливо вдарився головою. Після того як обвинувачений піднявся з підлоги то вдарив його ножем в живіт, але він цього не пам'ятає так як прийшов до свідомості вже в лікарні. Він не має до обвинуваченого жодних претензій тому, що вони друзі, тому що рана вже загоїлась і тому, що він сам був винен в тому що сталося. Просив не позбавляти ОСОБА_3 волі.

Аналiзуючи докази вини обвинуваченого ОСОБА_3 в їх сукупностi, суд дійшов висновку про те, що у скоєному обвинуваченим ОСОБА_3 є склад злочину передбаченого ч.1 ст.121 КК України, внаслідок чого суд кваліфікує дії обвинуваченого як умисне тяжке тілесне ушкодження, що передбачено вказаною статтею, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 пiд час сварки із потерпілим ОСОБА_2 наніс кухонним ножем один удар в ділянку черевної порожнини потерпілого, пошкодивши при цьому праву долю печінки, в результаті чого відбулася кровотеча в черевну порожнину.

При цьому дії обвинуваченого характеризуються умисною виною, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 на час інкримінованого йому діяння являвся осудною особою і не перебував в стані фiзiологiчного афекту чи iншого емоцiйного стану, а тому усвiдомлював суспiльно-небезпечний характер своїх дiй, передбачав його суспiльно-небезпечнi наслiдки тобто усвiдомлював, що може заподiяти тяжкі тілесні ушкодження потерпілого та свiдомо припускав її настання.

Заперечення ОСОБА_3 щодо своєї мети на умисне заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, в суді не знайшли свого підтвердження, що свідчить про надуманість обставин, щодо погрози застосування і застосування потерпілим по відношенню до обвинуваченого насилля, яке б стало підставою для оборони в т.ч. і для перевищення її меж.

Заявляючи про те, що він захищався, обвинувачений при цьому не зумів описати характер нападу та рівень небезпеки для нього від цього нападу, оскільки згідно його показань вбачається, що коли він піднявся з підлоги, потерпілий стояв і сварився, тобто не нападав на нього, а він взяв ніж із тумбочки та вдарив потерпілого в живіт і все це мало місце протягом однієї хвилини.

Суд, при цьому, приймає до уваги те, що обвинувачений та потерпілий друзі, спільно розпивали спиртні напої, спілкувались. Перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вони не знайшли порозуміння в надуманих, нікчемних питаннях, які обвинувачений в суді пригадати не зміг.

Згідно висновку експерта № 92-Е-ст від 21.07.2015 року (а.с.81-82) у ОСОБА_2 була виявлена колото-різана рана правої підреберної ділянки, яка проникає в черевну порожнину з пошкодженням правої долі печінки та кровотечею в черевну порожнину, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя.

Зважаючи на показання обвинуваченого, потерпілого та виходячи із взаємовідносин сторін, а також зважаючи на характер рани, описаний у вказаному висновку експерта, суд погоджується з тим що умисел обвинуваченого міг і не бути спрямованим на нанесення потерпілому саме тяжких тілесних ушкоджень, однак вказана обставина не впливає на кваліфікацію дій обвинуваченого, так як при умові, що умисел винного був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю, відповідальність настає за тілесне ушкодження, яке було фактично заподіяне.

Із висновку експерта № 56-Е від 31.05.2015 року у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді забійних ран на волосяній частині голови в проекції лівої тімяної ділянки, в лівій тімяно-скроневій ділянці, синців в правій параорбітальній ділянці, на передній поверхні грудної клітки справа та садна на переніссі по центру, в ділянці правої надбрівної дуги, правого та лівого ліктьових згинів, лівого передпліччя, в ділянці правого колінного суглобу. Вказані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії тупих твердих предметів чи від удару об такі, по строку і обставинам можуть відповідати тим обставинам які вказані у фабулі постанови про призначення експертизи.

В суді сторона захисту, не змогли пояснити наявність у обвинуваченого багатьох тілесних ушкоджень, які не пов'язані із встановленими обставинами події, а саме тілесні ушкодження у вигляді синців на передній поверхні грудної клітки справа та садна на правому та лівому ліктьових згинах, лівому передпліччю і в ділянці правого колінного суглобу.

Зважаючи на те, що згідно висновку експертизи, вказані тілесні ушкодження по строку і обставинах відповідають обставинам які встановлені в суді, суд вважає, що саме вони свідчать про падіння обвинуваченого на підлогу, в т.ч. на табуретку, від чого вона поломалась, що свідчить про правдивість показань потерпілого ОСОБА_2, щодо обставин нанесення йому тілесних ушкоджень, а тому невизнання обвинуваченим мети нанесення тілесних ушкодження суд оцінює, як бажання обвинуваченого пом'якшити відповідальність за вчинений злочин.

Обираючи вид та мiру покарання суд враховує всi обставини справи, характер та ступiнь суспiльної небезпеки скоєного обвинуваченим злочину та особу ообвинуваченого ОСОБА_3

Вчинений злочин класифікується, згідно ст.12 КК України, як тяжкий злочин, а обвинувачений ОСОБА_3 за мiсцем проживання характеризуеться позитивно, свою вину в нанесенні тілесних ушкоджень потерпілому визнав, в скоєному розкаявся. Раніше судимий, покарання відбув але судимість не погашена і не знята. Потерпілий жодних претензій до обвинуваченого не має та просив його суворо не карати.

До обтяжуючих обставин вини обвинуваченого суд вiдносить вчинення злочину в станi алкогольного сп'янiння. До пом'якшуючих вину обвинуваченого обставин суд вiдносить щире розкаяння обвинуваченого, яке виразилось в тому числі і в озвученні цього в суді. Крім цього суд вважає, що пом'якшуючою обставиною вини обвинуваченого має бути і те, що обвинувачений також отримав тілесні ушкодження внаслідок нанесення йому ударів потерпілим, а виниклий конфлікт є також і виною потерпілого, як про це потерпілий заявив в судовому засіданні.

Оцiнка судом ступеня тяжкостi вчиненого обвинуваченим злочину, особи винного та наявнiсть кiлькох пом'якшуючих обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, дали суду можливiсть дiйти до висновку, щодо можливості застосування до обвинуваченого положень ст.69 КК України та призначення покарання нижче він найнижчої межі, встановленої в санкції ст.121 ч.1 КК України.

Однак, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 не можливе без ізоляції від суспільства і таке покарання, на думку суду є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення нових злочинів.

Заявлений прокурором в інтересах держави в особі Сторожинецької районної державної адміністрації, цивільний позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, суд вважає обґрунтованим.

Згідно вимог ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

Згідно довідки Сторожинецької центральної районної лікарні від 27.07.2015 року (а.с.151) потерпілий ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні з 30.05.2015 року по 11.06.2015 року, на що було витрачено 1464,48 гривень державних коштів, які підлягають стягненню із обвинувачного.

Стягненню із обвинуваченого також підлягають документально підтверджені (а.с.74) судові витрати пов'язані із здійснення експертного дослідження ножів, одним із яких було нанесено потерпілому тілесні ушкодження.

Керуючись ст.ст.367-371, 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3, визнати винним в скоєннi злочину передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання, із застосуванням ст.69 КК України, у виді трьох років шести місяців, позбавлення волі.

Зарахувати ОСОБА_3, в строк відбування покарання, термін його тримання під вартою з моменту його затримання тобто з 30 травня 2015 року.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3 тримання пiд вартою в СІЗО № 33 ДДУ з ПВП України в Чернівецькій області, залишити попередню, продовживши строк тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Сторожинецької районної державної адміністрації, про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, задовольнити та стягнути із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави 1464 (одну тисячу, чотириста шістдесят чотири) гривні 48 копійок

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта в сумі 122 (сто двадцять дві) гривні 76 копійок, перерахувавши вказану суму на рахунок 31114115700227 в ГУДКСУ у Чернівецькій області, отримувач Сторожинецьке УК/Сторожинецькой р-н/21081100, код 37835756, МФО 856135.

Речові докази по справі, а саме два ножі з ручками чорного кольору, довжиною 15 см. та довжиною 10 см., які знаходяться на відповідальному зберіганні в ВРЗ УМВС України в Чернівецькій області - знищити.

На вирок суду може бути подана апеляцiйна скарга до Апеляційного суду Чернівецької області через Сторожинецький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: