Рішення № 53727244, 19.11.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Литвинюк І. М.

суддів: Височанської Н.К., Міцнея В.Ф.

секретар: Вівчарик Н.В.

за участю: позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2, представника третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини, та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа - Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 05 серпня 2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 в квітні 2015 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 20 липня 2009 року зареєструвала шлюб з відповідачем, від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_5.

Вказувала на те, що спільне життя з відповідачем не склалося, шлюбні відносини фактично припинені з осені 2014 року, спільне господарство не ведеться.

Після фактичного припинення шлюбних відносин всі витрати, пов'язані з

___

22-ц/794/1264/15 р. Головуючий у 1-й інстанції Войтун О.Б.

Категорія: 50 Доповідач Литвинюк І.М.

2

матеріальним забезпеченням сина, вона несе самостійно. На даний час вона не працює, оскільки дитина часто хворіє і їй необхідний постійний догляд матері, а відповідач в добровільному порядку не надає коштів на утримання дитини, хоча це є його прямим обов'язком до досягнення дитиною повноліття.

Просила розірвати шлюб з ОСОБА_4 та стягнути з нього на її користь аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1500 грн. щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

У позовній заяві посилався на те, що у зв'язку з припиненням шлюбних відносин з позивачкою з осені 2014 року, за попередньою домовленістю з ОСОБА_1, мав змогу зустрічатись з дитиною, проводити з сином певний час, приділяти максимальну увагу дитині, брати участь у його вихованні та духовному розвитку. Однак через деякий час з невідомих йому причин ОСОБА_1 почала всіма шляхами перешкоджати побаченням з дитиною, штучно створювала перепони спілкуванню, від чого морально та психологічно страждав як він, так і їх син, який бажає зустрічатись зі своїм рідним батьком.

Просив визначити спосіб його участі у вихованні малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме, побачення кожної суботи кожного місяця з 10 години ранку до 18 години дня та кожної неділі кожного місяця з 10 години ранку до 18 години дня; визначити систематичні побачення батька і сина у державні святкові дні з 10 години ранку до 17 години дня; побачення батька з сином у день народження дитини, тобто ІНФОРМАЦІЯ_3 кожного року з 11 години ранку до 17 години дня; побачення батька з сином у день народження батька, тобто ІНФОРМАЦІЯ_4 кожного року з 11 години ранку до 17 години дня; побачень у будь-який інший час за попередньою домовленістю та за спільною згодою між батьками; батько має право забирати сина особисто у встановлені для побачення дні та години, без сторонніх осіб з попереднім попередженням про це матері та повідомленням її про подальше місце перебування дитини.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 05 серпня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 відмовлено.

Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6, зареєстрований 14 квітня 2010 року у Чернівецькому міському відділі РАЦС за актовим записом № 403.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі в розмірі 1 000 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 29 квітня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один

3

місяць звернуто до негайного виконання.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

На рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 05 серпня 2015 року ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір аліментів та визначити аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 30% прожиткового мінімуму, що складає в грошовому вимірі 309,60 грн., та задовольнити зустрічний позов.

Посилається на те, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Він не має постійного місця роботи та постійного заробітку, ОСОБА_5 росте нормальною, розвинутою дитиною, а інших доказів хворобливого стану позивачкою не надано. Також він здійснює оплату утримання сина в дитячому садочку. Судом першої інстанції не була забезпечена явка до суду представника органу опіки та піклування, що призвело до порушення прав дитини.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

У роз'ясненнях, викладених у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" та ст. 182 СК України, зазначено, що при вирішенні питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком

4

випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Судом та матеріалами справи встановлено, що від шлюбу у позивачки і відповідача є малолітній син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з позивачкою і знаходиться на її утриманні.

Ухвалюючи рішення про стягнення аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що батьки зобов'язані утримувати свого малолітнього сина, що відповідач офіційно не працює, має нерегулярний заробіток, інших непрацездатних утриманців не має, і прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. на дитину щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі позову до суду та до повноліття дитини.

Такі висновки суду є правильними, оскільки ґрунтуються на доказах, які були надані сторонами та досліджені судом, та нормах матеріального права.

У відповідності до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідач ОСОБА_4 в апеляції посилається на те, що за своїм майновим станом він не має змоги сплачувати аліменти у розмір 1 000 грн., оскільки ніде не працює і ніяких доходів не має.

Доводи апеляційної скарги про відсутність можливості у відповідача надавати матеріальну допомогу на утримання сина в розмірі 1 000 грн. щомісячно є безпідставними, оскільки відповідач є працездатною особою, не обтяженою турботами щодо утримання інших дітей чи непрацездатних осіб, а тому має змогу працювати, отримувати дохід і надавати матеріальну допомогу на утримання своєї неповнолітньої дитини у розмірі, який визначений судом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що визначаючи розмір аліментів, суд правильно врахував обставини, зазначені в ст. 182 СК України. Такі висновки суду є правильними, оскільки ґрунтуються на доказах, які були надані сторонами та досліджені судом.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та

5

обов'язків батьків і дітей, інших членів сім'ї та родичів визначений Сімейним кодексом України (далі - СК України).

Зокрема, особисті немайнові права і обов'язки батьків та дітей визначені главою 13 СК України.

У відповідності до ст.153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно з вимогами ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватись на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

За положеннями ст. 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 15 Закону батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Згідно з ч. 2 ст. 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 щодо визначення способу участі у вихованні дитини, суд виходив з того, що останній не надав суду доказів того, що він звертався до служби у справах дітей з приводу розв»язання спору між батьками щодо виховання дитини та не надав суду відповідних висновків та рішень.

Згідно із ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

Крім того, згідно з ч.ч.5, 6 ст.19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших

6

осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

13 листопада 2015 року органом опіки та піклування Чернівецької міської ради, на вимогу колегії суддів в порядку ст.ст.19,159 СК України,надано висновок про способи участі ОСОБА_4 у вихованні сина ОСОБА_5, відповідно до якого орган опіки та піклування виконавчого комітету міської ради вважає за доцільне визначити способи участі у вихованні і встановити порядок побачення ОСОБА_4 у вихованні сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, двічі на місяць з п»ятниці з 16.30 год. до неділі 19.00 год.; щороку у день народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_3 відвідувати, брати участь у святкування вдома у дитини; щороку у день народження ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 - з 15.00 год. до 18.00 год.; щороку проводити відпустку із сином у літній період терміном на 14 діб.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у ст.ст. 215-217 ЦПК України.

Відтак, колегія суддів вважає, що в основному слід погодитись з висновком органу опіки та піклування щодо участі батька у вихованні дитини сторін. Однак, при цьому слід більш конкретно визначити графік побачень.

Згідно ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.7, 8 ст.7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Враховуючи наведене, колегія суддів, оцінюючи наявні у справі докази (ст. 212 ЦПК України), дійшла висновку про те, що оскільки між сторонами існують непорозуміння щодо участі батька у вихованні та спілкуванні з сином, однак під час розгляду справи не встановлено негативного впливу батька на дитину, зокрема, батько дитини бажає приймати участь у вихованні дитини, спілкуватися з ним, мати спільні інтереси, встановлений графік побачень буде відповідати інтересам дитини.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо безпідставності відмови в задоволенні зустрічного позову щодо встановлення способу участі у вихованні дитини заслуговують на увагу, тому рішення суду в цій частині, відповідно до положень ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

7

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 05 серпня 2015 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа - Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визначити спосіб участі ОСОБА_4 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом:

- надання йому побачень з дитиною двічі на місяць, у 1, 3 тижні місяця, з п»ятниці з 16.30 год. до неділі 19.00 год.;

- щороку у день народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_3 відвідувати, брати участь у святкування вдома у дитини;

- щороку у день народження ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 - з 15.00 год. до 18.00 год.;

- щороку проводити відпустку із сином у літній період терміном на 14 діб.

В решті рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 05 серпня 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: