Рішення № 53726062, 19.11.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/8278/15

Головуючий у першій інстанції Леонов О. С.

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Калараш А.А.

суддів - Гончаренко В.М.,Короткова В.Д.

з участю секретаря - Абалдової О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради, ОСОБА_4 про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5, діючого в інтересах відповідача ОСОБА_4 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 серпня 2015 року, -

встановила:

В квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за заповітом і в обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що згідно рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09.07.2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 16.10.2014 року, договір довічного утримання, укладений 22.08.2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 розірвано та повернено ОСОБА_6 право власності на квартиру АДРЕСА_1. Однак зареєструвати своє право власності на вказану квартиру в установленому законом порядку ОСОБА_6 за життя не встигла, оскільки ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року до винесення судом відповідного рішення.

За життя 15.12.2012 року ОСОБА_6 було складено заповіт, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, вона заповіла позивачу.

Позивач посилалася на те, що після смерті ОСОБА_6 у встановленому законом порядку звернулася до Сьомої Одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини ,проте у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спірну квартиру їй було відмовлено з підстав того, що спірна квартира залишилася зареєстрованою за ОСОБА_4 на підставі договору довічного утримання від 22.08.2007 року.

Позивач просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на квартиру АДРЕСА_1.

В липні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спірну квартиру і в обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що відповідно до договору довічного утримання від 22.08.2007 року за ОСОБА_4 зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_1 в реєстрі за № 1-3440.

09 липня 2014 року Малиновським районним судом м. Одеси було ухвалено рішення, яке не набрало законної сили з причин подачі апеляційної скарги, а на момент прийняття рішення апеляційним судом Одеської області, тобто 16.10.2014 року ОСОБА_6 померла, тому ОСОБА_4 вважала, що зі смертю ОСОБА_6 дія договору довічного утримання припинилася ,а тому вона набула право власності на спірну квартиру.

ОСОБА_4 просила суд визнати за нею право власності за законом на квартиру АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача судові витрати.

Позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримали первісний позов ,просили його задовольнити.

Зустрічний позов не визнали ,просили відмовити у задоволенні зустрічного позову. Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 в судовому засіданні первісний позов не визнав , просив відмовити у його задоволенні. Зустрічний позов підтримав ,просив задовольнити.

Рішення ухвалено у відсутність представника відповідача Одеської міської ради.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 серпня 2015 року позов ОСОБА_2 до Одеської міської ради задоволено.

Визнано за ОСОБА_2, право власності в порядку спадкування за заповітом на квартиру АДРЕСА_1.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5, діючий в інтересах відповідача ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_2 відмовити, зустрічний позов ОСОБА_4 задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_5, діючого в інтересах відповідача ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині задоволення позову ОСОБА_2 до Одеської міської ради, ОСОБА_4 про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції задовольняючи первісний позов виходив з того, що оскільки договір довічного утримання , рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 09.07.2014 року було розірвано , тому до ОСОБА_6 було повернуто право власності на спірну квартиру та позивач на підставі заповіту від 15.12.2012 року набула права власності на спірну квартиру в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з необгрунтованості та недоведеності позовних вимог.

Проте повністю погодитися з висновками суду першої інстанції не можна .

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.08.2007 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 був укладений договір довічного утримання (а.с.88).

На підставі зазначеного договору довічного утримання, ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_6 на праві приватної власності .

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 09.07.2014 року , залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16.10.2014 року зазначений договір довічного утримання було розірвано. Повернено ОСОБА_6 право власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.5-7, 8-12).

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6 померла, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції складено відповідний актовий запис за № 7086 (а.с.13).

15.12.2012 року, за життя, ОСОБА_6 було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі, все те, що на день смерті буде належати їй і на що вона за законом матиме право, вона заповіла ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14).

13.01.2014 року ОСОБА_2 звернулась на адресу Сьомої Одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом до майна ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, на підставі чого, була заведена спадкова справа № 9/2014 (а.с.40-57).

19 грудня 2014 року державний нотаріус Сьомої Одеської державної нотаріальної контори Малиновська О.К. винесла постанову (а.с.31), якою відмовила ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що згідно довідки КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 02.12.2014 № 449484.93 (а.с.32) право власності на квартиру під АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 на підставі договору довічного утримання, посвідченого державним нотаріусом Сьомої Одеської державної нотаріальної контори 22.08.2007 року за реєстровим № 1-3440, який було розірвано рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 09.07.2014, справа № 1519/22736/12, але не перереєстровано на колишнього власника ОСОБА_6 (а.с.17)

Відповідно до ч.3 ст. 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ч.2 ст.755 ЦК України договір довічного утримання припиняється зі смертю відчужувача.

Суд першої інстанції задовольняючи первісний позов не звернув уваги на те, що зі смертю ОСОБА_6 ,померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року договір довічного утримання від 22.08.2007 року був припинений з ІНФОРМАЦІЯ_2 року ,тому посилання суду першої інстанції на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09.07.2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 16.10.2014 року, яким договір довічного утримання, укладений 22.08.2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було розірвано та повернено ОСОБА_6 право власності на квартиру АДРЕСА_1 ,яке набрало законну силу після припинення договору довічного утримання є помилковим.

На час смерті ОСОБА_6 , власником спірної квартири була відповідач ОСОБА_4, спірна квартира до спадкової маси померлої ОСОБА_6 , відповідно до ст. 1218 ЦК України не увійшла ,тому позивач при зверненні до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не набула право на спадкування спірної квартири за заповітом.

Зустрічний позов ОСОБА_4 про визнання права власності на спірну квартиру не підлягає задоволенню, оскільки спірна картира належить на праві власності ОСОБА_4 з моменту укладення договору довічного утримання ,що підтверджується довідкою КП «МБТІ» № 449484.93 вд 02.12.2014 року (а.с.14 звор.стор.), договір довічного утримання є припиненим , тому додаткове визнання права власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 чинним законодавством не передбачено.

За таких підстав, відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, апеляційна скарга представника ОСОБА_5, діючого в інтересах відповідача ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, п.4 ч.1 ст.307, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5, діючого в інтересах відповідача ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 серпня 2015 року скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Одеської міської ради, ОСОБА_4 про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом і в цій чатині ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Одеської міської ради, ОСОБА_4 про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.А. Калараш

В.Д.Коротков

В.М.Гончаренко