Рішення № 53726022, 12.11.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4545/15

Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.

Доповідач Парапан В. Ф.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого: судді Парапана В.Ф.

Суддів: Панасенкова В.О., Громіка Р.Д.

За участю секретаря Добряк Н.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013р. публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що відповідно до укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 договору від 20.09.2006р., остання отримала кредит у розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно пункту 9.12 умов і правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він лонгується на такий же термін до моменту належного виконання сторонами зобов'язань.

Проте, у порушення умов договору, відповідачка не надала своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним лімітом, сплати нарахованих за період користування кредитом відсотків, а також іншими витратами відповідно до умов договору і станом на 31.01.2015р. має заборгованість у сумі 46 483,92 грн., яка складається з: 7 982,29 грн.-заборгованість за кредитом; 35 811,92 грн.-заборгованість по процентам за користування кредитом; штрафи-500 грн (фіксована частина),-2 189,71 грн. (процентна складова).

З цих підстав позивач, після збільшення позовних вимог, просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у сумі 46 483,92 грн. та судові витрати у розмірі 464,83 грн.

Відповідачка позовні вимоги визнала частково, посилаючись на те, що дійсно вона мала заборгованість за кредитною карткою, проте вважає, що розрахувалась за кредитом, просила застосувати строк позовної давності.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням суду від 02.04.2015р. позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором в період з 11.03.2010р. по 31.01.2015р., а саме заборгованість за основним кредитом у розмірі 2 523,29 грн., заборгованість за процентами у розмірі 27 224,14 грн., штраф у розмірі 500 грн., штраф у розмірі 2 189, 71 грн., а всього на суму 32 427, 14 грн. та судові витрати на суму 324,37 грн.

У апеляційній скарзі відповідачка просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 9.12 Умов та правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною договору (за договором від 20.09.2006р.) ОСОБА_2 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання; якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той самий строк, тому є підстави для стягнення заборгованості за період з 11.03.2010р. по 31.01.2015р. на загальну суму 32 437,14 грн.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна.

Так, судом встановлено, що 20.09.2008р. між ПАТ «ПриватБанк»та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір,відповідно до умов якого остання 20.09.2008р. отримала кредит в розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 36 % на рік (3% в місяць, як передбачено умовами кредитного договору та тарифами) на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення що відповідає строку дії картки.

Підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг та Правилами користування платіжною карткою складає договір про надання кредиту, укладений між сторонами.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропоновувати свої умови договору

Відповідно до п.п. 3.2, 3.3 Умов та правил надання банківських послуг клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

31.01.2007р. за рішенням банку кредитний ліміт відповідачці було збільшено та встановлено у розмірі 7 600,00 грн., 08.09.20007р. кредитний ліміт було збільшено та встановлено у розмірі 8 000,00 грн.

Відповідно до п.5.5 Правил користування платіжною карткою за користування кредитом банк нараховує відсотки у розмірі, встановлених тарифами банку з розрахунку 360 календарних днів у році.

За період з 04.10.2006р. по 27.02.2008р. за користування кредитом відповідачці враховувались відсотки у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості.

29.02.2008р. виникла прострочена заборгованість по кредитному договору, оскільки відповідачка не сплатила щомісячний платіж.

13.01.2009р. за рішенням банку кредитний ліміт відповідачці було зменшено та встановлено у розмірі 7 990,00 грн.

З 29.02.2008р. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачкою умов кредитного договору нараховувались відсотки за підвищеною відсотковою ставкою у розмірі 72% на рік, 6% на місяць, як передбачено умовами кредитного договору та тарифами.

Станом на 31.01.2015р. відповідачка має заборгованість на суму 46 483,92 грн, яка складається з наступного: 7 982,29 грн. - заборгованість за кредитом; 35 811,92 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

У заяві про застосування строку позовної давності від 24.02.2014р. ОСОБА_2 зазначала, строк дії платіжної картки за кредитним договором від 20.09.2006р. складає 12 місяців і тому сплив 20.09.2007р., а з позовом позивач звернувся до суду лише 11.03.2013р., тобто з пропуском строку позовної давності, а/с101-103.

Вирішуючи справу, суд на заяву відповідачки не звернув уваги у повному обсязі, у зв'язку з чим безпідставно частково задовольнив позов.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Судом першої інстанції залишено поза увагою те, що відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH) та що останній платіж здійснено 25.09.2008р., а дія картки закінчилась 30.09.2009р.

Питання застосування строку позовної давності відповідно до ст. 256 ЦК України, ч. 1 та 5 ст. 261 ЦК України, частини четвертої ст. 267 ЦК України з урахуванням цих обставин та факту пред'явлення позову тільки 11.03.2013р., не вирішено.

Вказана правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду України від 01.10.2014р. справа №6-134цс14 та відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

За правилами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Ураховуючи, що право на позов у позивача виникло 30.09.2009р. в день закінчення дії картки, а з позовом він звернувся до суду лише 11.03.2013р., тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, а тому у позові йому слід відмовити, оскільки відповідачка просила застосувати цей строк.

Представник позивача зазначає, що 30.05.214р. та 04.06.2014р. відповідачка двічі сплачувала на погашення заборгованості за кредитом по 142,35 грн. і тому за правилами ст. 264 ЦК України строк позовної давності переривається.

Проте ці доводи є помилковими, оскільки ці дві оплати були здійснені після спливу строку позовної давності, й тому його не перериває, а крім того, у цей період за рішенням суду з відповідачки була стягнута заборгованість за кредитним договором.

Дані, що містяться у розрахунку заборгованості про те, що 09.07.2009р. були погашені 0,08грн., колегія суддів не приймає до уваги, оскільки у матеріалах справи не містяться свідчення про те, що відповідачка у погашення боргу сплатила позивачу 8 коп., а/с .193

Вирішуючи справу суд на вищевикладене не звернув уваги, неповно з'ясував обставини, які мають значення для страви, порушив норми матеріального і процесуального права, тому його рішення на підставі п.п.1, 4 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2015 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити за пропуском строку позовної давності.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.Ф. Парапан

Р.Д.Громік

В.О.Панасенков