Ухвала суду № 53725546, 18.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 624/8/15 Головуючий суддя І інстанції Єрьоміна О.В.

Провадження № 22-ц/790/5256/15 Суддя доповідач Овсяннікова А.І.

Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Овсяннікової А.І.

суддів - Бездітко В.М., Сащенко І.С.

при секретарі - Дашковської Н.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 04 червня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми позики та процентів, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми позики та процентів.

В обґрунтування позову зазначає, що 19 грудня 2012 року між нею та ОСОБА_1 укладено договір позики на суму 6284,00 грн. строком на два рокидо 19 грудня 2014 року зі сплатою щомісячно 8 процентів на місяць від фактичної суми позики, яка знаходиться в користуванні.

Поручителями, як солідарні боржники, виступили ОСОБА_3 та ОСОБА_4

За умовами договору позичальник зобов'язаний повертати позику щомісячними платежами в розмірі не менше ніж 268,00 грн. не пізніше 20 числа кожного місяця, а також сплачувати плату, нараховану за час користування позикою від фактичної суми, яка знаходиться в користуванні, по ставці вісім відсотків в місяць, що розраховуються поденно від наданої суми позики, яка знаходиться в користуванні позичальника та до повного погашення заборгованості по сплаті процентів і сплати суми позики, сплачувати проценти нараховані за подвоєною ставкою.

За період з 19 грудня 2012 року по цей час ОСОБА_1 сплатила 249,00 грн. позики.

Заборгованість по поверненню позики станом на 19 грудня 2014 року складає 6035 грн.

З травня 2014 року по дату звернення до суду, ОСОБА_1 29 жовтня 2014 року здійснила оплату процентів у сумі 500 грн. Заборгованість по сплаті процентів станом на 19 грудня 2014 р. складає 14425,68 грн.

Оскільки виконання зобов'язання забезпечується неустойкою у вигляді грошової суми в розмірі 100 % від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, то неустойка складає 6035,00 грн.

Просить стягнути суму позики 6035,00 грн., суму заборгованості по сплаті процентів за користування позикою - 14425,68 грн., неустойку в сумі 6035,00 грн., судовий збір в розмірі 264,96 грн., разом - 26760,64 грн.

У березні 2015 року ОСОБА_2 збільшила позовні вимоги та просить стягнути з відповідачів 29657,44 грн., які складаються з позики - 6035,00 грн., заборгованості по сплаті процентів 17322,48 грн., неустойки - 6035,00 грн., судовий збір - 264,96 грн.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проти заявленого позову заперечували, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог через їх невідповідность нормам матеріального права.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася.

Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 04 червня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_2 суму боргу за договором позики від 19 грудня 2012 року в загальній сумі 14841 грн. 40 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, з кожного окремо, на користь ОСОБА_2 судові витрати, понесені нею по справі, а саме по 71 грн. 20 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Зазначає, що договір має всі ознаки договору споживчого кредиту, оскільки позивачкою така діяльність з видачі коштів здійснюється постійно та не обмеженому колу людей, вона отримує прибутки від цього виду діяльності, здійснюючи фінансові операції.

Вона має обладнане приміщення та працівників, ведеться касова книга та шляхом дачі оголошень в газеті пропонує надання своїх послуг. Тобто відносини, які виникли між нею та ОСОБА_2, регулюються нормами ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів».

Позивачем не надана інформація про повну суму кредиту та процентів, графік їх погашення, а також штрафні санкції за їх невиконання, тому вважає, що вона не порушила зобов'язання щодо сплати кредиту та неустойка не може нараховуватися.

Крім того, відсутні підстави про стягнення коштів з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 як поручителів, оскільки порука є припиненою.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи 19 грудня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_1, прийняла у борг 6284 грн. строком до 19 грудня 2014 року зі сплатою 8% на місяць.

Відповідно до вимог ст.ст. 1046; 1047; 1048 ч.1; 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

ОСОБА_1, не оспорює, що дійсно 19 грудня 2012 року отримала від ОСОБА_2 зазначений розмір коштів.

Стягуючи з ОСОБА_1 6035 грн. заборгованості по позики суд обґрунтовано виходив з тих обставин,що саме ця сума боргу не повернута відповідачкою( повернуто 249 грн.).

Обґрунтовано рішення суду і в частині стягнення 6035 грн. штрафних санкцій та 2771 грн. 40 коп. проценти за користування позикою, оскільки стягнення цих сум обумовлено договором.

Заперечення відповідачки обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції і не приймаються судовою колегією.

Посилання ОСОБА_1, що ОСОБА_2 надала їй споживчий кредит, що підтверджується тим, що у неї є свій офіс, наймані працівники, касова книга і таке інше спростовується текстом самого договору, з якого вбачається, що він укладений між двома фізичними особами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та розпискою, що ОСОБА_1 особисто від ОСОБА_2 отримала кошти у сумі 6284 грн.(а.с. 7-8,12.)

Наявний на а.с. 11 видатковий ордер не свідчить , що ОСОБА_2 як суб'єкт підприємницької діяльності видавала кошти ОСОБА_1, оскільки там також зазначено, що ОСОБА_1 отримала кошти безпосередньо від ОСОБА_2

Що стосується стягнення з ОСОБА_1 6035 грн. штрафних санкцій, то це також передбачено умовами договору.

Згідно п. 4.2. договору виконання зобов'язання забезпечується неустойкою у вигляді грошової суми в розмірі 100% від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання щодо повернення позики зазначеного в п. 1.1., 2.1., 3..3., які позичальник повинен передати позикодавцю у разі порушення ним зобов'язання незалежно від наявності у позикодавця збитків, завданих таких невиконанням.

Оскільки неповернутою залишається сума у розмірі 6035 грн., то саме ця штрафна сума і підлягає стягненню.

Що стосується суми нарахованих відсотків, то колегія виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що у разі прострочення більш ніж на сім днів терміну щомісячної сплати відсотків, а також несплати суми позики у строк, визначені п. 1.3, 2.1.,3.3. цього договору, позичальник зобов'язаний до повного погашення заборгованості по сплаті відсотків і сплати суми позики, сплачувати позикодавцю проценти, нараховані за подвоєною ставкою, від ставки, визначеною п. 1.3, що розраховується поденно від суми несплаченої позики та заборгованості зі сплати відсотків.

Позивачкою наведено розрахунок заборгованості по процентам з урахуванням сплаченої суми заборгованості.

Цей розрахунок відповідачкою не спростовано, свого розрахунку заборгованості по відсоткам не наведено.

Безпідставне посилання ОСОБА_1, що оскільки ОСОБА_2 не надала їй всупереч Закону України «Про захист прав споживачів» копії договору, графіку погашення, сукупної суми кредиту, то вона і не повинна сплачувати будь-які проценти та штрафи.

Правовідносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стосуються договору позики, а не кредиту; договором позики обумовлено порядок та умови повернення позики, у тому числі сплата процентів та штрафних санкцій.

Не ґрунтується на законі і посилання ОСОБА_1 щодо відсутності підстав для стягнення коштів з поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки договір поруки є припиненим згідно ч.4 ст. 559 ЦК України.

Відповідно до вимог ст.ст. 553, 554, 559 ч.1,4 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно договорів поруки від 19 грудня 2012 року, укладених між ОСОБА_2, ОСОБА_3. та ОСОБА_4 вбачається, що поручителі приймають на себе обов'язок по погашенню позики у повному обсязі та як солідарні боржники несуть відповідальність перед ОСОБА_2 за невиконання ОСОБА_1 обов'язку по поверненню коштів, обумовлених у договорі позики.

Строк дії договору поруки зазначено до повного виконання зобов'язань за договором позики.

З наданого ОСОБА_2 розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 останній раз внесено кошти у жовтні 2014 року у сумі 500 грн.; попередня сплата: січень - червень 2014 року., а вже у грудні 2014 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до суду.

За таких обставин вважати поруку припиненою підстав не вбачається.

Рішення суду ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 04 червня 2015 року - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді: