Рішення № 53725178, 11.11.2015, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/13029/15-ц

Провадження № 2/521/5250/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

06 листопада 2015 року місто ОСОБА_1

Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 в складі:

головуючого судді: Мирончук Н.В.,

при секретарі: Варналій К.О.,

за участі представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача -ОСОБА_2,

третіх осіб - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи ТОВ «Віктор-Д», Приватний нотаріус Овідіопольського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання договору дарування недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулася ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи ТОВ «Віктор-Д», Приватний нотаріус Овідіопольського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання договору дарування недійсним.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилалася на те, що, 02.06.2014 року приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_6, було посвідчено договір дарування за реєстровим № 1095, між нею, ОСОБА_4, з одного боку та ОСОБА_5, з іншого боку.

Відповідно до умов вказаного Договору дарування в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, позивач безоплатно передала у власність відповідачу частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Д» у розмірі 100 % (сто відсотків), що в цілому складає 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок, в свою чергу Відповідач зобовязалася прийняти вказане майно.

Таким чином, у відповідності до Договору дарування, відбулося відступлення частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Д» від неї до Відповідача.

При цьому, позивач вказує на те, що підготовленням документів до підписання займалися юристи, які обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю «Промтоварний ринок», за замовленням учасників цього товариства, які мають на меті отримання повного контролю над ринком «7 км», учасником якого, в тому числі, є ТОВ «ОСОБА_2 Д».

Зазначені особи робили тиск на неї, примушуючи підписати вказаний договір дарування частки з Відповідачем, з метою оформлення подальшої угоди між Відповідачем та підконтрольними вказаним особам структурами щодо передання їм корпоративних прав у ТОВ «ОСОБА_2 Д».

Позивач зазначила, що на момент укладення 02.06.2014 р. Договору дарування, вона вже не була учасником ТОВ «ОСОБА_2 Д», у звязку з чим не мала законних прав на відчуження вказаної частки, оскільки з 28.05.2014р. учасником ТОВ «ОСОБА_2 Д» був її син ОСОБА_9, якому вона продала належну їй частку, на підставі укладеного договору купівлі-продажу від 23.05.2014 р.

У звязку з вищевикладеним, позивач просить суд визнати недійсним, з моменту укладання Договір дарування від 02.06.2014 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, який було посвідчено ОСОБА_6, приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області, за реєстровим № 1095.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2, в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та просила закрити провадження по справі.

Представник третіх осіб ТОВ «Віктор-Д», ОСОБА_7- ОСОБА_3 просила позов задовольнити.

Треті особи приватний нотаріус ОСОБА_6 та ОСОБА_8, повідомлені були неодноразово про прибуття у судове засідання, але не прибули, своїм правом надання пояснень чи заперечень по справі, не скористались.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, оцінивши докази відповідно до вимог закону, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права, у разі його порушення, невизнання, або оспорювання.

Згідно із ч.1ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно договору відступлення частки у статутному капіталі ТОВ «ОСОБА_2 Д», шляхом її купівлі-продажу, від 23.05.2014 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 уклали цей договір, згідно до якого ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_9 купив належну продавцю частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_9 Д», у розмірі 100%, що, в цілому складає 10000 гривень.(а.с. 7-8)

Відповідно до Протоколу №1/2014 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_9 Д», від 23.05.2014 року, встановлено порядок денний: про вступ ОСОБА_9 до складу учасників Товариства;

про відступлення ОСОБА_4 своєї частки у статутному капіталі Товариства ОСОБА_9 Андрійовичу, на підставі договору купівлі-продажу;

про вихід ОСОБА_4 із складу учасників Товариства; про затвердження змін до Статуту Товариства; про звільнення директора Товариства та призначення нового директора Товариства.

У цьому протоколі також вказано, що вирішено: прийняти ОСОБА_9 до складу учасників ТОВ «ВІКТОР Д»; надати згоду на відступлення учасником ТОВ «ВІКТОР Д» - ОСОБА_4 належної їй частки у статутному капіталі ТОВ «ВІКТОР Д» - ОСОБА_9, на підставі договору купівлі продажу; надати згоду учаснику ТОВ «ВІКТОР Д» ОСОБА_4 на вихід зі складу учасників ТОВ «ВІКТОР Д». у звязку з укладеним договором купівлі-продажу на всю частку (100 %) у статутному капіталі ТОВ «ВІКТОР Д»; у звязку із змінами у складі учасників ТОВ «ВІКТОР Д» затвердити та підписати зміни до Статуту ТОВ «ВІКТОР Д», шляхом викладення у новій редакції Статуту Товариства, а також уповноважити директора ТОВ «ВІКТОР Д» здійснити всі необхідні заходи щодо державної реєстрації змін, надати повноваження третім особам на проведення реєстраційних дій, повязаних з реєстрацією статуту ТОВ «ВІКТОР Д» у новій редакції; звільнити ОСОБА_10 з посади директора ТОВ «ВІКТОР Д» за власним бажанням, з 23.05.2014 р.; призначити з 24.05.2014 р. на посаду директора ТОВ «ВІКТОР Д» ОСОБА_11, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.(а.с.109).

Відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_9 Д», в ньому зазначено, що Статут затверджено Протоколом №1/2014 тих же загальних зборів учасників від 23.05.2014 року. Також в ньому є штамп з зазначенням, що державну реєстрацію змін до установчих документів проведено, вказано номер запису та дата реєстрації 26.05.2014 року. Згідно вказаного Статуту, власником ТОВ «ОСОБА_9 Д» є ОСОБА_5А.(а.с.111-119).

Згідно до витягу, серії АД №193031 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28.05.2014 року, в ньому зазначено назву підприємства: товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_9 Д», вказано ідентифікаційний код його - 37645357, місце знаходження юридичної особи: Одеська обл. Овідіопольський район, селище ОСОБА_6, вул. Базова, 20, вказано місце знаходження реєстраційної справи, зазначено дати взяття та зняття з обліку в ДПІ в Овідіопольському районі, реєстраційний номер платника єдиного внеску НОМЕР_2, 2, дані щодо обліку в Пенсійному фонді. (а.с. 9-11)

Проте, в зазначеному витягу відсутні дані про засновників та директора підприємства на час формування вказаного витягу.

Відповідно до витягу серії АД №194472 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.06.2014 року, в ньому зазначено назву підприємства: товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_9 Д», вказано його код ЄДПОУ - 37645357, місце знаходження юридичної особи: Одеська обл. Овідіопольський район, селище ОСОБА_6, вул. Базова, 20, вказано місце знаходження реєстраційної справи, зазначено дати взяття та зняття з обліку в ДПІ в Овідіопольському районі, реєстраційний номер платника єдиного внеску НОМЕР_2, 2, дані щодо обліку в Пенсійному фонді.

Також, в зазначеному витягу вказано дані про засновників підприємства, на час формування цього витягу, а саме 05.06.2014р. та вказано, що, засновником товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_9 Д», являється ОСОБА_9, зазначено його адресу та розмір внеску до статутного капіталу 10000грн.

Крім того, у вказаному витягу зазначено, що з 24.05.2014 року керівником та підписантом договорів від імені ТОВ «ОСОБА_9 Д», є ОСОБА_11.(а.с. 12-15)

У ОСОБА_2 серії АД №194474 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зазначено про внесення змін до відомостей про юридичну особу та, зокрема, вказано, що 26.05.2014 року внесено зміни щодо керівника юридичної особи, підписанта та зміну складу, інформації про засновників. (а.с.16-17)

Згідно завіреної нотаріусом ОСОБА_6 заяви ОСОБА_4 від 29.05.2014 року, вона повідомляє державного реєстратора про те, що їй з електронної версії Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, стало відомо про те, що в ТОВ «ОСОБА_9 Д», у якому вона є учасником (власником) товариства, відбулася зміна учасника та директора Товариства, вона повідомляє державного реєстратора, що не підписувала та не укладала будь-яких договорів щодо переходу права власності ТОВ та не брала участі в зборах, на яких розглядалося питання зміни учасника ТОВ та просила скасувати запис в ЄДР стосовно вказаного.(а.с.120).

Позивачка стверджує, що на час підписання договору дарування, вона не була учасником ТОВ «ОСОБА_9 Д», оскільки на той час учасником ТОВ «ОСОБА_9 Д» був її син - ОСОБА_9, на підставі укладеного договору купівлі-продажу від 23.05.2014, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.05.2014 року, серії АД за № 194472.(а.с.12-13).

Позивач про це вказує та зазначає про те, що підписати договір дарування була вимушена, оскільки здійснювався тиск на неї.

Відповідно до Протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Промтоварний ринок від 12.07.2011року, до складу ТОВ «Промтоварний ринок» входили на час складення протоколу: ОСОБА_12 28,49%, ОСОБА_4 -15,08%, ТОВ «Капітал фінанси М» - 28,49%, Компанія «Паррокс корпорейшн Лімітед»- 27,94%.

Рішенням цих зборів, зі складу ТОВ «Промтоварний ринок», вийшов ОСОБА_12, а замість нього ввійшов учасник ТОВ «ОСОБА_12 Д», як власник частки ОСОБА_5Л.(а.с.76-78).

Згідно Статуту ТОВ «Промтоварний ринок» до складу ТОВ «Промтоварний ринок» входять: ТОВ «ОСОБА_12 Д» 28,49%, ОСОБА_4 -15,08%, ТОВ «Капітал фінанси М» - 28,49%, Компанія «Паррокс корпорейшн Лімітед»- 27,94%.(а.с.79-91).

Відповідно до протоколу ТОВ «ОСОБА_12 Д» №2/06 від 02.06.2014 року, були присутні ОСОБА_4, запрошені ОСОБА_5 Порядок денний зборів: про переуступку частки в статутному капіталі Товариства пані ОСОБА_4 та про укладення договору дарування частки в Статутному капіталі Товариства.

Тим же протоколом зазначено, що згідно заяви ОСОБА_4 переуступка частки в статутному капіталі Товариства, повинна бути оформлена окремим договором дарування між сторонами.

У тому ж протоколі вказано, що постановили задовольнити заяву ОСОБА_4 про переуступку належної їй частки у статутному капіталі ТОВ та вихід, у звязку з цим, ОСОБА_4 із складу товариства. Також, повторно зазначено, що така переуступка оформлюється окремим договором.(а.с.92).

Тоді ж, після цього, у цьому ж протоколі №2/06 зазначено, що слухали ОСОБА_5 про прийняття її до складу товариства, у звязку з набуттям нею частки в Статутному капіталі товариства у розмірі 100%, що, в цілому складає 10000 гривень.

Тоді ж, у тому ж таки протоколі №2/06 вказано, що постановили, прийняти пані ОСОБА_5 до складу учасників товариства, у звязку з набуттям нею частки в Статутному капіталі товариства у розмірі 100%, що, в цілому складає 10000 гривень.

Тоді ж, згідно цього ж протоколу №2/06 від 02.06.2014 року, по питанню - 3: слухали ОСОБА_5, у звязку з набуттям нею частки в Статутному капіталі товариства у розмірі 100%, що, в цілому складає 10000 гривень та постановили розподілити частки наступним чином: Учасник ОСОБА_13 частка у розмірі 100%, що, в цілому складає 10000 гривень.

Цим же протоколом зазначено, що слухали також під час цих же зборів, питання - 4 та постановили, у звязку зі зміною складу учасників товариства, затвердити, підписати нову редакцію статуту Товариства та уповноважити директора Товариства здійснити всі заходи щодо державної реєстрації Статуту Товариства у новій редакції та/або надати повноваження «третім особа» на проведення реєстраційних дій. Підписи: ОСОБА_13 ОСОБА_4 Підписи на цьому протоколі №2/06 посвідчив у той же день 02.06.2014 року нотаріус ОСОБА_6В.(а.с.92-95).

Коли саме було здійснено нотаріальне посвідчення укладення договору дарування частки в Статутному капіталі Товариства до, чи після складення зазначеного протоколу зборів, в протоколі не вказано.

Тобто, як вбачається з зазначеного протоколу №2/06, хоча в ньому і було зазначено про необхідність оформлення окремим договором переуступки належної частки у статутному капіталу ОСОБА_4, до оформлення зазначеного договору в один і той же день, одним і тим же протоколом постановили задовольнити заяву ОСОБА_4 про переуступку належної їй частки у статутному капіталі ТОВ та вихід у звязку з цим її із складу товариства та, зразу ж, тоді ж, постановили, прийняти пані ОСОБА_5 до складу учасників товариства, у звязку з набуттям нею частки в Статутному капіталі товариства, у розмірі 100%, що, в цілому складає 10000 гривень: тоді ж, згідно цього ж протоколу, постановили розподілити Учаснику ОСОБА_13 частки у розмірі 100%, що, в цілому складає 10000 гривень; та тоді ж, під час проведення зборів, було постановлено підписати нову редакцію статуту Товариства та уповноважити директора Товариства здійснити всі заходи щодо державної реєстрації Статуту Товариства у новій редакції та/або надати повноваження «третім особа» на проведення реєстраційних дій.

Де саме, за якою адресою проводились ті збори, не вказано та не зазначено.(а.с.92-94)

Обдарований міг вступити в права лише після укладення договору дарування.

Вищевказане зазначене в протоколі зборів спростовується також договором дарування від 02.06.2014 року, відповідно до якого, саме з моменту підписання договору дарування, дарувальниця втрачає всі свої права та обовязки щодо підприємства, а обдарована, з моменту підписання договору дарування набуває всіх прав та обовязків засновника, у тому числі і права на участь в управлінні підприємством. Також в договорі було вказано, що договір посвідчено в смт. Овідіополь.(а.с.5-6).

Відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_12 Д», в ньому зазначено, що Статут затверджено Протоколом тих же загальних зборів учасників №2/06 від 02.06.2014 року.

Також цей Статут посвідчено тим же нотаріусом ОСОБА_6 -02.06.2014 року.(а.с.96-108).

Проте, як вбачається з протоколу цих загальних зборів учасників №2/06 від 02.06.2014 року, вони були проведені до укладення договору дарування.

Згідно Договору дарування, від 02.06.2014 року, приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_6, було посвідчено договір дарування за реєстровим № 1095, між ОСОБА_4, з одного боку та ОСОБА_5, з іншого боку, за умовами якого, позивач безоплатно передала у власність Відповідачу частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_12 Д», у розмірі 100%, що, в цілому складає 10000 гривень, а Відповідач зобовязалася прийняти вказане майно. (а.с. 5-6)

Тобто, згідно вказаного Договору дарування, відбулося відступлення частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_12 Д» від позивача до Відповідача.(а.с. 7-8)

22 вересня 2015 року апеляційним судом Одеської області було скасовано ухвалу Овідіопольського районного суду про відкриття провадження по справі у звязку з порушенням правил територіальної підсудності, а також, у звязку з тим, що, згідно Договору дарування від 02.06.2014р., укладеного між ОСОБА_4, як засновником ТОВ «Віктор-Д», предметом спору є частка в статутному капіталі ТОВ «ОСОБА_12 -Д» в розмірі 100%, обдарована ОСОБА_5О, з моменту підписання договору набула усіх прав та обов'язків засновника (учасника товариства), в тому числі права на участь в управління підприємством, що, на думку суду, підтверджує господарсько-правову природу договору дарування корпоративних прав.Також, в ухвалі суду є посилання, як підтвердження вказаного на наявність в господарському суді Одеської області справи №916/2568/14, відкритої за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_14 та ОСОБА_5 про визнання того ж самого договору дарування корпоративних прав недійсним, що підтверджується ухвалою господарського суду області від 01.07.20l4p. про порушення провадження у справі, а також ухвалою того ж суду від 18.08.2014р. про зупинення провадження у справі.(а.с.162-163).

Дійсно, 01.07.2014 року Господарським судом Одеської області було відкрито провадження по справі №916/2568/14, за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання договору дарування від 02.06.2014 року недійсним. (а.с.130).

13.06.2014 року Господарським судом Одеської області було відкрито провадження по справі № 916/2240/14, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_9 та до ТОВ "ОСОБА_9 Д" про визнання недійсними договору, від 23.05.2014р. про відступлення частки у статутному капіталі ТОВ "ОСОБА_9 Д", шляхом її купівлі-продажу, у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ "ОСОБА_9 Д", що складає 10 000 грн..

18.08.2014 року Господарським судом Одеської області розгляд справи №916/2568/14 було зупинено, до вирішення справи №916/2240/14 господарським судом Одеської області.(а.с.131-132).

23.07.2014р. ОСОБА_5, як третя особа по справі №916/2240/14 звернулася до господарського суду Одеської області з заявою про залучення її до участі у справі, в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору та з позовною заявою про визнання недійсним договору від 23.05.2014р. про відступлення частки у статутному капіталі ТОВ "ОСОБА_9 Д" шляхом її купівлі-продажу у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ "ОСОБА_9 Д", що складає 10 000 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.07.2014р. ОСОБА_5, було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору та її позовна заява прийнята господарським судом до спільного розгляду з позовом ОСОБА_4 у справі №916/2240/14.

11.08.2014р. на підставі заяви ОСОБА_4 про відмову від позову, було припинено провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

В обґрунтування вказаної заяви ОСОБА_4, вона вказала що помилково вважала, що укладений нею договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "ОСОБА_9 Д" від 23.05.2014р., а також її підпис під протоколом загальних зборів учасників ТОВ "ОСОБА_9 Д" від 23.05.2014р. та підпис під новою редакцією статуту товариства повинні бути посвідчені нотаріально. В подальшому їй було роз'яснено, що у відповідності до вимог чинного законодавства оформлення вказаних документів не потребує нотаріального посвідчення, в зв'язку з чим у неї відпали підстави для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.09.2014р. було встановлено, що, згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_5 не набула статусу учасника ТОВ «ОСОБА_9 Д» та не набувала корпоративних прав вказаного товариства по договору дарування від 02.06.2014 року № 1095, укладеного між нею та ОСОБА_4, а тому суд прийшов до висновку, що, оскільки між сторонами існує спір про визнання недійсним правочину щодо відчуження частки у статутному капіталі ТОВ, тобто такий, що пов'язаний з обігом часток у статутному (складеному) капіталі товариства, вказаний спір не є корпоративним, а пов'язаний з укладанням цивільно-правової угоди, у зв'язку з чим, з урахуванням суб'єктного складу сторін не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи вищезазначене, провадження у справі № 916/2240/14 за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору від 23.05.2014 року про відступлення частки у статутному капіталі ТОВ "ОСОБА_9 Д" шляхом її купівлі - продажу у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ "ОСОБА_9 Д", що складає 10 000 грн., припинено, на підставі п.1.ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

06 листопада 2014 року Постановою Одеського апеляційного господарського суду області скасовано ухвалу господарського суду Одеської області від 11.08.2014р., у звязку з тим, що позов було підписано самою ОСОБА_4, а заяву про відмову від позову та припинення провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України, було підписано її представником. (а.с. 137-145).

Тоді ж, тим же складом суду, 06 листопада 2014 року Постановою Одеського апеляційного господарського суду області було скасовано ухвалу господарського суду Одеської області від 26.09.2014р. у звязку з тим, що, оскільки в наявності два правочини щодо відчуження однією і тією ж особою тієї ж частки у статутному капіталі ТОВ «ОСОБА_9 Д», їх розгляд можливо тільки в порядку спільного судового розгляду, тому спір підлягає розгляду в господарському суді. (а.с. 146-152).).

Проте, позивач вказує, що вона, укладаючи договір 02.06.20214 року, вже не була учасником ТОВ «ОСОБА_9 Д», та, враховуючи місце мешкання відповідачки в Малиновському районі м.Одеси, тому, на думку позивача справа повинна розглядатись в Малиновському районному суді.

Згідно п. 13 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01 березня 2013 року №3, визначаючи, чи є спір таким, що виникає з корпоративних відносин та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 4 частини першої статті 12 ГПК України, стаття 15 ЦПК України), слід враховувати роз'яснення, надані у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24 жовтня 2008 року № 13.

Відповідно до п. 3 зазначеної Постанови ВСУ, не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства справи, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності інших суб'єктів господарювання, які не є господарськими товариствами (кооперативи, приватні, колективні підприємства тощо), якщо стороною у справі є фізична особа. При цьому норма пункту 4 частини першої статті 12 ГПК, в силу її імперативного характеру не підлягає застосуванню за аналогією щодо спорів, пов'язаних із діяльністю інших суб'єктів господарювання.

Не підлягає розширеному тлумаченню пункт 4 частини першої статті 12 ГПК також щодо справ, пов'язаних зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарського товариства, якщо однією зі сторін у справі не є учасник (засновник, акціонер) господарського товариства, у тому числі такий, що вибув.

Така ж правова позиція викладена в ухвалі ВССУ від 19.11.2011 року по справі №6-1587св10, за аналогічними позовними вимогами, за якиами згідно договору купівлі- продажу позивач придбав частку у статутному капіталі ТОВ "Черкаська птахофабрика", але державна реєстрація змін до установчих документів не не була здійснена та статус учасника товариства у зв'язку з цим, не було отримано та просив визнати за ним частку у статутному капіталі ТОВ. Рішенням суду першої інстанції позов було задоволено. Ухвалою апеляційного суду, рішення суду першої інстанції було скасовано та провадження у справі закрито, оскільки, на думку суду між сторонами виник спір щодо корпоративних прав та справа має розглядатись за правилами господарського судочинства. Судом касаційної інстанції зазначено, що з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна, оскільки предметом позову є спір щодо виконання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі та після укладення договору позивач не став учасником господарського товариства, а тому ухвала суду апеляційної інстанції була скасована та справа направлена для розгляду до суду апеляційної інстанції.(а.с.188-190).

Аналогічну правову позицію викладено в ухвалі ВССУ від 31.07.2013 року по справі №6-16823св13, за аналогічними позовними вимогами, згідно до якої: зі змісту заявлених позовних вимог вбачається, що предметом судового спору є договір купівлі-продажу частки у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю. Також в ухвалі вказано, що, скасовуючи рішення місцевого суду та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд не повністю врахував предмет судового спору і вимоги, заявлені у місцевому суду і прийшов до помилкового висновку про те, що між сторонами виник спір щодо корпоративних прав та справа має розглядатись за правилами господарського судочинства. Судом касаційної інстанції зазначено, що з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна, оскільки предметом позову є спір щодо виконання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі, а тому ухвала суду апеляційної інстанції була скасована та справа направлена для розгляду до суду апеляційної інстанції.

Така ж правова позиція викладена в ухвалах ВССУ від 01.06.2011 року по справі №6-8189св11, від 16 січня 2013 року №6-30051св12, від 19 листопада 2014 року №6-27309св14, від 03 червня 2015 року №6-10574св15, від 22 липня 2015 року №6-8623св15 за аналогічними позовними вимогами, якими зазначено, що не підлягає розширеному тлумаченню пункт 4 частини першої статті 12 ГПК також щодо справ, пов'язаних зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарського товариства, якщо однією зі сторін у справі не є учасник (засновник, акціонер) господарського товариства, у тому числі такий, що вибув, а тому ухвали судів апеляційної інстанції по зазначених справах, які прийшли до висновку, що справа має розглядатись за правилами господарського судочинства, були скасовані та справи направлені для розгляду до судів апеляційної інстанції.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позов подано позивачем з урахуванням правил територіальної та родової підсудності.

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як вказує позивач, підготовленням документів до підписання займалися юристи, які обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю «Промтоварний ринок», за замовленням учасників цього товариства, які мають на меті отримання повного контролю над ринком «7 км», учасником якого в тому числі є ТОВ «ОСОБА_9 Д». Зазначені особи робили тиск на неї, примушуючи підписати вказаний договір дарування частки з Відповідачем з метою оформлення подальшої угоди між Відповідачем та підконтрольними вказаним особам структурами щодо передання їм корпоративних прав у ТОВ «ОСОБА_9 Д».

Відповідно до умов Договору дарування, в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, позивач безоплатно передала у власність відповідачу частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_9 Д».

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. З ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ч.І ст. 231 ЦК України, правочин, вчинений особою проти її справжньої волі, внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони, або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Для визнання правочину недійсним, через вчинення його під впливом насильства або погрози, необхідна наявність фізичного або психічного впливу на особу, з метою спонукання до укладення правочину. При цьому під насильством розуміється як заподіяння учасникові правочину фізичних або душевних страждань з метою примусити укласти правочин. Воно повинне виражатися в незаконних, не обовязково злочинних, діях (наприклад, насильством може бути вплив на волю контрагента за допомогою використання його залежного становища). Насильство викликає страх настання невигідних наслідків. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною майбутнього правочину, так і сторонньою особою щодо іншої сторони, її родичів чи близьких.

На відміну від насильства, погроза полягає у здійсненні тільки психічного, але не фізичного впливу, і має місце за наявності як неправомірних, так і правомірних дій (наприклад, погроза звернутися до суду із заявою у справах приватного обвинувачення, позбавити спадщини або накласти арешт на майно). Вона може бути підставою для визнання правочину недійсним, коли через обставини, які мали місце на момент його вчинення, були підстави вважати, що відмова учасника правочину від його вчинення могла спричинити шкоду його законним інтересам.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (стаття 231 ЦК), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов'язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою - як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім'ї, родичів тощо або їх майна. Факт насильства не обов'язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі.

Безпосередньо у даному випадку з наданих сторонами пояснень та наявних матеріалів справи, вбачається, що підписання договору дарування між позивачем та відповідачем відбувалося не за власним волевиявленням позивача, а з підстав тиску на неї з боку співвласників товариства з обмеженою відповідальністю «Промтоварний ринок». Саме ці обставини, з наданих пояснень представника Позивача є предметом кримінального провадження, яке знаходиться в провадженні Слідчого управління Генеральної прокуратури України.

Також, згідно листа Генеральної прокуратури України, про надання інформації стосовно осіб, яких було визнано потерпілими у кримінальному провадженні за фактом заволодіння часткою статутного фонду ТОВ «Промринок», за ознаками складу злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191 КК України, визнано потерпілими ТОВ «Віктор-Д» в особі генерального директора ОСОБА_11, ОСОБА_4 та ОСОБА_15В.(а.с. 203)

Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, використання та розпорядження своїм майном.

Статтею 147 ЦК України, встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Згідно ч. 1 ст. 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Проте, позивач не була на момент укладання договору дарування власником майна, яке вона дарувала.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним.

Керуючись ст.ст.10, 11, 58-61, 158, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи ТОВ «Віктор-Д», Приватний нотаріус Овідіопольського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання договору дарування недійсним, задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладання Договір дарування від 02 червня 2014 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, який було посвідчено приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області, ОСОБА_6, за реєстровим № 1095.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд м. Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк, з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 11 листопада 2015 року.

Суддя: Н.В. Мирончук