Вирок № 53723070, 23.11.2015, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/21670/14 - К

Номер провадження 1 - КП/638/226/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2015 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Штих Т. В.

за участю секретарів Залізінського В. В., Лябах Ю. Ю.,

Долгової К. С., Кондратюк І. В.

прокурорів Ганжі Д. І., Суворової Ю. О.,

Медвєдєва М. Ю., Петрушка Д. В.

захисника ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12014220480005794 від 01.11.2014 р. за обвинуваченням ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, народився в м. Запоріжжя, громадянина України, студента 2 курсу Харківського національного університету радіоелектроніки, раніше не засудженого, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

встановив:

14.09.2014 року приблизно о 02 годині 00 хвилин ОСОБА_6 знаходився за адресою: м. Харків, вул. Цілиноградська, 32 у приміщенні нічного клубу «Ілюзія», де відпочивав із друзями. В процесі відпочинку ОСОБА_6 підійшов до діджейського пульту, з метою замовлення музикальної композиції, де побачив мобільний телефон «IPhone 5, 16 Gb» в корпусі білого кольору, який знаходився на столі біля монітору вказаного діджейського пульта та належав потерпілому ОСОБА_7 Після чого у ОСОБА_6 виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна та подальшого звернення його на свою користь. Реалізуючи свій злочинний умисел, переслідуючи при цьому корисливу мету наживи, ОСОБА_6, впевнившись в тому, що за його діями не спостерігають оточуючі, шляхом вільного доступу, взяв зі столику біля монітору вказаний мобільний телефон, вартість якого відповідно до висновку судово - товарознавчої експертизи № 3579 від 06.11.2014 р. становить 4937 гривень, який поклав до кишені брюк та, утримуючи телефон при собі, з місця скоєння злочину втік, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 4937,00 гривень.

У подальшому ОСОБА_6 розпорядився викраденим телефоном на власний розсуд, а саме: продав вказаний телефон своєму другу ОСОБА_8 за 500,00 гривень.

Таким чином, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Судом допущений наступний порядок та обсяг дослідження доказів по справі: допитати обвинуваченого, допитати потерпілого, допитати свідків, з'ясувати обсяг доказів, які будуть надавати сторони та дослідити їх.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою провину у вчиненні ним кримінального правопорушення не визнав повністю та пояснив, що він дійсно не брав телефон, а він його знайшов. 14.09.2014 р. він не міг вийти на роботу діджеєм, оскільки йому потрібно було готуватися до контрольної, він шукав когось, хто може його замінити, але не знайшов, тому вирішив вийти на роботу. Він пішов в клуб «Ілюзія», де за пультом діджея знаходиться ОСОБА_7, який перебував в стані алкогольного сп'яніння, це було о 23:00 - 24:00 год. Він ОСОБА_7 повідомив, що це його зміна, він вийшов на роботу, тому ОСОБА_7 може бути вільним, але останній не пішов. ОСОБА_7 приніс на діджейський пульт бокал пива, який і розлив на диммашину, пішов запах, після цього ОСОБА_7 пішов. В цей час він намагався увімкнути диммашину, але вона не вмикалася. Він нахилився та на полу біля диммашини побачив телефон, який підняв, телефон був розбитий та не працював. Він телефон забрав собі, оскільки в той час в закладі не було тверезих людей, він хотів зарядити телефон та увімкнути його, щоб з'ясувати хто є власником цього телефона. На наступний день йому зателефонував ОСОБА_9 та повідомив, що оскільки він залив диммашину, то повинен сплатити гроші. Він злякався та не появлявся з гуртожитку деякий час, оскільки побоювався за своє життя. Знайомі йому повідомили, що диммашину полагодили, вона працює. Весь цей час телефон лежав у нього в гуртожитку. В нього не було коштів, щоб полагодити телефон, тому він вирішив його продати. В міліції він повідомляв все те, що зараз повідомляв, але працівники міліції йому повідомили, що нічого доказувати не потрібно, що саме він і вчинив крадіжку. ОСОБА_6 не заперечував того факту, що після того, як його викликали в міліцію, він зустрічався з потерпілим та вибачився за все те, що сталося. Він не визнавав себе винним у крадіжці, він просто вибачався, що так сталося. Він дійсно хотів повернути телефон власнику, але ніхто ним не цікавився. Він побоювався за своє здоров'я, оскільки якщо б він в той день шукав би власника серед осіб, які перебували в клубі, то його могли звинуватити в тому, що він розбив телефон. Телефон не заряджався, в телефоні була відсутня сім - карта, тому він не міг з'ясувати, хто є власником телефона.

Незважаючи на не визнання своєї провини, вина обвинуваченого ОСОБА_6 підтверджується такими доказами:

- протоколом огляду предмету від 08.11.2014 року, відповідно до якого був виявлений та вилучений у свідка ОСОБА_10 мобільний телефон «IPhone 5, 16 Gb» в корпусі білого кольору;

- показами потерпілого ОСОБА_7, в яких він зазначив, що з липня 2014 р. він працює діджеєм в клубі «Ілюзія», що розташований за адресою: м. Харків, вул. Цілиноградська, буд. 32. 14.09.2014 р. йому на мобільний телефон зателефонував власник клубу та повідомив, що йому необхідно вийти на роботу, оскільки стажер ОСОБА_6 не бере слухавку. У вечорі 14.09.2014 р. він прийшов на роботу в клуб «Ілюзія», знаходився за своїм робочим місцем - у діджейського пульта, поряд з яким був монітор, він рядом поклав свій мобільний телефон «IPhone 5, 16 Gb», який був розряджений та без будь - яких пошкоджень. О 24:00 год. в клуб прийшов ОСОБА_6, який і був тим стажером, що не вийшов на роботу, з товаришами, вони почали відпочивати в клубі. З 01:00 год. ОСОБА_6 почав підходити до нього та просити поставити яку - небудь композицію. Оскільки ОСОБА_6 був стажером в клубі, він дозволив йому особисто ставити композиції, оскільки вірив йому. В той час, коли ОСОБА_6 був у діджейського пульта, він виходив покурити, телефон не брав з собою, так відбувалося кілька разів. В останній раз коли він повернувся, то побачив ОСОБА_6 біля пульту з бокалом пива, ОСОБА_6 зачепив бокал пива, пиво розлилося на пульт, після чого він покликав бармена ОСОБА_13, щоб вона допомогла прибрати робоче місце. Під час прибирання він побачив, що відсутній у нього телефон «IPhone 5, 16 Gb». Він спросив у ОСОБА_6, чи бачив він його мобільний телефон, на що він відповів, що ні. Після закриття клубу, він увімкнув світло та почав шукати свій мобільний телефон, але не знайшов. 28.10.2014 р. він зайшов на поштовий ящик, до якого прив'язаний телефон, в повідомленнях побачив, що телефон знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, після чого звернувся із заявою про викрадення телефону в міліцію. Також потерпілий зазначив, що в листопаді 2014 р. з ним зустрічалися бухгалтер нічного клубу, ОСОБА_6, мати ОСОБА_6 та ОСОБА_11, вони просили забрати заяву з міліції та вибачалися, що вкрали телефон. Він слідчому повідомляв, що особисто зустрічався з ОСОБА_11 та повідомляв, що в нього вкрали телефон, питав, чи щось відомо про це ОСОБА_11, останній повідомив, що нічого не знає. Він особисто телефонував і ОСОБА_6, і ОСОБА_11 питав у них, чи відомо їм щось про пропажу його телефону «IPhone 5, 16 Gb», вони відповіли, що нічого про це не знають.

- показами свідка ОСОБА_12, в яких він зазначив, що з ОСОБА_7 він знайомий з 2013 року. 14.09.2014 р. приблизно о 22:00 год. він прийшов в нічний клуб «Ілюзія», що розташована за адресою: м. Харків, вул. Цілиноградська, буд. 32. В цей клуб він приходить часто, оскільки раніше працював там барменом. В той вечір він бачив ОСОБА_7, який стояв за діджейським пультом, також в клубі бачив ОСОБА_6 Він бачив в руках ОСОБА_7 мобільний телефон «IPhone 5, 16 Gb» без будь - який видимих пошкоджень, екран та корпус були цілими. Біля 03:00 - 04:00 год. ОСОБА_7 повідомив, що в його пропав телефон, вони стали його шукати, але нічого не знайшли. В листопаді 2014 р. він зустрівся з ОСОБА_7, який повідомив, що він не втратив мобільний телефон, а цей мобільний телефон у нього викрали.

- показами свідка ОСОБА_9, в яких він зазначив, що точну дату не пам'ятає, він відчував себе погано, попросив замінити його на діджейці. На наступний день він прийшов в клуб, де зустрівся із ОСОБА_7, який повідомив, що 14.09.2014 р. в нього пропав мобільний телефон. Вони почали розмовляти про це, ОСОБА_7 згадав, що за пультом останнім був ОСОБА_6, тому він вирішив подзвонити ОСОБА_6, який був його змінником та спитати, чи не брав він телефон, але ОСОБА_6 відповів, що ні. Він вирішив попросити власника переглянути записи з камер відеоспостереження, але їм відмовили. Оскільки він відчував себе погано, то зателефонував ОСОБА_6 з проханням його замінити на діджейці, але він йому відмовив, тому він зателефонував ще одному хлопцю, але він також не зміг, потім він попросив ОСОБА_7, який погодився і вийшов на зміну. Він особисто телефонував ОСОБА_6 і він повідомив, що не бачив та не брав ніякого телефону.

- показами свідка ОСОБА_10, в яких він зазначив, що вони придбали крадений телефон, про це їм повідомили працівники міліції. Вони зустрітися із раніше знайомим ОСОБА_6, чи ОСОБА_6, чи його сусід по кімнаті запропонувати купити телефон. Він повідомив, що в нього грошей немає, але він знає людину, котра може купити цей телефон. Раніше йому пропонували купити цей телефон за 1000,00 грн., хтось говорив, про 2000,00 грн. Його сусід по кімнаті ОСОБА_8 подзвонив ОСОБА_6, оскільки телефон був битий, без документів, без зарядного пристрою, вони спитали, чи не крадений телефон, ОСОБА_6 повідомив, що телефон не крадений. ОСОБА_6 хотів 600,00 грн., але вони сторгувалися за 500,00 грн. Гроші вони віддали особисто ОСОБА_6 ОСОБА_8 купив запчастини та сам відремонтував телефон, але були проблеми із зв'язком, тому він вирішив віднести телефон на радіоринок. Вони пішли в університет, де до них прийшли працівники міліції та повідомили, що телефон крадений.

- показами свідка ОСОБА_8, в яких він зазначив, що у вересні 2014 р. йому знайомі в гуртожитки запропонувати купити розбитий телефон «IPhone 5». Потім в університеті ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_10 придбати або обміняти телефон, він відповів, що в нього грошей немає, тому запропонував йому купити. Вони із ОСОБА_10 прийшли в кімнату ОСОБА_6, щоб подивитися телефон, він спросив чи крадений телефон, чи працює, він повідомив, що телефон працює, але в нього розбитий екран, телефон не крадений. ОСОБА_6 продав телефон за 500,00 грн. В інтернеті він знайшов запчастини на телефон, купив їх, сам полагодив телефон, але коли увімкнув, то телефон не ловив мережу, тому він вирішив віднести телефон в ремонт. Через деякий час працівники міліції вилучили в нього телефон.

- показами свідка ОСОБА_11, в яких він зазначив, що познайомився в 2013 р. з ОСОБА_6, коли заселявся в гуртожиток. 14.09.2014 р. вони разом з ОСОБА_6 пішли в клуб «Ілюзія», коли вже було за 24:00 год. він побачив ОСОБА_6, який сварився, повідомив йому, що апаратуру залили пивом. Він побачив, що ОСОБА_6 з полу підняв білий телефон, хвалився, що йому повезло та він знайшов телефон. На наступний день ОСОБА_6 хтось телефонував, говорив йому, що він винен гроші за зламану апаратуру. На наступний день ОСОБА_6 залишив телефон в гуртожитку та поїхав да своєї дівчини. Він особисто бачив як ОСОБА_6 підняв телефон білого кольору, у телефона був розбитий екран. Телефон заряджали, але він не заряджався, не вмикався. ОСОБА_6 хотів повернути телефон власнику, але телефон не вмикався.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до наступного висновку, обвинувачений ОСОБА_6 свою провину не визнав, він пояснив, що знайшов мобільний телефон з розбитим екраном та пошкодженнями на корпусі в процесі налагодження звукової апаратури, на полу біля отвору диммашини за діджейкою. Оскільки телефон був розряджений та розбитий, в не робочому стані, він мав бажання зарядити телефон, отримати доступ до інформації в пам'яті чи сім - карти та встановити власника з метою повернення. В подальшому отримати доступ до пам'яті телефона не вдалося, сім - карта була відсутня, тому він не зміг встановити власника телефону та повернути його.

Як зазначає захисник ОСОБА_6 - ОСОБА_5 провина її підзахисного не доведена, він не вчиняв крадіжки телефона. Ні органом досудового слідства, ні судом не було встановлено точного часу пропажи телефону, протягом ночі потерпілий вживав алкогольні напої, потерпілий неодноразово залишав місце своєї роботи за пультом, необмежена кількість людей мала доступ до діджейки та могли взяти телефон, лише через тиждень потерпілий звернувся до міліції із заявою про пропажу телефону. Оскільки телефон був розбитий, не в робочому стані, тому не зрозуміло, яким чином визначена вартість телефона в розмірі 4937,00 грн., тобто відповідальність у її підзахисного можлива бути і на підставі ст. 51 КУпАП.

Суд критично оцінює покази обвинуваченого ОСОБА_6, що він мав бажання повернути мобільний телефон власнику, оскільки свідок ОСОБА_9 в своїх показав зазначив, що він особисто ОСОБА_6 на наступний день після продажи телефону зателефонував, але ОСОБА_6 сказав, що не брав ніякого телефону. Тобто, якщо ОСОБА_6 хотів повернути телефон власнику, в нього не було для цього ніяких перешкод, оскільки вже на наступний день після продажи телефону йому було відомо, що телефон «IPhone 5, 16 Gb», який він знайшов, пропав у ОСОБА_7

Під час судового розгляду не встановлено, що у потерпілого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_9 були неприязні стосунки з ОСОБА_6, що вони могли його обмовляти.

15.09.2014 р. ОСОБА_6 вже було відомо, що телефон «IPhone 5, 16 Gb», який знаходився у нього, шукає ОСОБА_7, він не вчинив ніяких дій по поверненню цього майна, тому суд приходить до висновку, що позиція ОСОБА_6 в тій частині, що він мав бажання повернути телефон власнику, це спосіб уникнути кримінальної відповідальності.

Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_8 підтвердили той факт, що саме ОСОБА_6 продав ОСОБА_8 телефон «IPhone 5, 16 Gb» за 500,00 грн., у телефона був розбитий екран та сенсор, на корпусі були подряпини.

Потерпілий ОСОБА_7 та свідок ОСОБА_12 підтвердили, що в ніч з 14.09.2014 р. по 15.09.2014 р. телефон «IPhone 5, 16 Gb» був цілий, ніяких видимих пошкоджень у нього не було.

Також є дуже дивною позиція ОСОБА_6, який хотів повернути телефон власнику, знайшовши телефон на тому місці, де працює діджей клубу «Ілюзія», і не намагався спитати у особи, яка працювала діджеєм в клубі в ніч з 14.09.2014 р. по 15.09.2014 р., чи не його це телефон. Тому суд приходить до висновку, що всі ці діє спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6, згідно зі ст. 66 КК України, не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6, згідно зі ст. 67 КК України, не встановлено.

Статтею 81 КПК України, серед обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачено подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання.

Крім того, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

За ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого ним правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України віднесено до категорії злочину середньої тяжкості; раніше не судимого; на обліках в комунальних закладах охорони здоров'я «Обласний наркологічний диспансер» та «Харківський міський психоневрологічний диспансер № 3» не перебуває; за місцем навчання надана характеристика, відповідно до якої ОСОБА_6 проявив середні здібності, заняття відвідує задовільно, навчальний план виконує згідно графіку навчального процесу, в групі зарекомендував себе як доброзичливий та комунікабельний студент, участі у суспільному житті факультету не приймає, за час проживання в гуртожитку зауважень немає; характеристикою з вищого училища фізичної культури і спорту, відповідно до якої, мав добрий рівень знань, пунктуальний, відповідальний, доброзичливий, працьовитий та старанний; характеристикою з місця проживання, відповідно до якої він зарекомендував себе з позитивного боку, займається спортом, постійно підвищує свій інтелектуальний рівень, без шкідливих звичок, ОСОБА_6 навчається в Харківському національному університеті радіоелектроніки, і вважає, що виправлення та попередження нових злочинів з боку обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства.

Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_6 не працює, є студентом Харківського національного університету радіоелектроніки, не має самостійного заробітку, тому суд не вбачає підстав для призначення покарання у виді штрафу, але вважає необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів призначити покарання у виді громадських робіт.

Речові докази по справі, вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 100, 368 - 370, 373, 374, 376 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_6 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 185 КК України - громадські роботи на строк сто п'ятдесят годин.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати за проведення науково - дослідним експертно - криміналістичним центром Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області товарознавчої експертизи № 3597 від 08.11.2014 р. в розмірі 293,40 грн. (двісті дев'яносто три грн. 40 коп.) (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, одержувач платежу - держава).

Речові докази по справі, а саме:

Мобільний телефон марки «IPhone 5, 16 Gb», в корпусі білого кольору, який має незначні подряпини на задній частині корпусу та по бокових частинах, а також екран до вказаного телефону, який знаходиться у деформованому стані, а саме: має пошкодження скла у нижні частині, переданий під зберігальну розписку потерпілому ОСОБА_7 - вважати такими, що повернутий потерпілому ОСОБА_7.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя: