Рішення № 53720858, 19.11.2015, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/1777/15-ц

2/467/773/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2015 року Арбузинський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді Кірімової О.М.

за участю секретаря Сіваченко Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Арбузинка цивільну справу за позовом Арбузинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунально-побутові послуги та харчування

ВСТАНОВИВ:

Арбузинська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (далі ВК № 83) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунально-побутові послуги та харчування.

Свої вимоги мотивувала тим, що засуджений ОСОБА_1 з 25 вересня 2009 року по 19 жовтня 2015 року відбував покарання згідно вироку Печерського районного суду м. Києва від 10 лютого 2009 року в установі ВК № 83. За час перебування в установі він безперебійно та без обмежень користувався послугами, які надавала Арбузинська виправна колонія УДПтС України в Миколаївській області (№ 83), а саме: послугами теплопостачання, енергопостачання, водовідведення та водопостачання. В установі створено умови для можливості засудженим займатись суспільно-корисною працею.

За час перебування ОСОБА_1 в установі, адміністрація намагалась задіяти останнього до праці, він був працевлаштований, однак у червні-липня 2011 року та 2015 році працювати відмовився. За період відбування покарання його заробітна плата склала 39815 грн. 80 коп. з урахуванням всіх утримань - 18085 грн. 26 коп.

Однак, у зв'язку із часом роботи відповідача, нарахована заробітна плата не перекривала видатків установи на його утримання.

Так, в період з 25 вересня 2009 року по 01 жовтня 2015 року Арбузинска виправна колонія УДПтС України в Миколаївській області (№ 83) понесла витрати на забезпечення ОСОБА_1 харчуванням та комунально-побутовими послугами на загальну суму 9927 грн. 15 коп., в тому числі 2598 грн. 00 коп. за комунально-побутові послуги та 7329 грн. 15 коп. за харчування.

За весь період відбування покарання та праці на виробництві установи, на особовому рахунку засудженого ОСОБА_1 накопичилась заробітна плата в розмірі 10180 грн. 32 коп.

Однак, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 107 Кримінально-виконавчого кодексу України, позивач без письмової заяви засудженого не має можливості стягнути заборгованість ОСОБА_1 з його особового рахунку, а писати таку заяву відповідач відмовляється.

Вважає, що оскільки ОСОБА_1 свідомо ухилявся від праці та не бажав займатись суспільно-корисною оплачуваною роботою чи працевлаштовуватись на підприємстві установи, однак харчувався та користувався комунально-побутовими умовами, які забезпечувала установа, він повинен відшкодувати витрати пов'язані з його утриманням в установі. Тому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 9927 грн. 15 коп. та сплачений судовий збір при зверненні до суду в розмірі 1218 грн. 00 коп.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги та просила суд їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, оскільки вважав його безпідставним та незаконним. Суду пояснив, що він дійсно з 25 вересня 2009 року відбував покарання згідно вироку Печерського районного суду м. Києва від 10 лютого 2009 року в Арбузинській ВК № 83. Звільнився 19 жовтня 2015 року. Вважає, що засуджений, відбуваючи покарання, повинен сплачувати кошти за харчування та користування комунально-побутовими умовами наданими установою лише за наявності коштів. Зазначив, що виправна колонія є державною установою, і витрати на утримання засуджених має здійснювати саме держава. Він не є інвалідом, здоровий, останній рік не працював з вини установи, оскільки адміністрація відмовилась сприймати його вимоги умови праці. Заяву на списання коштів з його особового рахунку, писати категорично відмовляється, оскільки на його думку таке є неправомірним.

Вислухавши представника позивача, відповідача, дослідивши письмові матеріали справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» на Державну кримінально-виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» (далі Закон) Державна кримінально-виконавча служба України складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону фінансування діяльності Державної кримінально- виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом.

Дане вказує, що Арбузинська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№ 83), є складовою частиною кримінально-виконавчої служби України.

Відповідно до ст. 107 Кримінально-виконавчого кодексу України ВК №83 виконує обов'язки щодо роз'яснення порядку і умов відбування у вигляді позбавлення волі, організовує побутове влаштування, залучення засуджених до суспільно корисної оплачуваної праці, забезпечує додержання умов праці засуджених, здійснює медичну допомогу і лікування засуджених тощо.

У відповідності до ст. 118 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені до позбавлення волі мають право працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров'я і спеціальність.

Засуджені залучаються до праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній. Адміністрація зобов'язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КВК України особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, із нарахованого їм заробітку, пенсій та іншого доходу відшкодовують комунально-побутові та інші надані послуги.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 з 25 травня 2009 року по 19 жовтня 2015 року ( день звільнення) відбував покарання згідно вироку Печерського районного суду м. Києва від 10 лютого 2009 року в Арбузинській виправній колонії УДПтС України в Миколаївській області (№ 83) (а.с. 6-7, 9, 21).

За станом здоров'я протипоказань до залучення до суспільно-корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей не має, на диспансерному обліку не перебуває, хронічними захворюваннями не страждає (а.с. 20).

Згідно розрахункового листа (а.с. 11, 46-47) за весь період відбування покарання, відповідачу нараховано 39816 грн. 51 коп., з урахуванням усіх відрахувань із заробітної плати, сума склала 18085 грн. 26 коп.

Як видно, відповідачу з листопада 2014 року по день його звільнення з установи, заробітна плата не нараховувалася.

Згідно цієї ж довідки (а.с. 47) загальна сума заборгованості засудженого ОСОБА_1 перед ВК №83 станом на день звернення до суду становить 9927 грн. 15 коп., в тому числі 2598 грн. 00 коп. за комунальні послуги та 7329 грн. 15 коп. за харчування.

Засудженому ОСОБА_1 було запропоновано працевлаштуватись на виробництві установи, але він відмовився, про що свідчить запис у індивідуальній програмі соціально-виховної та психологічної роботи із засудженим ОСОБА_1, на яку він відреагував негативно, бажання працевлаштуватись на підприємстві установи не виявив (а.с. 17).

Згідно ч. 2 ст. 120 Кримінально-виконавчого кодексу України, у виправних колоніях на особовий рахунок засуджених, які працюють на виробництві, на особовий рахунок зараховується незалежно від усіх відрахувань не менш як двадцять п'ять відсотків нарахованого їм місячного заробітку, а на особовий рахунок засуджених чоловіків віком понад шістдесят років, жінок - понад п'ятдесят п'ять років, інвалідів першої та другої груп, хворих на активну форму туберкульозу, вагітних жінок, жінок, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, - не менш як п'ятдесят відсотків нарахованого їм місячного заробітку.

Згідно довідки (а.с. 11, 46, 12-15) на особовому рахунку засудженого ОСОБА_1 станом на 01 жовтня 2015 року значаться кошти в сумі 10180 грн. 32 коп.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 107 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, мають право в порядку, встановленому цим Кодексом і нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України розпоряджатися грошовими коштами, придбавати, володіти і розпоряджатися предметами, речами, виробами.

Згідно Акту від 09 жовтня 2015 року (а.с. 18) ОСОБА_1 відмовився писати заяву на стягнення заборгованості, що утворилась на час утримання його в установі.

Згідно роз'яснення Міністерства юстиції України № 1246-0-1-14/6.1 від 01 липня 2014 року, інші надані послуги відповідно до ст. 121 КВК України передбачають послуги харчування, оскільки до їх вартості входять вартість набору продуктів харчування, заробітна плата кухарів, амортизація обладнання та інвентарю, комунальні, санітарно-епідеміологічні витрати тощо.

Наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2013 року № 396/5 затверджено «Інструкцію про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі», та зареєстровану в Міністерстві юстиції України 11.03.2013 року з №387/22919 (надалі - Інструкція №396/5), розроблену відповідно до статей 60-62, 118-121 Кримінально-виконавчого кодексу України, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про оплату праці» з метою визначення умов праці та заробітної плати засуджених до обмеження волі або позбавлення волі (далі - засуджений), які тримаються в установах виконання покарань (далі - установа) та слідчих ізоляторах Державне кримінально-виконавчої служби України.

Так, п.6.1 Інструкції № 396/5 визначено, що засуджені до позбавлення волі із нарахованого їм заробітку відшкодовують вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг, крім вартості спецодягу спецхарчування.

Відповідно до п. 6.3.1 даної Інструкції, із засуджених, які не працюють (крім осіб, зазначених у підпункті 6.3.2 цього нормативного акту, засудженим неповнолітнім, інвалідам І та II груп, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, непрацюючим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, непрацюючим чоловікам і жінкам, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та не одержують пенсії, а також особам, звільненим від роботи через хворобу, у тому числі хворим на активну форму туберкульозу, харчування, одяг, взуття, білизна і комунально-побутові послуги надаються безоплатно), вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг утримується з коштів, які є на їхніх особових рахунках. У разі відсутності у засудженого коштів на особовому рахунку, установа (слідчий ізолятор) має право пред'явити йому позов через суд. Вказаний зміст інструкції кореспондується із положеннями ст. 115 КВК України.

Виходячи з наведеного, Арбузинська виправна колонія № 83 без письмової заяви засудженого не має можливості стягнути вказану заборгованість, а за такого і вимушена звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Оскільки ОСОБА_1 тривалий час, відбуваючи покарання в Арбузинській виправній колонії на роботі, які визначалися адміністрацією колонії, не працював, за станом здоров»я протипоказань до залучення до суспільно-корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей не має, має кошти на особовому рахунку, однак не бажає в добровільному порядку виплатити заборгованість, суд вважає за доцільне задовольнити позов, оскільки такий є обґрунтований.

Крім цього, незгода відповідача з умовами оплати праці в установі, не являється підставою для його відмови від роботи і не звільняють останнього від обов'язку відшкодувати позивачеві вартість харчування та комунально-побутових послуг.

Посилання відповідача на довідку управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (а.с. 48), надану ним суду в якості доказу розбіжностей нарахування загальної суми заборгованості, суд вважає помилковим, оскільки така видана відповідачу із розрахунку боргу станом на 09 вересня 2015 року, тоді як останній із установи звільнився 19 жовтня 2015 року. Іншого в судовому засіданні не добуто.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено 1218 грн. 00 коп. судового збору (а.с. 5). У зв'язку із задоволенням позову, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача сплачений останнім судовий збір.

Керуючись ст. ст. 60,209,213,215,218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Арбузинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунально-побутові послуги та харчування, задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Арбузинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№ 83) р/р 31254201216732, МФО 826013, код ЗКПО 08564038 ГУДКСУ в Миколаївській області витрати на харчування та комунально-побутові послуги в сумі 9927 грн. 15 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Арбузинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області ( № 83) р/р 31254201216732, МФО 826013, код ЗКПО 08564038 ГУДКСУ в Миколаївській області за сплачений судовий збір в розмірі 1218 грн. 00 коп.

Повний текст рішення виготовлено 23 листопада 2015 року

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Арбузинський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Арбузинського

районного суду О.М. Кірімова