Рішення № 53719545, 24.03.2014, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/317/14-ц

Провадження №2/428/190/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2014 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого суддіКордюкової Ж.І.,

при секретаріБиковій І.Д.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2М,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до Сєвєродонецького міського суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу. В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що відповідно до договору №19/06/08-1 від 19.06.2008 р. відповідач позичив у нього гроші в сумі 50000 грн. зі строком повернення до 19.09.2008 р., що підтверджується розпискою. Проте після настання строку виконання грошового зобовязання відповідач борг не повернув. В 2008 р. він звертався до Сєвєродонецького міського суду із позовною заявою про повернення боргу за договором позики №19/06/08-1 від 19.06.2008 р. Заочним рішенням від 05.04.2011 р. позовні вимоги були задоволені частково, з ОСОБА_2 на його користь було стягнуто борг в розмірі 50 000 грн. та пеню в розмірі 50 000 грн. Ухвалою Сєвєродонецького міського суду від 05.07.2011 р. заочне рішення було скасовано, а ухвалою від 14.11.2011 р. позов залишено без розгляду. В звязку з цим він звернувся до суду з цим позовом, в якому просить суд визнати причину пропуску позовної давності поважною та поновити строк; стягнути з ОСОБА_2 борг за договором позики в сумі 50 000 грн., втрати від інфляції в сумі 17 509,06 грн. та витрати по оплаті судового збору в сумі 675,11 грн..

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, про місце, день і час розгляду справи, повідомлявся у встановленому законом порядку, що підтверджується матеріалами справи.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, підтвердила доводи викладені в позовній заяві. Додатково суду пояснила, що фактичне передання грошей підтверджується розпискою, яку склав відповідач. Поважними причинами пропуску строку позовної давності є тривалий час розгляду справи, за результатами розгляду якої було винесене заочне рішення, яке було скасоване. Згодом позов було залишено без розгляду, про що позивачу нічого не було відомо. Просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав. Звернувся до суду з клопотанням про застосування строків позовної давності, оскільки позовну заяву ОСОБА_3 було подано із порушенням строку позовної давності. Причини пропуску строку позовної давності вважає неповажними. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до положень ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

В силу ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

19.06.2008 р. ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 в борг грошові кошти у сумі 50 000 грн. строком на 3 місяці та зобовязався повернути не пізніше 19.09.2008 р., що підтверджується договором позики №19/06/08-1 від 19.06.2008 р. та розпискою від 19.06.2008 р.

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 не виконав свої зобов'язання за договором позики, що призвело до виникнення боргу та порушило права позивача ОСОБА_3

Проте суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 слід залишити без задоволення виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Частинами 2, 3 ст. 264 ЦК України встановлено, що позовна давність переривається у разі предявлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ч.1 ст. 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Згідно з умовами договору від 19.06.2008 р. №19/06/08-1 відповідач ОСОБА_2 мав повернути позивачу гроші в сумі 50 000 грн. через три місяці з дня отримання грошей.

Згідно з розпискою від 19.06.2008 р. відповідач ОСОБА_2 отримав в борг 50 000 грн. 19.06.2008 р. Таким чином, у випадку невиконання відповідачем своїх зобовязань за договором, позивач мав можливість звернутись до суду з позовом за захистом порушених прав та інтересів в строк до 20.06.2011 р.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи №2-211/11, ОСОБА_3 16.04.2010 р. вже звертався до Сєвєродонецького міського суду з позовом до ОСОБА_2 з вимогою про стягнення боргу за договором від 19.06.2008 р. №19/06/08-1, що підтверджується даними поштового штемпеля на конверті, в якому позовна заява надійшла до суду.

За результатами розгляду справи 05.04.2011 р. судом було винесене заочне рішення, яким позовні вимоги були задоволені частково, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 було стягнуто борг в розмірі 50 000 грн. та пеню в розмірі 50 000 грн., вирішено питання про судові витрати та відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду від 05.07.2011 р. заочне рішення від 05.04.2011 р. було скасоване, а справа була призначена до розгляду в загальному порядку.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду від 14.11.2011 р. позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу було залишено без розгляду в звязку з повторною неявкою позивача до суду без поважних причин.

Таким чином, предявлення ОСОБА_3 16.04.2010 р. позову до суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_2 боргу за договором позики від 19.06.2008 р. №19/06/08-1 перервало позовну давність і її перебіг почався заново.

Таким чином, ОСОБА_3 мав можливість звернутись з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу в строк до 17.04.2013 р. Проте позивач предявив позов до суду 15.01.2014 р., тобто з пропуском строку позовної давності, про що зробив заяву відповідач ОСОБА_2

Частиною 5 ст. 267 ЦК України встановлено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Проте в судовому засіданні не було встановлено і підтверджено належними достатніми доказами існування поважних причин пропуску позивачем ОСОБА_4 строку позовної давності. Суду не було надано жодного доказу на підтвердження існування обєктивних обставин, які дійсно позбавили позивача можливості вчасно звернутись до суду за захистом свого порушеного права. За таких обставин суд не вбачає підстав для поновлення позивачу строку для звернення до суду з вимогою до ОСОБА_2 про захист порушених прав та інтересів.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-214 ЦПК України, ст.ст. 256, 257, 264, 265, 509, 526, 530, 610, 629, 1046, 1047 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні заявлених позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Сєвєродонецький міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення в повному обсязі складено 25.03.2014 р.

СуддяЖ. І. Кордюкова