Рішення № 53718397, 17.11.2015, Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/1444/15-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

"17" листопада 2015 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.

з участю секретаря Бойко Т.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Томашпіль цивільну справу за позовом Служби у справах дітей Томашпільської районної державної адміністрації в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

16 жовтня 2015 року начальник служби у справах дітей ОСОБА_3 в інтересах малолітнього ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом до ОСОБА_2, в якому просить позбавити останню батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позов обгрунтований наступним.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, малолітній, внаслідок чого не може в повній мірі захищати самостійно свої інтереси та порушені права в суді. Зазначені обставини, відповідно Закону України «Про органи та служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», ст.. 45 ЦПК України, Сімейного кодексу України, є підставою для здійснення службою у справах дітей представницької функції у формі звернення до суду із позовом на захист прав та інтересів малолітнього.

Мати дитини-Шевченко ОСОБА_5 веде догляду за дитиною, проживає окремо від дитини, участі у її вихованні не бере, фізичним та розумовим розвитком не цікавиться, будь-якої матеріальної допомоги не надає, не спілкується з дитиною.

Малолітній ОСОБА_1 від народження проживає біля своєї бабусі ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає ІНФОРМАЦІЯ_3.

В звязку з тим, що ОСОБА_2Ю, ухиляється від виконання своїх батьківських обовязків, не займається вихованням своєї малолітньої дитини, не цікавиться її розвитком, не приймає участі в утриманні, навчанні та вихованні сина, крім того, ОСОБА_2 подала нотаріально завірену заяву про згоду на позбавлення її батьківських прав по відношенню малолітнього сина, у відповідності з п.2 ч.1 ст. 164 СК України, є підстави для позбавлення відповідачки батьківських прав.

10 листопада 2015 року начальник служби у справах дітей ОСОБА_3 в інтересах малолітнього ОСОБА_1 подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини а також судовий збір у справі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 позовні вимоги підтримала повністю, посилаючись на обставини, викладені у позові, попросила їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не зявилася, однак подала до суду заяву, в якій заявила, що не заперечує проти позбавлення її батьківських прав щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_1. Дана заява завірена приватним нотаріусом ОСОБА_8 Окрім того, надіслала до суду телеграму, в якій просить справу розглядати без її участі, не заперечує проти позбавлення її батьківських прав та стягнення з неї аліментів.

Третя особа ОСОБА_6 в судовому засіданні та представник Вапнярської селищної ради ОСОБА_9 в судовому засіданні вважають за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітнього ОСОБА_1

Суд, заслухавши пояснення сторін у справі, розглянувши нотаріально посвідчену заяву відповідачки, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.

Згідно ст..1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 2 ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобовязані подати усі наявні у них докази або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться до початку розгляду справи по суті.

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

У статті 164 СК України вказано, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він порушує кримінальну справу. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Згідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Судом встановлено, що 17 лютого 2006 року у ОСОБА_10 та ОСОБА_11 народився син ОСОБА_4.

Як вбачається з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, відомості про батька дитини ОСОБА_1 записані на основі заяви, написаної до Вапнярської селищної ради від 1 березня 2006 року і зареєстрованої за № 3; державна реєстрація народження проведена відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері).

Згідно копії паспорта відповідачки, остання зареєструвала шлюб із ОСОБА_12 та взяла прізвище ОСОБА_12.

Згідно довідки Вапнярської селищної ради, ОСОБА_1-є онуком ОСОБА_6 та проживає разом з нею та чоловіком останньої ОСОБА_13

Згідно висновку органу опіки та піклування Томашпільської районної державної адміністрації про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до неповнолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у звязку з тим, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обовязків, дитина не отримує належного виховання, враховуючи рішення Комісії з питань захисту прав дитини, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 по відношенню до неповнолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно рішення Вапнярської селищної ради від 17 вересня 2015 року № 90 «Про доцільність позбавлення батьківських прав гр..ОСОБА_2Ю, відносно її сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1», вирішено: вважати доцільним позбавити гр..ОСОБА_2 батьківських прав над ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно заяви ОСОБА_2, завіреної приватним нотаріусом Томашпільського районного нотаріального округу Вінницької області 11 вересня 2015 року, остання заявила, що не заперечує проти позбавлення її батьківських прав щодо її неповнолітньої дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно довідки-характеристики, виданої виконавчим комітетом Вапнярської селищної ради на гр..ОСОБА_2Ю,, остання зарекомендувала себе на території селища апосередньо, за місцем реєстрації не проживає з 2009 року по даний час; залишила свого сина ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_4 на утримання і виховання своїй матері ОСОБА_6, участі в утриманні і вихованні свого сина не приймає; компрометуючими матеріалами відносно гр..ОСОБА_2 виконавчий комітет Вапнярської селищної ради не володіє.

Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Отже, в судовому засіданні знайшли своє підтвердження докази того, що ОСОБА_2 не цікавиться долею дитини ОСОБА_1, не спілкується з нею, не бере участі в її вихованні та житті, не надає ніякої матеріальної допомоги на утримання дитини. Таку бездіяльність суд розцінює як ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, а саме щодо піклування про здоровя дитини, її фізичного, духовного та морального розвитку.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно ч. 2 та 3 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Дитина ОСОБА_2, зважаючи на її вік, а саме те, що вона є неповнолітньою, відповідно має незадовільне матеріальне становище.

Оскільки відповідачка ОСОБА_2Ю ухиляєься від виконання своїх обовязків по вихованню та утриманню своєї малолітньої дитини ОСОБА_1, що підтверджується матеріалами справи та визнано сомою відповідачкою, тому суд вважає за доцільне стягувати з відповідачки на утримання дитини аліменти в твердій грошовій сумі по 100 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Позовну заяву предявлено до суду 16 жовтня 2015 року. Відповідно, починаючи з цієї дати, суд присуджує аліменти.

Згідно ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без зясовування і дослідження інших обставин справи.

За таких обставин, враховуючи інтереси неповнолітньої дитини, а також заяву відповідачки, в якій вона не заперечує проти позбавлення батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1, суд приходить до висновку про задоволення позову Служби у справах дітей Томашпільської районної державної адміністрації в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на користь неповнолітньої дитини.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч. 1, п. 6 ч. 3 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 81 ЦПК України не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на судовий збір у справах про стягнення аліментів.

Згідно п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, керуючись ст.. 88 ЦПК України, суд вражає за необхідне стягнути судові витрати у справі з відповідачки на користь держави.

Згідно Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду,-у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставка судового збору за поданням до суду позовної заяви немайнового характеру справляється у розмірі 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру встановлюється у розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», установлена на 2015 рік мінімальна заробітна плата, у місячному розмірі з 1 січня 1218,00 грн.

Отже, ставка судового збору в даній справу становитиме 487,20 грн за позовну заяву майнового характеру та 487,20 грн за позовну заяву немайнового характеру.

Таким чином з ОСОБА_2 підлягає стягненню в доход держави 974,40 гривень судового збору.

На підставі викладеного, керуючись, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", ст. ст 150, 164, 165 СК України, ст. ст. 10, 15, 60, 61-64, 212-215, 218, 224-227, 294 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов Служби у справах дітей Томашпільської районної державної адміністрації в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав задовольнити.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженку і жительку смт Вапнярка Томашпільського району Вінницької області, вул..Калініна, 22 позбавити батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, жительки вул..Калініна, 22 смт Вапнярка Томашпільського району Вінницької області на користь осіб або особи, що будуть виконувати або виконують обовязки та функції з опіки (піклування) над ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти на утримання дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі 100 грн (сто гривень) щомісячно до досягнення дитиною повноліття, тобто до 17 лютого 2024 року, починаючи з 16 жовтня 2015 року.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, жительки вул..Калініна, 22 смт Вапнярка Томашпільського району Вінницької області, 974,40 (девятсот сімдесят чотири гривні 40 копійок) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Вінницької області через Томашпільський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 19 листопада 2015 року.

Суддя: ОСОБА_15