Рішення № 53715509, 17.11.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0917/302/2012

Провадження № 22-ц/779/1947/2015

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Мужик І.І. І. І.

Суддя-доповідач Васильковський В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Малєєва А.Ю., Меленко О.Є.,

секретар Мельник О.В.,

з участю представників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зобов'язання знести частину бугельного підйомника з допоміжними будівлями та обслуговуючими спорудами та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про встановлення права користування чужою земельною ділянкою за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Надвірнянського районного суду від 09 липня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

у вересні 2008 року ОСОБА_4 звернувся з первісним позовом до ОСОБА_5, обґрунтовуючи його тим, що він є власником земельних ділянок, загальним розміром 0,50 га в с. Яблуниця Яремчанської міської ради. Рішенням Яремчанського міського суду від 27 квітня 2007 року визнано нечинними рішення Яблуницької сільської ради від 13.07.2004 та від 30.09.2005 щодо надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 0,03 га та передачі її в оренду ОСОБА_5, якій належить бугельний підйомник, частина якого знаходиться на його земельній ділянці. Посилаючись на те, що відповідачка відмовляється укласти з ним договір оренди землі під підйомником, просив зобов'язати ОСОБА_5 знести частину бугельного підйомника з допоміжними будівлями та обслуговуючими спорудами, які розташовані на його земельній ділянці; стягнути з відповідачки понесені ним судові витрати.

У травні 2012 року ОСОБА_5 звернулась із зустрічним позовом, мотивуючи його тим, що за договором купівлі-продажу від 07.11.2001 вона є власником бугельного підйомника БКД-300, що знаходиться в с. Яблуниця. У зв'язку з неможливістю експлуатації, що призвело до повного зупинення функціонування підйомника, виникла необхідність встановлення за нею права безоплатного земельного сервітуту щодо земельної ділянки під належним їй бугельним підйомником. Звернувшись під час розгляду справи із заявою про зміну підстави зустрічного позову, зазначала, що приймаючи рішення про передачу спірної земельної ділянки ОСОБА_4 Яблуницька сільська рада не врахувала, що така ділянка не вилучалась і перебуває у її постійному користуванні, як власника підйомника, також сільська рада незаконно змінила цільове призначення землі. Посилаючись на те, що спірною земельною ділянкою власники підйомника користувались з 1987 року і до неї, його набувача, також перейшло право користування земельною ділянкою, просила встановити за нею безоплатно право земельного сервітуту щодо земельної ділянки, на якій розміщений гірськолижний бугельний підйомник БКД-300 по всій довжині земельної ділянки шириною 6 м, яка перебуває у власності ОСОБА_4 і знаходиться на території с. Яблуниця, гора Микулинка, на зимовий період з можливістю відвідувачам-туристам користуватися підйомником в оздоровчо-спортивних цілях та не чинити їй перешкод у користуванні бугельним підйомником БКД-300, належними йому спорудами в оздоровчих цілях, надати доступ до обслуговуючих нежитлових споруд - стартового будиночку і трьох альтанок.

Справа переглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Надвірнянського районного суду від 09 липня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_5 право для обслуговування гірськолижного бугельного підйомника БКД-300 безоплатно користуватися земельними ділянками шириною 6 м по всій довжині гірськолижного бугельного підйомника БКД-300, власником яких є ОСОБА_4 згідно державних актів на право власності на земельні ділянки. Зобовязано ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_5 перешкод у доступі та обслуговуванні гірськолижного бугельного підйомника БКД-300 та всім бажаючим в зимовий період користуватись послугами гірськолижного бугельного підйомника БКД-300, розташованого на земельних ділянках, власником яких є ОСОБА_4 згідно державних актів на право власності на земельні ділянки. В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що згідно договору дарування від 02.06.2006 йому належить земельна ділянка площею 0,50 га. Вирішуючи спір, суд не врахував, що ОСОБА_5, маючи у власності бугельний підйомник, не вирішила питання землекористування з власниками земельних ділянок, на яких цей підйомник розташований. Наявність недіючого і напівзруйнованого підйомника перешкоджає використовувати йому землю за призначенням, зокрема будувати на власній земельній ділянці будинок. Скасовуючи ухвалені у справі рішення, суд касаційної інстанції вказував на необхідність вияснення обставин, передбачених ст. 30 ЗК України 1990 року, щодо переходу права власності чи користування землею при переході права на будівлю чи споруду. Рішенням Яремчанського міського суду від 27.04.2007 встановлено, що первинний власник підйомника взагалі не вирішував питання виділення землі. Рішення сільської ради про виділ земельної ділянки під бугельний підйомник і дачу дозволу на його влаштування відсутнє. За договором купівлі-продажу від 07.11.2001 ОСОБА_5 придбала гірськолижний витяг без зазначення земельної ділянки, отже самовільно збудовані будівлі та споруди підлягають знесенню. Крім того, суд не звернув уваги на порушення порядку зміни цільового призначення землі, оскільки не допускається використання землі житлової забудови з метою оздоровлення чи рекреаційного призначення. Тому просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.

В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав, представник ОСОБА_5 доводи апеляційної скарги заперечив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, а під час ухвалення рішення суд повинен вирішити питання, визначені у ст. 214 цього Кодексу.

Зазначеним вимогам ухвалене у справі судове рішення не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи частково зустрічний позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_5, як і інші особи до неї, набула право власності на бугельний підйомник правомірно, попередні власники підйомника безоплатно користувалися земельними ділянками, на яких знаходилося спірне майно для обслуговування та використання підйомника, з 1990 року по 2006 рік вона також безоплатно використовувала в зимовий період бугельний підйомник. ОСОБА_4 не надав доказів порушення його права власності на земельну ділянку відповідачкою та пропозиції укладення договору оренди земельної ділянки.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна, оскільки вони зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, без обов'язкового врахування висновків і мотивів суду касаційної інстанції, з яких скасовані попередні судові рішення.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України). За приписами ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, обмеження у його здійсненні може бути лише у випадках і у порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Як видно з матеріалів справи, 2 червня 2006 року за нотаріально посвідченим договором ОСОБА_7 подарувала ОСОБА_4 належну їй на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,5000 га, яка призначена для обслуговування будівель та ведення особистого підсобного господарства і розташована в с. Яблуниця, участок Село Яремчанської міської ради Івано-Франківської області.

На підставі цього договору дарування 17 липня 2006 року ОСОБА_4 видано Державний акт серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та Державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства; зареєстровані в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, відповідно за № 010629800121 та № 010629800122.

Будь-яких обтяжень/обмежень на ці земельні ділянки у попередніх власників не було, не встановлено обтяжень/обмежень прав ОСОБА_4 і при видачі зазначених державних актів на право власності на земельні ділянки.

7 листопада 2001 року згідно договору купівлі-продажу підприємець ОСОБА_8 продав ОСОБА_5 (після розірвання шлюбу - ОСОБА_5) гірськолижний підйомник БКД-300 вартістю 20800 грн. Місцезнаходження проданого підйомника та просторові характеристики земельної ділянки, на якій він розташований, у договорі купівлі-продажу, складеного в простій письмовій формі, не вказано.

На земельних ділянках, власником яких є ОСОБА_4, розташована частина гірськолижного бугельного підйомника, належного ОСОБА_5

З оскаржуваного рішення Надвірнянського районного суду від 09 липня 2015 року вбачається, що підставою для відмови у задоволенні первісного позову ОСОБА_4 суд вважав ті обставини, що ОСОБА_5 згідно ст. 328 ч. 2 ЦК України є належним власником бугельного підйомника і її право власності не оспорюється, попередні його власники - кооператив «Метелиця» та СПД-ПП ОСОБА_8 безоплатно користувалися земельними ділянками, на яких знаходиться спірне майно, для обслуговування та використання підйомника, тому за висновком суду першої інстанції, відповідно до ст. 30 ЗК України 1990 року, ст. 120 ЗК України, за ОСОБА_5 слід визнати право для обслуговування гірськолижного бугельного підйомника і зобов'язати ОСОБА_4 не чинити перешкоди в доступі та його обслуговуванні.

При цьому суд, не вирішуючи питання про встановлення земельного сервітуту, надав можливість усім бажаючим в зимовий період користуватись послугами гірськолижного бугельного підйомника БКД-300, розташованого на земельних ділянках, власником яких є ОСОБА_4 згідно державних актів на право власності на земельні ділянки.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими у зв'язку з неправильним застосуванням норм ст. 30 ЗК України 1990 року, який діяв на час укладення ОСОБА_5 договору купівлі-продажу гірськолижного підйомника, та ст. 120 ЗК України.

Статтею 30 Земельного кодексу України 1990 року визначено, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об'єктів.

При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.

Для правильного застосування при вирішенні спору положень ст. 30 ЗК України 1990 року суду першої інстанції слід було встановити вид речі (придбаної споруди), категорію землі відповідно до цільового призначення земельної ділянки, на якій розташована споруда, наявність у попередніх власників належно оформленого права на земельну ділянку, на якій розміщений гірськолижний бугельний підйомник.

За ст. 181 ЦК України до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Відповідно рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

У Правилах безпеки з улаштування, безпечної експлуатації та утримання гірськолижних трас, затверджених наказом МНС України 07.12.2011 № 1281, зареєстрований в МЮ України 20.02.2012 за № 240/20553, термін «канатні буксирні пристрої (КБП)» визначено, як підіймальна споруда, призначена для транспортування лижників схилами гір вгору, що стоять на лижах або сноубордах, з нижньої відмітки гірськолижної траси на верхню на перепад висоти по схилу зі сніговим або синтетичним покриттям за допомогою буксирних пристроїв, закріплених на тяговому канаті.

З огляду на визначення терміну бугельного підйомника як буксирного пристрою, тобто спорядження для транспортування лижників вгору, гірськолижний бугельний підйомник БКД-300 не відноситься до нерухомого майна у розумінні ч. 1 ст. 181 ЦК України, оскільки згідно з нормами статей 182, 331, 334 ЦК України, основною умовою для визначення статусу нерухомого майна будь-якого об'єкта нерухомості (у тому числі й тих об'єктів, правовий статус яких законодавчими актами не визначений, зокрема спортивних споруд) є державна реєстрація прав на нього.

Державної реєстрації гірськолижного бугельного підйомника БКД-300 попередніми власниками та ОСОБА_5 не здійснено.

Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2007 року, що набрало законної сили, встановлено, що у 1992 році кооперативом «Метелиця» продано МП «Злагода» вище зазначений підйомник, а у 1996 році останній продав його ОСОБА_8 У 2001 році ОСОБА_5 придбала цей підйомник у ОСОБА_8 Підйомник споруджений на земельних ділянках кількох землевласників. В договорах передачі канатно-бугельного підйомника від одних власників до інших є наявні протиріччя в частині порядку користування земельною ділянкою. Так, в договорі купівлі-продажу підйомника від 15.07.1992 зазначено, що продавець, тобто кооператив «Метелиця», зобов'язується забезпечити вилучення земельної ділянки площею 0,06 га, на якій розміщений об'єкт, в користь продавця і оформити це у встановленому законом порядку. В договорі купівлі-продажу від 20.10.1996, який був укладений між МП «Злагода» та ОСОБА_8 взагалі відсутні дані про розмір земельної ділянки, на якій розміщений підйомник. Ці протиріччя свідчать про те, що рішення виконкому Яблуницької сільської ради від 28.10.1987 № 63 про вилучення 0,10 га землі у ОСОБА_9 виконано не було і ця земельна ділянка фактично у користування власників підйомника не поступала.

Цим же рішенням визнано нечинними рішення Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради від 13 липня 2004 року та від 30 вересня 2005 року щодо надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_5, площею 0,03 га під канатно-буксирувальну дорогу та затвердження цього проекту, передачу цієї земельної ділянки їй в оренду; визнано незаконним договір оренди земельної ділянки, площею 300 кв.м, укладений 19 жовтня 2005 року між Яблуницькою сільською радою та ОСОБА_5

Крім того, суд першої інстанції, задовольняючи частково зустрічний позов, надаючи оскаржуваним рішенням можливість усім бажаючим в зимовий період користуватись послугами гірськолижного бугельного підйомника БКД-300, розташованого на земельних ділянках, власником яких є ОСОБА_4, на порушення вимог ч. 1 ст. 30 ЗК України 1990 року про те, що у разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення, ст. 2 цього Кодексу, ст. 20 діючого ЗК України, фактично вирішив питання про зміну категорії земель, наданих у власність ОСОБА_4, із цільового призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також - для ведення особистого селянського господарства, на категорію земель оздоровчого і рекреаційного призначення з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, що є неприпустимим.

В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_5 будь-яких право встановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розташований придбаний відповідачкою гірськолижний бугельний підйомник БКД-300, не надав, а подана ним документація не свідчить про автоматичний перехід права користування чи набуття такого права на частину земельної ділянки, на якій розташовані конструктивні елементи бугельного підйомника БКД-300, і яка належить ОСОБА_4 на праві власності.

З урахуванням наведеного не підлягають до задоволення і вимоги зустрічного позову про встановлення безоплатного земельного сервітуту щодо земельної ділянки ОСОБА_4, на якій розміщений гірськолижний бугельний підйомник, у запропонований ОСОБА_5 спосіб, виходячи з наступного.

За змістом ст. ст. 98-100 ЗК України, ст. ст. 401-404 ЦК України право земельного сервітуту полягає в тому, що власник (користувач) однієї земельної ділянки має право на обмежене користування суміжною (сусідньою) земельною ділянкою з метою усунення недоліків своєї ділянки, пов'язаних, зокрема, з її місцем розташування і природним станом, тобто, чужа земельна ділянка своїми зручностями й перевагами усуває недоліки земельної ділянки власника (користувача) задля задоволення його потреб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Таким чином, ОСОБА_5 мала довести наявність таких підстав для встановлення земельного сервітуту - неможливість використання свого майна і своєї земельної ділянки через недоліки їх природного стану чи місця розташування без надання їй права користування земельною ділянкою ОСОБА_4

Проте ОСОБА_5 за допомогою належних і допустимих доказів не довела підстав для встановлення земельного сервітуту, оскільки в її власності (користуванні) немає суміжної (сусідньої) земельної ділянки із земельною ділянкою ОСОБА_4, натомість вимагає закріпити у судовому порядку розміщення гірськолижного бугельного підйомника на земельній ділянці позивача, чим фактично обмежує його у здійсненні правомочностей володіння, користування і розпорядження землею.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про відсутність ознак права земельного сервітуту і, відповідно, підстав для задоволення зустрічного позову.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про визнання за ОСОБА_5 права для обслуговування гірськолижного бугельного підйомника БКД-300 безоплатно користуватися земельними ділянками шириною 6 м по всій довжині гірськолижного бугельного підйомника БКД-300, власником яких є ОСОБА_4, не ґрунтується на вимогах закону, оскільки до ОСОБА_5 не перейшло право користування частиною земельної ділянки ОСОБА_4 на підставі ст. 30 ЗК України 1990 року.

Такий висновок суду порушує норми статей 13, 41 Конституції і статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якими закріплені основні принципи здійснення права власності та його обмеження, в тому числі права безперешкодно і в повному обсязі здійснювати правомочності власника щодо свого майна.

За таких обставин, ухвалене судове рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про зобов'язання ОСОБА_5 знести конструктивні елементи бугельного підйомника БКД-300, що знаходяться на його земельних ділянках, та відмови у задоволенні зустрічного позову.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 документально підтверджених 28 000 грн судових витрат (т. 4 а. с. 9-11).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Надвірнянського районного суду від 09 липня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_4 задовольнити. Зобов'язати ОСОБА_5 знести конструктивні елементи бугельного підйомника БКД-300, що знаходяться на земельних ділянках, які належать ОСОБА_4 на праві власності та розташовані в с. Яблуниця, участок Село Яремчанської міської ради.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 28 000 грн судових витрат.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про встановлення безоплатно права земельного сервітуту стосовно земельної ділянки, на якій розміщений гірськолижний бугельний підйомник БКД-300 по всій довжині земельної ділянки, що перебуває у власності ОСОБА_4 і знаходиться на території Яблуницької сільської ради в с. Яблуниця, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на рішення може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Малєєв А.Ю.

Меленко О.Є.