Ухвала суду № 53715492, 23.11.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3633/14-ц

Провадження № 22-ц/779/2399/2015

Категорія 55

Головуючий у 1 інстанції Бородовський С.О.

Суддя-доповідач Горблянський Я.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Горблянського Я.Д.

суддів Ковалюка Я.Ю., Матківського Р.Й.

секретаря Петріва Д.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до мистецького об'єднання «Елегія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Івано-Франківська обласна рада про скасування наказу про звільнення, нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки середньомісячної заробітної плати на день розрахунку, індексацію заробітної плати, компенсацію моральної шкоди, - за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 09 вересня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до мистецького об'єднання «Елегія» (далі МО «Елегія») з вимогами, які збільшила під час розгляду справи, про скасування наказу № 7 від 04 вересня 2008 року про звільнення працівників МО «Елегія», як незаконного, зобов'язання відповідача виплатити заборгованість по заробітній платі з 01 грудня 2006 року у розмірі 107 184 грн. грн., зобов'язання провести індексацію заробітної плати у межах прожиткового мінімуму з моменту невиплат по даний час та стягнення моральної шкоди у розмірі 30 000,00 грн.

Вимоги обґрунтовувала тим, що її було звільнено з роботи в МО «Елегія» наказом № 7 від 04 вересня 2008 року, у зв'язку з введенням процедури ліквідації. Оскільки ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області 20 вересня 2012 року, яка набрала законної сили провадження у справі № Б-21/282 про банкрутство мистецького об'єднання «Елегія» припинено, то і наказ про звільнення підлягає скасуванню. Крім цього, вказує на те, що відповідачем не проведено повний розрахунок при звільненні..

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 09.09.2015 року позов задоволено частково. Зобов'язано МО «Елегія» здійснити індексацію нарахованої та невиплаченої заробітної плати ОСОБА_2 В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Вважаючи рішення суду в частині вирішення позовних вимог про скасування наказу про звільнення, нарахування та стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та стягнення моральної шкоди таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

Зокрема, ОСОБА_3 не погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування до позовної вимоги про скасування наказу про звільнення строку позовної давності. Зазначає, що згідно вимог ст.233 КЗпП України працівник може звернутись до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення йому копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. В даному випадку в порушення вимог трудового законодавства суд не дослідив, коли саме позивачу було вручено наказ про звільнення і почався перебіг строку позовної давності.

Посилаючись на положення ст.ст.116,117 КЗпП України, а також на п.п.20,25 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року, апелянт вважає, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця (на що посилається суд першої інстанції) не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності за ст.117 КЗпП України.

Факт заборгованості з кінця 2006 року по даний час та невиплати жодних грошових коштів підтверджується довідкою відповідача про заборгованість перед позивачем по заробітній платі, а також звітом ліквідатора. З метою відновлення порушених прав працівників МО «Елегія», в тому числі і порушеного права ОСОБА_2 на виплату заборгованості по заробітній платі, необхідно виплатити середній заробіток за час затримання середньомісячної заробітної плати по день фактичного розрахунку за період з кінця 2006 року по даний час.

Також, на думку апелянта, суд не урахував та не дав жодної належної оцінки тій обставині, що протиправною поведінкою відповідача йому завдано значної моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню з відповідача і яку позивач оцінив в розмірі 30 000 грн.

З цих підстав рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині просила скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування наказу № 7 від 04 вересня 2008 року про звільнення працівників МО «Елегія» суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду з цією вимогою. Разом з тим, суд вирішив провести відповідну індексацію суми невиплаченої суми заробітної плати, згідно вимог ЗУ "Про індексацію грошових доходів населення". Крім того, суд не знайшов підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримання розрахунку, оскільки фінансування діяльності МО "Елегія" до 2007 року здійснювалось з обласного бюджету із 2007 року було припинено, а інших джерел доходу у роботодавця не було, що виключає його вину, яка є необхідною умовою, зважаючи на вимоги ст.117 КЗпП України. Зважаючи на такі обставини справи, суд також вирішив, що відсутні підстави для стягнення моральної шкоди на користь позивача.

Рішення в частині зобов'язання відповідача здійснити індексацію нарахованої та невиплаченої заробітної плати не оскаржується, а тому не є предметом апеляційного перегляду.

Як встановив суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у зв'язку із введенням процедури ліквідації мистецького об'єднання "Елегія" (постанова господарського суду Івано-Франківської області по справі №Б-21/282 від 27.02.2008 року), наказом №7 від 04.09.2008 року ОСОБА_2 було звільнено з роботи з мистецького об'єднання "Елегія" на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.26-27).

20 вересня 2012 року ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області провадження у справі №Б-21/282 про банкрутство МО "Елегія" припинено, оскільки судом касаційної інстанції було встановлено наявність порушень, які були допущені в ході визнання боржника банкрутом.

Виходячи з даних, що містяться у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відомості про припинення організації МО "Елегія" станом на 04.03.2014 року відсутні, що підтверджується відповідними письмовими доказами в матеріалах справи.

Встановлено, що ОСОБА_2 працювала у відповідача на посаді артиста симфонічного оркестру з 10.01.2002 року на підставі трудової угоди.

Наказом МО «Елегія» №7 від 04.09.2008 року ОСОБА_2 (та інших працівників МО «Елегія») звільнено у відповідності з п.1 ст.40 КЗпП України.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову в частині скасування наказу №7 від 04.09.2008 року про звільнення ОСОБА_2 з МО «Елегія», суд першої інстанції правильно виходив із того, що позивач пропустила строк звернення з позовом до суду без поважних причин.

Так, судом встановлено, що ліквідатором МО «Елегія» при видачі наказу про звільнення позивача не було дотримано вимог про попередження звільнення з ініціативи власника за 2 місяці, ознайомлення з наказом про звільнення, та не проведено повний розрахунок при звільненні. Відповідно до рішення суду від 03.03.2009 року про стягнення заборгованості по заробітній платі на загальну суму 2654,38 грн., ОСОБА_2 знала про її звільнення з МО «Елегія», однак всупереч вимог ст. 233 КЗпП України ст. 233 КЗпП України не зверталася у встановлений місячний строк про скасування наказу про звільнення, та не навела доказів поважності причин пропуску такого.

Що стосується вимог позивача про стягнення з МО «Елегія» середнього заробітку за час затримання середньомісячної заробітної плати по день фактичного розрахунку (за період з 01 грудня 2006 року по даний час) у розмірі 107 184 грн., то судом встановлено, що згідно довідки МО «Елегія» за період з 01.12.2006 року по 31.12.2007 року ОСОБА_2 нараховувалась та не виплачувалась заробітна плата. Розмір загальної суми заборгованості становить 2200 грн. (а.с.9).

Разом з тим, відповідно до заочного рішення Івано-Франківського міського суду від 03.03.2009 року з МО «Елегія» на користь ОСОБА_2 стягнута вказана заборгованість в розмірі 2200 грн. та 454,38 грн. компенсації її виплати.(а.с.11).

В силу ч.1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ч. 1 ст. 102-1 КЗпП України працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Судом встановлено, що заборгованість по заробітній платі за фактично виконану роботу стягнута з МО «Елегія», будь-яких інших даних щодо роботи позивача в МО «Елегія» з січня 2008 року та нарахування заробітної плати суду не представлено.

Суд першої інстанції дав належну правову оцінку тим обставинам, що з часу заснування МО «Елегія» і по 2006 рік фінансова підтримка його діяльності проводилася виключно за рахунок коштів обласного бюджету, однак з 2007 року така була припинена. Оскільки самостійної діяльності колектив не проводив, фінансування з інших джерел не отримував, то вини МО «Елегія» у затримці розрахунку при звільненні ОСОБА_2 не встановлено.

За таких обставин суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для здійснення нарахування та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку відповідно до ст. 117 КЗпП України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, оскільки позивач не довела, що внаслідок звільнення її з роботи за сумісництвом, вона зазнала моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, які вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 237-1 КЗпП України встановлено обов'язок власника або уповноваженого ним органу відшкодувати моральну шкоду працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки позивач не довела спричинення їй відповідачем моральної шкоди, то суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування і ухвалення нового рішення не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.303,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 09 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Я.Д. Горблянський

Судді: Я.Ю. Ковалюк

Р.Й. Матківський