Ухвала суду № 53714512, 16.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7236/15 Справа № 199/4872/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Спаї В. В. Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Осіяна О.М.

при секретарі - Прудченко В.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2015 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 16 травня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір №DNU0G50000007154, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 42 420 грн. з кінцевим терміном повернення до 16 травня 2028 року зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку, встановленому умовами кредитного договору. З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитними договором, 16 травня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладений договір поруки. Свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі ОСОБА_2 не виконує, у зв»язку з чим станом на 14 березня 2013 року виникла заборгованість у розмірі 178 753,33 грн., яку позивач просив солідарно стягнути з відповідачів та судові витрати у справі.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2015 року у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено (т.1 а.с.188-189).

Не погодившись із рішенням суду ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 16 травня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2. укладений кредитний договір №DNU0G50000007154, за умовами якого останній надано кредит у розмірі 44 581,40 грн. зі строком повернення до 16 травня 2028 року зі сплатою щомісячного платежу у розмірі 841, 66 грн.

16 травня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (в подальшому ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_3 укладений договір поруки №DNU0G10000007154, за умовами якого поручитель поручився перед кредитором за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за договором про іпотечний кредит №DNU0G40000007154 від 16 травня 2008 року, укладеного між сторонами у справі на суму 404 000 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із суперечливості та недостовірності поданих позивачем в порядку визначеному ст.ст. 10,60 ЦПК України доказів, а тому прийшов до обґрунтованого висновку про їх недоведеність та безпідставність.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду та вважає, що вони відповідають встановленим обставинам у справі та нормам чинного законодавства.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В позовній заяві мова йде про кредитний договір №DNU0G50000007154 від 16 травня 2008 року, за умовами якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 42 420 грн., в той час, коли у п. 7.1 кредитного договору зазначено інший розмір кредиту, а саме 44 581, 40 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, розрахунок заборгованості за договором обчислюється із суми кредиту у розмірі 42 420 грн., згідно з письмовим повідомленням за вих. № 30.1.0.0./2-799 від 15 березня 2013 року, позивач посилається на отримання ОСОБА_2 кредиту у розмірі 40 400 грн. (а.с. 245-248). Графік погашення заборгованості відсутній.

Відповідно до договору поруки №DNU0G10000007154 від 16 травня 2008 року, ОСОБА_3 поручився перед кредитором за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за договором про іпотечний кредит №DNU0G40000007154 від 16 травня 2008 року на суму 404 000 грн., тобто на укладення іншого кредитного договору (а.с. 22-23).

Крім того, на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, зміненого рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2013 року, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором про іпотечний кредит №DNU0G40000007154 від 16 травня 2008 року, укладеного між сторонами у справі.

З урахуванням таких явних невідповідностей у сумах кредиту, утвореної заборгованості, розмірах щомісячного платежу, не представляється можливим визначити істотні умови спірних правовідносин.

З огляду на зазначене, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про допущену у договорі поруки технічну помилку про зайвий нуль у розмірі кредиту, оскільки спростовуються особливими умовами вказаного договору, зокрема п. 16, який не відповідає п. 7.1 кредитного договору про особливі умови надання кредиту та його погашення, в договорах зовсім інші умови та суми надання та погашення кредиту.

Інші доводи апеляційної скарги щодо ненадання належної оцінки доказам у справі, не дають підстав для її задоволення, оскільки вони були предметом дослідження у суді першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують.

Відповідно до положень ст. ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин, а апеляційний суд за правилами ст. 303 ЦПК України перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлені.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: М.Ю. Петешенкова

Н.М. Деркач

О.М. Осіян