Ухвала суду № 53709823, 17.11.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/1821/14 Головуючий у 1 інстанції: Мигаль Г.П.

Провадження № 22-ц/783/6978/15 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.

Категорія: 30

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Струс Л.Б.

суддів: Шандри М.М., Шумської Н.Л.

секретаря: Бадівської О.О.

за участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 15 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Франкіського районного суду м. Львова від 15 вересня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю. Вирішено питання стягнення судових витрат.

Дане рішення оскаржила ОСОБА_2 подавши апеляційну скаргу, у якій зазначає, що суд неправомірно відмовив повністю в задоволенні позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди, оскільки не взяв до уваги фіскальні чеки про оплату медикаментів на суму 628, 28 грн., а також не взято до уваги те, що вона знаходилась на стаціонарному лікуванні в період з 30 серпня до 09 вересня 2011р. саме з приводу побиття її відповідачкою. Також вказує, що районним судом не враховано те, що неправомірні дії ОСОБА_3, які привели до моральних страждань, порушили її нормальні життєві зв'язки і вимагають додаткових матеріальних затрат та додаткового часу для відновлення порушеного права. Вважає, що адекватним розміром відшкодування заподіяної їй моральної шкоди є сума у розмірі 20 000 грн., яка була б справедливою компенсацією за моральні переживання, пов'язані з протиправними діями ОСОБА_3, та з урахуванням вимушеного звернення за захистом своїх порушених прав до правоохоронних органів та до суду.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції від 15 вересня 2015 року і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Також рішення Франківського районного суду м. Львова від 15 вересня 2015 року оскаржила ОСОБА_3 подавши апеляційну скаргу, у якій зазначає, що на її думку має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та невідповідність висновків суду обставинам справи. Вважає, що покликання в рішенні суду на Постанову Франківського районного суду м. Львова від 16.10.2013п. та Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 25.02.2014р. не є достатньою підставою для визнання винності відповідача. Також вказує, що посилання суду на акт судово-медичного огляду при наявності Висновку експерта № 217 від 26.02.2013р. на її думку є недостатніми доказами, що дали б змогу суду прийняти рішення про наявність моральної шкоди та встановлення її розміру.

Просить рішення Франківського районного суду від 15 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення у справі, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Згідно до ч.1 ст.1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом встановлено, що відповідно до постанови Франківського районного суду м. Львова від 16.10.2013 року у кримінальній справі №1/465/35/13 про обвинувачення ОСОБА_3 за ч.1 ст.125 КК України, відносно ОСОБА_3 закрито кримінальне провадження за ч.1 ст.125 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. ( а.с. 8 )

Відповідно до вказаної постанови винність ОСОБА_3 доведена зібраними у справі доказами: показами потерпілої ОСОБА_2, показами свідка ОСОБА_5, даними медкарти ОСОБА_2 про огляд хірурга від 23.08.11р.( а.с.16), актом судово-медичного обстеження №1459 від 2.07.2012р. про те, що виявлені у потерпілої ОСОБА_2 тілесні ушкодження відносяться до легкого тілесного ушкодження.

Районним судом встановлено нанесення позивачу тілесних ушкоджень відповідно до постанови Франківського районного суду м. Львова, якою встановлено, що ОСОБА_3 22 серпня 2011 року близько 13 год. 30 хв. перебуваючи у ліфті житлового будинку, що по вул. Кн. Ольги, 63у м. Львові умисно нанесла тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_2

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 24.02.2014 року постанову Франківського районного суду м. Львова від 16.10.2013 року залишено в силі. (а.с.9-11).

Окрім того вчинення протиправних дій відповідачем щодо позивача підтверджується клопотанням ОСОБА_3 від 16.10.2013р. на адресу Франківського районного суду м. Львова у кримінальній справі по обвинуваченню відповідача ОСОБА_3, у якому вона просить звільнити її від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. ( а.с.201).

Матеріалами справи встановлено, що факт наявності множинних царапин у позивача підтверджується випискою з медичної карти позивача, відповідно до якої при огляді її хірургом 23.08.2011р. виявлено множинні царапини в обох передпліччях, при пальпації болючість (а.с.16).

Також факт нанесення тілесних пошкоджень позивачу 22.08.2011р. близько 13.00 год. підтверджується актом судово-медичного обстеження № 1459 від 02.07.2012р., відповідно до висновку якого при звертанні за медичною допомогою в поліклініку 23 серпня 2011р. у гр-ки ОСОБА_2 лікарем-хірургом було відмічено наявність «царапин» на руках. На момент проведення судово-медичного огляду у неї виявлено плями в цих ділянках. Плями являються слідами загоєних саден. Садна могли утворитися від дії тупих предметів, могли виникнути незадовго до звертання за медичною допомогою і 22 серпня 2011 року та відносяться до легкого тілесного ушкодження (а.с.6-7).

Як вбачається із виписки №985 амбулаторної карти хворої, ОСОБА_2 знаходилась в стаціонарі з 30.08.11р. по 09.09.2011р. з приводу гіпертонічної хвороби (а.с.17).

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено розмір витрат на ліки, лікування, протезування (крім протезів із дорогоцінних металів), предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.

Районний суд прийшов до правильного про відмову в задоволенні позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди, оскільки надані позивачем копії чеків, які містяться в матеріалах справи не свідчать, що медикаменти, зазначені у них, були придбані за призначенням лікаря, та позивачем не надано суду доказів щодо призначення зазначених медикаментів за фактом заподіяння їй тілесних ушкоджень, які мали місце 22 серпня 2011 рокуз з яким погоджується колегія суддів.

Відповідно до ст.ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до пунктів 5, 9 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. в редакції із змінами від 27.02.2009 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Судом встановлено, що внаслідок неправомірних дій відповідача, що підтверджується постановою Франківського районного суду м. Львова від 16.10.2013 року позивачу заподіяні тілесні ушкодження та така перебувала на стаціонарному лікуванні з 30.08.11р. по 09.09.2011р.

Згідно висновку судово-медичного обстеження № 1459 від 02.07.2012 року в позивача були наявні «царапини» на руках, на момент проведення огляду на цих ділянках було виявлено плями, які є слідами загоєних саден. Садна утворились внаслідок дії тупих предметів, могли виникнути незадовго до звернення за медичною допомогою та відносяться до легкого тілесного ушкодження.

Районний суд прийшов до правильного висновку, що внаслідок неправомірних дій з боку відповідача позивачу були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що призвело до душевних страждань позивача, та врахувавши глибину душевних страждань, вимоги розумності та справедливості та стягнув в користь позивача моральну шкоду у розмірі 2000грн. з таким висновком погоджується судова колегія.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3, що суд безпідставно стягнув з неї моральну шкоду в сумі 2000 гривень оскільки вона не вчиняла протиправних дій щодо ОСОБА_2 22.08.2011року судова колегія не бере до уваги та такі спростовуються матеріалами справи (а.с.8-11,201) і задоволенню не підлягають.

Окрім того, ОСОБА_3 не оскаржувала постанову суду від 16.10.2013 року, якою на підставі 49 КК України її звільнено від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ст..125 ч.1 КК України, у зв»язку із закінченням строків давності та цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду і роз»яснено право звернення з позовними вимогами в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів погоджується з висновком районного суду щодо стягнення моральної шкоди, оскільки такий відповідає обставинам справи та вимогам ст. 23 Цивільного кодексу України, п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»

Встановлені судом першої інстанції обставини підтверджуються матеріалами справи та не спростовані сторонами під час апеляційного розгляду

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак колегія суддів приходить до висновку про те, що підстави для його скасування чи зміни відсутні, оскільки таке ухвалене у відповідності до вимог ст.ст. 213-214 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.209, 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст.308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 15 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий Л.Б. Струс

Судді М.М. Шандра

Н.Л. Шумська