Рішення № 53707138, 20.11.2015, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/5137/15-ц

2/310/3198/15

РІШЕННЯ

Іменем України

20 листопада 2015 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Черткової Н.І.,

при секретарі Димової Л.В., Мельник В.Ю.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

третьої особи ОСОБА_5,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої противоправними діями відповідача, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої противоправними діями відповідача.

В подальшому в процесі розгляду вищезазначеної справи, позивач уточнив свої позовні вимоги, посилаючись на наступні обставини.

16 червня 2014 року приблизно о 21 годину ОСОБА_3 колишній співмешканець матері позивача безпричинно з хуліганських мотивів з битою в руках в засаді дочекався приїзду позивача до будинку друга, який розташований по вулиці Радищева, 1 на перехресті з вулицею Новоросійська, 86 в м. Бердянську, на автомобілі ВАЗ 21083 реєстраційний номер АР 0231 AM, в якому також знаходилась цивільна дружина позивача - ОСОБА_6, після чого відповідач битою почав трощити автомобіль позивача спереду, лівої сторони та ззаду, намагаючись у такий спосіб достатися до них, коли вони на автомобілі тікали, спасаючись від розбещеного нападника.

Позивач вказав, що скоєними протиправними діями ОСОБА_3 завдав йому матеріальну шкоду у розмірі 9 168,40 гривен внаслідок пошкодження автомобіля ВАЗ 21083 реєстраційний номер АР 0231 AM, яким позивач до теперішнього часу розпоряджається у відповідності до волевиявлення його власника ОСОБА_5

Розмір заподіяної матеріальної шкоди складається з наступних сум: 3929,05 гривень - вартість матеріальної шкоди від пошкодження автомобіля, 4839, 43 гривень - вартість поновлення автомобіля, 400 гривень - вартість оплати послуг TOB « Виробниче - експертне підприємство «Стандарт - сервіс», здійснений 19.06.2014 року оцінщиком консультативно - автоекспертного бюро цього підприємства ОСОБА_7 , а разом 9168, 48 гривень.

За власні кошти позивач поновив автомобіль ВАЗ 21083, реєстраційний номер АР 0231 AM, пошкоджений внаслідок протиправних дій ОСОБА_3

Позивач вказав, що до теперішнього часу його і його цивільну дружину ОСОБА_6 переслідує жах і моральні страждання, які завдав їм ОСОБА_3 нападом на них з битою в руках та розтрощенням автомобіля з метою дістатися до них.

Ці обставини визнані в адміністративній справі № 310/4673/14-ц Бердянського міськрайонного суду Запорізької області при розгляді адміністративного протоколу, який був сфабрикований працівниками ДАІ за заявою ОСОБА_3 про те, що позивач начебто відносно нього 16.06.2014 року скоїв правопорушення, відповідальність за які встановлена ст. ст. 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення

Провадження у адміністративній справі № 310/4673/14-ц було закрито постановою Бердянського міськрайонного суду від 03.07.2014 року за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

В мотивувальній частині цієї постанови судом зазначено наступне: «Як вибачається з оглянутого відеозапису обставин, які трапилися 16 червня 2014 року о 21 годину 00 хвилин по вул. Новоросійська, 96 м. Бердянськ, дії ОСОБА_1 були вчинені в стані крайньої необхідності. Тобто, для усунення небезпеки, яка загрожувала громадському порядку, власності ОСОБА_1, його здоров'ю та здоров'ю ОСОБА_6, яка находилася в автомобілі.»

За завдану позивачу протиправними діями ОСОБА_3 моральну шкоду, він вимагає грошову компенсацію у розмірі 10 000 гри. Цій розмір грошової компенсації завданої позивачу ОСОБА_3 моральної шкоди він вважає розумним, справедливим та доказаним.

Позивач вказав, що йому не відомо чому начальник слідчого відділення Бердянського МВ ГУМВС України в Запорізькій області та прокурор погодилися з постановою слідчого старшого лейтенанта міліції ОСОБА_8 від 04.02.2015 року, якою він повторно незаконно закрив провадження у кримінальній справі, зареєстрованої у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12014080130002576, ігноруючи висновок постанови Бердянського міськрайонного суду від 03.07.2014 року про закриття адміністративної справи № 310/4673/14-ц.

Зазначивши у вступній частині постанови про закриття кримінального провадження, що досудове розслідування здійснювалось за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.296 Кримінального кодексу України, слідчий Косенко В.О. в мотивувальній частині безпідставно та бездоказово послався на те, що, оскільки, ОСОБА_3 грубо не порушував громадський порядок, та в його діях не було особливої зухвалості та виняткового цинізму, тілесні ушкодження потерпілому та іншим особам не завдано, а вартість ремонту автомобіля від декількох ударів ОСОБА_3 дерев'яною палицею по автомобілю ОСОБА_1 становить 4839,43 грн. тобто у розмірі меншому, чим збитки у крупному розмірі, а у резолютивній частині зробив висновок про відсутність складу кримінального правопорушення за ст.296 ч.1 цього Кодексу.

Зазначені слідчим Косенко В.О. у постанові від 04.02.2015 року обставини про відсутність в діях ОСОБА_3 складу злочину-хуліганства - у повному обсязі спростовуються змістом постанови Бердянського міськрайонного суду від 03.07.2014 року про закриття провадження у адміністративній справі відносно позивача.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали вимоги, викладені позивачем в позовній заяві.

Відповідач та його представник в судовому засіданні не визнали позовні вимоги та пояснили, що незгодні з позовом з багатьох підстав, зокрема, що позивач взагалі не мав права звернення до суду, оскільки не є власником транспортного засобу, якому були заподіяні механічні пошкодження, керував автомобілем на підставі довіреності, на час звернення до суду строк дії котрої, взагалі сплинув. Також, як пояснив відповідач фактичні обставини, на які посилається позивач, не відповідають дійсності, відповідач не заперечував факт заподіяння ним ушкоджень автомобілю, яким керував позивач, але діяв він виключно з метою самозахисту, оскільки автомобіль під управлінням ОСОБА_1 намагався на нього наїхати. Як слід, відповідач не визнає розмір матеріальної та моральної шкоди, заявленої позивачем, оскільки вважає, що немає причинно-слідчого зв»зку між його діями та заподіянню позивачу матеріальної шкоди та моральної шкоди.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що є власником автомобілю ВАЗ 21083 1987 року випуску зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, але з 15 серпня 2011 року по 14 серпня 2014 року включно на підставі довіреності володіє, розпоряджається та користується автомобілем позивач ОСОБА_1, 14.08.2014 року позивач отримав в органах ДАІ реєстрацію встановленої ним в автомобілі газової установки та отримав у зв»язку з цими обставинами на ім»я ОСОБА_5 нове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу і з цього часу володіє, розпоряджається та користується вищевказаним автомобілем за його волевиявленням на підставі свідоцтва, яке ОСОБА_5 передав позивачу. За довіреністю позивачу також були надані усі повноваження власника автомобіля, у тому числі і право заявляти до особи, винної у пошкодженні автомобіля вимоги про відшкодування збитків на його користь та отримувати компенсацію. ОСОБА_5 підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 і пояснив, що у нього нема особистих майнових претензій до винної особи, оскільки саме позивач відремонтував автомобіль за власні кошти і у нього виникло право вимоги до відповідача.

Суд, заслухав сторони, свідка, дослідивши письмові матеріали справи, вважає позов підлягаючим частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16 червня 2014 року приблизно о 21 годині позивач разом зі своєю цивільною дружиною М»ягченко Г.В.під»їхав на автомобілі ВАЗ 21083, реєстраційний номер НОМЕР_1, яким він керував на підставі довіреності до свого будинку за адресою: вул. Новоросійська, 96 м. Бердянську, де до його автомобілю кинувся відповідач ОСОБА_3 з великою дерев»яною дубиною і почав розтрощувати автомобіль спереду, лівої сторони та ззаду, намагаючись у такий спосіб достатися до них, внаслідок чого автомобілю були заподіяні механічні ушкодження. Перелякавшись дій ОСОБА_3, ОСОБА_1 на своєму автомобілі став швидко розвертатися, зачепив автомобіль відповідача, який стояв біля двору і був вимушений виїхати, оскільки розумів, що ОСОБА_3 може заподіяти тілесні ушкодження йому і іншим особам, а також знищити автомобіль.

Встановлені судом обставини підтверджуються письмовими доказами, а саме:

постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03 липня 2014 року, яка набула законної сили 15.07.2014 року. В основу цієї постанови був покладений доказ відеозапис обставин, які трапилися 16 червня 2014 року, який повністю підтверджує обставини подій, викладених позивачем, який також долучений до матеріалів цивільної справи.

постановою Апеляційного суду Запорізької області від 21.10.2015 року, якою визнана провина відповідача ОСОБА_3 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 173 КУпАП, а саме було встановлено, що 16.06.2014 року близько 21 год.00 хв. ОСОБА_3 на перехресті вулиць Новоросійської та Радіщева в м. Бердянську Запорізької області, в ході сварки з ОСОБА_1 пошкодив автомобіль ВАЗ 21083, зеленого кольору д/н НОМЕР_2.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини , встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській, адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Також обставини, викладені в письмових документах були підтверджені в ході судового розгляду показаннями свідка М»ягченко Г.В., яка була очевидцем подій, які відбувалися 16 06.2014 року , а саме противоправних дій відповідача відносно позивача її чоловіка та неї особисто, які призвели до заподіяння відповідачем механічних ушкоджень автомобілю, яким керував ОСОБА_1

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Тобто, судом встановлено, що є законні підстави для стягнення з відповідача, як з винної особи в заподіянні шкоди майну позивача матеріальної та моральної шкоди.

Відповідно до ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв»язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене ( упущена вигода).

В обгрунтування позовних вимог про розмір матеріальної шкоди, який необхідно стягнути на його користь позивачем наданий письмовий доказ звіт № 17 по визначенню матеріальної шкоди, заподіяної володільцю автомобіля ВАЗ-21083, реєстраційний номер НОМЕР_3 від 19.06.2014 року, складений оцінщиком консультативного автоекспертного бюро ТОВ виробниче-експертне підприємство « Стандарт-сервіс».

Відповідно до висновку звіту № 17 вартість матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля ВАЗ 21083, реєстраційний номер НОМЕР_3 внаслідок ушкодження останнього при ДТП складає 3929 гривень 05 копійок.

Відповідачем цей письмовий доказ не спростований ніякими письмовими доказами про розмір шкоди, заподіяної позивачу.

Оцінщик ОСОБА_9, опитаний судом в ході судового розгляду в порядку передбаченому ст. 190 ЦПК України, показав судові, що шкода заподіяна автомобілю позивача складає саме - 3929,05 гривень і в цю суму входить також вартість ремонтно-відновлювальних робіт, необхідних для відновлення автомобіля.

Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з противоправною поведінкою щодо неї самої, членів сім»ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку із знищенням чи пошкодження її майна.

Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 10000 гривень заявлені саме у зв»язку з душевними стражданнями, яких фізична особа ОСОБА_1 зазнала у зв»язку із пошкодженням її майна.

Згідно з ч.3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд частково задовольняючи позов і стягуючи з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 3000 гривень, врахував характер правопорушення, заподіяного відповідачем, глибину фізичних та душевних страждань позивача, у зв»язку із заподіянням його автомобілю механічних пошкоджень ( як поясняв сам позивач в ході судового розгляду, автомобіль був їм відремонтований на протязі двох тижнів), ступеню вини винної особи, а також взяв до уваги принципи розумності та справедливості.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, що позивач не мав право вимоги до відповідача, оскільки не є власником пошкодженого автомобілю і сплинув строк дії довіреності, на підставі якої, він керував автомобілем.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 « Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором ( речове право) , такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України ( посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягнення судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам за сплату судового збору у розмірі 121, 80 гривень та витрат по сплаті послуг ТОВ « Виробниче-експертне підприємства « Стандарт-сервіс» за проведення оцінки пошкоджень автомобіля у розмірі 200 гривень.

На підставі ст.ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, п.13 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 і керуючись ст..ст. 15, 30, 62, 88, 202, 214, 221, 222 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної, спричиненої противоправними діями відповідача, задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_4) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_5) матеріальну шкоду у розмірі 3929,05 гривень ( три тисячі дев»ятсот двадцять дев»ять гривень) 05 копійок, моральну шкоду у розмірі 3000 гривень ( три тисячі гривень). Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_4) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_5) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 121,80 гривень, а також витрати по оплаті за проведення послуг ТОВ «Виробничо-експертного підприємства « Стандарт-сервіс» у розмірі 200 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області на протязі десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Бердянський міськрайонний суд Запорізької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Суддя: