Постанова № 53706940, 10.11.2015, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7197/15-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.11.2015 р. Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі

головуючої судді Сарай А.І.

при секретарі Шкіря І.І.

з участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Калинич О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгород адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Посилається на те, що 26.09.2013 р. позивач звернувся до Вищої ради юстиції із заявою про відставку. 22.10.2013 р. Вищою радою юстиції прийнято рішення про «Про внесення подання до Верховної ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді господарського суду Закарпатської області у зв'язку з поданням заяви про відставку» та внесено відповідне подання на розгляд до Верховної ради України.

Розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді № 813849 від 12.01.2015 р. позивачу призначено довічне грошове утримання у розмірі 70 % грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

Так, стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді обчислюється з липня 1992 року по грудень 2014 року і становить 22 роки 5 місяців, а на день подачі заяви про звільнення - 21 рік 2 місяці, що дає йому право на отримання грошового утримання судді у відставці.

Відповідно до ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на момент прийняття рішення Вищою радою юстиції) з урахуванням Рішення Конституційного суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, передбачено виплату довічного грошового утримання судді у розмірі 80 % грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді. За кожний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного грошового утримання збільшується на 2 відсотки, але не більше ніж 90 % заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Тобто, позивач подаючи заяву про звільнення у зв'язку з виходом у відставку, мав право на отримання довічного грошового утримання у розмірі 82 % (80 % грошового утримання судді + 2 % за кожен рік роботи понад 20 років).

Крім того, правовідносини з приводу звільнення ОСОБА_1 у зв'язку з поданням заяви про відставку виникли ще 22.10.2013 р. (після прийняття рішення Вищою радою юстиції, що підтвердило статус судді у відставці), а звільнення було затягнуте не з його вини і відбулося більш ніж через рік лише 25.12.2014 р. Заява про звільнення у відставку неодноразово вносилася на розгляд пленарного засідання Верховної ради України, починаючи з 17.12.2013 р. Подаючи 26.09.2013 р. заяву про звільнення у відставку, позивач мав всі підстави розраховувати на звільнення до кінця 2013 року і призначення належного грошового утримання на підставі діючого Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у розмірі 82 %.

Натомість, у 2014 році були ухвалені інші закони, якими допущене звуження змісту та обсягу встановлених Конституцією України гарантій незалежності судді, які неправомірно застосував відповідач при нарахуванні грошового утримання (Закон № 1166-VІІ чинний з 01.04.2014 р., Закон № 1622-VІІ чинний з 03.08.2014 р., тобто після подання позивачем заяви про відставку).

Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення умов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 р. (чинний з 01.04.2014 р.), яким у частину третю статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» внесені зміни (цифри «80» замінено цифрами «70»), допущене звуження змісту та обсягу встановлених нормами Конституції України гарантій незалежності судді, тобто зміни в цій частині не відповідають нормам Основного Закону, зокрема ст.ст. 22, 58, і суперечать рішенню Конституційного суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013. Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, позивач має право на призначення та отримання довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 82 %, що становить 17977.68 грн. (21924 грн. х 82 %).

Крім того, відповідач в розпорядженні про призначення пенсії № 813849 від 12.01.2015 р. призначив позивачу довічне грошове утримання у розмірі 14494.2 грн. При визначенні даного розміру довічного грошового утримання, Управління ПФУ в м. Ужгороді відраховувало 70 % грошового утримання судді у відставці з окладу, що становив 20706 грн., в той час як в довідці про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої 29.12.2014 р. господарським судом Закарпатської області, розмір заробітної плати становив 21924 грн.

Так, відповідно до рішення Конституційного суду України у справі № 3-рп від 03.06.2013 р, Конституційний суд зазначив про недопустимість встановлення в законі максимального розміру пенсії суддів або їх щомісячного довічного грошового утримання, наголошуючи, що це обмежить їх обсяг, а також зазначав, що, залишивши незмінним зміст права на пенсію та щомісячне довічне грошове утримання суддів, закон звузив обсяг цього права, встановивши граничну межу для таких виплат суддям. Враховуючи, що однією з гарантій незалежності суддів є заборона при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звужувати зміст та обсяг визначених Конституцією України таких гарантій, Конституційний Суд України вважає, що положення законів стосовно встановлення максимального розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) суддів суперечать частині першій статті 126 Основного Закону України.

Таким чином, Управління ПФУ в м. Ужгороді порушило право позивача, гарантоване Законом України «Про судоустрій та статус суддів», Законом України «Про Конституційний Суд України», оскільки при нарахуванні розміру грошового утримання (суддівської винагороди) мало виходити з фактичного розміру заробітної плати, який складає 21924 грн., а не з суми заробітної плати, що була безпідставно обмежена Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

На підставі уточнених позовних вимог позивач просить: визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгород щодо визначення розміру ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгород здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1, починаючи з 30.12.2014 р. в розмірі 82 % грошового утримання судді господарського суду Закарпатської області, виходячи із суми фактичної заробітної плати для обчислення - 21924 грн. згідно з довідкою господарського суду Закарпатської області від 29.12.2014 р. № 58 та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання; допустити негайне виконання постанови.

Позивач в судовому засіданні уточненні позовні вимоги підтримав посилаючись на викладені в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог обставини і просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала з підстав викладених у письмових запереченнях проти позову і просить у задоволенні позовних вимог позивача відмовити. Пояснила, що на момент звернення ОСОБА_1 із заявою щодо призначення пенсії на довічне грошове утримання у зв'язку із звільненням судді 30.20.2014 р. до управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді пенсія призначалася відповідно до положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про державну службу».Позивачеві було призначено управлінням Пенсійного фонду в м. Ужгороді пенсію довічне грошове утримання як судді у відставці на підставі чинної редакції ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», яка передбачала обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці та здійснений перерахунок такого утримання позивача в розмірі 70 % від заробітної плати судді, що працював на відповідній посаді, з урахуванням максимального розміру, встановленого ч. 5 ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи». Згідно з ч. 5 ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (№ 2453) виплата щомісячного довічного грошового утримання, призначеного відповідно до цієї статті, на період роботи на посадах, які дають право на його призначення або право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», припиняється.На цей період призначається і виплачується пенсія відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.У ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (Закону № 3668) закріплено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Водночас, визначений Законом України «Про статус суддів» (№ 2862-ХІІ) порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання суддів було змінено у зв'язку із набранням чинності Законом України «Про судоустрій та статус суддів» (Законом № 2453-VІ). Разом з тим, залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон України «Про судоустрій та статус суддів» у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (Закону № 3668-VІ) звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру. У пункті 8 Рішення № 3-рп/2013 визначено, що ч. 3 ст. 138 Закону № 2453-VІ у редакції Закону № 3668-VI, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню ч. 3 ст. 138 Закону № 2453-VІ у редакції до змін, внесених Законом № 3668-VI.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області та отримував пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» з 04.05.2014 р. довічно. Після призначення пенсії позивач продовжував працювати суддею господарського суду Закарпатської області.

26.09.2013 р. позивач подав до Вищої ради юстиції України заяву відповідно до якої просив внести подання про його звільнення з посади судді господарського суду Закарпатської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

22.10.2013 р. рішенням Вищої ради юстиції України № 1116/0/15-13 «Про внесення подання до Верховної ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді господарського суду Закарпатської області, у зв'язку з поданням заяви про відставку» його заяву було задоволено, внесено подання до Верховної ради України про звільнення його з посади судді господарського суду Закарпатської області.

25.12.2014 р. Верховною Радою України прийнято постанову № 59-VІІІ «Про звільнення суддів», якою відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України, у зв'язку з поданням заяви про відставку ОСОБА_1 було звільнено з посади судді господарського суду Закарпатської області.

29.12.2014 р. позивача відраховано зі штату господарського суду Закарпатської області.

На підставі поданої позивачем заяви та доданих документів з 30.12.2014 р. йому було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» згідно довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 30.12.2014 р. № 813849 у розмірі 70 % від заробітку 20706 грн.

Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на звернення представника позивача щодо нарахування розміру щомісячного довічного утримання судді, своїм листом від 02.07.2015 р. № 161/К-99-01, повідомило, що відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. Згідно цього ж Закону, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок, тобто сума в розмірі 20706 грн. (17 х 1218 грн. розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб), це і є максимальна сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок. Зазначило, що розмір його, ОСОБА_1, щомісячного довічного грошового утримання не був зменшений, а обчислений і визначений згідно ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», яка була чинна на момент призначення йому щомісячного довічного грошового утримання. У вказаній нормі визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 70 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді Таким чином, розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача, був обчислений із суми в розмірі 20706 грн., з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Не погодившись з вказаним призначенням щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р., судді у відставці щомісячне довічне грошове утримання виплачується в розмірі 80 % грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про статус суддів», який діяв на час виходу позивача у відставку, судді у відставці, що має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором - пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне грошове утримання в розмірі 80 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи на посаді судді, розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше 90 % заробітку судді без обмеження його граничного розміру.

Гарантії незалежності суддів закріплені, зокрема, у ч. 4 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з яким незалежність суддів забезпечується окремим порядком фінансування організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом, належним матеріальним забезпеченням судді.

Статтею 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено вид, склад, розмір суддівської винагороди, яка складається з грошового утримання, що включає в себе посадовий оклад та доплати за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступень та доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Стаття 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» (422/96-ВР ) та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці. Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат. Посадові оклади інших суддів установлюються пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом: 1) судді апеляційного суду - 1.1; 2) судді вищого спеціалізованого суду - 1.2; судді Верховного Суду України, судді Конституційного Суду України - 1.3. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що той факт, що суддівський посадовий оклад судді ОСОБА_1 складає з 01.01.2014 р. 10 мінімальних заробітних плат та виплатою встановленої надбавки 80 % за вислугу років є таким, що додатковому доведенню не підлягає, як і факт встановлення обмежень на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» в сумі 9744 грн.

Стаття 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», втратила чинність у відповідності з рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці).

У відповідності з рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) встановлено: 1. Визнати такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), частини першу, другу статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI. 2. Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними): частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI; статтю 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI в частині поширення її дії на Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VІ; абзац другий пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI, зі змісту якого вбачається, що виплата суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої, третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV та без проведення інших перерахунків, передбачених законодавством. 3. Положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI та Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. 4. Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними. 5. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Частина третя статті 138 Закону № 2453 до внесених Законом № 3668 змін передбачала: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».

Однак, визначений Законом № 2453 порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання було змінено Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VІ, яким в статті 2 зменшено розмір та встановлений максимальний розмір виплати пенсій щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Суд приходить до висновку, що в правовідносинах, які мають місце, підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».

В наступному внесені зміни Законом від 27.03.2014 № 1166-VІІ у частині третій статті 138, а саме цифри «80» замінено цифрами «70», а також нова редакція частини третьої статті 138 згідно Закону від 28.12.2014 № 76-VШ, який набирає чинності з 1 січня 2015 року не мають правового значення у даному адміністративному спорі.

Суд звертає увагу на ті обставини, що правовідносини з приводу звільнення у відставку позивача виникли 26.09.2013 р. - з дня подачі до Вищої Ради юстиції України заяви про відставку на підставі п. 9 ст. 126 Конституції України та ст. 120 Закону № 2453. В наступному 22.10.2013 р. Вища рада юстиції прийняла рішення про внесення подання Верховній Раді України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді господарського суду у зв'язку з поданням заяви про відставку. 25.12.2014 р. Верховною Радою України прийнято постанову № 59-VІІІ, якою у зв'язку з поданням заяви про відставку ОСОБА_1 було звільнено з посади судді господарського суду Закарпатської області.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проте, не зважаючи на ст.ст. 22,58 Конституції України, вимоги чинного законодавства та рішення Конституційного суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, Управлінням ПФУ в м. Ужгороді неправомірно призначено судді у відставці ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді в розмірі 70 %.

Як вбачається з дослідженої в судовому засіданні пенсійної справи позивача його суддівський стаж обчислюється з липня 1992 року по грудень 2014 року і становить 22 роки 5 місяців та на момент подання заяви про відставку - 21 рік 2 місяці, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 82 % грошового утримання (заробітку, суддівської винагороди) працюючого судді господарського суду.

Згідно довідки господарського суду Закарпатської області від 29.12.2014 р. № 58 заробітна плата ОСОБА_1, яка має враховуватись при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання, становить 21924 грн.

Таким чином, станом на 30.12.2014 р. (на день фактичного призначення довічного грошового утримання судді ОСОБА_1), підлягає застосуванню ч. 3 ст. 138 Закону № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».

Суд дійшов висновку, що відповідач, призначивши судді у відставці ОСОБА_1 з 30.12.2014 р. щомісячне довічне грошове утримання судді на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в розмірі 70 %, що складає 14494.2 грн., виходячи із розміру заробітної плати - 20706 грн. з встановленими законом на 2014 рік обмеженнями, проігнорував вимоги рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці).

Тобто, Управління ПФУ в м. Ужгороді, призначивши судді в відставці ОСОБА_1 вказаний розмір щомісячного довічного грошового утримання, вчинило неправомірні дії, які не відповідають приписам ст. 126 Конституції України та порушують вимоги, закріплені в ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ від 7 липня 2010 року (далі - Закон № 2453, який є первісним (базовим) актом законодавства).

Правовий статус суддів та гарантії їх незалежності визначені Конституцією України та Законом № 2453, що відповідає частині першій статті 126 Основного Закону України, згідно яких зокрема, установлені належне матеріальне та соціальне забезпечення.

Крім того, в ст. 47 Закону № 2453 закріплено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані поважати незалежність судді і не посягати на неї (частина п'ята), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (частина шоста).

Конституційний Суд України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 неодноразово визнавав неконституційними зміни до чинних законів, якими обмежувались гарантії незалежності суддів.

Згідно ст. 8 Конституції України, вона має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування ,їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Офіційне тлумачення частини першої ст. 58 Конституції України надано в рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99, і ця норма конституції не може бути ніким поставлена під сумнів.

Порядком подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 200/14891 (п. 2.1) передбачено, що для призначення щомісячного довічного грошового утримання подається довідка про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка видається відповідним судом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач має право на перерахунок розміру призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання, а тому позов слід задовольнити і визнати дії Управління ПФУ в м. Ужгород щодо визначення розміру ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці неправомірними, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1, починаючи з 30.12.2014 р. в розмірі 82 % грошового утримання судді господарського суду Закарпатської області, виходячи із суми фактичної заробітної плати для обчислення - 21924 грн. згідно з довідкою господарського суду Закарпатської області від 29.12.2014 р.№ 58 та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, обґрунтованості своїх доводів та правомірності щодо визначення розміру ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці,суду не довів.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9-11, 71, 159, 160-163, 167, 185-186 КАС України, ст.ст. 22, 58, 125, 126 Конституції України, ст.ст. 47, 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI (у редакції ч. 3 ст. 138 Закону, що підлягає застосуванню згідно рішення Конституційного суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013) суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгород Закарпатської області щодо визначення розміру ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгород Закарпатської області (м. Ужгород, вул. Швабська, 12 б, код ЄДРПОУ 20449653) здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1), починаючи з 30 грудня 2014 року в розмірі 82 відсотків грошового утримання судді господарського суду Закарпатської області, виходячи із суми фактичної заробітної плати для обчислення - 21924 (двадцять одна тисяча дев'ятсот двадцять чотири) гривні згідно з довідкою господарського суду Закарпатської області від 29 грудня 2014 року № 58 та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Ужгородський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а особами які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення постанови, протягом десяти з дня отримання її копії.

Головуюча Сарай А.І.