Ухвала суду № 53706608, 24.11.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/4900/14 Номер провадження 22-ц/775/855/2015

Головуючий у 1 інстанції Ільяшевич О.В. Єдиний унікальний номер 243/4900/14-ц

Доповідач Халаджи О.В. Номер провадження 22-ц/775/855/15

Категорія 50

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2015 року м. Артемівськ

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Халаджи О.В.

суддів Жданової В.С., Постолової В.Г.

за участю секретаря судового засідання Хоміч Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 30 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 30 вересня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивачки пеню за прострочення сплати аліментів, призначених за рішенням суду від 22 липня 2005 року у розмірі 10 000 грн., з урахування співмірності позовних вимог із виниклою заборгованістю та поважності причин неможливості у певні періоди сплачувати заборгованість.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до апеляційного суду Донецької області із апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що суд першої інстанції не вирішив згідно вимог законодавства заявлене клопотання щодо витребування у державного виконавця розрахунку заборгованості з зазначенням конкретних дат сплати або перерахування аліментів по кожному місяцю окремо за весь час їх сплати, що призвело до неправильного розрахунку пені та неврахування стану його здоров'я та проведення АТО в період виникнення заборгованості, що є обставиною, яка повинна враховуватись, як відсутність вини у несвоєчасній сплаті аліментів. Просив рішення скасувати, у позові відмовити.

У судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 - відповідач по справі та його представник доводи своєї апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 до судового засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що в справі є розписка. ЇЇ представник ОСОБА_3 у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечувала та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, сторін, доводи скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Згідно із ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення суду є, в тому числі: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, з врахуванням вимог ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає за необхідним зазначити наступне.

Так, судом встановлено, що сторони мають дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

У відповідності до свідоцтва про розірвання шлюбу, шлюб між сторонами розірваний 26 жовтня 2006 року, актовий запис № 457.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду від 22 липня 2005 року з відповідача ОСОБА_1на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання дитини в розмірі ? частини доходу (заробітку) щомісячно.

Виконавчий лист за рішенням суду був пред'явлений до виконання.

Згідно із розрахунком розміру заборгованості по аліментам, проведеним Слов`янським міськрайонним управлінням юстиції у Донецькій області за рішенням суду від 22 липня 2005 року по справі № 2-5073 заборгованість по аліментам станом на 01 вересня 2013 року становить 5616 грн.00 (а.с.20).

Згідно із розрахунком розміру заборгованості по аліментам, проведеним відділом державної виконавчої служби Слов`янського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області від 27 серпня 2015 року, заборгованість по аліментах станом на 01 вересня 2015 року складає 3672 грн. 00 коп. (Т. 1, а.с.238).

У судовому засіданні встановлено, що державним виконавцем відповідач був попереджений про наявність заборгованості по аліментним зобов`язанням.

Як вбачається із наданої копії трудової книжки, відповідач неодноразово був працевлаштований та звільнявся з роботи за власним бажанням у дуже короткий проміжок часу.

Статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Приписами статті 196 СК України встановлено, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № З «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

За змістом статті 196 СК України, пеня за прострочення сплати аліментів починає нараховуватись з наступного місяця за місяцем, у якому виникла заборгованість, та нараховується не на всю суму заборгованості, а лише на суму несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. При цьому сума заборгованості зі сплати аліментів за попередній місяць не додається до суми боргу за наступний місяць, а неустойка нараховується із суми несплачених аліментів за кожен місяць.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 не в повному обсязі виконував судове рішення про сплату аліментів на утримання дитини, не завжди завчасно сплачуючи аліменти, суд обґрунтовано прийшов до висновку про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.

Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку, що нарахована пеня є не співмірною з існуючою заборгованістю по аліментам та виходячи із стану здоров'я відповідача, його матеріального стану може бути зменшена до 10 000 гривень.

Враховуючи викладене та юридичну природу спірних правовідносин, під час вирішення питання, суд повно встановив всі обставини, якими обґрунтовувались вимоги й заперечення сторін.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, які були досліджені судом першої інстанції, проте переконливих доказів, які б спростовували висновки суду, апелянтом не надано.

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку і зробив вірний правовий висновок.

Рішення ухвалене з дотриманням судом норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено порушень норм матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування правильного по суті і справедливого рішення суду, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315 ЦПК України, Апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 30 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, касаційна скарга на неї може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: