Рішення № 53700171, 21.04.2015, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/860/15

Справа №754/752/14-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

21.04.2015 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді : Журавської О.В.

з участю секретаря : Лісовської А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «РОДОВИД БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 07.03 2008 року між банком та відповідачем укладено кредитний договір № 37.3/АА-00003.08.2, відповідно якого позивач зобов'язувався надати відповідачу кредит у розмірі 47 700 доларів США, а останній зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням, сплатити позивачу проценти за користування кредитними коштами та повернути кредит не пізніше 07.03. 2015 року.

Банк свої зобов'язання виконав, кредит надав, але відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує, кредит та відсотки не сплачує. На підставі викладеного позивач звернувся до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, оскільки з метою погашення кредитних забов»язань та за погодженням з банком, він на підставі акта прийому-передачі від 27 січня 2010 року добровільно передав останньому для подальшого продажу автомобіля марки Mitsubishi, PAJERO Wagon, реєстраційний номер НОМЕР_1. Відповідно до вищезгаданого акта предмет застави передавався з метою подальшої реалізацій банком самостійно для погашення кредитної заборгованості відповідача. Крім того, представник відповідача, подав до суду заяву про застосування строків позовної давності.

Вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов є необгрунтованим та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.03.2008 року між банком та відповідачем укладено кредитний договір № 37.3/АА-00003.08.2, відповідно до якого позивач зобов'язувався надати відповідачу кредит у розмірі 47 700 доларів США, а останній зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням, сплатити позивачу проценти за користування кредитними коштами та повернути кредит не пізніше 07.03.2015 року.

Відповідно до п.1.2.1 кредитного договору цільове призначення кредиту купівля автомобіля згідно з договором № 03/03/08 від 03.03.08 року. Процент за користування кредитом складає 12,5% річних.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором позики встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до розрахунку заборгованості наданого позивачем, станом на 05.09.2013 року перед відповідачем існує заборгованість у сумі 58 692,78 доларів США та 4 232 504,95 грн., з яких:

- сума поточної заборгованості за кредитом - 10 789,10 дол.США,

- сума поточної заборгованості за процентами по кредиту - 557,53 дол.США,

- сума простроченої заборгованості за кредитом - 25 550,02 дол.США,

- сума простроченої заборгованості за процентами по кредиту - 21 796,13 дол.США,

- сума пені за несвоєчасне погашення заборгованосмті за кредитом - 2 272 263,64 грн.

- сума пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту - 1 938 630,13 грн.

- сума трьох процентів річних від суми пролстрочених процентів по кредиту - 9 949,85 грн.

З метою погашення кредитних забов»язань та за погодженням з банком, позивач на підставі акта прийому-передачі від 27 січня 2010 року добровільно передав представнику позивача для подальшого продажу автомобіля марки Mitsubishi, PAJERO Wagon, реєстраційний номер НОМЕР_1. Відповідно до вищезгаданого акта предмет застави передавався з метою подальшої реалізацій банком самостійно для погашення кредитної заборгованості відповідача. При цьому сторони погодили, що автомобіль був переданий в функціональному стані, без будь-яких ушкоджень.

Згідно відповіді Банку, на лист ОСОБА_1 від 23.09.2014 року щодо надання інформації про стан реалізації заставного майна повідомлено, що у Банку відсутня інформація щодо вилучення, зберігання або реалізації автомобіля Mitsubishi, PAJERO Wagon, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно відповіді УДАІ ГУМВС України в місті Києві від 23.02.2015 року вищезазначений автомобіль зареєстрований за ОСОБА_1

Відповідно до п.1.2. кредитного договору кредитні кошти надавалися ОСОБА_1 для купівлі автомобіля згідно з договором купівлі-продажу від 03 березня 2008 року № 03/03/08.

Пунктом 1.7 кредитного договору передбачено, що забезпеченням виконання зобов»язань за цим договором є застава автомобіля марки Mitsubishi, PAJERO Wagon згідно з договором застави від 07 березня 2008 року № 37.3/АА-00003.08.2-3, нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лакустою С.І., зареєстрованому в реєстрі за № 268.

Передане в заставу майно за згодою сторін було оцінено в 53 000 доларів США.

Пунктом 3.2. договору застави передбачений позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет застави, який передбачає право банку на його розсуд: від свого імені продати предмет застави будь-якій особі, зокрема, на публічних торгах.

Згідно ст. 24 Закону України «Про заставу» у випадках коли суми, вирученої від продажу предмета застави недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України .

В судовому засіданні представником позивача не було надано будь-яких доказів реалізації предмета застави та суми отриманих коштів від реалізації предмета застави. Факт передачі вищезазначеного автомобіля Банку, згідно акту прийому -передачі від 27.01.2010 року, представником позивача не спростовується.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу .

Оскільки позивач не надав належних доказів, які підтверджують, ту обставину що предмет застави був реалізований та одержана від реалізації предмета застави сума не покрила розмір заборгованості відповідачів перед позивачем , суд вважає заявлені вимоги такими, що не підлягають задоволенню .

Оскільки суд відмовляє у задовольняє позовних вимог, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10,11,60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.526, 598, 599-601 Законом України " Про заставу " , суд-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «РОДОВИД БАНК» - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м.Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: