Рішення № 53697327, 20.11.2015, Миронівський районний суд Київської області

20.11.2015 Єдиний унікальний № 371/815/15-ц

Провадження 2/371/298/15

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 листопада 2015 року Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Гаврищука А.В.

за участю секретаря - Смиченка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миронівка в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миронівської районної державної лікарні ветеринарної медицини про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Миронівського районного суду Київської області із позовом до Миронівської районної державної лікарні ветеринарної медицини (далі - відповідач) про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що наказом начальника Миронівської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 01.12.2002 його було прийнято на посаду завідуючого Карапишівської дільничної лікарні ветеринарної медицини, 31.12.2002 переведено до Миронівської районної державної лікарні ветеринарної медицини на посаду завідуючого лікарні - лікаря по хворобах молодняка та неплідності Карапишівської державної дільничної лікарні ветеринарної медицини. Дану посаду займав до дня звільнення 06.04.2015.

Займаючи посаду, не міг не реагувати на порушення, які допускались начальником лікарні та начальником управління ветеринарної медицини, а тому разом з іншими лікарями звернувся до прокуратури Миронівського району Київської області з відповідною заявою. За заявою внесені відомості до ЄРДР та проводиться досудове розслідування.

Начальник Миронівської районної державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_3, знаючи про те. що позивач хворіє з 04.04.2015 по 15.04.2015, наприкінці дня 06.04.2015 терміново, під вигаданим приводом, викликав його та оголосив наказ про дисциплінарне стягнення у виді догани за неналежне виконання посадових обов'язків. Після цього оголосив наказ №69 від 06.04.2015 про звільнення з посади за ст. 40 ч. 3 КЗпП України.

Наказ про звільнення обґрунтований неналежним виконанням службових обов'язків. Хоча в ч. 3 ст. 40 КЗпП України вказано, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Як зазначає позивач, на його запитання про причини звільнення керівник ОСОБА_3 пояснив це недоліками роботи та порушеннями трудової дисципліни, які виявлені перевіркою від 24.03.2015.

Позивач наказ про своє звільнення вважає незаконним з наступних підстав.

Перевірка, наслідки якої стали підставою для накладення стягнення та звільнення, не проводилась. На час, вказаний в акті перевірки, він був відсутній на робочому місці, пояснень щодо фактів, викладених у акті, йому не пропонували надати, з актом не ознайомили, підписати акт не пропонували. Акт перевірки зфальсифікований з метою притягнення його до відповідальності.

При виконанні службових обов'язків він постійно керувався посадовою інструкцією, яка погоджена з начальником управління ветеринарної медицини в Миронівському районі та затверджена начальником Миронівської районної державної лікарні ветеринарної медицини.

20 січня 2015 року, керуючись вказаною посадовою інструкцією, він склав графік протиепізоотичних заходів по СТОВ «АГРОСВІТ» на перший квартал 2015 року. З метою своєчасного та якісного виконання роботи цей графік погодив з керівництвом товариства. 24.03.2015 відповідно до графіку з 05 год. до 14 год. 31 хв. перебував на племзаводі № 1, де виконував обов'язки лікаря ветеринарної медицини.

Також позивач вказує як на підставу незаконності свого звільнення ту обставину, що наказ про звільнення прийнято у період його перебування на лікарняному, що підтверджується листом непрацездатності. Відповідно до ч. 4 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Просив визнати незаконним та скасувати наказ виконуючого обов'язки начальника Миронівської районної державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_3 від 6 березня 2015 року №69 «Про звільнення». Стягнути з відповідача Миронівської районної державної лікарні ветеринарної медицини на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.04.2015 по день ухвалення рішення.

У судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача Губрій В.С. позов визнав частково, в частині незаконності звільнення позивача. У частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу заперечував, посилаючись на те, що відповідач є державною установою, фінансується з бюджету, а тому не має коштів на відшкодування позивачу коштів за час вимушеного прогулу.

Суд, вислухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, дослідивши надані матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності усі надані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовано положеннями ст. 43 Конституції України, ст.ст.40, 139, 184, 235, 237-1 КЗпП України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно із ч. 2 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пiзнiше одного мiсяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звiльнення працiвника вiд роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатнiстю або перебування його у вiдпустцi. Дисциплiнарне стягнення не може бути накладене пiзнiше шести мiсяцiв з дня вчинення проступку.

Перед тим, як застосувати дисциплінарне стягнення, власник або уповноважений ним орган повинні з'ясувати причини та обставини вчинення дисциплінарного проступку.

Згідно із ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплiнарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати вiд порушника трудової дисциплiни письмовi пояснення. При обраннi виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступiнь тяжкостi вчиненого проступку i заподiяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, i попередню роботу працiвника. Стягнення оголошується в наказi (розпорядженнi) i повiдомляється працiвниковi пiд розписку.

У судовому засіданні встановлено, що позивач з 01.12.2001 по 31.12.2001 займав посаду завідувача Карапишівської дільничної лікарні ветеринарної медицини, з 31.12.2002 до 06.04.2015 посаду завідувача лікарні - лікаря по хворобах молодняка та неплідності Карапишівської державної дільничної лікарні ветеринарної медицини. Дані обставини підтверджені відомостями трудової книжки позивача, № 051-0159, наказу №74 від 01.12.2001, наказу № 69 від 06.04.2015 /а.с. 7,12,72/.

Наказом виконуючого обов'язки начальника Миронівської районної державної лікарні ветеринарної медицини № 68 від 06.04.2015 позивачу оголошено догану у зв'язку з неналежним виконанням службових обов'язків та порушенням правил внутрішнього трудового розпорядку /а.с. 89-90/.

Вказаний наказ було визнано незаконним та скасовано рішенням Миронівського районного суду Київської області від 24 червня 2015 року у справі ЄУ№371/793/15-ц /а.с. 56-58/. Зазначене рішення набрало законної сили.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що підставою накладення дисциплінарного стягнення на позивача у вигляді догани: наказ №68 від 06.04.2015«Про порушення трудової дисципліни», як і підставою прийняття наказу про його звільнення: наказ №69 від 06.04.2015 «Про звільнення», так само і підставою прийняття наказу №67 від 03.04.2015 року «Про порушення трудової дисципліни» стали матеріали перевірки його діяльності 24.03.2015.

Таким чином на позивача було накладено одразу три дисциплінарних стягнення за одні і ті ж дії, на що послався представник відповідача.

Також суд звертає увагу на те, що наказом від 06.04.2015 позивача було звільнено із займаної посади за неналежне виконання службових обов'язків згідно ст. 40 ч. 3 КЗпП України.

Однак вказана норма передбачає, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Таким чином взагалі неузгодженими та незрозумілими залишаються суперечності у змісті наказу та посилання на норму права, які явно не узгоджуються між собою.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.

У супереч положенням ч. 4 ст. 40 КЗпП України звільнення відбулося у період тимчасової непрацездатності позивача.

Вказані обставини підтверджуються листом непрацездатності серія АГМ №007888, та випискою із медичної карти амбулаторного стаціонарного хворого від 16.04.2015 року /а.с.10,11/

Згідно із п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч. 3 ст. 40 КЗпП) стосуються як передбачених статтями 40, 41 КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. При цьому маються на увазі щорічні, а також інші відпустки, що надаються працівникам як із збереженням, так і без збереження заробітку.

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Виходячи із викладених обставни суд вважає відповідача звільненим незаконно без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, суд вважає необхідним поновити позивача на посаді лікаря по хворобах молодняка та неплідності Карапишівської державної дільничної лікарні ветеринарної медицини з 6 квітня 2015 року.

Згідно з ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При визначенні розміру середньої заробітної плати, яка підлягає стягненню на користь позивача за час вимушеного прогулу суд виходить з положень абзаців 3, 4 п.2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100, та в межах вимог позивача.

Згідно довідки про середню заробітну плату №90 від 12.11.15 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 145,22 грн. /а.с.88/. При визначенні суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу (з 06.04.2015р. по 16.11.2015р.) суд виходить з наявних у справі доказів з урахуванням розміру позовних вимог, заявлених позивачем, що відповідає положенням ст.ст. 11, 60 ЦПК України. Провівши відповідний розрахунок суд приходить до висновку, що час вимушеного прогулу за період з 06.04.2015р. по 17.11.2015р. включно складає 155 робочі дні (квітень - 18, травень - 18, червень- 21, липень - 23, серпень - 20, вересень - 22, жовтень - 22, листопад - 11).

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 06.04.2015р. по 17.11.2015р. включно (155 дні х 145,22 грн.) складає 22509 грн. 10 коп.

За ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно положень ст. 367 ЦПК України рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі підлягає негайному виконанню.

На підставі ст.ст. 40, 43 Конституції України, ст.ст.40 ч.3, 184, 235, 237-1 КЗпП України, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року з відповідними змінами «Про практику розгляду судами трудових спорів» та керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 59, 60, 61, 62, 209, 212, 214, 215, 218, 367 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 69 від 06.04.2015 року в.о. начальника Миронівської районної державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_3 в частині звільнення з роботи ОСОБА_1 за ст.40 ч. 3 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача лікарні - лікаря по хворобах молодняка та неплідності Карапишівської державної дільничної лікарні ветеринарної медицини.

Стягнути з відповідача Миронівської районної державної лікарні ветеринарної медицини (код ЄДРПОУ 00718921 м.Миронівка вул.Елеваторна, 1) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНКПП НОМЕР_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.04.2015 по день ухвалення рішення - 16.11.2015 в сумі - 22509 грн. 10 коп. (двадцять дві тисячі п'ятсот девять гривень 10 копійок) та 243,60 грн. судового збору на користь держави.

Стягнути з відповідача Миронівської районної державної лікарні ветеринарної медицини (код ЄДРПОУ 00718921 м.Миронівка вул.Елеваторна, 1) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНКПП НОМЕР_1 судові витрати у сумі 2500 грн.

Рішення в частині поновлення на роботі піддати негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 20.11.2015.

Суддя: підпис А.В.Гаврищук

Згідно з оригіналом

Суддя: А.В. Гаврищук