Постанова № 53694752, 18.11.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2015 року справа № 813/3870/15

17 год. 23 хв. зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Щур В.Р.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Сороки Х.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій №9/2100/НОМЕР_1 від 06.02.2015р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів», а саме зберігання алкогольних напоїв в місці, не внесеному до Єдиного реєстру. Позивач зазначає, що 27.01.2015р. він припинив свою підприємницьку діяльність, про що внесено запис №24150060003051439 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до абз.11 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» штрафні санкції можуть застосовуватися лише до суб'єктів підприємницької діяльності. Позивач вважає, що на момент проведення перевірки (30.01.2015р.) у відповідача не було підстав для висновків про порушення позивачем вимог законодавства та винесення оскарженого рішення.

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що в результаті проведення фактичної перевірки позивача 30.01.2015р. встановлено факт зберігання алкогольних напоїв в місці, не внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання. Тому відповідачем правомірно винесено рішення про застосування фінансових санкцій №9/2100/НОМЕР_1 від 06.02.2015р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві та доповненнях до неї. Просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у письмовому запереченні. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, з наступних підстав.

Позивач - ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа підприємець 21.12.2011р., що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №746969 від 21.12.2011р.

Відповідно до повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця від 22.01.2015р. позивача повідомлено про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису №24150060003051439 від 27.01.2015р. про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_3

30.01.2015р. відповідачем проведено фактичну перевірку з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами. За результатами перевірки складено акт від 30.01.20015р. №13/18/2100/НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено факт зберігання алкогольних напоїв на суму 955грн. в місці, не внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання, що є порушенням вимог ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів».

На підставі акта перевірки від 30.01.20015р. №13/18/2100/НОМЕР_1 винесено рішення про застосування фінансових санкцій від 06.02.2015р. №9/2100/НОМЕР_1, яким застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 фінансові санкції за зберігання алкогольних напоїв в місці зберігання, не віднесеному до Єдиного реєстру, в розмірі 17000грн. вказане рішення позивач отримав 24.06.2015р., що підтверджується копією поштового конверта.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним і скасування рішення про застосування фінансових санкцій.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначаються Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів».

Відповідно до ст.15 вказаного Закону зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру. Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків. До заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідчена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування вказаним приміщенням. Суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

В акті перевірки від 30.01.20015р. №13/18/2100/НОМЕР_1 встановлено факт зберігання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 в кафе-барі, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, алкогольних напоїв на суму 955грн. в місці, не внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання, що є порушенням вимог ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів».

Допитані в судових засіданнях 22.10.2015р. та 18.11.2015р. свідки головні державні ревізори-інспектори ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які проводили вказану перевірку, вказали, що 30.01.2015р. вони проводили фактичну перевірку з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами в кафе-барі, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Присутня у вказаному кафе-барі бармен ОСОБА_6 надала для перевірки виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за 2011 рік про реєстрацію ОСОБА_3 фізичною особою-підприємцем, а також договір оренди приміщення від 01.04.2013р. Інших документів не надала, оскільки пояснила, що вони знаходяться у позивача. Свідками встановлено факт зберігання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 в кафе-барі, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, алкогольних напоїв на суму 955грн. в місці, не внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання, про що складено акт від 30.01.20015р. №13/18/2100/НОМЕР_1.

Як вбачається з акта перевірки від 30.01.20015р. №13/18/2100/НОМЕР_1 він підписаний барменом ОСОБА_6 без зауважень чи застережень.

Таким чином, суд встановив факт зберігання в кафе-барі, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, алкогольних напоїв на суму 955грн. в місці, не внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання, що є порушенням вимог ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів».

Відповідно до ч.12 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» Роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Частиною 1 статті 17 вказаного Закону передбачено, що за порушення норм вказаного Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абз.11. ч.2 ст.17 вказаного Закону до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що законодавством встановлений спеціальний суб'єкт правопорушення, передбаченого ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів». Так, до відповідальності, передбаченої абз.11. ч.2 ст.17 вказаного Закону, можна притягнути лише суб'єктів господарювання.

Відповідно до ст.55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах вказаного майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до вказаного Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Згідно з ч.3 ст.46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Як встановлено судом, 27.01.2015р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис №24150060003051439 від 27.01.2015р. про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_3, що підтверджується копією повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця від 27.01.2015р.

З наведеного вбачається, що на час проведення 30.01.2015р. фактичної перевірки з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами в кафе-барі, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, позивач вже припинив свою підприємницьку діяльність.

З цих підстав, суд вважає, що відповідач протиправно виніс рішення про застосування до позивача фінансових санкцій №9/2100/НОМЕР_1 від 06.02.2015р. за порушення вимог ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів», без урахування того, що ОСОБА_3 не може бути суб'єктом вказаного правопорушення,оскільки не є суб'єктом господарювання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про застосування до позивача фінансових санкцій №9/2100/НОМЕР_1 від 06.02.2015р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України на користь позивача необхідно стягнути з бюджету понесені ним судові витрати.

Відповідно до квитанції від 21.07.2015р. №2465 позивач сплатив судовий збір у сумі 182,70грн.

Тому, з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 182,70грн.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Львівській області про застосування фінансових санкцій №9/2100/НОМЕР_1 від 06.02.2015р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 182 грн. 70 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду складений і підписаний 23.11.2015р.

Суддя А.Г. Гулик