Постанова № 53694601, 23.10.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

23 жовтня 2015 року (10 год. 50 хв.) Справа № 808/3833/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Мащенко Д.В.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень.

14.07.2015 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (далі - позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі відповідач), в якому позивач просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0000104600, №0000114600, №0000124600, №0000134600, №0000144600, №0000154600, №0000194600, №0000204600 від 03.07.2015.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 16.06.2015 №92/28-04-46/00191230 (далі ОСОБА_5 перевірки). На підставі ОСОБА_5 перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача №0000104600, №0000114600, №0000124600, №0000134600, №0000144600, №0000154600, №0000194600, №0000204600 від 03.07.2015. ОСОБА_5 перевірки позивач вважає необґрунтованими, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення на думку позивача є безпідставними та підлягають скасуванню.

Ухвалою від 15.07.2015 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 30.07.2015.

У судове засідання 30.07.2015 представники осіб, які беруть участь у справі, не прибули.

Ухвалою від 30.07.2015 за клопотанням представника відповідача провадження у справі було зупинено до 09.09.2015.

Ухвалою від 09.09.2015 провадження у справі було поновлене, судове засідання призначене на 09.09.2015.

У судовому засіданні 09.09.2015 на підставі вимог ст. 55 КАС України судом було здійснене процесуальне правонаступництво первинного позивача та первинного відповідача залучено до участі в справі правонаступників зазначених осіб Публічне акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» в якості позивача та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС в якості відповідача.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 14.09.2015.

У судове засідання 14.09.2015 представники осіб, які беруть участь у справі, не прибули.

Ухвалою від 14.09.2015 за клопотанням представника відповідача провадження у справі було зупинено до 05.10.2015.

Ухвалою від 05.10.2015 провадження у справі поновлене, судове засідання призначене на 05.10.2015.

Ухвалою від 05.10.2015 за клопотанням представників відповідача провадження у справі було зупинено до 15.10.2015.

Ухвалою від 15.10.2015 провадження у справі було поновлено, судове засідання призначене на 15.10.2015.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 23.10.2015.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та письмових поясненнях. Просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представники відповідача заперечили проти позовних вимог з підстав викладених у запереченнях проти позову. Вважають оскаржувані податкові повідомлення - рішення правомірними, через що просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 23.10.2015 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і зясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу відповідача від 20.02.2015 №76 в період з 03.03.2015 по 15.04.2015 відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014.

Термін проведення перевірки продовжувався з 16.04.2015 по 07.05.2015 на підставі наказу відповідача від 14.04.2015 №141.

Відповідно до наказу відповідача від 07.05.2015 №163 проведення планової виїзної перевірки зупинено терміном на 15 робочих днів.

Відповідно до наказу відповідача від 29.05.2015 №183 проведення перевірки поновлено на 1 робочий день.

За результатами перевірки 16.06.2015 відповідачем був складений ОСОБА_5 перевірки, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог:

1) п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 150.1 ст. 150, п. 161.2 ст. 161 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік у сумі 26650189,00 грн.

2) п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 150.1 ст. 150, п. 161.2 ст. 161 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток за 2012 2013 роки на суму 135100502,00 грн., у тому числі: 3 квартали 2012 року 43000,00 грн., 2012 рік 101700,00 грн., 2013 рік 134998802,00 грн.

3) пп. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 , п. 200.1, ст. 200 Податкового Кодексу України, п. 1.1. розділу IV «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 № 1340, зареєстрованого в Мінюсті України 01.02.2013 за №201/22733, розділу I «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних» затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.11.2013 № 708, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.12.2013 за № 2118/24650, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму ПДВ 28076777,00 грн., тому числі: січень 2013 року 82 372 грн.; лютий 2013 року - 58 221 грн.; березень 2013 року 10 935 860 грн.; квітень 2013 року 14 802 331 грн.; травень 2013 року 96 322 грн.; липень 2013 року 87 491 грн.; вересень 2013 року 92 212 грн.; жовтень 2013 року 91 157 грн.; грудень 2013 року 714 339 грн.; січень 2014 року 7 409 грн.; лютий 2014 року 81 537 грн.; березень 2014 року 62 548 грн.; квітень 2014 року 52 122 грн.; травень 2014 року. 42 346 грн.; червень 2014 року 218 094 грн.; липень 2014 року 209 335 грн.; серпень 2014 року 163 542 грн.; вересень 2014 року 75 803 грн.; жовтень 2014 року 131 474 грн.; грудень 2014 року 72 262 грн.

4) пп. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 , п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, п. 1.1 розділу IV «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 № 1340, зареєстрованого в Мінюсті України 01.02.2013 за №201/22733, розділу I «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних» затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.11.2013 № 708, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.12.2013 за №2118/24650, в результаті чого завищено ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 28004515,00 грн., у тому числі: лютий 2013 року 82 372 грн.; березень 2013 року 58 221 грн.; квітень 2013 року 10 935 860 грн.; травень 2013 року 14 802 331 грн.; червень 2013 року 96 322 грн.; серпень 2013 року 87 491 грн.; жовтень 2013 року 92 212 грн.; листопад 2013 року 91 157 грн.; січень 2014 року 714 339 грн.; лютий 2014 року 7 409 грн.; березень 2014 року 81 537 грн.; квітень 2014 року 62 548 грн.; травень 2014 року 52 122 грн.; червень 2014 року 42 346 грн.; липень 2014 року 218 094 грн.; серпень 2014 року 209 335 грн.; вересень 2014 року 163 542 грн.; жовтень 2014 року 75 803 грн.; листопад 2014 року 131 474 грн.

5) пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 розділу ІV Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб за період з 01.03.2014 по 31.12.2014 на загальну суму 348898,90 грн., в т.ч. по періодам: березень 2014 року 4 756,99 грн.; квітень 2014 року 27 784,25 грн.; травень 2014 року 33 093,86 грн.; червень 2014 року 31 368,96 грн.; липень 2014 року 31 425,21 грн.; серпень 2014 року 40 621,54 грн.; вересень 2014 року 43 294,53 грн.; жовтень 2014 року 48 988,48 грн.; листопад 2014 року 41 942,76 грн.; грудень 2014 року 45 622,32 грн.

6) пп. «б» п. 176.2 ст. 176 розділу ІV Податкового кодексу України, розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА України 24.12.2010 №1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 за №46/18784 (діяв до 31.03.2014) та наказом Міністерства доходів і зборів України 21.01.2014 №49, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2014 за №228/25005 (діє з 01.04.2014), за ІІІ - ІV квартали 2012 року, І-ІV квартали 2013 року, І-ІV квартали 2014 року не у повному обсязі, з недостовірними відомостями та з помилками.

7) ст. 1, 2 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення строків розрахунків по контрактах №2013.60.1274.01 від 29.12.2012 з Компанія «Carbo One Ltd» (Кіпр) та №RM-Zapstal-2013 від 01.12.2013 з «RUSAL MARKETING GMBH» (Швейцарія).

22.06.2015 позивачем було подано до відповідача заперечення на ОСОБА_5 перевірки, проте листом від 30.06.2015 №3744/10/28-04-46 відповідач повідомив, що не має підстав для задоволення наданих заперечень.

03.07.2015 на підставі ОСОБА_5 перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000104600, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 26650189,00 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 13325094,50 грн.;

- №0000114600, яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток на суму 135100502,00 грн.;

- №0000124600, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб на суму 348898,90 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 260484,93 грн.;

- №0000134600, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1020,00 грн.;

- №0000144600, яким нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 1474,38 грн.;

- №0000154600, яким нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 36762,07 грн.;

- №0000194600, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 28 004 515 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 14002257,50 грн.;

- №0000204600, яким зменшено розмір відємного значення з ПДВ на суму 28076777,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були отримані уповноваженим представником 06.07.2014.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

ОСОБА_6 з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки ОСОБА_6 перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

Відповідач в ОСОБА_6 перевірки позивача посилається на недотримання, позивачем вимог податкового та валютного законодавства.

Судом встановлено, що 25.02.2013 між позивачем та ТОВ «Українська нафто-газова компанія» було укладено договір на постачання природного газу №20/2013/489, відповідно до якого останнє зобовязався поставити позивачу природний газ, в обсягах визначених договором, а позивач прийняти та сплатити його вартість. ОСОБА_6 договору позивач зобовязався укласти технічну угоду щодо порядку обліку газу з ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в пунктах приймання-передачі газу.

За наслідками виконання умов договору позивачу на загальну поставки видавались податкові накладні від 11.03.2013 №91, від 20.03.2013 №280, від 27.03.2013 №438, від 17.04.2012 №175, від 22.04.2013 №251, від 25.04.2013 №316.

Передача природного газу здійснювалась за Актами передачі-приймання природного газу від 31.03.2013 та від 30.04.2013, що були складені та підписані сторонами договору.

Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Українська нафто-газова компанія», що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

04.03.2013 між позивачем та ТОВ «ГАЗ УКРАЇНА-2020» було укладено договір №133/13, за яким останнє зобовязалося передати матеріали, на умовах визначених договором, а позивач прийняти та сплатити їх вартість. Кількість та номенклатура матеріалів визначена у специфікаціях до договору №1-5.

За наслідками виконання умов договору позивачу на загальну поставки видавались податкові накладні, видаткові накладні та рахунки на оплату.

Передача матеріалів здійснювалась за Актами приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю, що були складені та підписані сторонами договору.

Факт поставки матеріалів підтверджується залізничними накладними, Актами приймання передачі вагоно-цистерн з нафтопродуктами для охорони та супроводження.

Передача нафтопродуктів здійснювалась уповноваженими представниками ТОВ «ГАЗ УКРАЇНА-2020», які діяли за довіреностями.

Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «ГАЗ УКРАЇНА-2020», що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

08.01.2013 між позивачем та ТОВ «НК АРТЕМІДА ТРЕЙД» було укладено договір №76/13, за яким останнє зобовязалося передати матеріали, на умовах визначених договором, а позивач прийняти та сплатити їх вартість. Кількість та номенклатура матеріалів визначена у специфікаціях до договору №1-9.

За наслідками виконання умов договору позивачу на загальну поставки видавались податкові накладні та видаткові накладні.

Факт поставки матеріалів підтверджується наданими у повному обсязі товарно-транспортними накладними.

Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «НК АРТЕМІДА ТРЕЙД», що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

29.12.2012 між позивачем та Компанією «Carbo One Ltd» було укладено контракт №2013.60.1274.01, за яким остання зобовязалася поставити позивачe вугілля та концентрат вугілля камяного, а позивач прийняти та сплатити його вартість. Реквізити, кількість та якісні характеристики, визначені у специфікаціях до контракту. Поставка товару здійснюється на умовах DAP кордон Росія/Україна, станція прикордонного переходу Соловій, згідно Інкотермс 2010.

На підтвердження виконання умов договору позивачем було надано вантажно-митні декларації, інвойси складені продавцем, експортні декларації.

Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок Компанії «Carbo One Ltd», що підтверджується банківською випискою, наявною в матеріалах справи.

01.12.2013 між позивачем та Компанією «RUSAL MARKETING GMBH», Швейцарія було укладено договір №RM-Zapstal-2013, за яким остання зобовязалася поставити позивачу алюмінієву продукцію, а позивач прийняти та сплатити його вартість. Номенклатура, кількість та перелік товару визначається у щомісячних додаткових угодах сторін №1,2. Поставка товару здійснюється на умовах DAP кордон Росія/Україна, станція прикордонного переходу Соловій, згідно Інкотермс 2010.

На підтвердження виконання умов договору позивачем було надано вантажно-митну декларацію, інвойс складений продавцем, експортна накладна.

Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок Компанії «RUSAL MARKETING GMBH», що підтверджується банківською випискою, наявною в матеріалах справи.

Судом встановлено, що послуги по автоперевезенню та експедиційні послуги надавалися позивачу - ТОВ «Гудвей-транс», ТОВ «Антей сервис», ТОВ «Логістичні системи бізнесу», ТОВ «Ясна Трейд», ТОВ «ЕС СІ ЕЙЧ Інтегрейтед логістікс», відповідно до укладених з позивачем договорів.

29.08.2012 між позивачем та ТОВ «Гудвей-транс» було укладено договір №ВП.1323.37515.12.83И на надання експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, за яким ТОВ «Гудвей-транс» зобовязалося організувати за рахунок коштів позивача доставку вантажу на територію України та видати його уповноваженій особі, а позивач сприяти експедитору виконанню договору. Умови транспортування, строки, вартість узгоджуються у транспортній заявці.

На виконання договору перевізником надавалися позивачу довідки про експедиційно-транспортні витрати.

За наслідками надання транспортних послуг між сторонами складались та підписувались ОСОБА_6 здачі-прийняття робіт (надання послуг).

27.01.2011 між позивачем та ТОВ «Ясна Трейд» було укладено договір №20/2011/366 на надання експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, за яким ТОВ «Ясна Трейд» зобовязалося організувати за рахунок коштів позивача доставку вантажу на територію України та видати його уповноваженій особі, а позивач сприяти експедитору виконанню договору. Умови транспортування, строки, вартість узгоджуються у транспортній заявці.

На виконання договору перевізником надавалися позивачу довідки про транспортні витрати.

За наслідками надання транспортних послуг між сторонами складались та підписувались ОСОБА_6 здачі-прийняття виконаних робіт, наданих послуг.

05.02.2013 між позивачем та ТОВ «ЕС СІ ЕЙЧ Інтегрейтед логістікс» було укладено договір №ВП.1323.37515.13.39И на надання експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, за яким ТОВ «ЕС СІ ЕЙЧ Інтегрейтед логістікс» зобовязалося організувати за рахунок коштів позивача доставку вантажу на територію України та видати його уповноваженій особі, а позивач сприяти експедитору виконанню договору. Умови транспортування, строки, вартість узгоджуються у транспортній заявці.

На виконання договору перевізником надавалася позивачу довідка про транспортні витрати.

19.12.2012 між позивачем та ТОВ «Логістичні системи бізнесу» було укладено договір №20/2012/2327 на надання експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, за яким ТОВ «Логістичні системи бізнесу» зобовязалося організувати за рахунок коштів позивача доставку вантажу на територію України та видати його уповноваженій особі, а позивач сприяти експедитору виконанню договору. Умови транспортування, строки, вартість узгоджуються у транспортній заявці.

На виконання договору перевізником надавалися позивачу довідки про транспортні витрати.

За наслідками надання транспортних послуг між сторонами складались та підписувались ОСОБА_6 здачі-прийняття виконаних робіт, наданих послуг.

01.08.2014 між позивачем та ТОВ «Антей сервис» було укладено договір №20/2014/1501 на надання експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, за яким ТОВ «Антей сервис» зобовязалося організувати за рахунок коштів позивача доставку вантажу на територію України та видати його уповноваженій особі, а позивач сприяти експедитору виконанню договору. Умови транспортування, строки, вартість узгоджуються у транспортній заявці.

На виконання договору перевізником надавалися позивачу довідка про транспортні витрати та рахунок-фактури.

За наслідками надання транспортних послуг між сторонами складено та підписано ОСОБА_6 здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Судом встановлено, що ТОВ «Гудвей-транс», ТОВ «Антей сервис», ТОВ «Логістичні системи бізнесу», ТОВ «Ясна Трейд», ТОВ «ЕС СІ ЕЙЧ Інтегрейтед логістікс» було укладено договори перевезення з перевізниками, що безпосередньо здійснювали перевезення товарів придбаних позивачем. В матеріалах справи в повному обсязі наявні договори перевезення укладені з безпосередніми перевізниками вантажів. На підтвердження факту надання послуг зазначеними експедиторами позивачем до суду було надано міжнародні транспортні накладні.

Крім того, 05.08.2011 між позивачем та ТОВ «Скіф-Шіпінг» (ТОВ «Метінвест-Шіпінг») було укладено договір №20/2011/1578 транспортного експедитування, за яким ТОВ «Скіф-Шіпінг» зобовязалося від свого імені за рахунок позивача здійснювати доручення з організації перевезень вантажів залізничним транспортом, а позивач прийняти послуги, сплатити їх вартість та відшкодувати всі витрати, що були понесені експедитором.

На виконання договору перевізником надавалися позивачу рахунки на оплату.

За наслідками надання транспортних послуг між сторонами складено та підписано ОСОБА_6 виконаних робіт.

На підтвердження виконання умов договору позивачем було надано експортні накладні.

З метою виконання умов зазначеного договору ТОВ «Метінвест-Шіпінг» 30.01.2013 було укладено з ЗАТ «ТалТЄК Транс» договір №ТТТ-МШ 201/2012 транспортного експедирування, за яким ЗАТ «ТалТЄК Транс» зобовязалося здійснювати доручення з організації перевезень вантажів залізничним транспортом, а ТОВ «Метінвест-Шіпінг» прийняти послуги, сплатити їх вартість та відшкодувати всі витрати, що були понесені експедитором.

На виконання договору перевізником надавалися ТОВ «Метінвест-Шіпінг» рахунки на оплату, рахунки-фактури.

За наслідками надання транспортних послуг між сторонами складено та підписано ОСОБА_6 виконаних робіт.

На підтвердження виконання умов договору між ТОВ «Метінвест-Шіпінг» та ЗАТ «ТалТЄК Транс» позивачем було надано експортні накладні.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Промгазстрой» було укладено договір №20/2014/200 підряду на будівельно-монтажні роботи від 23.12.2013, відповідно до якого позивач доручив, а ПП «Промгазстрой» зобовязався на власний ризик виконати на умовах договору роботи з капітального будівництва обєкту позивача, в обсягах, передбачених кошторисом або проектами.

На підставі складених ПП «Промгазстрой» заявок про видачу перепусток на територію позивача, позивачем було видано перепустки працівникам ПП «Промгазстрой», що підтверджується Витягом з журналу реєстрації перепусток.

За наслідками виконання умов договору позивачу видавались податкові накладні, рахунки-фактури, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат.

Приймання виконаних підрядних робіт здійснювалась за Актами приймання виконаних підрядних робіт, що були складені та підписані сторонами договору.

Позивач розрахувався за виконані роботи у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ПП «Промгазстрой», що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Всі вищевказані документи наявні в матеріалах справи.

В ОСОБА_6 перевірки відповідач дійшов висновку про завищення витрат з податку на прибуток та завищення податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Українська нафто газова компанія» за період березень, квітень 2013 року, у звязку з чим було прийнято податкові повідомлення-рішення №0000104600, №0000114600, №0000194600, №0000204600 від 03.07.2015.

Відповідач зазначає, що витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2013 рік не підтверджені відповідними первинними документами, оскільки підписані особою, яка не мала на це законних підстав у зв'язку з дефектністю виданої довіреності на право представляти інтереси підприємства ТОВ «Українська нафто - газова компанія». Крім того, у директора з комерційних питань ОСОБА_7 були відсутні права на підписання акту приймання-передачі природного газу на позивача від 30.04.2013, оскільки термін дії довіреності сплинув 22.04.2013.

Крім того, відповідач дійшов висновку, що податковий кредит позивача не може бути сформований за рахунок податкових накладних отриманих від ТОВ «Українська нафто - газова компанія» з придбання природного газу за період березень, квітень 2013 року у загальному розмірі ПДВ 23470316 грн., у зв'язку з дефектністю виписаних податкових накладних. Податкові накладні ТОВ «Українська нафто - газова компанія», які стали підставою для формування ВАТ «Запоріжсталь» податкового кредиту, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є порушенням п. 201.1, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, п.1, п.6, п.16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. №1379, що призвело до завищення позивачем суми податкового кредиту та суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту по операціям з придбання природного газу у ТОВ «Українська нафто - газова компанія» за період березень, квітень 2013 року у загальному розмірі 23470316 грн.

З приводу зазначених обґрунтувань, суд зазначає наступне.

Наданими до суду первинними бухгалтерськими документами, податковими накладними, платіжними дорученнями, актами приймання передачі та іншими документами, підтверджується факт вчинення фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «Українська нафто - газова компанія».

Слід зазначити, що згідно ОСОБА_6 перевірки відповідач не заперечує факт відображення у бухгалтерському та податковому обліку позивача господарських операцій з отримання товару від ТОВ «Українська нафто - газова компанія» на підставі первинних документів, які були надані до перевірки, а також підтверджує факт поставки товару від ТОВ «Українська нафто - газова компанія».

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі Закон України №996-ХІV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закон України №996-ХІV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Підпунктами 2.1., 2.2., 2.4, 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено наступне:

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд зазначає, що предявлені до перевірки документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Українська нафто - газова компанія».

В ОСОБА_6 перевірки, як на підставу для зменшення позивачу витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Українська нафто газова компанія» за період березень, квітень 2013 року, відповідач посилається на висновок почеркознавчого дослідження №203 від 05.06.2015, відповідно до якого: підпис в графі «директор» у копії довіреності №3 від 24.04.12 виконано не ОСОБА_8, іншою особою з уподобанням підпису ОСОБА_8; підписи від імені ОСОБА_8 в графі «підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну» в завірених копіях податкових накладних, виписаних ТОВ «Українська нафто - газова компанія» на адресу позивача №91 від 11.03.13, №175 від 17.04.13, №251 від 22.04.13, №280 від 20.03.13, №316 від 25.04.13, №438 від 17.03.13, №444 від 30.04.13, №706 від 31.03.13, виконано не ОСОБА_8, а двома особами з уподобанням підпису ОСОБА_9

Відповідно до п. 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, яку затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 №53/5 (далі Інструкція №53/5), підставою для проведення експертного дослідження є письмова заява (лист) замовника (юридичної або фізичної особи) з обов'язковим зазначенням його реквізитів, з переліком питань, які підлягають розв'язанню, а також об'єктів, що надаються.

ОСОБА_6 п. 3.1 Інструкції №53/5 експертиза проводиться після подання органом (особою), який (яка) її призначив(ла) (залучив(ла) експерта), матеріалів, оформлених згідно з вимогами процесуального законодавства та цієї Інструкції.

Експертні дослідження виконуються в порядку, передбаченому для проведення експертиз (п. 4.23 Інструкції №53/5).

Почеркознавча експертиза є підвидом криміналістичної експертизи відповідно до Інструкції №53/5.

Статтею 242 КПК України від 13.04.2012 №4651-VI визначено, що експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з'ясування питань права.

Суд зазначає, що в ОСОБА_6 перевірки відсутні будь-які посилання на номер кримінального провадження, в рамках якого було призначено проведення почеркознавчого дослідження копії Довіреності №3 від 24.04.2012 та завірених копій податкових накладних виписаних ТОВ «Українська нафто - газова компанія».

Відповідно до п. 1.1 розділу І Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, які затверджені Наказом Міністерства юстиції України 08.10.98 №53/5 для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

Тобто, при проведенні почеркознавчого дослідження підписів повинні досліджуватися лише оригінали документів.

При цьому в ОСОБА_6 перевірки зазначено, що висновок почеркознавчого дослідження №203 від 05.06.2015 складений на підставі дослідження завірених копій податкових накладних, виписаних ТОВ «Українська нафто - газова компанія» на адресу позивача, та на підставі дослідження копії Довіреності №3 від 24.04.2012.

Стосовно посилання на те, що у директора з комерційних питань ОСОБА_7 були відсутні права на підписання акту приймання-передачі природного газу від 30.04.2013, оскільки термін дії довіреності сплинув 22.04.2013, суд зазначає наступне.

Акт приймання - передачі природного газу від 30.04.2013 був підписаний заступником директора з комерційних питань ТОВ «Українська нафто - газова компанія» ОСОБА_7 на підставі Довіреності №7 від 25.04.2013, яка дійсна до 25.04.2014.

В звязку із цим висновок щодо завищення витрат з податку на прибуток по ОСОБА_6 приймання - передачі природного газу від 30.04.2013 на загальну суму 68135500,01 грн. без ПДВ є необґрунтованим та протиправним.

З наведених підстав суд дійшов висновку про відсутність з боку позивача порушень вимоги податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Українська нафто - газова компанія» в березні, квітні 2013 року.

В ОСОБА_6 перевірки відповідач дійшов висновку про завищення витрат з податку на прибуток та завищено податковий кредит з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «ГАЗУКРАЇНА-2020», у звязку з чим було прийнято податкові повідомлення-рішення №0000104600, №0000114600, №0000194600, №0000204600 від 03.07.2015.

Відповідач зазначає, що перевіркою встановлено відсутність постачання нафтопродуктів позивачу безпосередньо від контрагента ТОВ «ГАЗ УКРАЇНА-2020» за період березень, квітень, грудень 2013 року, оскільки:

-підприємство ТОВ «ГАЗ УКРАЇНА-2020» фіктивний суб'єкт підприємницької діяльності, яке створено з метою прикриття злочинів та незаконної діяльності, надання їй видимої законності (вирок суду від 09.04.15 по справі №646/3810/15-к провадження №1- кп/646/325/2015);

-контрагенти по ланцюгу постачання не є виробниками або імпортерами зазначеного виду продукції. До Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено матеріали кримінальних проваджень за ст.205 ч. 2, ст.212 ч. 3 КК України. Зазначені контрагенти здійснювали маніпулювання даними податкової звітності у зв'язку з чим не сплачували податки до Державного бюджету України;

-дослідити ланцюг постачання палива дизельного неможливо оскільки відбувся обрив ланцюга постачання товарів від імпортера до позивача, що не дає змогу встановити факт того, що імпортні нафтопродукти пройшли процедуру розмитнення та сплати належних платежів до бюджету;

-відповідно до даних АІС «Податковий блок», ЄАІС, АРМ «Митниця» підприємство ТОВ «ГАЗ УКРАІНА-2020» не є імпортером у 2013-2014 роках, а єдиним контрагентом-постачальником пального відповідного класу на його адресу є ПП «Юрай»;

-відносно ПП «Юрай» відкрито кримінальне впровадження за ст.212 ч.3, ст.205 ч.2 КК України ( кримінальне провадження №320141000000000036, внесеного в ЄРДР 05.03.14 по факту здійснення фіктивного підприємництва ТОВ «Юрай»).

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що податкові накладні ТОВ «ГАЗ УКРАЇНА 2020», які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є порушенням п. 201.1, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, п., п.6, п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, що призвело до завищення позивачем суми податкового кредиту та суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту по операціям з придбання дизельного пального за період березень, квітень, грудень 2013 року у загальному розмірі 2575424 грн.

Суд зазначає, що згідно витягу з кримінального провадження №32014100000000036, розпочато досудове розслідування щодо умисного ухилення від сплати податків службовими особами ряду підприємств, але які це підприємства не уточнено та не наведено переліку підприємств, а здійснення фінансово господарських операцій стосується взаємовідносин між підприємством ТОВ «Капромбуд» та ТОВ «Юрай» за період з 01.04.2012 по 31.01.2014

Суд зазначає, що у суду відсутні відомості щодо наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, згідно якого службових осіб ТОВ «Юрай» визнано винними у кримінальному провадженні за ст. 212 ч.3, ст. 205 ч.2 КК України.

Отже, відповідач в ОСОБА_6 перевірки необґрунтовано посилається на невстановлені і неперевірені факти щодо відкриття кримінального провадження за ст. 212 ч.3, ст. 205 ч.2 КК України відносно посадових осіб ТОВ «Юрай» та за відсутності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили.

Суд зазначає, що по взаємовідносинам з ТОВ «ГАЗ УКРАЇНА-2020» позивачем було надано всі первинні бухгалтерські документи - податкові накладні, договори, специфікації, рахунки, банківські виписки, акти приймання, накладні, сертифікат відповідності, паспорт якості, приходні ордери ті інші.

Відповідач зазначає, що згідно АІС «Податковий блок» співставлення додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» в розрізі контрагентів за період жовтень 2013 - січень 2014 основними постачальникам ТОВ «ГАЗ УКРАЇНА-2020» є контрагенти взаємовідносини яких з контрагентами покупцями та постачальниками не підтверджено актами.

В ході аналізу вище зазначених актів встановлено, що основним постачальником підприємств ТОВ «ДАЙМОНД АЛЬЯНС», ТОВ «ПРІОРА-ІНВЕСТ», ТОВ «ГОЛДСТРІМ КОНСАЛТ», ТОВ «ЗКХР», ТОВ «КАРТАЛ ГОЛД» , ТОВ «ТОРЕНІЯ» за період жовтень 2013 - січень 2014 є ТОВ «ЮРАЙ».

Тобто, відповідач виходячи з аналізу додатку №5 та актів про неможливість підтвердження відомостей приходить до висновку, що ланцюг постачання дизельного палива в адресу позивача за період жовтень 2013 - січень 2014 року веде до ТОВ «ЮРАЙ».

Суд наголошує, що в ОСОБА_6 перевірки відсутні посилання на акти перевірок (звірок) щодо підтвердження господарських відносин позивача з безпосереднім постачальником товарів.

Податковий кодекс України не ставить право платника податку на відображення податкового кредиту в залежність від встановлення факту формування та сплати його контрагентами до Державного бюджету України податкових зобов'язань за господарськими операціями у відповідному податковому періоді.

Судом встановлено, що ТОВ «ГАЗ УКРАЇНА-2020» рахується як належний платник ПДВ під час здійснення господарських операцій, належно відображає у податковому обліку господарські операції з позивачем та подає податкову звітність.

Крім того, суд наголошує, що ОСОБА_10 був засновником та директором ТОВ «ГАЗ УКРАЇНА-2020» за період з 2012 року по 05 липня 2013 року.

На сьогоднішній день відсутній будь-який обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили, згідно якого службових осіб ТОВ «ГАЗ УКРАЇНА-2020» визнано винними у кримінальному провадженні за ст. 212 ч.3, ст. 205 ч.2 КК України за період діяльності саме грудень 2013 року та за 2014 рік.

За змістом вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.04.2015 в обвинуваченні відсутня така кваліфікаційна ознака злочину, як створення суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, та визнано ОСОБА_10 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України за угодою про визнання винуватості; також дії ОСОБА_10 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 205 КК України, як придбання суб'єкта підприємницької діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду ПАТ «НАК «Нафтогаз України».

При цьому, у вироку не зазначено, що спірні господарські операції та операції по взаємовідносинам з позивачем ставляться йому в провину.

Таким чином, Вирок суду від 09.04.2015 по справі №646/3810/15-к провадження №1-кп/646/325/2015 жодним чином не стосується податкового обліку господарських операцій між позивачем та ТОВ «ГАЗ УКРАЇНА-2020», так як суд кваліфікував дії ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 205 КК України, як придбання суб'єкта підприємницької діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду не державі, а іншій юридичній особі - ПАТ «НАК «Нафтогаз України».

З наведених підстав суд доходить висновку про недоведеність відповідачем порушення позивачем вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ «ГАЗ УКРАЇНА-2020» в березні, квітні та грудні 2013 року.

ОСОБА_6 перевірки, відповідач дійшов висновку про завищення витрат з податку на прибуток та завищення податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «НК Артеміда Трейд», у звязку з чим прийнято податкові повідомлення-рішення №0000104600, №0000114600, №0000194600, №0000204600 від 03.07.2015.

Щодо посилань контролюючого органу на те, що бензин є імпортного виробництва, а в сертифікатах відповідності вказаний український виробник, який не здійснював імпортні та експортні операції, суд зазначає

ОСОБА_6 ДСТУ 4839:2007, бензин марки А-92 має октанове число не менше 92, що у свою чергу згідно УКТ ЗЕД відноситься до коду - 2710 11 41 99 - інші нафтопродукти і продукти їх перегонки з октановим числом більш як 92, але менш як 95, таким чином код УКТ ЗЕД 2710 11 41 99, зазначений у первинних документах та податкових накладних для бензину марки А-92 є вірним.

ОСОБА_6 ДСТУ 4063-2001 бензин марки А-76 по дослідницькому методу має октанове число 80, таким чином бензин марки А-76 належить до коду УКТ ЗЕД 2710 11 41 19.

Абзац «і» п. 201.1 ст. 201 ПКУ передбачає, що у податковій накладній зазначається в окремих рядках код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Тобто, п. 201.1 ст. 201 ПКУ визначено, що код товару згідно з УКТ ЗЕД в податкових накладних зазначається не лише для імпортованого товару, а і для підакцизних товарів.

ОСОБА_6 з пп. 212.1.1 п. 212.1 ст. 212 ПКУ платниками акцизного податку є особа, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини.

ОСОБА_6 з пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 ПКУ, у редакції чинній на момент поставки бензину, до підакцизних товарів належать товари згідно з кодами УКТ ЗЕД, зазначені у цій статті, в т. ч. коди 2710 11 41 19 бензин марки А-76, 2710 11 41 99 - бензин марки А-92.

Судом встановлено, що у сертифікатах відповідності було вказано, що виробником продукції є саме український виробник - Шебелинське відділення по переробці газового конденсату та нафти (с. Андріівка, Балаклійського району Харківської області, що є підрозділом Управління з переробки газу та газового конденсату).

Відповідно до сертифіката відповідності № UA1.185.0215556-13 лише бензин марки «А-92 Євро», поставлений на комбінат від ТОВ «НК Артеміда Трейд», має імпортне походження, виробник продукції - компанія «OMV PETROM S. A.» (Румунія).

Таким чином, твердження відповідача, що придбаний бензин марки А-76 та А-92 у підприємства ТОВ «НК Артеміда Трейд» має імпортне походження не відповідає дійсності, так як бензин марки А-76, А-92 в момент поставки був підакцизним товаром українського виробництва, мав коди УКТ ЗЕД, які зазначались ТОВ «НК Артеміда Трейд» в видаткових та податкових накладних.

Щодо посилання контролюючого органу на те, що товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти), видані ТОВ «НК Артеміда Трейд», не відповідають вимогам Наказу Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України №281/171/578/155 від 20.05.2008, суд зазначає наступне.

Позивач не складав товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) форми 1- ТТН, тому і відповідальність повинна покладатись саме на тих осіб, які відповідальні за складання цих документів.

З наведених підстав суд дійшов висновку про безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства у взаємовідносинах із ТОВ «НК Артеміда Трейд».

Крім того, за наслідками перевірки відповідач дійшов висновку, що позивачем завищено податковий кредит з ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Промгазстрой», у звязку з чим було прийнято податкові повідомлення-рішення №0000194600, №0000204600 від 03.07.2015.

Відповідач робить посилання на те, що в порушення Наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 №554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві» складені ОСОБА_6 приймання виконаних будівельних робіт (типова форма № КБ-2в) не містять відомостей про залучених субпідрядників.

Зазначеним Наказом було затверджено примірні форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в «ОСОБА_6 приймання виконаних будівельних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати».

Суд зазначає, що вищезазначений Наказ втратив чинність, згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 20.01.2014 №16.

Таким чином, посилання відповідача про завищення позивачем суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Промгазстрой» за період з січня 2014 року по грудень 2014 року, є необґрунтованими.

За наслідками перевірки відповідач дійшов висновку про завищення витрат з податку на прибуток при оплаті нерезидентам, а саме компанії «OMEX Distribution (UK) LLP», вартості товарів, які включаються до складу витрат, у звязку з чим було прийнято податкові повідомлення-рішення №0000104600, №0000114600 від 03.07.2015.

Відповідно до п. 161.2 ст. 161 ПКУ у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг).

Правило, визначене цим пунктом, починає застосовуватися з календарного кварталу, що настає за кварталом, на який припадає офіційне опублікування переліку офшорних зон, встановленого Кабінетом Міністрів України.

У разі необхідності внесення змін до цього переліку такі зміни вносяться не пізніше ніж за три місяці до нового звітного (податкового) року та вводяться в дію з початку нового звітного (податкового) року.

Пунктом 161.3 ст. 161 ПКУ встановлено, що під терміном "нерезиденти, що мають офшорний статус" розуміються нерезиденти, розташовані на території офшорних зон, за винятком нерезидентів, розташованих на території офшорних зон, які надали платнику податку виписку із правоустановчих документів, легалізовану відповідною консульською установою України, що свідчить про звичайний (неофшорний) статус такого нерезидента. При існуванні договорів, визначених абзацом першим цього пункту, платник податку має послатися на наявність зазначеної виписки у поясненні до податкової декларації.

Тобто, Податковий кодекс України чітко встановлює, що під терміном "нерезиденти, що мають офшорний статус" розуміються нерезиденти, розташовані на території офшорних зон.

Відповідач в ОСОБА_6 перевірки зазначає, що згідно свідоцтва про реєстрацію компанії "OMEX Distribution (UK) LLP", розташований в Англії/Уельсі.

ОСОБА_6 з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.02.2011р. № 143-р «Про перелік офшорних зон» Англія/Уельс не входить до переліку офшорних зон.

Таким чином, безпосередній контрагент позивача - компанія "OMEX Distribution (UK) LLP", з яким було укладено контракт купівлі-продажу від 06.08.2012 не є "нерезидентом, що має офшорний статус" відповідно до вимог п. 161.2, 161.3 ст. 161 ПКУ.

Судом встановлено, що позивачем з компаніями KENSINGTON CONSULTANTS LTD та MONTROSE ASSETS LTD не укладено жодних договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь цих нерезидентів.

Посилання відповідача на організаційно-правову форму компанія "OMEX Distribution (UK) LLP", як на підставу для тверджень про офшорний статус цього нерезидента, суд не приймає, оскільки, як зазначено вище, податкове законодавство повязує офшорний статус лише із певною територією місця реєстрації нерезидента, а не із його організаційно-правовою формою.

З наведених вище підстав, посилання відповідача на порушення позивачем вимог п. 161.2 ст. 161 ПКУ є безпідставним.

В ОСОБА_6 перевірки відповідач дійшов висновку про завищення витрат з податку на прибуток, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму вартості транспортних послуг, сплачених на користь експедиторів по автоперевезенню ТОВ «Гудвей-транс», ТОВ «Антей сервис», ТОВ «Логістичні системи бізнесу», ТОВ «Ясна Трейд», ТОВ «ЕС СІ ЕЙЧ Інтегрейтед логіст ікс», у звязку з чим прийнято податкові повідомлення-рішення №0000104600, №0000114600 від 03.07.2015.

Відповідач зазначає, що в актах виконаних робіт відсутня інформація про залучення третіх осіб, а саме фактичних перевізників - автотранспортних підприємств.

ОСОБА_6 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 № 1955 факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Отже, даними документами підтверджуються витрати експедитора, а не замовника.

ОСОБА_6 з п. 138.1 ст. 138 ПКУ витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності та інших витрат.

Відповідно до п.138.2 ст. 138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ передбачено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд зазначає, що правилами ведення бухгалтерського обліку та нормами ПКУ не передбачено обовязку замовника для підтвердження своїх витрат надавати документи третіх осіб, а саме фактичних перевізників - автотранспортних підприємств.

Факт надання послуг експедитором та понесення витрат замовником підтверджується автомобільними накладними, актами наданих послуг, довідками експедиторів про транспортні витрати, які були надані в повному обсязі до суду, копіями договорів з залученими третіми особами, фактичними перевізниками - автотранспортними підприємствами.

В ОСОБА_6 перевірки відповідач, серед іншого, зазначає, що позивачем під час перевірки не надано підтверджуючих документів, якими було б підтверджено факт надання транспортно-експедиторського обслуговування та послуг з організації перевезень залізничним транспортом підприємствами ТОВ «МЕТІНВЕСТ- ШІППІНГ» на адресу позивача.

Відповідно до контракту на постачання вугілля кам'яного, укладеного між компанією «TOPPROM TRADING LTD» та позивачем доставка товару здійснювалась до місця, зазначеного експедитором, в даному випадку до станції Черкасов Камінь, при цьому всі витрати по доставці вантажу покладені на покупця.

Позивачем для організації перевезення був залучений перевізник (експедитор) ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ», який організовує перевезення як на території України, так і за її межами, при цьому має право залучати власний (орендований) залізничний рухомий склад або рухомий склад, що належить третім особам.

Перевезення вугілля зі станції Черкасов Камінь було погоджено у Додатковій угоді № 98 до Договору № З-08/11 ЖД 20/2011/1578. В договорі обумовлено, що поставка буде проводиться у вагонах власності (оренди) ЗАТ «ТалТЕК Транс», який є платником залізничного тарифу по території РФ.

Залізничні накладні вантажовідправником були оформлені у відповідності з Угодою СМГС. Штемпель станції відправлення у залізничній накладній у графі 46 є підтвердженням того, що вантаж по даній залізничній накладній прийнятий залізницею до перевезення.

Угодою СМГС не передбачено внесення у залізничну накладну СМГС відомостей про юридичних осіб, які беруть участь в організації перевезення, але не є вантажовідправником, вантажоодержувачем, власником вагонів або платником залізничного тарифу.

Суд зазначає, що взаємовідносини з транспортного експедирування між ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» та ЗАТ «ТалТЕК Транс» підтверджується договором №ТТТ-МШ 201/2012 від 30.01.2013, рахунками на оплату і актами наданих послуг між ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» та ЗАТ «ТалТЕК Транс».

За наслідками перевірки відповідач дійшов висновку про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду на суму 135100502 грн., у звязку з чим було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000114600 від 03.07.2015.

ОСОБА_6 з п. 150.1 ст. 150 ПКУ (яка діяла до 01.01.2015) встановлено, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Оскільки, судом встановлено, що відповідачем протиправно встановлено порушення по завищенню витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток то, як наслідок, і встановлення завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду на суму 135100502 грн., є протиправним та таким, що не відповідає положенням діючого законодавства України

ОСОБА_6 перевірки відповідач дійшов висновку про порушення пп. «б» п. 176.2 ст. 176 розділу ІV Податкового кодексу України, а саме подання податкової звітності (форма № ІДФ) з недостовірними відомостями та помилками за ІІІ - ІV квартали 2012 року, І-ІV квартали 2013 року, І-ІV квартали 2014 року, у звязку з чим було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000134600 від 03.07.2015.

Відповідно до п.46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та /або сплаченого податку.

ОСОБА_6 зі ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому, в якому перебуває на обліку платник податків. Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, в тому числі, календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Стаття 51 Податкового кодексу України визначає порядок подання відомостей про суми виплачених доходів платникам податків - фізичним особам.

Так, платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов'язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Відповідно до п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку, подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

ОСОБА_6 з п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Тобто, пп. "б" п. 176.2 ст. 176 ПКУ визначена відповідальність саме податкового агента за строки подання податкового розрахунку, а не відповідальність за подання податкової звітності (форма №1ДФ) з недостовірними даними та помилками.

В звязку з цим висновок відповідача, що дані перевірки свідчать про подання податкової звітності (форма №1ДФ) з недостовірними даними та помилками за ІІІ - ІV квартали 2012 року, І-ІV квартали 2013 року, І-ІV квартали 2014 року та є порушенням пп. «б» п. 176.2 ст. 176 розділу ІV ПКУ є необґрунтованим.

Відповідач в ОСОБА_6 перевірки самостійно зазначає, що позивачем податкові розрахунки за ІІІ квартал 2012 року ІV квартал 2014 року до контролюючого органу подавались своєчасно.

Отже, позивачем при поданні податкової звітності (форма №1ДФ) за ІІІ - ІV квартали 2012 року, І-ІV квартали 2013 року, І-ІV квартали 2014 року не було порушено строків подання цих розрахунків та не було порушено пп. "б" п. 176.2 ст. 176 ПКУ. З наведених підстав, відповідач не має права притягувати позивача до відповідальності, передбаченої п. 119.2 ст. 119 глава 11 розділу ІІ Податкового кодексу України.

Крім того, відповідно до розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення рішення №0000134600 від 03.07.2015 до позивача застосовано штраф в розмірі 1020 грн., відповідно до ч. 1 п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що ч. 1 п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України передбачає накладення штрафу в розмірі 510 грн., а накладення штрафу в розмірі 1020 грн. передбачено ч. 2 п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України, за умови, що до платника податку протягом року вже було застосовано штраф за таке саме порушення.

Судом встановлено, що протягом останнього року до позивача не застосовувались штрафи з посиланням на п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України, а тому відповідачем було неправомірно винесено податкове повідомленням - рішенням №0000134600 від 03.07.2015 в розмірі 1020 грн.

Також, за наслідками перевірки відповідач дійшов висновку, що позивачем не оподатковано доходи в межах середньої заробітної плати нарахованої працівникам, яких протягом 2014 року було призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на підставі чого було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000124600 від 03.07.2015.

Відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232 (далі - Закон №2232) призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

08.06.2014 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20.05.2014 №1275-VII (далі - Закон №1275).

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №1275 поширено дію частин другої і третьої статті 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», частини третьої статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України в редакції цього Закону на громадян України, які починаючи з 18.03.2014 були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України від 17.03.2014 за №303 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію».

Статтею 119 Кодексу законів про працю України (зі змінами, внесеними Законом №1275) передбачено, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України (зі змінами, внесеними Законом №1275) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума грошової допомоги (у тому числі в натуральній формі), що надається фізичним особам або членам їхніх сімей (діти, дружина, батьки), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та/або компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Таким чином, зазначеною нормою прямо передбачено звільнення від нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб підприємством - роботодавцем при нарахуванні таким працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, середнього заробітку.

Норми ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України, ч. 7 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» не передбачають прямої виплати коштів мобілізованим працівникам безпосередньо з Державного бюджету України, а тому виплати мобілізованим працівникам можуть здійснюватись роботодавцями з подальшою компенсацією відповідних витрат за рахунок коштів Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, роботодавець звільняється від обовязку нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб з середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, незалежно від джерела виплати таких коштів.

Крім того, згідно розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення рішення №0000124600 від 03.07.2015 за період з квітня 2014 року по грудень 2014 року відповідачем накладено штраф у розмірі 75 відсотків відповідно до п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що за березень 2014 року накладено штраф у розмірі 50 відсотків відповідно до п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України.

Пунктом 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України визначено, що не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Донарахування основного платежу в розмірі 348 989,90 грн. податковим повідомленням рішенням №0000124600 від 03.07.2015 з податку на доходи фізичних осіб за період з березня по грудень 2014 року відбулось в звязку з встановленням одного порушення.

Попереднє донарахування податку на доходи фізичних осіб та накладання штрафу в розмірі 25 відсотків відповідно до п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України було визначене податковим повідомленням рішенням №0000410024 від 27.11.2012 за періоди січень червень 2012 року.

Таким чином, донарахування податку на доходи фізичних осіб за одне порушення встановлене за період з березня по грудень 2014 року визначене податковим повідомленням рішенням №0000124600 від 03.07.2015 має рахуватися як вчинене повторно протягом 1095 днів, та тягне за собою накладення штрафу на всю суму донарахування у розмірі 50 відсотків відповідно до п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України.

Тому, контролюючим органом безпідставно накладено штраф у розмірі 75 відсотків за період з квітня 2014 року по грудень 2014 року, як вчинене протягом 1095 днів втретє та більше, з накладенням штрафу у розмірі 50 відсотків лише за березень 2014 року.

Судом встановлено, що штраф за порушення податку на доходи фізичних осіб в розмірі 348989,90 грн. складає 174449,45 грн. (50%), а не 260484,93 (75%) грн., як визначено відповідачем, а отже відповідачем було неправомірно винесено податкове повідомленням - рішенням №0000124600 від 03.07.2015, що призвело до неправомірного застосування штрафу в розмірі 86035,48 грн.

ОСОБА_6 перевірки, перевіркою проведення розрахунків у грошовій формі при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період з 01.07.2012 по 31.12.2014 встановлено порушення ст.. 1, 2 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон №185) на суму пені у розмірі 1474,38 грн. На підставі виявленого порушення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000144600, №0000154600 від 03.07.2015.

Судом встановлено, що позивачем було укладено імпортний договір з компанією «RUSAL MARKETING GMBH» (Швейцарія) та з компанією «Carbo One Ltd» (Кіпр).

Відповідно до ч. 1 ст.2 Закону №185 імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Пунктом 1 постанови Правління Нацбанку України від 20.08.2014 №515 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України» встановив, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені статтями 1 та 2 Закону №185, здійснюються у строк, який не перевищує 90 календарних днів. Постанова діє з 21 серпня 2014 року до 21 листопада 2014 року.

Пунктом 1 постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 №734 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України» продовжено дію норми щодо здійснення розрахунків за експортними та імпортними операціями у 90-денний строк до 02.12.2014.

По імпортному договору з компанією «RUSAL MARKETING GMBH» граничний строк надходження товару припадає на 26.11.2014.

Судом встановлено, що товар до позивача вартістю 6262,25 дол. США від «RUSAL MARKETING GMBH» не надійшов в строки передбачені ст. 2 Закону №185.

Позивач звернувся до «RUSAL MARKETING GMBH» з проханням повернути залишок надмірно сплаченої суми у розмірі 6246,25 дол. США в строк до 21.01.2014 на рахунок позивача.

ОСОБА_6 вимог Постанов №475 від 16.11.2012, №515 від 20.08.2014 та №734 від 20.11.2014 уповноважений банк зобов'язаний попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті на розподільчий рахунок, та зобов'язаний здійснити обов'язковий продаж надходжень в іноземній валюті згідно з вимогами цієї постанови та у встановленому Національним банком України розмірі без доручення клієнта, не пізніше ніж на наступний робочий день після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок.

Пунктом 5.2 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492 визначено, що поточний рахунок в іноземній валюті відкривається субєкту господарювання для збереження грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України. Кошти в іноземній валюті, перераховані з-за кордону нерезидентом, зараховуються на поточний рахунок резидентів-юридичних осіб через розподільчий рахунок.

ОСОБА_6 з Постановою НБУ №734 20.11.2014 встановлено вимогу щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону на користь юридичних осіб, які не є уповноваженими банками.

Уповноважений банк зобов'язаний попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті, на які згідно з абзацом першим цього пункту поширюється вимога щодо обов'язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 «Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання». Уповноважений банк зобов'язаний здійснити обов'язковий продаж надходжень в іноземній валюті відповідно до вимог цього пункту: без доручення клієнта; виключно наступного робочого дня після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок.

Валютні кошти від «RUSAL MARKETING GMBH» були зараховані на розподільчий рахунок №160311003 в ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» 27.11.2014 у сумі 6246,25 дол. США, про що свідчить печатка ПАТ «Перший Український Міжнародний банк». 28.11.2014 на розрахунковий рахунок позивача в ГУ ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» зарахована сума 93678,13 грн. від валютного продажу 6246,25 дол. США по курсу 14,969269 грн.

Отже, залишок надмірно сплаченої суми у розмірі 6262,25 дол. США позивачу надійшов з порушенням строків, передбачених ст. 1 Закону №185.

По імпортному договору з компанією «Carbo One Ltd» граничний строк надходження товару припадає на 07.12.2014.

Судом встановлено, що товар до позивача вартістю 9860,40 дол. США від «Carbo One Ltd» не надійшов в строки передбачені ст. 2 Закону №185.

ОСОБА_6 вимог Постанов №475 від 16.11.2012, №515 від 20.08.2014 та №734 від 20.11.2014 уповноважений банк зобов'язаний попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті на розподільчий рахунок, та зобов'язаний здійснити обов'язковий продаж надходжень в іноземній валюті згідно з вимогами цієї постанови та у встановленому Національним банком України розмірі без доручення клієнта, не пізніше ніж на наступний робочий день після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок.

Пунктом 5.2 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492 визначено, що поточний рахунок в іноземній валюті відкривається субєкту господарювання для збереження грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України. Кошти в іноземній валюті, перераховані з-за кордону нерезидентом, зараховуються на поточний рахунок резидентів-юридичних осіб через розподільчий рахунок.

ОСОБА_6 з Постановою НБУ №734 20.11.2014 встановлено вимогу щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону на користь юридичних осіб, які не є уповноваженими банками.

Уповноважений банк зобов'язаний попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті, на які згідно з абзацом першим цього пункту поширюється вимога щодо обов'язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 «Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання». Уповноважений банк зобов'язаний здійснити обов'язковий продаж надходжень в іноземній валюті відповідно до вимог цього пункту: без доручення клієнта; виключно наступного робочого дня після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок.

Валютні кошти від «Carbo One Ltd» були зараховані на розподільчий рахунок №260311003 в ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» у сумі 9860,40 дол. США, про що свідчить печатка ПАТ «Перший Український Міжнародний банк». 09.12.2014 на розрахунковий рахунок позивача в ГУ ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» зарахована сума 153448,75 грн. від валютного продажу 9860,405 дол. США.

Отже, залишок надмірно сплаченої суми у розмірі 9860,40 дол. США позивачу надійшов з порушенням строків, передбачених ст. 1 Закону №185.

Стаття 4 Закону №185 визначено, що порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

В звязку з вищевказаним, позивачем було порушено вимоги ст. 1, 2 Закону №185, а отже відповідачем було правомірно складне податкове повідомлення-рішення №0000144600 від 03.07.2015, яким позивачу нараховано пеню у розмірі 1474,38 грн.

Підсумовуючи наведене вище, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо протиправності податкових повідомлень-рішень №0000104600, №0000114600, №0000124600, №0000134600, №0000154600, №0000194600, №0000204600 від 03.07.2015 та необхідність їх скасування.

У задоволенні вимоги позивача щодо визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000144600 від 03.07.2015, слід відмовити.

З урахуванням вище викладеного, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача, а саме в наведеній вище частині.

За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Доданим до матеріалів справи платіжним дорученням №194502 від 09.07.2015 документально підтверджується факт сплати позивачем судового збору в сумі 487,20 грн.

Відтак, ця сума підлягає присудженню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 03.07.2015 №0000104600, яким Відкритому акціонерному товариству «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 39975283,50 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 26650189 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 13325094,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 03.07.2015 №0000114600, яким Відкритому акціонерному товариству «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» зменшено суму відємного значення обєктом оподаткування податком на прибуток за 3 квартали 2012 року, 2012 рік та 2013 рік на загальну суму 135100502 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 03.07.2015 №0000124600, яким Відкритому акціонерному товариству «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 609383,83 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 348898,90 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 260484,93 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 03.07.2015 №0000134600, яким Відкритому акціонерному товариству «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1020,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 03.07.2015 №0000154600, яким Відкритому акціонерному товариству «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» нараховано суму грошового зобовязання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобовязань у розмірі 36762,07 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 03.07.2015 №0000194600, яким Відкритому акціонерному товариству «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий-листопад 2013 року, січень-листопад 2014 року у розмірі 28004515,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 14002257,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 03.07.2015 №0000204600, яким Відкритому акціонерному товариству «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за січень-грудень 2013 року, січень-грудень 2014 року на суму 28076777,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» судовий збір у сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль