Постанова № 53694422, 25.08.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2015 року о 13 год. 01 хв.Справа № 808/4111/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

за участю секретаря судового засідання Федорук І.В.

за участю представників:

позивача - Демченка А.А.,

відповідача - Дяченко Ю.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об'єднання «Укрпромекологія»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Укрпромекологія» (далі - позивач, ТОВ «НВО «Укрпромекологія») до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000952202 від 24.06.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу, яких він дійшов за результатами позапланової документальної виїзної перевірки щодо взаємовідносин позивача з ПП «Селена-Д», оскільки всі операції підтверджені належним чином складеними первинними документами, товари, отримані від ПП «Селена-Д», використовувалися в господарській діяльності позивача, під час перевірки надані всі документи, які підтверджують фактичне здійснення вказаних операцій. Вказує, що жодною нормою Податкового кодексу України не поставлено право платника податку на податковий кредит в залежність від факту сплати або несплати податку на додану вартість контрагентами. Зазначає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми коштів по операціях з ПП «Селена-Д». В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень та у поясненнях, наданих представником в судовому засіданні, зазначає, що під час аналізу первинної документації та податкової звітності позивача контролюючим органом було встановлено, що контрагент позивача ПП «Селена-Д» згідно даних інформаційної бази, не має основних засобів, необхідної чисельності працюючих, виробничих потужностей необхідних для здійснення господарських операцій з ТОВ «НВО «Укрпромекологія». Також, зазначає, що автотранспортне підприємство, яке здійснювало перевезення вантажу не має власного автомобільного транспорту, а товарно-транспортні накладні мають певні недоліки у їх оформленні. Вказує, що зазначені обставини свідчать безтоварність господарських операцій позивача з ПП «Селена-Д», у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «НВО «Укрпромекологія» зареєстровано 05.02.2001 у виконавчому комітеті Запорізької міської ради за реєстраційним номером 110312000, знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя, є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 25.03.2008 №100106795.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців основним видом діяльності ТОВ «НВО «Укрпромекологія» є виробництво чавуну, сталі та феросплавів.

В період з 06.05.2015 по 08.05.2015 співробітниками ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Селена-Д» (код ЄДРПОУ 39421769), що відображені у податковій декларації з ПДВ за січень 2015 року, за результатами якої складено акт №44/2202/31329313 від 12.05.2015.

Згідно висновків даного акту встановлено порушення позивачем ст.1, п.2 ст.3, п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.1.1 п.1, пп.1.2 п.1, п.2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 №168/704, пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.201.10 ст.201, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.198.1, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.8.25, п.8.26, п.11.9 Наказу ДПА України від 10.01.2011 №969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», в результаті чого позивачем, на думку відповідача, занижено податок на додану вартість у січні 2015 року на суму 111 800,00 грн.

На підставі висновків вищезазначеного акту контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0000952202 від 24.06.2015, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 167 700,00 грн., в т.ч. за основним платежем 111 800,00 грн. та 55900,00 грн. - штрафні санкції.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованості цих висновків.

З матеріалів справи вбачається, що підставами для висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України) став висновок про відсутність факту реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Селена-Д».

Суд не погоджується з такою позицією контролюючого органу та зазначає, наступне.

Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та ПП «Селена-Д» укладено договір поставки №1501-15 від 15.01.2015 (далі - договір №1501-15), відповідно до п.1.1 якого визначено, що відповідно до дійсного договору постачальник - ПП «Селена-Д» зобов'язується передати у власність покупця - ТОВ «НВО «Укрпромекологія» сировину та матеріали, іменовані надалі Товар, а покупець зобов'язується прийняти товар й оплатити його вартість постачальникові в строки й на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п.2.1 договору №1501-15 доставка товару провадиться покупцем. Відповідно до п.3.1 ціни на товар, його кількість зазначені в специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору.

З наданої до матеріалів справи специфікації №1 від 15.01.2015, судом встановлено, що позивач придбавав у ПП «Селена-Д» товар - нікель вмісткий концентрат (Ni-70%), електроди графітовані у комплекті з ніпелями D 250, матеріал залізокремнійвмісткий марки МЖКС, електродна маса.

На підтвердження отримання матеріальних цінностей від ПП «Селена-Д» позивачем до матеріалів справи надано видаткові накладні, акти складського переміщення товару. Оплата поставленого ПП «Селена-Д» товару підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями.

З наданих до матеріалів справи товарно-транспортних накладних, судом встановлено, що перевезення товару від ПП «Селена-Д» до позивача здійснювалось ТОВ «Діал+» на замовлення ТОВ «ЮК Центр Лекс» (договір №02/01 від 02.01.2015), з яким позивачем було укладено договір №1501 від 15.01.2015 про організацію транспортно-експедиційних послуг.

Крім того, на підтвердження ввезення товару до складських приміщень позивача до матеріалів справи надано перепустки на ввезення товару на територію ТОВ «НВО «Укрпромекологія».

Також, з пояснень представника позивача, судом встановлено, що отримані від ПП «Селена-Д» товарно-матеріальні цінності використовувались позивачем у власній господарській діяльності для виробництва феронікелю, основною сировиною для виробництва якого є нікель вмісткий концентрат, вапняк флюсовий, коксова дрібниця.

З матеріалів справи судом встановлено, що отримані від ПП «Селена-Д» електроди графітовані у комплекті з ніпелями D 250 використовувались позивачем для виготовлення феросплавної продукції в якості витратного матеріалу для передачі електричної дуги в дугових електрошлакових печах, а електродна маса використовувалась позивачем в якості вогнестійкого слою для футеровки електрошлакової печі.

На підтвердження об'єктивної можливості у позивача виготовляти феросплавну продукцію позивачем до матеріалів справи надано довідку про наявність обладнання та матеріально-технічної бази, відповідно до якої станом на 01.08.2015 у позивача наявні: піч індукційна тигельна ІСТО 4 №3, установка УШ-116 №1 (дугова електрошлакова піч №1), установка УШ-116 №2 (дугова електрошлакова піч №2), установка ЕШП типу А-550 №4, дробарка шарова (велика), дробарка шарова (мала), дробарка щекова ЩДС, газоочищення, кран мостовий 5 т - 3 шт., кран мостовий 10 т, спектрометр енергій рентген випромінювання, транспортери стрічкові - 3 шт., насосна станція, будівля АБК, будівля головного корпусу, контрольно-пропускний пункт.

Суд зазначає, що відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, крім іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.2 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст.201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Відповідно до п.198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд вважає за необхідне зазначити, що ПП «Селена-Д» на момент здійснення господарських операцій з позивачем було зареєстровано у встановленому законодавством порядку, як платник податку на додану вартість, будь-яких порушень щодо змісту та оформлення податкових накладних № 472 від 29.01.2015, № 510 від 30.01.2015 та № 467 від 29.01.2015, виписаних ПП «Селена-Д» для документального оформлення виконання умов договору, не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується відповідачем. За таких обставин, підстави для невключення позивачем сум податку на додану вартість по вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту відповідного періоду відсутні.

Суд також зазначає, що статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку. Враховуючи, що дані податкового обліку базуються на підставі даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо відсутності підстав для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за даними операціями є необґрунтованим, що зумовлює відсутність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Суд звертає увагу, що в акті перевірки жодних зауважень щодо правильності оформлення первинних бухгалтерських документів підприємства не міститься.

Щодо посилань представника відповідача на те, що згідно аналізу господарської діяльності ПП «Селена-Д» наявні факти, коли підприємством придбаний товар не реалізовується, а відбувається лише документальне оформлення господарських операцій, у зв'язку з чим відбувається разрив ланцюга постачання, зокрема не встановлено придбання товару, який у подальшому був реалізований позивачу, суд не приймає їх до уваги та зазначає, що предметом проведеної перевірки була перевірка господарської діяльності саме позивача, а не його контрагентів. В разі виявлення під час перевірки фактів порушень податкового законодавства іншими платниками податків, податковий орган відповідно до приписів п.78.1.1. ч.78.1 ст.78 ПК України має право провести документальну позапланову перевірку такого платника. Суд враховує принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно з якими негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Також суд критично відноситься до посилань відповідача на те, що ПП «Селена-Д» не має відповідних основних засобів, виробничих потужностей, необхідної кількості працівників для здійснення виробництва та поставки товарів, оскільки відповідачем не обґрунтовано вплив зазначених обставин діяльності контрагента на право позивача на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Стосовно посилань представника відповідача на відсутність у перевізника ТОВ «Діал+» власного автомобільного транспорту, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє залучати третіх осіб та відповідно транспортні засоби до виконання умов договорів перевезення. Також суд не приймає посилання представника відповідача на ануляцію 17.07.2014 свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Діал+», та зазначає, наявність правовідностин між позивачем та ТОВ «Діал+» у перевіряемий період не встановлено, формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з даним підприємством позивачем не здійснювалось, доказів протилежного суду не надано, відтак зазначені обставини не можуть бути підставою для висновків про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Щодо посилань представника відповідача на відсутність на товарно-транспортній накладній печатки ТОВ «ЮК Центр Лекс», суд зазначає, що відповідно до п.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

В судовому засіданні досліджено товарно-транспортні накладні № 467 від 29.01.2015, № 472 від 29.01.2015 та № 510 від 30.01.2015, в яких містяться підписи посадових осіб та печатки вантажовідправника ПП «Селена-Д», вантажоотримувача ТОВ «НВО «Укрпромекологія» та перевізника ТОВ «Діал+», що відповідає приписам чинного законодавства. Таким чином, посилання відповідача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Крім того, суд зазначає, що наявність недоліків в оформленні товаро-транспортних накладених не може слугувати підставою для висновків про завищення податкового кредиту, оскільки товаро-транспортні накладні не віднесені законодавцем до документів, на підставі яких відбувається його формування.

З урахуванням підтвердження фактичного руху придбаного товару, ділової мети такого руху у межах господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що позивач у відповідності до норм ПК України правомірно включив до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми податку по господарських операціях з ПП «Селена-Д», що відображені у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року. Контролюючий орган при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення дійшов хибного висновку про порушення позивачем положень ПК України, оскільки врахував лише обставини діяльності його контрагента, а не позивача, що є помилковим, так як позивач не може нести відповідальності за його дії.

Також, суд дійшов висновку, що податковий кредит підтверджений відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «НВО «Укрпромекологія» підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об'єднання «Укрпромекологія» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області №0000952202 від 24.06.2015.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче об'єднання «Укрпромекологія» судовий збір в розмірі 335,40 грн. (триста тридцять п'ять гривень 40 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко