Постанова № 53694411, 20.11.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2015 р.Справа №804/14516/1512 год. 25 хвил. Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВерба І.О. при секретарі судового засідання Чмоні А.О. за участю представників: позивача відповідача ОСОБА_3 Мазур Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до відповідача 1 Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, відповідача 2 державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області Ланської Світлани Валеріївни, про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Ланської Світлани Валеріївни, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області від 9 вересня 2015 року №24278401 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;

- зобов'язати реєстраційну службу Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області зареєструвати за ОСОБА_5 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі наданих позивачем документів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2015 року допущено заміну відповідача - реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, відділом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського районного управління юстиції.

В обґрунтування позову зазначено наступне:

- ОСОБА_5 на праві власності на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва жилого будинку на праві особистої власності від 2 серпня 1969 року, укладеного між виконкомом Дніпропетровської ради депутатів трудящих та позивачем, посвідченого Першою Дніпропетровською Державною нотаріальною конторою 24 листопада 1969 року та зареєстрований в реєстрі за №5-8921, належить домоволодіння АДРЕСА_2

- згідно з рішенням Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області позивачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,12 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 будівництво завершено 1978 року, що підтверджується технічним паспортом;

- 20 червня 2015 року представник позивача звернувся до реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції для проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок та надав всі необхідні документи;

- 9 липня 2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно прийнято рішення про зупинення розгляду заяви у зв'язку з відсутністю виписки з по господарської книги з описом об'єкта нерухомого майна та відомості про технічну інвентаризацію станом на дату побудови житлового будинку, яка позивачем надана не була. 9 вересня 2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно прийнято оскаржуване рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №24278401;

- позивач зазначає, що домоволодіння не є самочинним, так як воно збудоване до 5 серпня 1992 року, документом про введення в експлуатацію є технічний паспорт, розбіжностей в технічному паспорті та довідці КП «БТІ» немає, так як в технічному паспорті в повному обсязі зазначені всі будівлі та споруди, які при первинній інвентаризації відображені не були.

Відповідач надав письмові заперечення на позовну заяву, у яких просив залишити позовну заяву без задоволення, обґрунтовуючи наступним:

- рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 9 вересня 2015 року №24278401 є обґрунтованим та законним тому що, як вбачається з поданих позивачем документів, в них існують розбіжності, а саме: договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки від 2 серпня 1969 року виданий на право безстрокового користування земельною ділянкою по вулиці Гагаріна №17, а не №23, опис майна в договорі, довідці БТІ та технічному паспорті не співпадає;

- в довідці КП «БТІ» зазначено, що право власності на майно виникло на підставі рішення виконкому районної Ради депутатів трудящих від 27 червня 1969 року №233, але в описі майна зазначені споруди, які згідно технічного паспорта побудовані після 1969 року, а саме, в 1976, 1978, 1973 роках, отже є незрозумілим, яким чином право власності на ці об'єкти виникли у 1969 році;

- в поданих позивачем документах відсутній документ, що підтверджує виникнення речових прав на земельну ділянку та документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

Представники позивача та відповідача у судовому засіданні підтримали обрані правові позиції.

Дослідивши письмові докази по справі, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши чинне законодавство, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що згідно договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва жилого будинку на праві особистої власності від 2 серпня 1969 року, укладеного між виконкомом Дніпропетровської ради депутатів трудящих в особі голови Кіровської селищної ради ОСОБА_7 та позивачем, згідно рішення виконкому районної ради депутатів трудящих №233 від 27 липня 1969 року про відвід земельної ділянки, ОСОБА_5 надано на праві безстрокового користування земельну ділянку по АДРЕСА_2 загальною площею 1200 кв.м. для будівництва:

а) жилого одноповерхового кам'яного дому загальною площею 31,4 кв.м.;

б) сараю глинобетонного;

в) вбиральні дерев'яною та ін.

Зазначений договір посвідчений Першою Дніпропетровською Державною нотаріальною конторою 24 листопада 1969 року та зареєстрований в реєстрі за №5-8921.

З листа комунального підприємства «Господарсько-архітектурне бюро Кіровської селищної ради» від 20 січня 2015 року №7 вбачається, що після впорядкування адрес земельних ділянок в смт. Кіровське та розглянувши матеріали, які надав гр. ОСОБА_5 стосовно присвоєння адреси земельній ділянці, яка передбачається для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з виїздом на місце встановлено, що зазначена земельна ділянка знаходиться по вулиці Гагаріна в смт. Кіровське Дніпропетровського району Дніпропетровської області, вирішено присвоїти адресу земельній ділянці: АДРЕСА_1

Знаходження зазначеного домоволодіння за вказаною адресою підтверджується також довідкою №38 від 24 грудня 2014 року, виданою виконкомом Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

13 червня 2015 року ОСОБА_5 виготовлено технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 із зазначення загальної житлової площі 37,7 кв.м.

Право власності було зареєстровано в комунальному підприємстві Дніпропетровського району «Бюро технічної інвентаризації», що підтверджується довідкою цього підприємства №533 від 15 грудня 2014 року, проте згідно примітки правовстановлюючий документ на нерухоме майно в архівній справі відсутній.

20 червня 2015 року представник позивача звернувся із заявою №11960511 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень до реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції для проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1

Для реєстрації права власності були надані договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва жилого будинку на праві особистої власності від 2 серпня 1969 року, довідка Кіровської селищної ради Дніпропетровського району від 28 листопада 2014 року №559 про правомірність користування земельною ділянкою, довідка виконкому Кіровської селищної ради від 24 грудня 2014 року №38 про присвоєння адреси, Витяг з рішення Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області №665-33/VI від 3 квітня 2015 року, довідка КП «БТІ» №533 від 15 грудня 2014 року про підтвердження реєстрації права власності на домоволодіння АДРЕСА_1, та інші, передбачені законом.

9 липня 2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Ланською С.В. прийнято рішення №22740124 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права приватної власності на житловий будинок, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, АДРЕСА_1 у зв'язку з неподанням усіх необхідних документів, відсутністю виписки з по господарської книги з описом об'єкта нерухомого майна та відомості про технічну інвентаризацію станом на дату побудови житлового будинку.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що вимога реєстратора не була виконана з огляду на відсутність можливості надання виписки з по господарської книги з описом об'єкта нерухомого майна та відсутності документів технічної інвентаризації станом на дату побудови житлового будинку.

9 вересня 2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Ланською С.В. прийнято рішення №24278401 про відмову у державній реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_5

В обґрунтування рішення зазначено, що після завершення п'ятиденного строку з дня повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення. Окрім того, подані документи не відповідають вимогам, та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують:

- з поданих документів неможливо встановити тотожність земельної ділянки, на якій знаходиться житловий будинок та щодо якої було укладено договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва жилого будинку на праві приватної власності від 2 серпня 1969 року;

- в договорі зазначено зобов'язання забудови житлового будинку житловою площею 31.4 кв.м., в технічному паспорті зазначено, що побудований житловий будинок має житлову площу 37,7 кв.м.;

- окрім того, в довідці КП Дніпропетровського району «БТІ» та технічному паспорті наявні розбіжності в описі об'єкта нерухомого майна;

- в порушення пункту 49 «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868, заявником не подано документ, що підтверджує виникнення речових прав на земельну ділянку, та документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

Вирішуючи заявлений спір суд виходить із того, що порядок врегулювання відносин, пов'язаних з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, встановлений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року №1952.

Відповідно до частин 1, 5 статті 3 Закону №1952 державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №1952 обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Частиною 2 статті 9 Закону №1952 визначено, що державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Згідно частини 1 статті 24 Закону №1952 у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Досліджуючи відповідність поданих позивачем документів заявленим правам, судом встановлено наступне.

Відповідно до пункту 49 «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 (далі Порядок №868), для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об'єкт нерухомого майна заявник подає:

- документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку;

- документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 5 серпня 1992 року, є технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;

- технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;

- документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

Проте, в заявленому спорі не йдеться про первинну реєстрацію новозбудованого об'єкта, оскільки КП «БТІ» підтвердило факт виникнення такого права, проте засвідчила відсутність таких документів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано для реєстрації права власності всі необхідні документи, а саме:

- документ, що підтверджує виникнення прав на земельну ділянку - договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва жилого будинку на праві особистої власності від 2 серпня 1969 року,

- довідку Кіровської селищної ради Дніпропетровського району від 28 листопада 2014 року №559;

- витяг з рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» від 3 квітня 2015 року №665-33/VІ Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області;

- технічний паспорт, виготовлений 13 червня 2015 року фізичною особою ОСОБА_8 (діє на підставі кваліфікаційного сертифікату відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єкта архітектури, від 10 квітня 2013 року серія АЕ №002146),

- витяг з рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» від 3 квітня 2015 року №665-33/VІ Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, довідка виконкому Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області №38 від 24 грудня 2014 року, лист комунального підприємства «Господарсько-архітектурне бюро Кіровської селищної ради» від 20 січня 2015 року №7, які підтверджують адресу нерухомого майна - будинок 23 по вулиці Гагаріна у смт. Кіровське.

Суд вважає достатніми та належними вказані документи, отже, позивачем дотримано вимоги законодавства щодо подання повного переліку документів, необхідних для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Оскільки будівництво домоволодіння закінчено в 1978 році, на той час державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди, регулювалась підзаконними актами, зокрема, такими як «Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу УРСР», затверджена заступником міністра комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року, яка передбачала державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільним кодексом України та Законом №1952.

Отже, належним документом, що засвідчує виникнення права власності на індивідуальний (садибний) житловий будинок, побудований до 5 серпня 1992 року, є технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна, який і було надано позивачем.

Суд допускає наявність розбіжностей в житловій площі між договором (31,4 кв.м.) та технічним паспортом і довідкою КП «БТІ» (37,7 кв.м.).

Так, договір, укладений 2 серпня 1969 року передбачав майбутнє будівництво із житловою площею 31,4 кв.м.

Фактично житлова площа складається із приміщень 1 - 8,4 кв.м., 5 - 8,2 кв.м., 6 - 21,1 кв.м., разом 37,7 кв.м., які побудовані первинно у 1973 році.

Представник позивача зазначив, що з моменту будівництва будинку будь-яких перебудов або перепланувань не здійснювалось.

Доводи відповідача про неможливість проведення реєстрації з огляду на такі розбіжності є помилковим, оскільки житлова площа 31,4 кв.м. була запланована у 1973 році, коли як підтвердження права власності із визначенням житлової площі в розмірі 37,7 кв.м. здійснено згідно відомостей КП «БТІ». Крім того, оскільки в технічному паспорті в повному обсязі зазначені всі будівлі та споруди, які при первинній інвентаризації на момент складання договору відображені не були. Крім того, суд допускає наявність певної погрішності у вимірах житлової площі з огляду на давність проведених первинних вимірів та засобів вимірювання - механічним способом, вручну та сучасними електронними вимірювачами.

Позивачем доведено наданими суду довідками про присвоєння адреси домоволодінню точну адресу домоволодіння, аналогічну вказаній у технічному паспорті, що спростовує твердження відповідача про неможливість проведення державної реєстрації на підставі неточності у адресі розташування будинку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем належним чином не доведено правомірність прийнятого рішення, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення №24278401 від 9 вересня 2015 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача зареєструвати за ОСОБА_5 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі наданих позивачем документів, то суд задовольняє цю позовну вимогу та зазначає, що діє у відповідності до пункту 2 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України та приймає рішення, яке гарантує дотримання і захист прав, свобод позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ухвала Вищого адміністративного суду України від 24 березня 2015 року у справі №К/800/48284/13).

Як випливає зі змісту Рекомендації № Я (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням слід розуміти таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Абзацом 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №7 вказано, що суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Судом встановлено, що інших порушень, які б мали наслідки відмови у реєстрації права власності на нерухоме майно, реєстратором не виявлено.

При цьому, з огляду на висновки суду відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, визнане судом протиправним, крім випадку, коли рішення було скасовано з формальних підстав, залишаючи право розсуду.

Як зазначене вище, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення не з формальних підстав, отже відповідач у розглянутому випадку позбавлений адміністративного розсуду та можливості прийняти інше рішення, ніж зареєструвати право власності за заявою позивача, у зв'язку із чим суд вважає ефективним та необхідним способом захисту порушеного права зобов'язати відповідача провести спірну реєстрацію.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.

У відповідності до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 974,40 грн., сплаченого згідно банківських квитанцій від 21 вересня 2015 року №0.0.438139274.1 на суму 487,20 грн., від 19 жовтня 2015 року №0.0.449826395.1 на суму 487,20 грн.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_5 до відповідача 1 Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, відповідача 2 державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області Ланської Світлани Валеріївни, про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області Ланської Світлани Валеріївни від 9 вересня 2015 року №24278401 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Зобов'язати Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області зареєструвати за ОСОБА_5 право власності на домоволодіння №23 по вулиці Гагаріна в смт. Кіровське Дніпропетровського району Дніпропетровської області на підставі заяви, прийнятої 20 червня 2015 року за реєстраційним номером 11960511.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського районного управління юстиції на користь ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 974,40 грн. (дев'ятсот сімдесят чотири грн. 40 коп.), сплачені згідно банківських квитанцій від 21 вересня 2015 року №0.0.438139274.1, від 19 жовтня 2015 року №0.0.449826395.1.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 20 листопада 2015 року.

Суддя І.О. Верба