Ухвала суду № 53694401, 03.11.2015, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 листопада 2015 рокум. Ужгород№ 807/4099/14

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.

з участю секретаря судового засідання Штефанюк Н.І.

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача 1: Державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області - Петрової Ольги Миколаївни;

представника відповідача 2: Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області - Тягур Іллі Ілліча,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за зміненою позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 03 листопада 2015 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Ухвалу у повному обсязі було складено 09 листопада 2015 року.

23 грудня 2014 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовною заявою Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області, якою, з урахуванням заяви про внесення змін, уточнень та зменшення позовних вимог, остаточно просив суд: 1. Стягнути з Держаного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області (88000, м. Ужгород, вул. П. Мирного, 2а) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2, ПАТ "ВіЕсБанк", МФО 325213) - заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість в сумі 3861050,79 грн.; 2. Стягнути з Державного (місцевого) бюджету (м. Ужгород) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) - судовий збір у сумі 4872 грн..

Змінені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Державною податковою інспекцією в Іршавському районі головного управління Міндоходів у Закарпатській області було проведено камеральну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за червень-липень та жовтень-листопад 2012 року, про що складено акт перевірки від 20 серпня 2013 року № 28/1700/НОМЕР_1. За наслідками перевірки ДПІ в Іршавському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002351700 від 21 серпня 2013 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 1067946 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 533973 грн. Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, у серпні 2013 року позивач звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Іршавському районі ГУ Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002351700 від 21 серпня 2013 року. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року скасовано податкове повідомлення-рішення Іршавської ДПІ № 0002351700 від 21 серпня 2013 року. 27 лютого 2014 року Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду дана постанова залишена в силі. На підставі акта перевірки від 03 грудня 2010 року податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення № 0018391750/0 від 07 грудня 2010 року, яким позивачу було зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість на суму 1732033 грн.. У червні 2013 року позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції в Іршавському районі Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0018391750/0 від 07 грудня 2010 року, яким зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість на суму 1732033 грн.. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року позивачеві у задоволенні позову відмовлено. 12 червня 2014 року Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду дана постанова суду першої інстанції від 24 вересня 2013 року скасована і прийнято нову постанову, якою позов задоволено та визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0018391750/0 від 07 грудня 2010 року. На підставі акта перевірки від 20 листопада 2013 року, складеного за результатами документальної виїзної перевірки правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок з серпня 2011 року по жовтень 2012 року, ДПІ в Іршавському районі прийнято податкові повідомлення-рішення від 20 листопада 2013 року № 0004731700 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за основним платежем на 1130737 грн. і штрафними (фінансовими) санкціями на 565368,50 грн. та № 0004741700 про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість на 99442,50 грн., з яких 66295 грн. за основним платежем та 33147,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, в якому просив визнати протиправними податкові повідомлення-рішення ДПІ в Іршавському районі від 20 листопада 2013 року № 0004731700 та № 0004741700. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року вказаний позов задоволено. 10 липня 2014 року Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду постанова суду першої інстанції від 10 лютого 2014 року залишена без змін. На підставі акта перевірки від 18 квітня 2011 року № 216/17-50/НОМЕР_1, складеного за результатами документальної виїзної перевірки, Державною податковою інспекцією в Іршавському районі Закарпатської області було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: № 1119381750 від 10 травня 2011 року, яким визначено грошове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності в розмірі 605873,25 грн. за основним платежем; № 1119461750 від 10 травня 2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 202631 грн. за основним платежем та 5685 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 1119451750 від 10 травня 2011 року, яким визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 76137 грн. за основним платежем та 19034,25 грн. за штрафними санкціями; № 1119441750 від 10 травня 2011 року, яким визначено грошове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на дивіденди в розмірі 167197,65 грн. за основним платежем. Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, в якому просив визнати протиправними податкові повідомлення-рішення ДПІ в Іршавському районі від 10 травня 2011 року № 1119381750, № 1119461750, № 1119451750, № 1119441750. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року вказаний позов частково задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в Іршавському районі від 10 травня 2011 року № 1119381750 в частині донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності в розмірі 527873,25 за основним платежем, № 1119461750 в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 151320,13 грн. за основним платежем та 5685 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, № 1119451750 та №1119441750. 04 вересня 2014 року Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду дана постанова суду першої інстанції від 27 вересня 2012 року залишена без змін. На підставі акта перевірки від 28 лютого 2014 року № 131/1700/НОМЕР_1, складеного за результатами документальної виїзної перевірки, Державною податковою інспекцією в Іршавському районі Закарпатської області було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: № 0001291700 від 18 березня 2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 522505,50 грн., в тому числі 348337 грн. за основним платежем та 174168,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0001301700 від 18 березня 2014 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 53096 грн., у тому числі 26548 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0001311700 від 18 березня 2014 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 88185 грн.. Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, в якому просив визнати протиправними податкові повідомлення-рішення ДПІ в Іршавському районі від 18 березня 2014 року № 0001291700, № 0001301700 та № 0001311700. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року вказаний позов задоволено. 03 листопада 2014 року Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду дана постанова суду першої інстанції від 04 серпня 2014 року залишена без змін. У зв'язку з вищенаведеним просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача 1: ДПІ в Іршавському районі ГУ Міндоходів у Закарпатській області надав суду заперечення проти позову (Т.1 а.с.а.с. 97-100), відповідно до якого останній не погоджується із вимогами адміністративного позову, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач зауважив, що позивачем заявлено вимогу про стягнення на його користь з Державного бюджету суму 151320,13 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, яка була зменшена згідно податкового повідомлення-рішення від 10 травня 2011 року № 1119461750. При цьому згідно вищевказаного податкового повідомлення-рішення зменшено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 202631 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 5685 грн. в зв'язку з тим, що на момент перевірки платнику вже було відшкодовано 22740 грн.. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року податкове повідомлення-рішення від 10 травня 2011 року № 1119461750 скасовано в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 151320,13 грн. за основним платежем та 5685 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. А отже, позивачем заявлено вимогу про повторне стягнення на його користь вже відшкодованої йому суми податку на додану вартість (22740 грн.). Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Як вбачається із матеріалів адміністративної справи: - податкове повідомлення-рішення № 0002351700 від 21 серпня 2013 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 1067946 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 533973 грн. скасовано постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року дану постанову залишено в силі; - податкове повідомлення-рішення № 0018391750/0 від 07 грудня 2010 року, яким позивачу було зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість на суму 1732033 грн. скасоване постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року. Таким чином, позивач від дня набрання судовим рішенням законної сили (27 лютого 2014 року та 12 червня 2014 року) дізнався про порушення його права на бюджетне відшкодування та мав право подати адміністративний позов до суду у шестимісячний строк від вказаних дат. Однак позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість 23 грудня 2014 року, тобто з порушенням строку на оскарження передбаченого статтею 99 КАС України. Враховуючи зазначене, ДПІ в Іршавському районі ГУ Міндоходів у Закарпатській області просить залишити без розгляду адміністративний позов в частині вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми 2799979 грн. та відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог в іншій частині.

Представник відповідача 2: Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області надав суду заперечення проти позову (Т.2 а.с.а.с. 127-130), відповідно до якого останній не погоджується із вимогами адміністративного позову, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Зокрема представник вказав, що не була дотримана процедура бюджетного відшкодування, що визначена статтею 200 пунктами 200.12 та 200.13 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, що наведені в позовній заяві.

Представники відповідачів просили суд залишити без розгляду адміністративний позов в частині вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми 2799979 грн. та відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог в іншій частині з мотивів що наведені в письмових запереченнях.

Судовий розгляд неодноразово відкладався у зв'язку з об'єктивними причинами.

Під час судового розгляду даної справи представником відповідача 1 було надано суду довідку, відповідно до якої залишок суми з податку на додану вартість, що є невідшкодованою позивачеві становить 3732470,66 грн. (Т. 2 а.с. 177).

У зв'язку з цим позивач звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із заявою про внесення змін, уточнень та зменшення позовних вимог (Т. 2 а.с.а.с. 184-188). Зокрема, позивач вказав, що погоджується із сумою невідшкодованого податку на додану вартість у розмірі 3732470,66 грн., що вказана у наданій відповідачем 1 довідці. Крім того, позивач наполягає на необхідності стягнення ще й 128580,13 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № 1119461750 від 10 травня 2011 року.

Також відповідачем 1 було надано суду розрахунок залишку суми з податку на додану вартість, що є невідшкодованою позивачеві та яка становить 3732470,66 грн. (Т. 3 а.с.а.с. 40-42). Із вказаним розрахунком також погодився й представник позивача.

Судом встановлено, що залишок суми невідшкодованого податку на додану вартість у розмірі 3732470,66 грн., який не заперечується сторонами, виник по: деклараціях від 20 червня 2008 року (звітній податковий період травень 2008 року), від 21 липня 2008 року (звітній податковий період червень 2008 року), від 20 жовтня 2008 року (звітній податковий період вересень 2008 року), від 19 січня 2009 року (звітній податковий період грудень 2008 року), від 20 серпня 2010 року (звітній податковий період липень 2010 року) (податкове повідомлення-рішення від 07 грудня 2010 року за № 0018391750/0); декларації від 19 липня 2010 року (звітній податковий період червень 2010 року) (податкове повідомлення-рішення від 10 травня 2011 року за № 1119461750); деклараціях від 05 листопада 2013 року (звітній податковий період серпень 2011 року) (податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2013 року за № 004741700); від 05 листопада 2013 року (звітній податковий період вересень 2011 року) (податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2013 року за № 004741700); від 05 листопада 2013 року (звітній податковий період жовтень 2011 року) (податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2013 року за № 004741700); від 06 листопада 2013 року (звітній податковий період листопад 2011 року) (податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2013 року за № 004741700); від 06 листопада 2013 року (звітній податковий період грудень 2011 року) (податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2013 року за № 004741700); від 14 листопада 2013 року (звітній податковий період січень 2012 року) (податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2013 року за № 004741700); від 14 листопада 2013 року (звітній податковий період лютий 2012 року) (податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2013 року за № 004741700); від 14 листопада 2013 року (звітній податковий період березень 2012 року) (податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2013 року за № 004741700); від 14 листопада 2013 року (звітній податковий період квітень 2012 року) (податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2013 року за № 004741700); від 14 листопада 2013 року (звітній податковий період травень2012 року) (податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2013 року за № 004741700); від 15 листопада 2013 року (звітній податковий період червень 2012 року) (податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2013 року за № 004741700); від 15 листопада 2013 року (звітній податковий період жовтень 2012 року) (податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2013 року за № 004741700); деклараціях від 20 серпня 2013 року (звітній податковий період липень та листопад 2012 року) (податкове повідомлення-рішення від 21 серпня 2013 року за № 0002351700).

Відповідно до статті 56 пункту 56.1 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Судом встановлено, що 07 грудня 2010 року відповідачем 1 прийнято податкове повідомлення-рішення форми № 0018391750/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1732033 грн. (Т.1 а.с. 32).

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_4 щодо визнання протиправним та скасуванню податкового повідомлення-рішення № 0018391750/0 від 07 грудня 2010 року відмовлено. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2014 року касаційну скаргу ДПІ в Іршавському районі ГУ Міндоходів у Закарпатській області залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року - без змін (Т.1 а.с.а.с. 33-36).

21 серпня 2013 року відповідачем 1 прийнято податкове повідомлення-рішення форми № 0002351700, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1067946 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 533973 грн. (Т.1 а.с. 21).

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року позов ФОП ОСОБА_4 задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002351700 від 21 серпня 2013 року. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року апеляційну скаргу ДПІ в Іршавському районі ГУ Міндоходів у Закарпатській області залишено без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року - без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 липня 2014 року касаційну скаргу ДПІ в Іршавському районі ГУ Міндоходів у Закарпатській області залишено без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року - без змін (Т.1 а.с.а.с. 22-25).

Відповідно до статті 99 частин 1-3 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Стаття 102 Податкового кодексу України регулює питання строків давності та їх застосування. Відповідно до цієї статті, зокрема, платник податків має право на звернення до суду протягом 1095 днів, однак з питань, що стосуються грошового зобов'язання саме платника податків. Крім того, стаття 102 пункт 102.5 Податкового кодексу України надає право звернення платнику податків протягом 1095 днів із заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування.

Відповідно до статті 56 пункту 56.18 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.39 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Тобто після самої сплати - сплачена сума коштів уже не є грошовим зобов'язанням.

Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпунктів 14.1.156 та 14.1.157 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) Податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності;

Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.115 Податкового кодексу України, надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до статті 200 пункту 200.23 Податкового кодексу України, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

З аналізу вказаних норм заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість не є ні грошовим зобов'язанням, ні надміру сплаченим грошовим зобов'язанням.

Таким чином, Закарпатський окружний адміністративний суд вважає, що до спірних правовідносин, а саме щодо стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, застосовуються загальні строки звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів, що встановлені статтею 99 КАС України, а саме шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

Після постановлення Львівським апеляційним адміністративним судом ухвал від 27 лютого 2014 року та 12 червня 2014 року, якими залишені в силі постанови Закарпатського окружного адміністративного суду, якими визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 21 серпня 2013 року за № 0002321700 та за № 0018391750/0 від 07 грудня 2010 року - позивач відповідно до статті 99 частини 2 КАС України міг звернутися до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Відповідно до вхідного штампу суду, позивач звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із даним позовом лише 23 грудня 2014 року, тобто по спливу шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

Із заявою про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, позивач до суду не звертався та не навів таких у позовній заяві.

Відповідно до статті 9 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom). На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним. Разом з тим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб". Встановлюючи такі правила, держава користується певною свободою розсуду.

Як зазначено у Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" 19 червня 2001 року (Kreuz v. Poland) (заява № 28249/95), "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети.

Таким чином право особи на звернення до суду не є необмеженим.

А відтак, Закарпатський окружний адміністративний суд вважає, що позивачем пропущено без поважних причин встановлений статтею 99 КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

Відповідно до статті 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Відповідно до статті 155 частини 1 пункту 9 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо, позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Керуючись статтями 99, 100, 155, 160, 165 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Змінену позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ у частині 2572691,66 (двох мільйонів п'ятисот сімдесят двох тисяч шестисот дев'яносто однієї грн. 66 коп.) грн. - залишити без розгляду.

Особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також постановлення ухвали в письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених статтею 167 частиною 4 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя С.Є. Гаврилко