Постанова № 53694350, 10.11.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2015 р. Справа № 805/4717/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Галатіної О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Артемсіль» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.05.2015року за №0000254700, суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державного підприємства «Артемсіль», звернувся з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.05.2015року за №0000254700.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що податковим органом неправомірно було зроблено висновок про відсутність у позивача підстав для включення до складу податкового кредиту за лютий 2015року сум податку надодану вартість по контрагентам, що не задекларували свої податкові зобов’язання у відповідні податкові періоди, а саме: КП «Компанія «Вода Донбасу», ДП «Донецька залізниця», ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» Артемівське управління по газопостачанню та газифікації» на загальну суму 876 426грн. Зазначене в свою чергу призвело до зменшення відповідачем сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивачу лютий 2015року в розмірі 876 426грн.

Позивач зазначив, що при формуванні суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2015року та податкового кредиту за лютий 2015року ним виконані всі приписи п.198.2 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 розділу V Податкового кодексу України. Зазначив, що реальність господарських операцій по виконанню правочинів з вищезазазначеними контрагентами підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, прибутковими ордерами, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, та ін.

Представник позивача в судове зсідання не з’явився, надав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив наступне.

По-перше: перевіркою формування податкового кредиту за лютий 2015року встановлено, що відповідно до Додатку №5 та Реєстру отриманих податкових накладних до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015року позивачем включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 876 426грн. по податковим накладним, отриманим від наступних постачальників: КП «Компанія «Вода Донбасу» на суму ПДВ 4231,60грн., ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» Артемівське управління по газопостачанню та газифікації» на суму ПДВ 24983,03грн., ДП «Донецька залізниця» на суму ПДВ 847211,19грн., які податкові декларації з податку на додану вартість за лютий 2015року до податкового органу не надавали, та суму податкових зобов’язань не задекларували.

По-друге: позивачем не враховано, що у разі не відображення даних податкової накладної в податкових зобов’язання продавця, така податкова накладна не є податковим документом, що дає покупцю право на податковий кредит. Статус податкового документу податкова накладна набуває в момент відображення її даних в податкових зобов’язаннях контрагента. Відповідач зазначив, що Податковим кодексом України встановлено прямий взаємозв’язок між податковим кредитом з ПДВ платника податку та податковим зобов’язанням його контрагента: у разі недекларування податкових зобов’язань – відсутнє право на податковий кредит.

Просив відмовити в позовних вимогах.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.

Державне підприємство «Артемсіль» зареєстровано в якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 00379790, юридичною адресою підприємства є: 84545, м. Соледар, м. Артемівськ, вул. Чкалова, буд.1а. Підприємство зареєстровано в якості платника податку на додану вартість, що не є спірним в даній справі.

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС відповідно до п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України було проведено камеральну перевірку правомірності нарахування задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання і сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2015року. За результатами перевірки складено акт від 09.04.2015року за №127/28-10-47/00379790, яким встановлені порушення п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.4 ст.200, п.14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за лютий 2015року на суму ПДВ 876 426грн.

Не погодившись з висновками первірки, що викладені в акті від 09.04.2015року за №127/28-10-47/00379790, позивачем були надані податковому органу заперечення на акт перевірки від 29.04.2015року за №22/347.

Згідно відповіді податкового органу від 09.04.2015року за №127/28-10-47/00379790 висновки акта перевірки були змінені, та зазначено, що підприємством завищено суму бюджетного відшкодування за лютий 2015року на суму ПДВ 872 194,40грн.

З урахуванням розгляду заперечень на акт перевірки, податковим органом було винесено спірне податкове повідомлення - рішення від 27.05.2015року за №0000254700про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 872 194грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 436 097грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням від 27.05.2015року за №0000254700, підприємством було подано скаргу від 19.06.2015року за №27/11-01-46 до Міжрегіонального головного управління ДФС – Центральний офіс з обслуговування великих платників. Рішенням від 07.07.2015року податковий орган повідомив позивача про залишення скарги без розгляду.

Також, підприємством було подано скаргу від 24.07.2015року на податкове повідомлення - рішення від 27.05.2015року за №0000254700 до ДФС України. Рішенням про результати розгляду скарги від 24.09.2015року спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Судом встановлено, що між позивачем та ДП «Донецька залізниця» було укладено договори про надання послуг №Д/КМЦ-15066-прибут від 29.12.2014року та за №28244/31-04-08 від 23.04.2008року (з урахуванням доповнень), у відповідності до яких позивачу надавались послуги з перевезення та переробки вантажів, транспортно-експедиційне обслуговування, навантажувально-розвантажувальні роботи, надання майданчиків у тимчасове користування для виконання вантажних операцій та розміщення вантажу, перевезення вантажів автотранспортом, очищення, промивання і дезинфекція вагонів та інше (арк.с.169-172, арк.с. 177-205).

Для формування податкового кредиту по вищевказаній операції ДП «Донецька залізниця» були виписані податкові накладні, які були відображені позивачем в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2015року (арк.с.175, арк.с.216-225).

Розрахунки між сторонами проводились в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (арк.с.206-215, арк.с.175).

Також судом встановлено, що між позивачем та ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» Артемівське управління по газопостачанню та газифікації» було укладено договір купівлі-продажу №12/01-10-53 від 19.02.2015року, у відповідності до якого позивачем було придбано зріджений газ у кількості 0,567т за ціною 16020,44грн. за тону (арк.с.129).

Для формування податкового кредиту по вищевказаній операції ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» Артемівське управління по газопостачанню та газифікації» було виписано податкову накладну, яку було відображено позивачем в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2015року (арк.с.134).

Згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.6 (абз. 1-3) статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Тобто, діюче законодавство надає платнику податків право на включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних протягом року з дати складання податкової накладної.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податковго кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов’язань, перераховує суми податку до бюджету.

{Пункт 200.2 статті 200 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 71-VIII від 28.12.2014}

{Пункт 200.3 статті 200 виключено на підставі Закону № 71-VIII від 28.12.2014}

200.4. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Суд зазначає, що позивачем надані суду письмові докази, що підтверджують здійснення та реальність господарських операцій з контрагентами ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» Артемівське управління по газопостачанню та газифікації» на суму ПДВ 24983,03грн., ДП «Донецька залізниця» на суму ПДВ 847211,19грн., за зазначеними вище договорами, що в розумінні ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” є первинними документами.

З аналізу наведених норм, вбачається, що діюче законодавство надає платнику податків право на включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних протягом року з дати складання податкової накладної.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача стосовно того, що у разі не відображення даних податкової накладної в податкових зобов’язання продавця, така податкова накладна не є податковим документом, що дає покупцю право на податковий кредит на підставі наступного.

Згідно п.п.201.9 ст.201 Податкового кодексу України не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

При цьому, підприємства – постачальникі є платниками податку на додану вартість та не звільнені від сплати податку за рішенням суду.

Іншої норми, стосовно не надання покупцю товарів/послуг права на віднесення сум податку до податкового кредиту за наявності первинних бухгалтерських документів, які свідчать про фактичне здійснення господарських операцій, у тому числі податкові накладні, Податковий кодекс України не містить.

Оскільки, на підтвердження виконання вищезазначених договорів позивачем суду надані первинні бухгалтерські документи, які свідчать про фактичне здійснення даних господарських операцій, у тому й числі податкові накладні, платіжні доручення, видаткові накладні, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновку податкового органу щодо заниження позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 872 194грн. за період лютий 2015року по взаємовідносинам з контрагентами ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» Артемівське управління по газопостачанню та газифікації» на суму ПДВ 24983,03грн., ДП «Донецька залізниця» на суму ПДВ 847211,19грн.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що податкове повідомлення - рішення від 27.05.2015року за №0000254700 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 872 194грн. та нараховання штрафних санкцій в розмірі 436097грн. винесено безпідставно та необгрунтовано, у зв’язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що відповідачем по справі правомірність прийняття спірного податкового повідомлення – рішення не доведена, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

У відповідності до положень ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державного підприємства «Артемсіль» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.05.2015року за №0000254700 задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення – рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС від 27.05.2015року за №0000254700, яким зменшено розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2015року на загальну суму 1 308 291грн., з яких основний платіж 872 194грн., штрафні (фінансові) санкції 436 097грн.

Стягнути з Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС (87515, м. Маріуполь, вул. Георгіївська, буд.2) на користь Державного підприємства «Артемсіль» (84545, м. Артемівськ, м. Соледар, вул. Чкалова, буд.1а, код ЄДРПОУ 00379790) судовий збір в сумі 19 624 (дев’ятнадцять тисяч шістсот двадцять чотири) грн.37коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 – денний строк з дня отримання постанови апеляційної скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Галатіна О.О.