Ухвала суду № 53694228, 16.11.2015, Волинський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

16 листопада 2015 року Справа № 2а-3138/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

суддів Александрової М.А., Дмитрука В.В.,

при секретарі судового засідання Шепталовій О.П.,

за участю позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Борсук С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку заяву ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, Волинської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся із заявою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Державної митної служби України, Ягодинської митниці про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Також просив стягнути з Волинської митниці Державної фіскальної служби України 100 000 грн. моральної шкоди.

Заява обґрунтована тим, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.06.2012 року задоволено його позовні вимоги у даній справі до Державної митної служби України та Ягодинської митниці. Вказана ухвала суду була оголошена 12.06.2012 року, а поновлено позивача на посаді згідно із наказом Державної митної служби України від 02.10.2012 року № 1967-к, фактично з 03.10.2012 року.

Позивач на підставі статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) та статті 236 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) просить винести ухвалу, якою стягнути з Ягодинської митниці середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 21 грудня 2010 року по 03 жовтня 2015 року.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 заяву про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі підтримав з підстав, викладених у ній, та в письмових обґрунтуваннях (т.2, а.с. 150-154). При цьому пояснив, що в телефонному режимі та особисто звертався до відділу кадрів, начальника Ягодинської митниці, де отримав відповідь, що митним органом на судові рішення про його поновлення на посаді буде подано касаційну скаргу, а тому таке поновлення до моменту вирішення цього питання Вищим адміністративним судом України є неможливим. В період з 21.12.2010 року (дати винесення постанови судом першої інстанції) по 03.10.2012 року (дати поновлення на посаді) Ягодинською митницею здійснювався набір працівників на вакантні посади, а тому відповідач мав можливість поновити його на посаді. Крім того, позивач разом з іншими звільненими інспекторами подавав колективні звернення до профспілкової організації Ягодинської митниці, профспілки Державної митної служби України, спілки Ветеранів митної служби Ягодинської митниці.

У зв'язку із наведеним, позивач просить винести ухвалу, якою стягнути з Ягодинської митниці середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі за період з 21.12.2010 року по 03.10.2012 року. Крім того, у зв'язку із затримкою виконання рішення суду, що стало причиною фізичних та душевних страждань позивача, останній просить стягнути з Волинської митниці Державної фіскальної служби України 100 000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року допущено процесуальне правонаступництво у справі, зокрема, замінено Державну митну службу України на Державну фіскальну службу України, а Ягодинську митницю на Волинську митницю Державної фіскальної служби України.

Представник відповідача Волинської митниці ДФС України в судовому засіданні проти задоволення заяви про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі заперечила з підстав, викладених у письмових запереченнях від 11.11.2015 року (т.3, а.с.143,144) та пояснила, що законодавством передбачено два способи виконання судового рішення: негайне (добровільне) та примусове. Враховуючи конституційно закріплений принцип свободи вибору громадянами виду своєї трудової діяльності та з метою визначення свого бажання працювати після прийняття судового рішення про поновлення на посаді, необхідна ініціатива поновленої особи з цього питання перед працедавцем. Після винесення Львівським апеляційним адміністративним судом рішення від 14.04.2011 року позивач з питань щодо виконання судового рішення в частині поновлення на службі в митних органах до Державної митної служби України не звертався. На виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року представник позивача отримав 05.01.2011 року виконавчі листи. Проте, позивач фактично пред'явив виконавчий лист до виконання лише 24.12.2012 року. На той момент, вказана постанова суду в частині поновлення позивача на посаді вже була добровільно виконана, зокрема наказом Державної митної служби України від 02.10.2012 року № 1967-к "По особовому складу митних органів" поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого інспектора сектору митного оформлення №1 відділу митного оформлення №1 митного поста "Ягодин" Ягодинської митниці. Отже, затримка виконання судового рішення спричинена незалежними від відповідача причинами, в тому числі діями та бездіяльністю ОСОБА_2 Просила у задоволенні заяви про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі відмовити.

В судове засідання представник відповідача Державної фіскальної служби України не прибув з невідомих суду причин, хоча цей відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (т.3, а.с.134). В зв'язку із цим, виходячи з положень частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, заяву розглянуто та вирішено за відсутності представника відповідача Державної фіскальної служби України.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що заяву про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі слід задовольнити з таких мотивів та підстав.

Згідно із статтею 236 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Отже, питання про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі необхідно розглядати в межах адміністративної справи, у якій судом прийнято постанову про поновлення на роботі, а не як новий публічно-правовий спір, та вирішувати таке питання по суті шляхом прийняття судового рішення у формі ухвали.

Як слідує із матеріалів справи, постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано пункт 2 наказу Державної митної служби України від 28.10.2010 року № 2042-к "По особовому складу", пункти 2, 3 наказу Ягодинської митниці від 29.10.2010 року № 751-к "Про оголошення наказу Держмитслужби України від 28.10.10 № 2042-к "По особовому складу" в частині, що стосується звільнення ОСОБА_2 з митних органів України, поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого інспектора сектора митного оформлення № 1 відділу митного оформлення № 1 митного поста "Ягодин" Ягодинської митниці з 29.10.2010 року, стягнуто з Ягодинської митниці на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 4597,92 грн. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 2745,98 грн. звернуто до негайного виконання (т. 1, а.с.220-228).

Постанова Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року у даній справі залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011 року (т.2, а.с.33-41) та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.06.2012 року (т. 2, а.с. 110-112).

Наказом Державної митної служби України від 02.10.2012 року № 1967-к "По особовому складу митних органів" на виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року скасовано пункт 2 наказу Державної митної служби України від 28.10.2010 року № 2042-к "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_2, старшого інспектора сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення № 1 митного поста "Ягодин" Ягодинської митниці та поновлено позивача на вказаній посаді з 29.10.2010 року (т. 2, а.с. 146).

Із записів у трудовій книжці ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 слідує, що 03.10.2012 року внесено запис №32 про визнання недійсним запису № 31 та про поновлення на посаді старшого інспектора сектору митного оформлення №1 відділу митного оформлення № 1 митного поста "Ягодин" Ягодинської митниці з 29.10.2010 року. Наказом Ягодинської митниці від 04.10.2012 року № 825-к позивача звільнено із займаної посади за угодою сторін відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України, про що внесено запис № 33 від 04.10.2012 року (т. 3, а.с. 136-139). За період з 21 грудня 2010 року по 03.10.2012 року позивач не був працевлаштований, будь-які відомості про отримання ним доходів за вказаний період відсутні (том 3 а.с. 138, 139).

Отже, постанова Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді старшого інспектора сектора митного оформлення №1 відділу митного оформлення №1 митного поста "Ягодин" Ягодинської митниці з 29.10.2010 року добровільно виконана відповідачем лише 03.10.2012 року шляхом прийняття наказу від Державної митної служби України № 1967-к від 02.10.2012 року "По особовому складу митних органів" , наказу Ягодинської митниці № 822к від 03.10.2012 року «Про оголошення наказу Держмитслужби України від 02.10.2012 № 1967-к «По особовому складу митних органів». При цьому, за період з дня прийняття постанови суду про поновлення на роботі по день її фактичного виконання позивачу не виплачено заробітну плату за час затримки виконання рішення суду.

Згідно із статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Як передбачено частиною другою статті 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Частиною першою статті 255 цього ж Кодексу визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно із частиною другою статті 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Крім того, згідно із частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Як визначено статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV (з наступними змінами та доповненнями), суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права, а частиною першої статті 1 цього ж Закону встановлено значення термінів: Конвенція - Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; Суд - Європейський суд з прав людини; практика Суду - практика Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 46, 48, 51, 53, 54 рішення Європейського суду з прав людини від 15 жовтня 2009 року у справі "Іванов Юрій Миколайович проти України" (заява № 40450/04) від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у відповідача - Державної митної служби України виник обов'язок негайного виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року у даній справі в частині поновлення позивача на посаді незалежно від того, чи звертався позивач за примусовим виконанням судового рішення до органів державної виконавчої служби.

На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи, на підставі статті 236 КЗпП України, на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 21 грудня 2010 року по 02 жовтня 2012 року, що становить 446 робочих днів, із яких: з 21 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року - 9 робочих днів, з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року - 250 робочих днів, з 01 січня 2012 року по 02 жовтня 2012 року - 187 робочих днів. При розрахунку розміру середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі суд виходив із кількості робочих днів, зазначених у листах Міністерства праці України від 25 серпня 2009 року №9681/0/14-07/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2010 рік", Міністерства праці України від 25 серпня 2010 року № 9111/0/14-10/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2011 рік", від 23 серпня 2011 року № 8515/0/14-11/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2012 рік"(т.1, а.с.245), а також з розміру середньоденного заробітку 127 грн. 72 коп., визначеного ОСОБА_2 довідкою Ягодинської митниці №4/45-706 від 29.11.2010 року, наявною в матеріалах справи, та яка бралася судом до уваги при вирішенні даної справи по суті (том 1 а.с. 65)

Таким чином, за період з 21 грудня 2010 року по 02 жовтня 2012 року середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі становить 56 963 грн. 12 коп. (446 робочих днів х 127 грн. 72 коп.), який підлягає до стягнення з Волинської митниці Державної фіскальної служби України на користь позивача.

Вимога позивача про стягнення з Волинської митниці Державної фіскальної служби України на його користь моральної шкоди є безпідставною та до задоволення не підлягає, оскільки позивач при зверненні до адміністративного суду із позовом про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, такої вимоги не заявляв з позовом про стягнення моральної шкоди до відповідачів не звертався.

Керуючись частинами третьою, п'ятою, сьомою статті 160, статтею 165 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України , суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з Волинської митниці Державної фіскальної служби України (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, ідентифікаційний код 39472698) на користь ОСОБА_2 (45000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі 56 963 грн. 12 коп. (п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот шістдесят три гривні дванадцять копійок).

В решті заявлених вимог відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали, яка буде складена в повному обсязі 21 листопада 2015 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий суддя Т.М. Димарчук

Судді М.А. Александрова

В.В. Дмитрук